Ухвала

від 01.06.2023 по справі 759/2358/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 задоволено частково клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12021111140000595 від 20.10.2021 року, та накладено арешт на наступні земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 3222487000:04:002:5099 загальною площею 0,0497 га;

- 3222487000:04:002:5069 загальною площею 0,3525 га;

- 3222487000:04:002:0212 загальною площею 0,2499 га;

- 3222487000:04:002:0211 загальною площею 0,2499 га;

- 3222487000:04:002:0210 загальною площею 0,2497 га;

- 3222487000:04:002:0237 загальною площею 0,1191 га;

- 3222487000:04:002:5494 загальною площею 0,0833 га;

- 3222487000:04:002:5496 загальною площею 0,0833 га;

- 3222487000:04:002:0206 загальною площею 0,25 га;

- 3222487000:04:002:0086 загальною площею 0,1028 га;

- 3222487000:04:002:0166 загальною площею 0,1136 га;

- 3222487000:04:002:5475 загальною площею 0,0537 га;

---

Справа № 759/2358/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3480/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

- 3222487000:04:002:0084 загальною площею 0,1027 га;

- 3222487000:04:002:5124 загальною площею 0,05 га;

- 3222487000:04:002:5121 загальною площею 0,05 га;

- 3222487000:04:002:5015 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:5018 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0070 загальною площею 0,1053 га;

- 3222487000:04:002:0049 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:5201 загальною площею 0,0691 га;

- 3222487000:04:002:0075 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0107 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0090 загальною площею 0,1162 га;

- 3222487000:04:002:0247 загальною площею 0,1702 га;

- 3222487000:04:002:0287 загальною площею 0,125 га;

- 3222487000:04:002:0265 загальною площею 0,1219 га;

- 3222487000:04:002:0246 загальною площею 0,1188 га;

- 3222487000:04:002:0267 загальною площею 0,1312 га;

- 3222487000:04:002:0214 загальною площею 0,25 га;

- 3222487000:04:002:0252 загальною площею 0,0993 га;

- 3222487000:04:002:0162 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0260 загальною площею 0,1001 га;

- 3222487000:04:002:0295 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0130 загальною площею 0,1016 га;

- 3222487000:04:002:0140 загальною площею 0,1057 га;

- 3222487000:04:002:5027 загальною площею 0,1197 га;

- 3222487000:04:002:5050 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0303 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0283 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:5017 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0184 загальною площею 0,1096 га;

- 3222487000:04:002:0121 загальною площею 0,1003 га;

- 3222487000:04:002:0120 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:5073 загальною площею 0,0667 га;

- 3222487000:04:002:5451 загальною площею 0,1935 га;

- 3222487000:04:002:0081 загальною площею 0,1178 га;

- 3222487000:04:002:0083 загальною площею 0,1012 га;

- 3222487001:01:006:0283 із забороною їх відчуження.

В іншій частині клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:002:0070 загальною площею 0,1053 га та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора у цій частині.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, захисник зазначала, що власник майна та її захисник не були присутні під час розгляду клопотання прокурора, а з матеріалами судового провадження захисник ознайомилась лише 22.05.2023.

В апеляційній скарзі захисник вказувала на те, що арешт накладено на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_8 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2020 року, укладеного з ОСОБА_10 , що посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_11 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №137.

ОСОБА_12 був власником земельної ділянки кадастровий номер 3222487000:04:002:0070 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ №879244), виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів від 20.11.2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.10.2005 року.

При винесенні ухвали від 16.02.2023 слідчим суддею були порушені вимоги ст. 170 КПК України, з огляду на те, що земельна ділянка на законних підставах належить ОСОБА_8 , вона не має жодного відношення до кримінального провадження, не є знаряддям злочину, не має жодного значення по справі, не має будь-яких ознак злочину і не може бути речовим доказом у справі.

Крім того, апелянт посилалась на допущені слідчим суддею істотні порушення кримінального процесуального закону, мотивуючи такі доводи тим, що у матеріалах провадження відсутній у журнал судового засідання, відсутні відомості щодо учасників, часу початку та закінчення судового засідання, не вказано, яка саме процесуальна дія проводиться (яка саме ухвала проголошується).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна ОСОБА_8 або її захисника.

Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.

Як зазначено апелянтом, та підтверджується даними наявної у справі розписки, із матеріалами судового провадження захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 ознайомилась 22.05.2023, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана захисником 23.05.2023 в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки ухвала слідчого судді оскаржена в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:002:0070 загальною площею 0,1053 га, яка належить на праві власності ОСОБА_8 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту вказаної земельної ділянки. Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інші земельні ділянки колегією суддів не перевіряється.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Київською обласною прокуратурою здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12021111140000595 від 20.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Федосіївської територіальної громади, за попередньою змовою із службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області, шляхом зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби, виділили земельні ділянки лісового фонду, які знаходяться в с. Ходосівка, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам держави.

Відповідно до даних публічної кадастрової карти стало відомо про те, що частина земельних ділянок лісогосподарського призначення передані у приватну власність, які накладаються на землі лісового фонду, а саме:

3222487000:04:002:5099 загальною площею 0,0497 га;

3222487000:04:002:5069 загальною площею 0,3525 га;

3222487000:04:002:0212 загальною площею 0,2499 га;

3222487000:04:002:0211 загальною площею 0,2499 га;

3222487000:04:002:0210 загальною площею 0,2497 га;

3222487000:04:002:0237 загальною площею 0,1191 га;

3222487000:04:002:5494 загальною площею 0,0833 га;

3222487000:04:002:5496 загальною площею 0,0833 га;

3222487000:04:002:0206 загальною площею 0,25 га;

3222487000:04:002:0086 загальною площею 0,1028 га;

3222487000:04:002:0166 загальною площею 0,1136 га;

3222487000:04:002:5475 загальною площею 0,0537 га;

3222487000:04:002:0084 загальною площею 0,1027 га;

3222487000:04:002:5124 загальною площею 0,05 га;

3222487000:04:002:5121 загальною площею 0,05 га;

3222487000:04:002:5015 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:5018 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:0070 загальною площею 0,1053 га;

3222487000:04:002:0049 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:5201 загальною площею 0,0691 га;

3222487000:04:002:0075 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:0107 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:0090 загальною площею 0,1162 га;

3222487000:04:002:0247 загальною площею 0,1702 га;

3222487000:04:002:0287 загальною площею 0,125 га;

3222487000:04:002:0265 загальною площею 0,1219 га;

3222487000:04:002:0246 загальною площею 0,1188 га;

3222487000:04:002:0267 загальною площею 0,1312 га;

3222487000:04:002:0214 загальною площею 0,25 га;

3222487000:04:002:0252 загальною площею 0,0993 га;

3222487000:04:002:0162 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:0260 загальною площею 0,1001 га;

3222487000:04:002:0295 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:0130 загальною площею 0,1016 га;

3222487000:04:002:0140 загальною площею 0,1057 га;

3222487000:04:002:5027 загальною площею 0,1197 га;

3222487000:04:002:5050 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:0303 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:0283 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:5017 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:0184 загальною площею 0,1096 га;

3222487000:04:002:0121 загальною площею 0,1003 га;

3222487000:04:002:0120 загальною площею 0,1 га;

3222487000:04:002:5073 загальною площею 0,0667 га;

3222487000:04:002:5451 загальною площею 0,1935 га;

3222487000:04:002:0081 загальною площею 0,1178 га;

3222487000:04:002:0083 загальною площею 0,1012 га;

3222487001:01:006:0283.

На запит слідчого ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» надано відповідь, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:04:002:5099; 3222487000:04:002:5451; 3222487000:04:002:5069; 3222487000:04:002:0212; 3222487000:04:002:0211; 3222487000:04:002:0210; 3222487000:04:002:0237; 3222487000:04:002:5494; 3222487000:04:002:5496; 3222487000:04:002:0206; 3222487000:04:002:0086; 3222487000:04:002:0166; 3222487000:04:002:5475; 3222487000:04:002:0084; 3222487000:04:002:5124; 3222487000:04:002:5121; 3222487000:04:002:5015;; 3222487000:04:002:0070; 3222487000:04:002:0049; 3222487000:04:002:5201; 3222487000:04:002:0081; 3222487000:04:002:0083; 3222487000:04:002:0075; 3222487000:04:002:0107; 3222487000:04:002:0090; 3222487000:04:002:0247; 3222487000:04:002:0287; 3222487000:04:002:0265; 3222487000:04:002:0246; 3222487000:04:002:0267; 3222487000:04:002:0214; 3222487000:04:002:0252; 3222487000:04:002:0162; 3222487000:04:002:0260; 3222487000:04:002:0295; 3222487000:04:002:0130;; 3222487000:04:002:0140; 3222487000:04:002:5027; 3222487000:04:002:5050; 3222487000:04:002:0303; 3222487000:04:002:0283; 3222487000:04:002:5017; 3222487000:04:002:0184; 3222487000:04:002:0121; 3222487000:04:002:0120; 3222487000:04:002:5073; 3222487001:01:006:5018; 3222487001:01:006:0283 накладаються на землі лісового фонду кварталу №32 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Насадження кварталу №32 знаходяться на балансі ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Однак, зазначені земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, рішення про припинення право користування на вказані земельні ділянки, в порядку передбаченого ст. ст. 83, 84, 150 Земельного кодексу України, не приймалися.

Згідно ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Пунктом 4 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, в тому числі, землі лісогосподарського призначення.

Згідно з ст. 7 Лісового Кодексу ліси, розташовані в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст. 8 Лісового Кодексу у державній власності перебувають усі ліси, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається й реалізується державою в особі Кабінету Міністрів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб, що передбачено п.«б» ч. 1 ст. 164 Земельного Кодексу.

Згідно з п. 5 «Прикінцевих положень» Лісового Кодексу до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно із ч. 2 ст. 149 Земельного Кодексу, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Ст. 55 Закону України «Про землеустрій», передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0070 являється ОСОБА_8 .

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області від 12.07.2022 вищевказані земельні ділянки, у тому числі з кадастровим номером 3222487000:04:002:0070, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021111140000595 від 20.10.2021.

08.02.2023 прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на земельні ділянки, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 3222487000:04:002:0070 загальною площею 0,1053 га, із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, будівництва на них об`єктів нерухомості, а також забороною здійснення вирубки зелених насаджень (лісових насаджень), із забороною відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, із забороною Державним органам вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 задоволено частково клопотання прокурора, та накладено арешт на земельні ділянки, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 3222487000:04:002:0070 загальною площею 0,1053 га.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:002:0070 загальною площею 0,1053 га, з тих підстав, що вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку визнана речовим доказом у межах кримінального провадження № 12021111140000595 від 20.10.2021, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначену земельну ділянку, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна призвести до його відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 доводи про те, що арештована земельна ділянка належить останній на законних підставах та придбана на підставі договору купівлі-продажу, на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки такі доводи апелянта і є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021111140000595, а питання законності набуття права власності на земельну ділянку підлягає встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Колегією суддів ретельно перевірялися під час апеляційного розгляду, проте не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги захисника про допущені слідчим суддею істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, обумовлені, на переконання захисника, відсутністю журналу судового засідання із зафіксованими у ньому відомостями щодо розгляду клопотання в суді першої інстанції.

Такі доводи апелянта спростовуються даними наявного у справі журналу судового засідання від 16.02.2023. Колегією суддів не встановлено невідповідність вказаного журналу вимогам ст. 108 КПК України

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3