Ухвала

від 04.05.2023 по справі 240/4347/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

04 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/4347/23

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні в справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальне управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, яка полягає у невиплаті їй додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Житомирській області нарахувати та виплатити їй додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно.

Перевіривши дотримання позивачем вимог законодавства при зверненні з даним позовом до суду, суддею було встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 122 КАС України та подана до суду з пропуском передбаченого цією статтею строку на звернення до суду, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач проходить військову службу на посаді контролера І категорії (помічника оперативного чергового) відділу оперативно-чергової служби Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, а предметом спірних правовідносин є невиплата їй за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Враховуючи, що позивач є військовослужбовцем Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, тобто проходить публічну службу, а заявлені нею позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а саме виплати їй щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час проходження вказаної публічної служби, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк на звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди під час проходження нею публічної служби, а не виплати сум, належних їй при звільненні, положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підставою звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стала невиплата їй щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023.

Встановлюючи момент, з якого позивач дізналась про порушення своїх прав, суд зазначає, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова грошова винагорода, є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі про порушення свого права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, позивач дізналась не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.

Таким чином, відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати щомісячної додаткової винагороди розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому така винагорода мала бути виплачена і, відповідно, закінчується останнього числа такого місяця.

З даним позовом за захистом свого права на отримання за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, ОСОБА_1 звернулась 15 лютого 2023 року.

Вказане свідчить про пропуск позивачем місячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В порушення вищезазначених вимог ОСОБА_1 не додала до поданого нею позову заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

У зв`язку з цим, ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено їй строк для надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила поновити їй пропущений строк на звернення з даним позовом до суду. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначила, що погоджується з тим, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк на звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України. Однак зауважила, що невиплата їй спірної щомісячної додаткової винагороди є триваючим правопорушенням, яке розпочалося з 24.02.2022 та безперервно вчинялось до 20.01.2023. відтак, позивач вважає, що місячний строк для звернення з даним позовом до суду слід обчислювати з моменту припинення вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо невиплати їй щомісячної додаткової винагороди, тобто з 20.01.2023. Крім того, позивач позивач просила врахувати позицію щодо строків звернення до суду у даній категорії справ, викладену у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року, прийнятій у зразковій справі №260/3564/22.

Розглянувши вказану заяву суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим".

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.

Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Таким чином, суд поновлює пропущений є процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку. При цьому, поважність причин повинен доводити заявник.

Надаючи оцінку доводам про триваюче порушення, вказаним позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, суд зазначає що моментом, з яким Кодекс адміністративного судочинства України пов`язує початок відліку процесуальних строків на звернення до суду є момент, з якого позивач дізнався або повиннен був дізнатися про порушення своїх прав, а не момент, коли відповідач припинив вчиняти дії/бездіяльність щодо порушення прав позивача.

В спірних правовідносинах, позивач дізналась про порушення своїх прав на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена. Таким чином, відлік місячного строку на звернення позивача до суду розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому така винагорода мала бути виплачена, а не з моменту, коли відповідач перестав порушувати права позивача.

Щодо посилання позивача на позицію щодо строків звернення до суду у даній категорії справ, викладену у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року, прийнятій у зразковій справі, суд вважає його безпідставним, адже рішення у вказаній справі на момент розгляду судом даного клопотання про поновлення строку на звернення до суду ще не набрало законної сили.

Суд зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При зверненні до суду особа повинна довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення її прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Позивач мав реальну та об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою захисту своїх прав на отримання додаткової грошової винагороди. Триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

З огляду на зазначене, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Частиною другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Під час розгляду заяви позивача про поновлення йому пропущеного строку на звернення до суду, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 123 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, слід повернути позивачу.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 - повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя І.Е.Черняхович