Рішення

від 16.06.2023 по справі 380/18119/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/18119/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2023 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Вуд» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Вуд» з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2022 року за №6054/13-01-07-06/42370374 винесене ГУ ДПС у Львівській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Вуд».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.09.2022 Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» №6054/13-01-07-06/42370374 на підставі акта перевірки від 25.07.2022 №5106/13-01-07-06/42370374, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 193333,00 гривень. Податкове повідомлення-рішення було отримано через електронний кабінет платника податків - 08.09.2022.

Відповідно до ст.56 Податкового кодексу України, позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу до ДПС України на прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення.

28.11.2022 отримано рішення ДПС України від 17.11.2022 №14735/6/99-00-06-01-05-06 за результатом розгляду скарги, відповідно до якого Державна податкова служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.09.2022 №6054/13-01-07-06/42370374.

Відповідно до п.56.19. ст.56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2022 №6054/13-01-07-06/42370374, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 16 червня 2023 року в задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що проведено документальну позапланову невиїзна перевірка ТОВ «Еко-Вуд» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 25.07.2022 №5106/13-01-07-06/42370374.

Підчас проведення перевірки ТОВ «Еко-Вуд» контролюючим органом встановлено, ряд порушень норм податкового законодавства, а саме п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.200.14 ст.200, які призвели до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) в сумі 193333,00 гривень. Перевіркою відображених показників у рядку 16.1 Декларацій «Від`ємне значення, що включається до складу Податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на підставі первинних документів, наданих до перевірки, зокрема: оборотно-сальдових відомостей, договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів наданих послуг (виконаних робіт), товарно-транспортних накладних, платіжних документів, встановлено завищення податкового кредиту на суму 193333,00 гривень, у зв`язку із не підтвердження проведених операцій із ТОВ «Крафпак» за період грудень 2021 року.

Зазначає, що відповідно до податкових накладних, які виписані та зареєстровані ТОВ «Крафпак» на адресу ТОВ «Еко-Вуд» від 15.12.2021 №8 та від 16.12.2021 №9 на загальну кількість 580000 шт. крафтових пакетів та суму 550000,00 грн. з якої ПДВ складає 60000,00 грн., однак згідно видаткової накладної 16.12.2021 №4 ТОВ «Еко-Вуд» отримано крафтових пакетів у кількості 655916 шт. на суму 620000,00 грн. з якої ПДВ становить 103333,00 грн. Тобто ТОВ «Еко-Вуд» отримано на 75916 шт. крафтових пакетів на суму 70000,00 грн. з яких ПДБ складає 43333,00 грн. більше товару ніж сформовано ТОВ «Крафпак» накладних на адресу ТОВ «Еко-Вуд». Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рах.631 станом на 01.12.2021 кредиторська заборгованість по операціях із ТОВ «Крафпак» становить 70000,00 грн. Також не менш важливо, те що у грудні 2021 ТОВ «Еко-Вуд» здійснено оплату для ТОВ «Крафпак» в сумі 760000,00 грн., а отримано товар на загальну суму 1230000,00 грн.

Відповідно до поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 кв. 2021 чисельність працівників ТОВ «Крафпак» становить 1 чол., що ставить під сумнів можливість виробництва задекларованих об`ємів продукції у грудні 2021 (обсяг постачання у грудні 2021 становить 62,2% від загального обсягу постачання за 2021).

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних ІТС «Податковий Блок», у грудні 2021 ТОВ «Еко-Вуд» здійснено реалізацію мішалок дерев`яних в кількості 45967500 шт., в т.ч. на експорт в кількості 45397500 шт. та на митній території України в кількості 570000 шт.

Відповідно до оборотів рахунку 20 за грудень 2021 ТОВ «Еко-Вуд» списано виробничі запаси - пакети крафт в кількості 1715120 шт., в т.ч. придбані у грудні 2021 в кількості 1285916 шт. Станом на 31.12.2021 залишки пакетів крафт відсутні.

Наголошує, що позивачем до перевірки не представлено документального підтвердження щодо списання даних пакетів крафт у виробництво, а також відсутнє їх відображення в актах калькуляції.

Враховуючи невідповідності та суперечності, що містяться у документах, за результатами проведеної перевірки неможливо підтвердити операції з придбання ТОВ «Еко-Вуд» пакетів крафт у ТОВ «Крафпак» у грудні 2021, оскільки зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Діяльність ТОВ «Крафпак» свідчить про маніпулювання податковою звітністю з метою заниження сум податку на додану вартість, які підлягають до сплати в бюджет, шляхом штучного формування податкового кредиту, а отже наданням податкової вигоди третім особам (контрагентам покупцям).

Наголошує, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування інших підприємств. Тому господарська операція яка фактично не відбулась, не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Перевіркою встановлено факт нереальності здійснення господарської операції з отримання товарів від ТОВ «Крафпак», її спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту на підставі первинних документів, які містять юридичну дефектність (підписані не встановленими особами), чим завищено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду ) в розмірі 193333,00 гривень, чим порушено вимоги п.200.1, п.200.4 ст.200, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України.

Вказує, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі та в межах, встановлених законом, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому зазначає, що відповідач фактично дублює висновки зроблені в Акті перевірки від 25.07.2022 та жодним чином, не спростовано доводи викладені у позовній заяві.

Зазначає, що з доданих письмових доказів вбачається весь спектр діяльності Товариства, та Товариства контрагента, від закупки сировини, до виготовлення та реалізації кінцевого продукту.

Вказує, що у відзиві, виявляється незрозумілим, яким чином податковий орган проводив обрахунок, які позиції брав за основу, що виявився такий результат. В даному випадку податковий орган виконує не властиву йому юридичну функцію в контексті висновків про економічну доцільність чи рентабельність тієї чи іншої діяльності. При цьому для таких висновків має здійснюватися повний економічний аналіз, а не застосовуватися формальний підхід, який не містить ні чіткого обґрунтування ні розрахунку.

ТОВ «Еко-Вуд» належними та допустимими доказами довело факт купівлі товару у ТОВ «Крафпак».

Наголошує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, тому просить суд не брати до уваги доводи викладені у відзиві.

Враховуючи наведене, просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в обґрунтування яких викладено аналогічні підстави, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Вуд» (далі- ТОВ «Еко-Вуд»/позивач) є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 42370374, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у Донецькій області, про що зазначено в акті перевірки.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України №173 від 28.03.2022 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» (з відповідними змінами) за Головним управлінням ДПС у Львівській області закріплено виконання повноважень Головного управління ДПС у Донецькій області.

Наказом Головного управління ДПС у Львівські області №978-ПП від 13.06.2022 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Еко-Вуд» (код ЄДРПОУ 42370374)» призначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Еко-Вуд» (код ЄДРПОУ 42370374) з 14.07.2022, тривалістю 3 робочих дні з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Повідомленням від 13.06.2022 №175/6/13-01-07-06-12 (14.06.2022 №9241/6/13-01-07-06-12) зазначено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області з 14.07.2022 в приміщенні Головного управління ДПС у Львівській області за адресою: вул. Стрийська, 35 м. Львів буде проводитись документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Еко-Вуд» (42370374) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, у зв`язку з чим ТОВ «Еко-Вуд» відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України слід забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема: фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Фахівцями Головного управління ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт №5106/13-01-07-06/42370374 від 25.07.2022.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Еко-Вуд»:

1) п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) в сумі 193333,00 гривень;

2) п.200.1, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємству відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку (рядок 3 Д3) (р.20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість) за січень 2022 в сумі 43593,00 гривень.

23.08.2022 ТОВ «Еко-Вуд» на адресу Головного управління ДПС у Львівській області засобами поштового зв`язку «Укрпошта» з описом вкладення до поштового конверту направило заперечення на акт перевірки №5106/13-01-07-06/42370374 від 25.07.2022 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Еко-Вуд» до якого були додані документи в обґрунтування реальності здійснення господарської діяльності.

Комісією Головного управління ДПС у Львівській області по розгляду спірних питань за результатами розгляду заперечень ТОВ «Еко-Вуд» на акт перевірки №5106/13-01-07-06/42370374 від 25.07.2022 прийнято рішення про залишення без змін висновків акта перевірки та врахування при прийнятті податкового повідомлення-рішення, про що зазначено в податковому повідомленні-рішенні №6054/13-01-07-06/42370374 від 08.09.2022.

На підставі акту перевірки №5106/13-01-07-06/42370374 від 25.07.2022, Головним управленням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2022 форми «В4» №6054/13-01-07-06/42370374 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 193333,00 гривень, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 193333,00 гривень.

ТОВ «Еко-Вуд» звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 08.09.2022 №6054/13-01-07-06/42370374.

Рішенням Державної податкової служби України від 17.11.2022 №14735/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 08.09.2022 №6054/13-01-07-06/42370374 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його незаконним, безпідставним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п.1. ч.2 ст.92 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до п.71.1 ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 78.1 ст. 78 ПК України передбачені підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

Пунктами 78.2 78.9 ст. 78 ПК України визначено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків.

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.

Статтею 79 ПК України встановлені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 ПК України).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (п.79.2 ст.79 ПК України).

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п.79.3 ст.79 ПК України).

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (п.79.5 ст.79 ПК України).

Суд зазначає, що позивачем не оскаржується та не ставиться під сумнів підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, тому судом не досліджується питання підстав правомірності винесення наказу про проведення перевірки та дії вчинені під час проведення перевірки.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2 Пункт 4 розділу III Порядку 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 25.07.2022 №5106/13-01-07-06/42370374 зазначені передбачені Порядком №727 порушення податкового законодавства, які були встановлені фахівцями Головного управління ДПС у Львівській області.

Статтею 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Зі змісту акту перевірки від 25.07.2022 №5106/13-01-07-06/42370374 судом встановлено, що в ході перевірки ТОВ «Еко-Вуд» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 193333,00 гривень.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.п.198.1-198.3 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд зазначає, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна бути пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, повинна бути спрямована на отримання доходу та спричиняти реальні зміни майнового стану.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом «г» п.198.5 ст.198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст.189 ПК України).

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: - придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; - придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов`язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно пунктів 200.1, 200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

З наведених законодавчих положень випливає, що формування платником податку об`єкту оподаткування здійснюється шляхом врахування витрат підприємства за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором товарів/послуг у власній господарській діяльності.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7. ст.201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п.201.10 ст.201 ПК України).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що сам факт наявності у платника податків податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Суд встановив, що між ТОВ «Еко-Вуд» (Покупець) та ТОВ «Крафпак» (Постачальник) укладено договір поставки №01102021 від 01.10.2021, відповідно до якого Постачальник зобов`язується відповідно до умов Договору поставляти та передавати у власність Покупця паперово-картонну продукцію (надалі-Товар), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

Згідно п.1.2. Договору, Постачальник зобов`язується поставити продукцію в грудні 2021 року на суму 1230000,00 гривень, а Покупець повинен оплатити аванс в розмірі не менше 35% і після отримання товару здійснити повний розрахунок в термін до 30.06.2022 року.

Найменування, характеристики (марка, розміри тощо) товару, ціна за одиницю товару по позиціях, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до цього Договору, вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору або у накладних. Специфікація може містити додаткові умови щодо організації перевезення Товару Постачальником, зокрема пункти завантаження та розвантаження товару, вид транспорту (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, найменування та кількість Товару, що підлягає поставці, зазначаються в накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується надати на кожну партію Товару, яка замовлена Покупцем, наступні документи: - видаткову накалдну; - податкову накладну.

Усі видаткові накладні, підписані в період дії даного договору про передачу товару Постачальником Покупцеві, незалежно від наявності посилання в накладній на договір, вважаються такими, що виписані на підставі даного договору (п.2.6. Договору).

На підтвердження виконання умов договору поставки №01102021 від 01.10.2021, ТОВ «Еко-Вуд» долучено до матеріалів справи:

- податкові накладні: №2 від 03.12.2021 на суму 265683,24 гривень, №3 від 11.12.2021 на суму 902973,10 гривень, №4 від 14.12.2021 на суму 813430,06 гривень, №7 від 26.01.2022 на суму 766451,16 гривень, №6 від 27.02.2022 на суму 964108,28 гривень, №6 від 25.03.2022 на суму 1103067,17 гривень, №6 від 18.04.2022 на суму 781903,54 гривень, №2 від 17.05.2022 на суму 996710,99 гривень, №2 від 02.06.2022 на суму 414989,63 гривень, №2 від 22.07.2022 на суму 1018581,30 гривень, №1 від 04.08.2022 на суму 1049691,50 гривень, виписані отримувачу UAB EU EXPORT BALTIC, Литва щодо постачання мішалок дерев`яних (а.с. 31-37, 39-42);

- податкова накладна №3 від 15.03.2022 на суму 543909,91 гривень, виписана отримувачу FLORAMEDIA Group B.V., Нідерланди щодо постачання паличок для квітів дерев`яних (а.с. 38);

- Invoice: №51-2021 від 28.10.2021 на суму 26821,80 EUR, №53-2021 від 05.11.2021 на суму 29434,58 EUR, №54-2021 від 15.11.2021 на суму 8586,00 EUR, №57-2021 від 23.12.2021 на суму 23727,60 EUR виписані отримувачу UAB EU EXPORT BALTIC (а.с. 23-26);

- заключні виписки ТОВ «Еко-Вуд» з АТ КБ «ПриватБанк» за період з 10.12.2021 по 10.12.2021, з 17.12.2021 по 17.12.2021, з 21.12.2021 по 21.12.2021, з 05.01.2022 по 05.01.2022 (а.с. 27-30);

- видаткові накладні: №НФ-000027031 від 27.03.2021 на суму з урахуванням ПДВ 32892,00 гривень, №НФ-0000002 від 05.04.2021 на суму з урахуванням ПДВ 4050,00 гривень, №НФ-000061304 від 13.04.2021 на суму з урахуванням ПДВ 17664,00 гривень, №НФ-0000003 від 17.05.2021 на суму з урахуванням ПДВ 4752,00 гривень, №КП-0095 від 17.09.2021 на суму з урахуванням ПДВ 23160,00 гривень, №КП-0985425 від 20.09.2021 на суму з урахуванням ПДВ 6420,00 гривень, №КП-0000001 від 23.09.2021 на суму з урахуванням ПДВ 4012,80 гривень, №КП-0000001 від 04.10.2021 на суму з урахуванням ПДВ 158400,00 гривень, №КП-0000003 від 26.10.2021 на суму з урахуванням ПДВ 147599,20 гривень, виписані одержувачу ТОВ «Еко-Вуд» щодо постачання пакету крафтового (а.с. 47-51);

- платіжні доручення: №559 від 27.01.2021 на суму 32892,00 гривень №676 від 05.04.2021 на суму 4050,00 гривень, №761 від 26.05.2021 на суму 4752,00 гривень, №853 від 30.07.2021 на суму 23160,00 гривень, №948 від 24.09.2021 на суму 6420,00 гривень, №989 від 20.10.2021 на суму 4012,00 гривень, №1002 від 26.10.2021 на суму 306000,00 гривень, №1008 від 02.11.2021 на суму 70000,00 гривень, №1142 від 14.02.2022 на суму 16812,00 гривень, №1220 від 06.04.2022 на суму 9168,00 гривень, №066 від 29.04.2022 на суму 17664,00 гривень, №071 від 06.05.2022 на суму 400000,00 гривень, №0163 від 27.07.2022 на суму 153300,00 гривень, щодо оплати товару ТОВ «Крафпак» (а.с. 52-55);

- товарно-транспортні накладні: №КП-00050421 від 05.04.2021 на суму без ПДВ 3375,00 гривень, №КП-000230921 від 23.09.2021 на суму без ПДВ 3344,00 гривень, №КП-000170921 від 17.09.2021 на суму без ПДВ 7640,00 гривень, №КП-0041021 від 04.10.2021 на суму без ПДВ 132000,00 гривень, №КП-00261021 від 26.10.2021 на суму без ПДВ 123000,00 гривень, №ЕВ-1511 від 16.12.2021 на суму без ПДВ 516439,45 гривень, №ЕВ-1478 від 30.12.2021 на суму без ПДВ 508333,33 гривень, №ЕВ-1516 від 28.01.2022 на суму без ПДВ 14010,00 гривень, №КП-0035 від 21.03.2022 на суму без ПДВ 7640,00 гривень, №КП-0039 від 13.04.2022 на суму без ПДВ 14720,00 гривень, №КП-00270722 від 27.07.2022 на суму без ПДВ 127750,00 гривень, вантажоодержувач ТОВ «Еко-Вуд» (а.с. 21-22, 56-60).

Суд зазначає, що надані документи ніяким чином не підтверджують господарську діяльність між ТОВ «Еко-Вуд» та ТОВ «Крафпак» щодо виконання умов договору поставки №01102021 від 01.10.2021 в грудні 2021, оскільки більшість документів складені до укладання договору поставки №01102021 від 01.10.2021. Крім того, в зазначених документах взагалі відсутнє посилання на договір поставки №01102021 від 01.10.2021 за виключенням платіжних доручень №1008 від 02.11.2021 на суму 70000,00 гривень, №1002 від 26.10.2021 на суму 306000,00 гривень.

Суд також встановив, що Головним управлінням ДПС у Львівській області під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки досліджувались зовсім інші документи, ніж ті, що були додані позивачем до позовної заяви та наявні в матеріалах справи, а саме:

- договір поставки від 15.01.2021 б/в укладений між ТОВ «Еко-Вуд» (Покупець) та ТОВ «Крафпак» (Постачальник), згідно якого Постачальник зобов`язується відповідно до умов цього договору поставляти та передавати у власність Покупця паперово-картонну продукцію (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Пунктом 2.1. Договору передбачено, що найменування та кількість Товару, що підлягає поставці, зазначаються в накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

- податкові накладні (відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних): №8 від 15.12.2021 на суму 150000,00 гривень з якої ПДВ складає 25000,00 гривень, №15 від 29.12.2021 на суму 210000,00 гривень з якої ПДВ складає 35000,00 гривень, №9 від 16.12.2021 на суму 400000,00 гривень з якої ПДВ складає 66667,00 гривень, №12 від 21.12.2021 на суму 400000,00 гривень з якої ПДВ складає 66667,00 гривень, виписані ТОВ «Крафпак» у грудні 2021 та зареєстровані на адресу ТОВ «Еко-Вуд»;

- видаткові накладні: №4 від 16.12.2021 на суму 620000,00 гривень з якої ПДВ складає 103333,00 гривень, №989 від 30.12.2021 на суму 610000,00 гривень з якої ПДВ складає 101667,00 гривень,

- товарно-транспортні накладні від 16.12.2021 №ЕВ-1511 та від 30.12.2021 №ЕВ-1478.

Суд зазначає, що надані позивачем до позову документи та досліджувані податковим органом під час перевірки документи зовсім різні, за виключенням товарно-транспортних накладних від 16.12.2021 №ЕВ-1511 та від 30.12.2021 №ЕВ-1478.

Документи, які досліджувались податковим органом під час перевірки в матеріалах справи відсутні, позивачем під час звернення до суду не були надані.

Разом з тим, відповідно досліджуваних під час перевірки податкових накладних встановлено, що ТОВ «Крафпак» поставило ТОВ «Еко-Вуд» товару в кількості 1210000 шт. крафтових пакетів на загальну суму 1160000,00 гривень з якої ПДВ складає 193333,00 гривень, сума податку на додану вартість за яких включено до складу податкового кредиту за період грудень 2021, проте відповідно до видаткових накладних ТОВ «Еко-Вуд» отримано товар (пакети) від ТОВ «Крафпак» у грудні 2021 у кількості 1285916 шт. на загальну суму 1230000,00 гривень з якої ПДВ складає 205000,00 гривень, що свідчить про те, що ТОВ «Еко-Вуд» отримано на 75916 шт. крафтових пакетів на суму 70000,00 гривень з яких ПДВ складає 43333,00 гривень більше ніж сформовано ТОВ «Крафпак» накладних на адресу ТОВ «Еко-Вуд».

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних ІТС «Податковий Блок», у грудні 2021 ТОВ «Еко-Вуд» здійснено реалізацію мішалок дерев`яних в кількості 45967500 шт., в т.ч на експорт в кількості 45397500 шт. та на митній території України в кількості 570000 шт.

Відповідно до експортних вантажно-митних декларації за грудень 2021 мішалки дерев`яні упаковані в картонні коробки по 2500 шт. та 10000 шт., що суперечить наданим ТОВ «Еко-Вуд» поясненням від 20.07.2022 №2 адресованих Головному управлінню ДПС у Львівській області.

Згідно оборотів рахунку 20 за грудень 2021, ТОВ «Еко-Вуд» списано виробничі запаси, а саме - пакети крафт в кількості 1715120 шт., в т.ч. придбані у грудні 2021 в кількості 1285916 шт. Станом на 31.12.2021 залишки пакетів крафт відсутні, однак, в матеріалах справи відсутні докази щодо списання пакетів крафт у виробництво, а також відсутнє їх відображення в актах калькуляції.

Отже, судом встановлено, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують здійснення господарської операції на виконання укладеного договору поставки №01102021 від 01.10.2021 між ТОВ «Еко-Вуд» (Покупець) та ТОВ «Крафпак» (Постачальник) та подальшого формування складу податкового кредиту за грудень 2021.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №826/9368/15 вказав, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Окремо суд зауважує, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження).

Верховний Суд у постановах від 19.04.2019 у справі №803/236/15-а, від 21.10.2019 у справі №0540/7843/18-а, від 09.10.2020 у справі №826/11085/18 зазначав, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту.

Суд зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування інших підприємств. Тому господарська операція яка фактично не відбулась, не спрямована на реальне настання правових наслідків, спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, ще використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарській операцій є первинні документи. Для контролю те впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися, зведені облікові документи.

Згідно з п.83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення;. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідної до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані ввести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування; та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 цього пункту.

Отже, складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов`язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбаченні чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений в первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником витрат та податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

У відповідності до ст.42 Господарського Кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, ще здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Для досягнення такої мети дії платника податку мають бути обґрунтовані наміром одержати економічний ефект, і тому націлені на максимальне зниження витрат, у тому числі у частині придбання ТМЦ, основних засобів чи послуг шляхом пошуку на ринку як найдешевших пропозицій.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення удаваних правочинів тощо.

Суд зазначає, що позивачем не надано докази, які свідчать про здійснення операції з придбання товарів у ТОВ «Крафпак» та не дають права ТОВ «Еко-Вуд» на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних від ТОВ «Крафпак».

Враховуючи вищенаведене, ТОВ «Еко-Вуд» завищило від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.16) в розмірі 193333,00 гривень, чим порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями).

Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Крафпак», які зазначені та зафіксовані в договорі поставки №01102021 від 01.10.2021 (які підтверджують факт здійснення господарської операції), та в подальшому створюють зміни у зобов`язаннях ТОВ «Еко-Вуд» та структурі його активів та зобов`язань, а надані первинні документи не розкривають економічний зміст та не доводять досягнення мети в результаті отриманих позивачем послуг від контрагента у прив`язці до періодів та сум ПДВ, які віднесені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2021 року.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд повинен враховувати, що відповідно до вимог ст.77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду підтверджено порушення ТОВ «Еко-Вуд» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), внаслідок чого позивачем завищено від`ємне значення з ПДВ за січень 2022 на суму 193333,00 гривень, з огляду на що, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 08.09.2022 №6054/13-01-07-06/42370374 є правомірним.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що таке рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність дій, щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 08.09.2022 №6054/13-01-07-06/42370374, вимогам встановленим ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Еко-Вуд» є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Вуд» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16.06.2023.

Суддя Коморний О.І.