Постанова

від 13.06.2023 по справі 369/5147/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/7870/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 369/5147/21

13 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.І.

- Сушко Л.П.

при секретарі - Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» (змінене найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк») на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Фінагеєвої І.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Тетяна Віталіївна, Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В., Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47540788 від 27.06.2019 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Київська область, Гуцуляк Т.В., яке стало підставою для внесення запису про право власності № 32172293 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та в подальшому за його правонаступником АТ «Альфа Банк» згідно передавального акту між АТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа Банк», серія та номер: 10221-10229, виданий 11.10.2019 року, видавник: Розсоха С.С. п/н Київського міського нотаріального округу та об`єкт нерухомого майна (домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860820832224) та земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860799832224, кадастровий номер 3222486001:01:003:0006, реєстраційний номер 1860820832224, номер об`єкта в РПВН 18975304), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис номер 32172293 від 24.06.2019 року внесений державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Київська область, Гуцуляк Т.В., підставою внесення якого стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер: 47540788 від 27.06.2019 року АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 05 липня 2007 року між ним та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-256-КП.

В рахунок забезпечення зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-256-КП від 05 липня 2007 року між ним та Банком укладено іпотечний договір № 014-256-КП, згідно з яким в іпотеку Банку було передано нерухоме майно, а саме домоволодіння та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

13 серпня 2019 року на територію домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю позивача, проникли невідомі особи, які пояснили, що вони є представниками нового власника нерухомого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачу було надано для огляду копію інформаційної довідки (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна) № 172249882 від 02липня 2019 року з якої він дізнався, що нерухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності було перереєстровано 24 червня 2019 року. Новим власником зазначено АТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до Інформаційної довідки, 24 червня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В. право власності на нерухоме майно, домоволодіння та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перереєстровано за АТ «Укрсоцбанк», індексний номер рішення про державну реєстрацію - 47540788 від 24 червня 2019 року, номер запису про право власності: 32172293, підставою реєстрації права власності на нерухоме майно є: дублікат іпотечного договору № 014-256-ЗП, серія та номер 478, виданий 05.06.2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сень-Силкою І.В.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер 13.3-03/96-103В, виданий 27 лютого 2019 року, видавник АТ «Укрсоцбанк».

Вказував, що вимоги, на підставі якої здійснено державну реєстрацію суб`єктом реєстрації, а також повідомлення від державного реєстратора (на виконання вимог ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень») позивач не отримував.

Крім того, постановою про накладення арешту на майно серія та номер : 57828628 від 03 грудня 2018 року, яку було зареєстровано за № 44374577 приватним виконавцем Солонько М.М., було накладено арешт на все нерухоме майно, що знаходиться у приватній власності позивача. За таких обставин, вважає, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна, державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.

Зауважував, що в домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована та проживає неповнолітня дитина (донька) позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (станом на момент реєстрації 17 років). Разом з тим, Закон забороняє позбавляти неповнолітніх дітей права користування житловим приміщенням.

Також посилався на те, що в порушення вимог ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» оцінка домоволодіння Іпотекодержателем не проводилася, вартість нерухомого майна за якою іпотекодержатель набув предмет іпотеки у власність позивачу не повідомлялась (оскільки для проведення процедури оцінювання експерту необхідний доступ до приміщення).

Стверджував, що укладаючи у 2007 році іпотечний договір, вінне узгоджував з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором - нотаріусом, а надав лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку», тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Посилаючись на те, що відповідач, а також державний реєстратор Гуцуляк Т.В. грубо порушила Закон України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про іпотеку», Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Конституцію України, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року позов ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В., Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх прав обтяжень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47540788 від 27.06.2019 року прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Київська область, Гуцуляк Т.В., яке стало підставою для внесення запису про право власності № 32172293, за АТ «Укрсоцбанк» та в подальшому за його правонаступником АТ «Альфа Банк» згідно передавального акту між АТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа Банк», серія та номер: 10221-10229, виданий 11.10.2019 року, видавник: Розсоха С.С. п/н Київського міського нотаріального округу на об`єкт нерухомого майна (домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860820832224) та земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860799832224, кадастровий номер 3222486001:01:003:0006, номер об`єкта в РПВН 18975304), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішення суду, АТ «Сенс Банк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначав, що на виконання вимог ст.. 35 Закону України «Про іпотеку» Банком було направлено позивачу повідомлення № 13.3-03/96-1038 від 27 лютого 2029 року про звернення стягнення предмет іпотеки, а тому твердження позивача про не направлення таких повідомлень є безпідставними, а неотримання позивачем письмових повідомлень не вказує на неналежне виконання Банком своїх зобов`язань за договором.

Також зазначав, що Банком та державним реєстратором очевидно дотримано 30-денний термін надсилання письмової вимоги, оскільки штемпель на поштовому відправленні датується лютим місяцем 2019 року, а реєстрація речових прав на нерухоме майно, предмет іпотеки, в порядку, передбаченому ст.. 37 Закону України «Про іпотеку» було здійснено 24.06.2019 року.

Вказував на те, що суд дійшов хибного висновку про те, що у переліку документів реєстраційної справи відсутній висновок про вартість майна боржника, не врахувавши, що законодавством не передбачено надання висновку державному реєстратору для вчинення державної реєстрації у порядку ст.. 37 Закону України «Про іпотеку».

