Рішення

від 19.06.2023 по справі 240/30934/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року м. Житомир справа № 240/30934/21

категорія 113070000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк будівельної техніки" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк будівельної техніки» (далі ТОВ «Парк будівельної техніки», позивач) звернулось до суду з позовом до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.08.2021 №284920 про застосування адміністративно-господарського штрафу;

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Парк будівельної техніки» зазначило, що 02.07.2021 посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки був проведений габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить товариству на праві приватної власності. За результатами вказаного контролю було встановлено перевищення транспортним засобом законодавчо встановлених нормативних вагових параметрів. У зв`язку з цим, Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на підставі абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" була прийнята оскаржувана постанова від 17.08.2021 №284920 про застосування до товариства адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 гривень. Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки суб`єктом відповідальності за правопорушення, передбачене в частині 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є автомобільний перевізник (фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами). Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк будівельної техніки» хоч і є власником транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), однак на підставі договору оренди від 01.02.2021 №02-01/02 передав вказаний транспортний засіб у строкове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингавтогруп». Таким чином, на момент проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та на момент винесення оскаржуваної постанови Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк будівельної техніки» автомобільним перевізником не являлось, а тому не може бути притягнуте до відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім того, позивач зауважив, що відповідач порушив його право на участь в розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки не повідомив товариство про дату, час і місце розгляду справи, тим самим позбавив його права на надати пояснення. З огляду на зазначене, ТОВ «Парк будівельної техніки» звернулось з даним позовом до суду

Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/30934/21 за позовом ТОВ «Парк будівельної техніки» до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті надало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що 02 липня 2021 року посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки на пункті габаритно-вагового контролю, на 248 км + 600 м автомобільної дороги Н-10, був здійснений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 . За результатами вказаного контролю виявлено перевищення транспортним засобом встановлених вагових норм, а саме: навантаження на здвоєну вісь склало 25,33 тонни при дозволених 16,00 тоннах, що на 58,31 % перевищувало встановлені законодавством габаритно-вагові норми. При цьому, рух транспортного засобу здійснювався без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами з перевищенням вагових параметрів. У зв`язку з чим, були складені: довідка від 02.07.2021№0064752 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт від 02.07.2021 №0061155 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акт від 02.07.2021 №296166 про проведення перевірки. Саме вказане порушення встановлених законодавством габаритно-вагових норм й стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови від 17.08.2021 №284920 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 гривень.

Крім того, у відзиві відповідач зауважив, що згідно статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники та водії повинні мати та пред`явити особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Однак, під час перевірки водій транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 не надав документів, які б підтверджували законність перебування у володінні та користуванні інших осіб належного ТОВ «Парк будівельної техніки» транспортного засобу, зокрема ні договору його оренди, а ні тимчасового реєстраційного талону працівникам Укртрансбезпеки надано не було.

З приводу повідомлення ТОВ «Парк будівельної техніки» про розгляд справи Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки зазначило, що таке повідомлення за вих.№57388/21.3/24-21 від 21.07.2021 завчасно за належною адресою було скероване товариству рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак представник ТОВ «Парк будівельної техніки» для дачі пояснень та будь-яких документів, що підтверджували б право користування належним позивачу транспортним засобом, іншій особі, не з`явився.

Враховуючи вказані обставини, Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки зазначило, що, приймаючи постанову 17.08.2021 №284920 про застосування адміністративно-господарського штрафу, воно діяло на законних підставах, а тому просило відмовити в задоволенні позову ТОВ «Парк будівельної техніки» в повному обсязі.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 28.06.2021 по 04.07.2021 посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення від 29.06.2021 №011359 та графіку проведення рейдових перевірок здійснювалась рейдова перевірка за додержанням транспортними засобами вимог законодавства про автомобільний транспорт (а.с.60).

02 липня 2021 року під час вищезазначеної рейдової перевірки посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 248 км + 600 м автомобільної дороги Н-10 на пересувному пункті зважування був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 .

З наявного у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 вбачається, що вищезазначений DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) належить на праві приватної власності ТОВ «Парк будівельної техніки».

Згідно талону зважування загальна вага транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) складала 32,66 тонни, а навантаження на осі: 1) 7,33 т; 2) 25,33.

Результати зважування були зафіксовані в довідці від 02.07.2021 №0064752 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

У зв`язку з тим, що вага транспортного засобу перевищувала дозволені вагові норми, був складений акт від 02.07.2021 №0061155 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зафіксовано, що фактична маса автомобіля DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) становила 32,66 тонни, при нормативно допустимій масі 40,00 тонни, а фактичні осьові навантаження склали: на передню одиничну вісь автомобіля 7,33 тонн, при нормативно допустимому значенню 11,00 тонн); на задню здвоєну вісь автомобіля 25,33 тонн, при нормативно допустимому значенню 16,00 тонн.

При цьому, перевищення нормативно встановлених параметрів навантаження на задню здвоєну вісь автомобіля складало 58,31 % (фактичне навантаження становило 25,33 т при дозволених 16,00 т).

Відтак, за наслідками проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.07.2021 №СБ 296166, в якому зафіксовано порушення транспортним засобом DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) вимог абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке виявилось у перевезенні вантажу з перевищенням встановлених у п.22-5 Правил дорожнього руху габаритно-вагових норм на понад 20 % без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових норм.

При цьому, зі змісту вказаного акту 02.07.2021 №СБ 296166 вбачається, що водій транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 під час перевірки від надання пояснень та підпису вказаного акту відмовився.

Також, відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано ТОВ «Парк будівельної техніки», як власнику транспортного засобу, плату за проїзд в розмірі 735,00 євро.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбувся без участі представника ТОВ «Парк будівельної техніки», Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову від 17.08.2021 №284920 про застосування до ТОВ «Парк будівельної техніки» адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000,00 гривень за порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке полягало у перевищенні ним при перевезені вантажу встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 цього Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач, вважаючи вищезазначену постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 17.08.2021 №284920 протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Отже, з огляду на викладене, Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки під час здійснення своїх повноважень діяло як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

З наявної у матеріалах справи довідки від 02.07.2021 №0064752 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту від 02.07.2021 №0061155 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів вбачається, що навантаження транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на здвоєну вісь становило 25,33 тонн при нормативно допустимій масі 16,00 тонни. Відтак, перевищення транспортним засобом нормативно встановлених параметрів навантаження по здвоєній осі загальній масі транспортного засобу складало 58,31 %.

Вказане свідчить, що вагові параметри транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) перевищували гранично допустимі норми, визначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

За перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу застосовується штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, наслідком перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових є притягнення автомобільного перевізника до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Однак, суд зауважує, що передбачений частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" штраф застосовуються до автомобільного перевізників. Відтак, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке полягає у перевищенні транспортним засобом встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху габаритно-вагових норм, є саме автомобільний перевізник.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

З наданого позивачем до суду договору від 01.02.2021 №02-01/02 та акту прийому-передачі майна в оренду від 01.03.2021 вбачається, що ТОВ «Парк будівельної техніки» передало транспортний DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) в оренду (строкове платне користування) на строк до 31 грудня 2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингавтогруп» (код ЄДРПОУ 43615278).

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, що водієм транспортного DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 на виконання вимог частини першої статті 48 Закону №2344-III під час здійснення рейдової перевірки та проведення габаритно-вагового контролю надавалась посадовим особам Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки товарно-транспортна накладна від 02.07.2021 №ІС-60056.

Зі змісту вищезазначеної накладної від 02.07.2021 №ІС-60056, копія якої наявна у матеріалах справи, вбачається, що автомобільним перевізником вантажу, який 02.07.2021 перевозився транспортним засобом DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 , є юридична особа Товариство з обмеженою відповідальність «Лізингавтогруп» (код ЄДРПОУ 43615278).

Відтак, з огляду на положення частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", саме Товариство з обмеженою відповідальність «Лізингавтогруп» є суб`єктом відповідальності за правопорушення щодо перевищення 02 липня 2021 року транспортним засобом DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) габаритно-вагових норм.

Наведені обставини підтверджують те, що позивач - ТОВ «Парк будівельної техніки» на момент проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 не був автомобільним перевізником, який здійснював перевезення вантажу цим транспортним засобом.

Вказані обставини не були спростовані відповідачем під час розгляду справи.

В свою чергу, притягнення ТОВ «Парк будівельної техніки» до відповідальності та накладення на нього оскаржуваною постановою від 17.08.2021 №284920 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 гривень було здійснено у зв`язку з тим, товариство є власником транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), однак без жодного документального підтвердження того, що В свою чергу, притягнення ТОВ «Парк будівельної техніки» до відповідальності та накладення на нього оскаржуваною постановою від 17.08.2021 №284920 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 гривень було здійснено у зв`язку з тим, товариство є власником транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), однак без жодного документального підтвердження того, що товариство було автомобільним перевізником вантажу, який 02.07.2021 перевозився вказаним транспортним засобом. товариство було автомобільним перевізником вантажу, який 02.07.2021 перевозився вказаним транспортним засобом.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки автомобільним перевізником він не являвся.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Парк будівельної техніки» безпідставно було притягнуто до відповідальності за допущене 02.07.2021 правопорушення транспортним засобом засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 габаритно-вагових норм, а тому постанова Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 17.08.2021 №284920 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови його права на участь в розгляді справи та позбавлення його можливості надати свої пояснення, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 25 - 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як убачається із матеріалів справи, згідно листа Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 21.07.2021 №57388/21.3/24-21, адресованого ТОВ «Парк будівельної техніки», розгляд справи про порушення товариством вимог законодавства про автомобільний транспорт був призначений на 17 серпня 2021 року (в період з 10:00 до 12:00).

Наданим відповідачем списком згрупованих поштових відправлень підтверджується, що вказаний лист з повідомленням про дату та час розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт 22 липня 2021 року був надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ТОВ «Парк будівельної техніки» - вул. Рильського, 3, м. Житомир. Однак, як вбачається з інформації на офіційному сайті Укрпошти про відстеження вказаного поштового відправлення, зазначений рекомендований лист повернувся на адресу Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Відтак, Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки належним чином виконало обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи про порушення товариством вимог законодавства про автомобільний транспорт, а лист-повідомлення про такий розгляд, з огляду на зазначену поштою причину його повернення, не був отриманий позивачем внаслідок його пасивної поведінки щодо неотримання цього листа.

З огляду на що, суд відхиляє вказані доводи позивача про те, що його не було належним чином повідомлено про дату розгляду справи про порушення товариством вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з частиною 1, 2ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Парк будівельної техніки» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що сплачений позивачем судовий збір в повному обсязі підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 гривень.

Таким чином, з огляду на положення ч. 1 т. 139 КАС України, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір належить стягнути відповідача у повному розмірі.

Водночас, у позові позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь 10500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл вказаних витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6статті 134 КАС України).

Частиною 7 статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи було додано: договір про надання правової допомоги від 01.07.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк будівельної техніки» та адвокатським бюро «Максименко і Партнери», розрахунок вартості правової допомоги, акт прийому передачі наданих послуг №1 від 22.09.2021, згідно якого адвокатське об`єднання надало позивачу послуги загальною вартістю 10500,00 гривень, в тому числі:

- ознайомлення з наданими матеріалами;

- консультація, узгодження правової позиції;

- підготовка позовної заяви.

Крім того, для підтвердження факту оплати наданих послуг з правової допомоги позивач надав до суду платіжне доручення від 22.09.2021 №821 на суму 10500,00 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позицій узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 22.12.2020 у справі № 520/8489/19.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що розгляд справи проводився у порядку письмового провадження без виклику представників сторін у судове засідання, справа є справою незначної складності, у даній категорії справ є усталена судова практика.

Беручи до уваги зміст виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх вартість, суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є співмірними.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд, за критеріями обґрунтованості розміру витрат на правову допомогу та пропорційності до предмета спору, приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі 3500,00 гривень, решту витрат повинен нести позивач.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк будівельної техніки" (вул.Рильського, 3, м.Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 38784603) до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Корольова, 12, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.08.2021 №284920 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк будівельної техніки" за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович