Постанова

від 17.10.2023 по справі 380/18119/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/18119/22 пров. № А/857/13227/23

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Кузьмича С.М., Матковської З.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Вуд» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Коморного О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Вуд» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2022 року за №6054/13-01-07-06/42370374 винесене ГУ ДПС у Львівській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Вуд».

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 08.09.2022 Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» №6054/13-01-07-06/42370374 на підставі акта перевірки від 25.07.2022 №5106/13-01-07-06/42370374, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 193333,00 гривень. Податкове повідомлення-рішення було отримано через електронний кабінет платника податків - 08.09.2022. Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2022 №6054/13-01-07-06/42370374. Просив позов задоволити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Вуд». Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Вуд» (далі- ТОВ «Еко-Вуд»/позивач) є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 42370374, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у Донецькій області, про що зазначено в акті перевірки.

Згідно наказу Державної податкової служби України №173 від 28.03.2022 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» (з відповідними змінами) за Головним управлінням ДПС у Львівській області закріплено виконання повноважень Головного управління ДПС у Донецькій області.

Наказом Головного управління ДПС у Львівські області №978-ПП від 13.06.2022 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Еко-Вуд» (код ЄДРПОУ 42370374)» призначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Еко-Вуд» (код ЄДРПОУ 42370374) з 14.07.2022, тривалістю 3 робочих дні з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Повідомленням від 13.06.2022 №175/6/13-01-07-06-12 (14.06.2022 №9241/6/13-01-07-06-12) зазначено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області з 14.07.2022 в приміщенні Головного управління ДПС у Львівській області за адресою: вул. Стрийська, 35 м. Львів буде проводитись документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Еко-Вуд» (42370374) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, у зв`язку з чим ТОВ «Еко-Вуд» відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України слід забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема: фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт №5106/13-01-07-06/42370374 від 25.07.2022.

Актом перевірки встановлено наступні порушення ТОВ «Еко-Вуд», а саме: п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) в сумі 193333,00 гривень, п.200.1, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємству відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку (рядок 3 Д3) (р.20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість) за січень 2022 в сумі 43593,00 гривень.

23.08.2022 ТОВ «Еко-Вуд» на адресу Головного управління ДПС у Львівській області засобами поштового зв`язку «Укрпошта» з описом вкладення до поштового конверту направило заперечення на акт перевірки №5106/13-01-07-06/42370374 від 25.07.2022 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Еко-Вуд» до якого були додані документи в обґрунтування реальності здійснення господарської діяльності.

Комісією Головного управління ДПС у Львівській області по розгляду спірних питань за результатами розгляду заперечень ТОВ «Еко-Вуд» на акт перевірки №5106/13-01-07-06/42370374 від 25.07.2022 прийнято рішення про залишення без змін висновків акта перевірки та врахування при прийнятті податкового повідомлення-рішення, про що зазначено в податковому повідомленні-рішенні №6054/13-01-07-06/42370374 від 08.09.2022.

На підставі акту перевірки №5106/13-01-07-06/42370374 від 25.07.2022 Головним управленням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2022 форми «В4» №6054/13-01-07-06/42370374 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 193333,00 гривень, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 193333,00 гривень.

ТОВ «Еко-Вуд» звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 08.09.2022 №6054/13-01-07-06/42370374.

Рішенням Державної податкової служби України від 17.11.2022 №14735/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 08.09.2022 №6054/13-01-07-06/42370374 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Позивачем не оскаржується та не ставиться під сумнів підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, тому судом не досліджується питання підстав правомірності винесення наказу про проведення перевірки та дії вчинені під час проведення перевірки.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті перевірки від 25.07.2022 №5106/13-01-07-06/42370374 зазначені передбачені Порядком №727 порушення податкового законодавства, які були встановлені фахівцями Головного управління ДПС у Львівській області.

Статтею 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В ході перевірки ТОВ «Еко-Вуд» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 193333,00 гривень.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.п.198.1-198.3 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом «г» п.198.5 ст.198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст.189 ПК України).

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: - придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; - придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов`язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно пунктів 200.1, 200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Сам факт наявності у платника податків податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Апеляційним судом встановлено, що між ТОВ «Еко-Вуд» (Покупець) та ТОВ «Крафпак» (Постачальник) укладено договір поставки №01102021 від 01.10.2021, відповідно до якого Постачальник зобов`язується відповідно до умов Договору поставляти та передавати у власність Покупця паперово-картонну продукцію (надалі-Товар), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

Згідно п.1.2. Договору, Постачальник зобов`язується поставити продукцію в грудні 2021 року на суму 1230000,00 гривень, а Покупець повинен оплатити аванс в розмірі не менше 35% і після отримання товару здійснити повний розрахунок в термін до 30.06.2022 року.

Найменування, характеристики (марка, розміри тощо) товару, ціна за одиницю товару по позиціях, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до цього Договору, вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору або у накладних. Специфікація може містити додаткові умови щодо організації перевезення Товару Постачальником, зокрема пункти завантаження та розвантаження товару, вид транспорту (п.1.2. Договору).

Згідно п.2.1. Договору, найменування та кількість Товару, що підлягає поставці, зазначаються в накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується надати на кожну партію Товару, яка замовлена Покупцем, наступні документи: - видаткову накалдну; - податкову накладну.

Усі видаткові накладні, підписані в період дії даного договору про передачу товару Постачальником Покупцеві, незалежно від наявності посилання в накладній на договір, вважаються такими, що виписані на підставі даного договору (п.2.6. Договору).

На підтвердження виконання умов договору поставки №01102021 від 01.10.2021, ТОВ «Еко-Вуд» долучено до матеріалів справи:

- податкові накладні: №2 від 03.12.2021 на суму 265683,24 гривень, №3 від 11.12.2021 на суму 902973,10 гривень, №4 від 14.12.2021 на суму 813430,06 гривень, №7 від 26.01.2022 на суму 766451,16 гривень, №6 від 27.02.2022 на суму 964108,28 гривень, №6 від 25.03.2022 на суму 1103067,17 гривень, №6 від 18.04.2022 на суму 781903,54 гривень, №2 від 17.05.2022 на суму 996710,99 гривень, №2 від 02.06.2022 на суму 414989,63 гривень, №2 від 22.07.2022 на суму 1018581,30 гривень, №1 від 04.08.2022 на суму 1049691,50 гривень, виписані отримувачу UAB EU EXPORT BALTIC, Литва щодо постачання мішалок дерев`яних (а.с. 31-37, 39-42);

- податкова накладна №3 від 15.03.2022 на суму 543909,91 гривень, виписана отримувачу FLORAMEDIA Group B.V., Нідерланди щодо постачання паличок для квітів дерев`яних (а.с. 38);

- Invoice: №51-2021 від 28.10.2021 на суму 26821,80 EUR, №53-2021 від 05.11.2021 на суму 29434,58 EUR, №54-2021 від 15.11.2021 на суму 8586,00 EUR, №57-2021 від 23.12.2021 на суму 23727,60 EUR виписані отримувачу UAB EU EXPORT BALTIC (а.с. 23-26);

- заключні виписки ТОВ «Еко-Вуд» з АТ КБ «ПриватБанк» за період з 10.12.2021 по 10.12.2021, з 17.12.2021 по 17.12.2021, з 21.12.2021 по 21.12.2021, з 05.01.2022 по 05.01.2022 (а.с. 27-30);

- видаткові накладні: №НФ-000027031 від 27.03.2021 на суму з урахуванням ПДВ 32892,00 гривень, №НФ-0000002 від 05.04.2021 на суму з урахуванням ПДВ 4050,00 гривень, №НФ-000061304 від 13.04.2021 на суму з урахуванням ПДВ 17664,00 гривень, №НФ-0000003 від 17.05.2021 на суму з урахуванням ПДВ 4752,00 гривень, №КП-0095 від 17.09.2021 на суму з урахуванням ПДВ 23160,00 гривень, №КП-0985425 від 20.09.2021 на суму з урахуванням ПДВ 6420,00 гривень, №КП-0000001 від 23.09.2021 на суму з урахуванням ПДВ 4012,80 гривень, №КП-0000001 від 04.10.2021 на суму з урахуванням ПДВ 158400,00 гривень, №КП-0000003 від 26.10.2021 на суму з урахуванням ПДВ 147599,20 гривень, виписані одержувачу ТОВ «Еко-Вуд» щодо постачання пакету крафтового (а.с. 47-51);

- платіжні доручення: №559 від 27.01.2021 на суму 32892,00 гривень №676 від 05.04.2021 на суму 4050,00 гривень, №761 від 26.05.2021 на суму 4752,00 гривень, №853 від 30.07.2021 на суму 23160,00 гривень, №948 від 24.09.2021 на суму 6420,00 гривень, №989 від 20.10.2021 на суму 4012,00 гривень, №1002 від 26.10.2021 на суму 306000,00 гривень, №1008 від 02.11.2021 на суму 70000,00 гривень, №1142 від 14.02.2022 на суму 16812,00 гривень, №1220 від 06.04.2022 на суму 9168,00 гривень, №066 від 29.04.2022 на суму 17664,00 гривень, №071 від 06.05.2022 на суму 400000,00 гривень, №0163 від 27.07.2022 на суму 153300,00 гривень, щодо оплати товару ТОВ «Крафпак» (а.с. 52-55);

- товарно-транспортні накладні: №КП-00050421 від 05.04.2021 на суму без ПДВ 3375,00 гривень, №КП-000230921 від 23.09.2021 на суму без ПДВ 3344,00 гривень, №КП-000170921 від 17.09.2021 на суму без ПДВ 7640,00 гривень, №КП-0041021 від 04.10.2021 на суму без ПДВ 132000,00 гривень, №КП-00261021 від 26.10.2021 на суму без ПДВ 123000,00 гривень, №ЕВ-1511 від 16.12.2021 на суму без ПДВ 516439,45 гривень, №ЕВ-1478 від 30.12.2021 на суму без ПДВ 508333,33 гривень, №ЕВ-1516 від 28.01.2022 на суму без ПДВ 14010,00 гривень, №КП-0035 від 21.03.2022 на суму без ПДВ 7640,00 гривень, №КП-0039 від 13.04.2022 на суму без ПДВ 14720,00 гривень, №КП-00270722 від 27.07.2022 на суму без ПДВ 127750,00 гривень, вантажоодержувач ТОВ «Еко-Вуд» (а.с. 21-22, 56-60).

Надані документи ніяким чином не підтверджують господарську діяльність між ТОВ «Еко-Вуд» та ТОВ «Крафпак» щодо виконання умов договору поставки №01102021 від 01.10.2021 в грудні 2021, оскільки більшість документів складені до укладання договору поставки №01102021 від 01.10.2021. Крім того, в зазначених документах взагалі відсутнє посилання на договір поставки №01102021 від 01.10.2021 за виключенням платіжних доручень №1008 від 02.11.2021 на суму 70000,00 гривень, №1002 від 26.10.2021 на суму 306000,00 гривень.

Головним управлінням ДПС у Львівській області під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки досліджувались зовсім інші документи, ніж ті, що були додані позивачем до позовної заяви та наявні в матеріалах справи, а саме:

- договір поставки від 15.01.2021 б/в укладений між ТОВ «Еко-Вуд» (Покупець) та ТОВ «Крафпак» (Постачальник), згідно якого Постачальник зобов`язується відповідно до умов цього договору поставляти та передавати у власність Покупця паперово-картонну продукцію (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Пунктом 2.1. Договору передбачено, що найменування та кількість Товару, що підлягає поставці, зазначаються в накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

- податкові накладні (відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних): №8 від 15.12.2021 на суму 150000,00 гривень з якої ПДВ складає 25000,00 гривень, №15 від 29.12.2021 на суму 210000,00 гривень з якої ПДВ складає 35000,00 гривень, №9 від 16.12.2021 на суму 400000,00 гривень з якої ПДВ складає 66667,00 гривень, №12 від 21.12.2021 на суму 400000,00 гривень з якої ПДВ складає 66667,00 гривень, виписані ТОВ «Крафпак» у грудні 2021 та зареєстровані на адресу ТОВ «Еко-Вуд»;

- видаткові накладні: №4 від 16.12.2021 на суму 620000,00 гривень з якої ПДВ складає 103333,00 гривень, №989 від 30.12.2021 на суму 610000,00 гривень з якої ПДВ складає 101667,00 гривень,

- товарно-транспортні накладні від 16.12.2021 №ЕВ-1511 та від 30.12.2021 №ЕВ-1478.

Надані позивачем до позову документи та досліджувані податковим органом під час перевірки документи зовсім різні, за виключенням товарно-транспортних накладних від 16.12.2021 №ЕВ-1511 та від 30.12.2021 №ЕВ-1478.

Документи, які досліджувались податковим органом під час перевірки в матеріалах справи відсутні, позивачем під час звернення до суду не були надані.

Відповідно досліджуваних під час перевірки податкових накладних встановлено, що ТОВ «Крафпак» поставило ТОВ «Еко-Вуд» товару в кількості 1210000 шт. крафтових пакетів на загальну суму 1160000,00 гривень з якої ПДВ складає 193333,00 гривень, сума податку на додану вартість за яких включено до складу податкового кредиту за період грудень 2021, проте відповідно до видаткових накладних ТОВ «Еко-Вуд» отримано товар (пакети) від ТОВ «Крафпак» у грудні 2021 у кількості 1285916 шт. на загальну суму 1230000,00 гривень з якої ПДВ складає 205000,00 гривень, що свідчить про те, що ТОВ «Еко-Вуд» отримано на 75916 шт. крафтових пакетів на суму 70000,00 гривень з яких ПДВ складає 43333,00 гривень більше ніж сформовано ТОВ «Крафпак» накладних на адресу ТОВ «Еко-Вуд».

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних ІТС «Податковий Блок», у грудні 2021 ТОВ «Еко-Вуд» здійснено реалізацію мішалок дерев`яних в кількості 45967500 шт., в т.ч на експорт в кількості 45397500 шт. та на митній території України в кількості 570000 шт.

Відповідно до експортних вантажно-митних декларації за грудень 2021 мішалки дерев`яні упаковані в картонні коробки по 2500 шт. та 10000 шт., що суперечить наданим ТОВ «Еко-Вуд» поясненням від 20.07.2022 №2 адресованих Головному управлінню ДПС у Львівській області.

Згідно оборотів рахунку 20 за грудень 2021, ТОВ «Еко-Вуд» списано виробничі запаси, а саме - пакети крафт в кількості 1715120 шт., в т.ч. придбані у грудні 2021 в кількості 1285916 шт. Станом на 31.12.2021 залишки пакетів крафт відсутні, однак, в матеріалах справи відсутні докази щодо списання пакетів крафт у виробництво, а також відсутнє їх відображення в актах калькуляції.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують здійснення господарської операції на виконання укладеного договору поставки №01102021 від 01.10.2021 між ТОВ «Еко-Вуд» (Покупець) та ТОВ «Крафпак» (Постачальник) та подальшого формування складу податкового кредиту за грудень 2021.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №826/9368/15 вказав, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження).

Верховний Суд у постановах від 19.04.2019 у справі №803/236/15-а, від 21.10.2019 у справі №0540/7843/18-а, від 09.10.2020 у справі №826/11085/18 зазначав, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування інших підприємств. Тому господарська операція яка фактично не відбулась, не спрямована на реальне настання правових наслідків, спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, ще використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарській операцій є первинні документи. Для контролю те впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися, зведені облікові документи.

Пунктом 83.1 ст.83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення;. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідної до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані ввести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування; та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 цього пункту.

Складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов`язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбаченні чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений в первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником витрат та податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Згідно ст.42 Господарського Кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, ще здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Для досягнення такої мети дії платника податку мають бути обґрунтовані наміром одержати економічний ефект, і тому націлені на максимальне зниження витрат, у тому числі у частині придбання ТМЦ, основних засобів чи послуг шляхом пошуку на ринку як найдешевших пропозицій.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення удаваних правочинів тощо.

Позивачем не надано докази, які свідчать про здійснення операції з придбання товарів у ТОВ «Крафпак» та не дають права ТОВ «Еко-Вуд» на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних від ТОВ «Крафпак».

Таким чином, ТОВ «Еко-Вуд» завищило від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.16) в розмірі 193333,00 гривень, чим порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем не надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Крафпак», які зазначені та зафіксовані в договорі поставки №01102021 від 01.10.2021 (які підтверджують факт здійснення господарської операції), та в подальшому створюють зміни у зобов`язаннях ТОВ «Еко-Вуд» та структурі його активів та зобов`язань, а надані первинні документи не розкривають економічний зміст та не доводять досягнення мети в результаті отриманих позивачем послуг від контрагента у прив`язці до періодів та сум ПДВ, які віднесені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2021 року.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Вуд» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 року у справі №380/18119/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська