Постанова

від 18.07.2023 по справі 240/4347/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4347/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

18 липня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, яка полягає у невиплаті їй додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Житомирській області нарахувати та виплатити їй додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 повернуто позивачу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалася на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач проходить військову службу на посаді контролера І категорії (помічника оперативного чергового) відділу оперативно-чергової служби Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, а предметом спірних правовідносин є невиплата їй за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

З даним позовом за захистом свого права на отримання за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, ОСОБА_1 звернулась 15 лютого 2023 року.

Ухвалою від 09 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено їй строк для надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач подала до суду першої інстанції заяву, в якій просила поновити їй пропущений строк на звернення з даним позовом до суду. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначила, що погоджується з тим, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк на звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України. Однак зауважила, що невиплата їй спірної щомісячної додаткової винагороди є триваючим правопорушенням, яке розпочалося з 24.02.2022 та безперервно вчинялось до 20.01.2023. Відтак, позивач вважає, що місячний строк для звернення з даним позовом до суду слід обчислювати з моменту припинення вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо невиплати їй щомісячної додаткової винагороди, тобто з 20.01.2023. Крім того, позивач просила врахувати позицію щодо строків звернення до суду у даній категорії справ, викладену у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року, прийнятій у зразковій справі № 260/3564/22.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що встановлюючи момент, з якого позивач дізналась про порушення своїх прав, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова грошова винагорода, є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі про порушення свого права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, позивач дізналась не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.

Зважаючи, що позивач є військовослужбовцем Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, тобто проходить публічну службу, а заявлені нею позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а саме виплати їй щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час проходження вказаної публічної служби, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк на звернення до суду, встановлений ч.5 ст.122 КАС України, відповідно до якого для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вказане свідчить про пропуск позивачем місячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України, в частині позовних вимог, які стосуються виплати їй щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Положеннями ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Згідно із п.17 ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог щодо виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, колегія суддів враховує наступне.

Із матеріалів справи слідує, що підставою звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стала невиплата їй щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023.

Відтак, ключовим для вирішення даної справи є встановлення моменту, з якого позивач дізналась про порушення своїх прав та визначення процесуального строку на звернення до суду за захистом своїх прав.

Так, суд першої інстанції прийшов до переконання, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова грошова винагорода, є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі про порушення свого права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, позивач дізналась не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.

Враховуючи, що позивач є військовослужбовцем Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, тобто проходить публічну службу, а заявлені нею позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а саме виплати їй щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час проходження вказаної публічної служби, то, на переконання суду першої інстанції, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк на звернення до суду, встановлений ч.5 ст.122 КАС України, відповідно до якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Натомість, апелянт наполягає на застосуванні положень ч.1 ст.233 КЗпП України, відповідно до якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Також відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, на переконання апелянта з моменту внесення змін до ст.233 КЗпП України в частині обмеження строків звернення до суду та по даний момент в України діє карантин з метою запобігання поширення короновірусної хвороби, а тому на даний час строки звернення є подовженими та не можуть бути обмеженими.

Із даного приводу суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди під час проходження нею публічної служби, а не виплати сум, належних їй при звільненні, а тому положення ст.233 КЗпП України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Більше того, строк, встановлений ч.5 ст.122 КАС України, є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись саме місячний строк звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України.

Стосовно ж посилання апелянта на те, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналася лише з дня одержання спірної відповіді, то суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи за безпідставністю, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова грошова винагорода, є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі про порушення свого права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, позивач дізналась не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.

На спростування вказаного висновку, в апеляційній скарзі не зазначено доцільних аргументів, які б належним чином обґрунтовували, що позивач не знала і не могла дізнатися, що їй не виплачується додаткова винагороди в розмірі 30000,00 грн, зважаючи на значний розмір даної виплати.

Посилання ж апелянта на правову позицію на Верховного Суду, висловлену у постанові від 26 січня 2021 року у справі №520/11178/20, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки у межах вказаної справі існували відмінні від даної справи спірні правовідносини.

Аналізуючи решту доводів апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для повернення позивачу позовної заяви в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 та вважає, що судом правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст.242 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.