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду від 30 січня 2023 року - без змін, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки суду не повідомили, тому враховуючи ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач АТ «Альфа-Банк», перейменовано на АТ «Сенс Банк», укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-256-КП, за умовами якого, а саме п. 1.1 та п. 1.2, останній надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 455 000,00 доларів США зі сплатою 13,35 процентів річних та комісій, із вказаним у Договорі кредиту графіком погашення. Кредит надавався з ціллю - на поточні потреби.

З метою забезпечення виконання позивачем зобов`язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії, 05 липня 2007 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та АКБ «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір № 014-256-ЗП, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку майнові права на: домоволодіння, що складається з житлового будинку «А», загальною площею 454,50 кв.м., житловою площею 235,30 кв.м, сараю «Б»; навісу «В; альтанки «Г; огорожі 1-5; свердловини 6; каналізаційної ями 7, 8; замощення «І», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 24 травня 2007 року, виданого Виконкомом Петрушівської сільської ради на підставі Рішення виконкому Петрушівської сільської ради від 07 травня 2007 року № 37/3 (Право власності на домоволодіння зареєстроване Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14735254 від 31 травня 2007 року за реєстраційним № 18975304 в книзі № 1 за № 274); та земельну ділянку, загальною площею 0,1322 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер земельної ділянки відсутній, що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 380199, виданого 08 серпня 2003 року на підставі рішення 8 сесії 3 скликання Петрушівської сільської ради народних депутатів від 25 червня 2003 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 846.

Відповідно до пунктів 2.4.3, 4.1 вказаного іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.5 іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способи, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (пункт 4.5.3 іпотечного договору).

Згідно з пунктом 6.2 іпотечного договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися належними у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.

Датою отримання таких повідомлень вважатиметься дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальникомобов`язків за кредитним договором, 28 лютого2018 року АТ «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_1 , зазначену у іпотечному договорі, направив повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 27 лютого 2019 року 2018 року вих. № 13.3-03/96-103в.

За цим повідомленням банк вимагав від ОСОБА_1 сплатити борг за кредитним договором розмір якого станом на 25 лютого 2019 року становить 739 645,14дол. США, що за курсом НБУ становить 19 963 507,27грн, (з яких прострочена строкова заборгованість по тілу кредитустановить 332 286,20 доларів США, прострочена заборгованість по відсоткам - 407 358,93 дол. США), та повідомляє, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Як вбачається з копій конверту, доданого банком до відзиву на позовну заяву, зазначене вище повідомлення повернуто відправнику без вручення. Причина повернення - «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 117, 118 том 2).

Згідно з висновком про вартість об`єкту оцінки, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 454,50 кв.м., житловою площею 235,30 кв.м. та земельна ділянка площею 0,1199 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визначена у розмірі 6 343 922,00 грн., що еквівалентно 240 900,00 дол. США.

Згідно з Інформаційною довідкою № 172249882 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - 24 червня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 47540788 від 27 червня 2019 року 12:49:05 та зареєстровано право власності на нерухоме майно: домоволодіння та земельну ділянку кадастровий номер: 3222486001:01:003:0006, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк» (запис про право власності № 32172293 на підставі: Дублікат іпотечного договору № 014-256-ЗП, серія та номер: 478, виданий 05 червня 2019 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка І.В.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 13.3-03/96-103В, виданий 27.02.2019, видавник АТ «Укрсоцбанк»).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача щодо скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про отримання іпотекодавцем (позивачем) письмової вимоги від іпотекодержателя про усунення порушень та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформації про вартість предмета іпотеки, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Такі висновки суду не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Так, у даній справі, до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до АТ «Альфа-Банк» (назву змінено на АТ «Сенс Банк»), треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В., Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області та просив суд скасувати рішення та запис державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер запису: 32172293 від 24 червня 2019 року), відповідно до якого прийнято рішення від 27 червня 2019 року (номер запису про право власності: 47540788) про проведення державної реєстрації прав власності за АТ «Альфа-Банк» права власності на домоволодіння та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1860820832224).

Спірні правовідносини виникли з приводу того, що у зв`язку з неналежним виконанням позивачем укладеного з банком кредитного договору утворилася заборгованість. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором банк звернув стягнення на предмет іпотеки, право власності на яке за банком зареєстроване державним реєстратором.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог.

У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Марченко М. В. проти України», заява № 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи заявлені відповідні позовні вимоги у справі.

При цьому, відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Підстави припинення іпотеки передбачені у статті 17 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV). Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він не заявляв вимог про витребування майна чи вимог про визнання іпотеки припиненою, не спростовує невиконання ним умов кредитного договору та наявності кредитної заборгованості.

У позові заявляє, що йогоправа порушено державною реєстрацією права власності на нерухоме майно за банком та внесення записів про державну реєстрацію права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За змістом статті 13 ЦПК України, яка дає визначення диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини першої якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування запису та рішення про державну реєстрацію права власності є не ефективним способом захисту його прав.

Колегія суддів вважає, що з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенню позову ОСОБА_1 про визнання протиправним, скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з підстав обрання неналежного способу захисту.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» (змінене найменування АТ «Альфа-Банк») скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В., Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 724,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» (змінене найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк») задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (назву змінено на Акціонерне товариство «Сенс Банк»), треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Тетяна Віталіївна, Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 724,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 червня 2023 року.

Головуючий: Судді: