Ухвала

від 30.05.2023 по справі 761/12321/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.05.2023 поновлено строк на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, виявлене та вилучене 06.04.2023 в ході проведення обшуку місця проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук сірого кольору Samsung, серійний номер ZW0A93AZA00346Z; печатка ТОВ «КУА «Бонум Груп» (код за ЄДРПОУ 33889111).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, та скасувати ухвалу слідчого судді.

В апеляційній скарзі захисник вказував на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та грубо порушує майнові права ОСОБА_7 .

На переконання апелянта, ухвала слідчого судді не містить належного та достатнього обґрунтування чи мотивів, які стали підставою для прийняття

---

Справа № 761/12321/23 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3312/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

такого рішення.

Слідчий суддя не дослідив додані до клопотання прокурора докази та не зазначив про обґрунтованість змісту такого клопотання.

ОСОБА_7 є добросовісним власником майна.

Прокурором не надано доказів та не обґрунтовано належним чином відповідність вилученого майна речовим доказам, а також значення вилученого майна для досудового розслідування.

Ні в ухвалі слідчого судді, ні в клопотанні прокурора чи постанові про визнання майна речовими доказами не зазначено, які саме відомості містяться в ноутбуці та звідки стало відомо, та для якого протиправного діяння використовувалась печатка.

На переконання захисника, майно ОСОБА_7 не є речовими доказами в розумінні ст. 98 КПК України.

ОСОБА_7 не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні, доказів які б підтверджували причетність останньої до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, прокурором не надано.

Сам по собі факт визнання майна речовими доказами, у відповідності до ст. 170 КПК України, не може бути безумовною підставою для прийняття рішення про його арешт.

Також органом досудового розслідування не надано доказів можливості ОСОБА_7 вчиняти дії, передбачені абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Крім того захисник зазначав, що 02.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали, повний текст ухвали слідчого судді складено 05.05.2023, а отримано 09.05.2023. Мотиви накладення арешту не були відомі до отримання повного тексту ухвали слідчого судді, а тому строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно ст. ст. 7, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016,кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто 02.05.2023 за участю захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , із проголошенням у судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.

Повний текст оскаржуваної ухвали проголошено 05.05.2023 у відсутності учасників судового провадження.

Як зазначив апелянт та підтверджується даними наявної у справі розписки, копію повного тексту ухвали вручено захиснику ОСОБА_6 09.05.20123, тоді як подано апеляційну скаргу 10.05.2023.

Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи захисника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.05.2023, оскільки матеріали справи не містять даних про обізнаність захисника із мотивами та обгрунтуванням оскаржуваної ухвали до 09.05.2023, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, детективами другого відділу детективів Підрозділу детективі із захисту фінансів у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32020100110000064 від 16.11.2020 за підозрою генерального директора ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, головного бухгалтера ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, заступника генерального директора ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, а також за фактами підроблення за попередньою змовою групою осіб документів, які подавались для проведення державної реєстрації ТОВ «РОЗІДОР», ТОВ «ЛОНВЕНС», за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1 КК України, умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА», ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК», ТОВ «ТМ-СТИЛЬ», ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД», ТОВ «ПК «ГАЗВИДОБУВАННЯ» та інших за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України, внесення службовими особами ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» до офіційних документів указаного товариства завідомо неправдивих відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, в особливо великих розмірах службовими особами АТ «ЗНВКІФ «АРАБЄСКАЛЄ 1» та іншими за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

У ході досудового розслідування, серед іншого, встановлено, що у період 2021 року службовими особами ТОВ «ПК «ГАЗВИДОБУВАННЯ» за попередньою змовою із службовими особами ряду інших суб`єктів господарської діяльності серед яких ПП «ТД АТЛАНТА ПЛЮС», АТ ЗНКІФ «АРАБЄСКАЛЄ 1», ТОВ «КУА «БОНУМ ГРУП», ТОВ «ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ», ТОВ «ЛОРІНЕТС», ТОВ «ЕКСПЕРТНЕ БЮРО», ДІЛОРЕТІО ХОЛДІНГЗ ЛТД (Республіки Кіпр), ТОВ «САГУР КАПІТАЛ», організовано протиправну схему з умисного ухилення від сплати податку на прибуток підприємства шляхом вчинення правочинів щодо купівлі/продажу майнових (корпоративних) прав ПП «ТД АТЛАНТА ПЛЮС» та ТОВ «ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ» за ціною, яка не має фінансового обґрунтування.

Органом досудового розслідування встановлено, що до вищевказаних протиправних дій причетна генеральний директор та підписант ТОВ «КУА «БОНУМ ГРУП» (код за ЄДРПОУ 33889111) ОСОБА_7 , яка зареєстрована та фактично проживає у квартирі свого співмешканця за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_12 .

Згідно долучених до клопотання матеріалів, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.032023 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_12 .

Відповідно до протоколу обшуку від 06.04.2023, цього ж дня проведено обшук за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі та документи, серед яких ноутбук сірого кольору Samsung, серійний номер ZW0A93AZA00346Z та печатка ТОВ «КУА «Бонум Груп» (код за ЄДРПОУ 33889111).

Постановою старшого детектива другого відділу детективів Підрозділу детективів із захисту фінансів у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_13 від 07.04.2023 вилучені ноутбук сірого кольору Samsung, серійний номер ZW0A93AZA00346Z та печатка ТОВ «КУА «Бонум Груп» (код за ЄДРПОУ 33889111) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 32020100110000064 від 16.11.2020.

08.04.2023 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, виявлене та вилучене 06.04.2023 в ході проведення обшуку за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук сірого кольору Samsung, серійний номер ZW0A93AZA00346Z та печатку ТОВ «КУА «Бонум Груп» (код за ЄДРПОУ 33889111).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.05.2023 поновлено строк на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, виявлене та вилучене 06.04.2023 в ході проведення обшуку місця проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук сірого кольору Samsung, серійний номер ZW0A93AZA00346Z; печатка ТОВ «КУА «Бонум Груп» (код за ЄДРПОУ 33889111).

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: ноутбук сірого кольору Samsung, серійний номер ZW0A93AZA00346Z та печатку ТОВ «КУА «Бонум Груп» (код за ЄДРПОУ 33889111), з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 32020100110000064 від 16.11.2020, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на ноутбук та печатку, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна призвести до його приховання, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи захисника про недоведеність відповідності майна речовим доказам в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже дане майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 є добросовісним володільцем вилученого майна та не є підозрюваною у кримінальному провадженні № 32020100110000064 від 16.11.2020, та не причетна до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування вилучено ноутбук з порушенням вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження.

Так, як убачається з положень абзацу 2 ч. 2 ст. 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно даних матеріалів клопотання, доступ до ноутбуку сірого кольору Samsung, серійний номер ZW0A93AZA00346Z, обмежений його власником (володільцем) та пов`язаний з подоланням системи логічного захисту,

Крім того, постановою старшого детектива другого відділу детективів Підрозділу детективів із захисту фінансів у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_13 від 11.04.2023 призначено комп`ютерно-технічну експертизу у кримінальному провадженні № 32020100110000064 від 16.11.2020, у тому числі ноутбуку сірого кольору Samsung, серійний номер ZW0A93AZA00346Z, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Враховуючи вказані обставини, детективами під час вилучення зазначеного мобільного телефону дотримано вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, а тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2023 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3