Рішення

від 12.06.2023 по справі 136/1721/21

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1721/21

провадження № 2/136/367/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2023 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулась до суду через свого представника ОСОБА_3 із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), відповідно до якого просила суд провести розподіл майна набутого ними як подружжям у шлюбі, визнавши його об`єктом спільної сумісної власності та здійснивши поділ шляхом визначення розміру ідеальних часток співвласників, а саме по частці за кожним, зокрема на:

-квартиру за АДРЕСА_1 ;

-квартиру за АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку, площею 0,1500 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2205, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-земельну ділянку, площею 0,0081 га, кадастровий номер 0522255500:01:003:0418, за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

-будівлю магазину, загальною площею 29,2 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

-транспортний засіб, білого кольору, марки RENAULT, модель Master (Mascott), тип Вантажний - фургон, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , 2006 року випуску;

-транспортний засіб, сірого кольору, марки ЗАЗ, модель VIDA, тип Седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , 2013 року випуску;

-транспортний засіб, білого кольору, марки RENAULT, модель TRAFIK, тип Загальний легковий - загальний пасажирський, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , 2015 року випуску.

- вирішити питання судових витрат у справі.

Підставність вимог позивач обґрунтовує тим, що 08.02.1997 вони із відповідачем уклали шлюб, під час якого ними за рахунок спільних коштів було придбано зазначені вище об`єкти нерухомого та рухомого майна.

Ураховуючи те, що шлюб розірвано, а в добровільному порядку вони із відповідачем не дійшли згоди щодо поділу спірного майна та його вартості, що є об`єктом права спільної сумісної власності їх як подружжя, тому вказане стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 01.10.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито було провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з урахуванням ціни позову, а у справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.01.2022, 27.10.2022 було відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.01.2022, 06.04.2022, 05.08.2022, 27.10.2022, 11.11.2022, 06.02.2023, 13.03.2023, 07.06.2023 було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

25.01.2022ухвалою судузакрито підготовчепровадження уцивільній справіта призначено до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 19.09.2022 до матеріалів справи було долучено докази надані представником позивача у вигляді Інформації з реєстру нерухомості та долучені відповідачем, зокрема: свідоцтво про реєстрацію транспортного - RENAULT, модель Master (Mascott), тип Вантажний - фургон, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань.

19.09.2022 протокольною ухвалою задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для реалізації ним права на правову допомогу.

Ухвалою суду від 19.09.2022 було залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя через несплату судового збору та визначено строк для усунення недоліків.

17.10.2022 представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2019 надано квитанцію на підтвердження сплати судового збору.

20.02.2023 ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо поділу та визнання спільною сумісною власністю земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2205, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

20.02.2023 протокольною ухвалою було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про долучення додаткових доказів та витребування доказів.

У визначенийсудом строквідповідач відзивуна позовне подав,тому відповіднодо положень ч.8 ст.178ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у обсязі, за виключенням майна вимоги щодо якого залишені без розгляду ухвалою суду від 20.02.2023. Суду пояснила, що відповідачем оспорюється лише належність до спільної сумісної власності майна, що використовується ним для здійснення підприємницької діяльності у вигляді нежитлової будівлі та земельної ділянки під нею, утім зазначене майно набуте сторонами як подружжям в період шлюбу, за рахунок спільних коштів, а оскільки в ході судового розгляду презумпцію спільності майна не спростовано, не доведено належність такого майна до особистої власності відповідача, тому воно підлягає поділу на рівні з іншим майном.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, скориставшись своїми правами, що визначені ст.43,211 ЦПК України.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково за виключенням майна у вигляді будівлі магазину, загальною площею 29,2 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 в та земельної ділянки, площею 0,0081 га, кадастровий номер 0522255500:01:003:0418, за цією ж адресою, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вказуючи, що вказане майно не підлягає поділу, а є його особистою приватною власністю, придбане та набуте ним особисто, є об`єктом здійснення ним підприємницької діяльності, відтак не підлягає поділу, щодо решти майна як спільного сумісного та його поділу не заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за виключенням майна, що є предметом здійснення відповідачем підприємницької діяльності.

Суд, вислухавши пояснення відповідача та представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав оцінку, встановив, що 08.02.1997 між сторонами цього спору було укладено шлюб, відповідно до якого ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.5).

Обставини щодо припинення шлюбу між сторонами цього спору за рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 30.09.2021 у справі №136/1194/21 сторонами спору визнавались, отож в силу приписів ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу серії ААМ №574079 від 05.06.1998, який посвідчений приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В., та зареєстрований в реєстрі за №1235 (а.с.9), ОСОБА_4 набула у власність квартиру за АДРЕСА_4 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень (а.с.10) право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано державним реєстратором Липовецького районного управління юстиції 02.03.2015, власником зазначено ОСОБА_1 .

Факт зміни прізвища доведено свідоцтвом про шлюб, про що зазначено вище.

Вартість об`єкта нерухомого майна визначена приватним підприємством «Брусилів-сервіс» та становить 507 338 грн. (а.с.21).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру в багатоповерховому будинку від 14.10.2010 Серія НОМЕР_7 , виданого виконкомом Вінницької міської ради (а.с.11), ОСОБА_2 являється власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

Право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 21.10.2010 (а.с.12).

Вартість об`єкта нерухомого майна визначена приватним підприємством «Брусилів-сервіс» та становить 1 200 000 грн. (а.с.22).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки 262465395 від 22.06.2021 (а.с.19), право власності на будівлю магазину, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 29,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано державним 01.08.2017 реєстратором Літинської селищної ради Літинського району за фізичною особою ОСОБА_2 .

Вартість об`єкта нерухомого майна визначена приватним підприємством «Брусилів-сервіс» та становить 141492 грн. (а.с.24).

Відповідно до Інформації з реєстру нерухомості від 16.09.2022 (а.с.118, 119), земельна ділянка, площею 0,0081 га, кадастровий номер 0522255500:01:003:0418, за адресою: Вінницька область, Липовецький район, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності приватна, зареєстрована 06.04.2018, власником зазначено ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення за №184 від 01.06.2018, посвідченого приватним нотаріусом Башта Біляєва М.О..

Вартість об`єкта нерухомого майна визначена приватним підприємством «Брусилів-сервіс» та становить 63818 грн. (а.с.23).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_8 , транспортний засіб марки ЗАЗ, модель VIDA, тип Седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , сірого кольору, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , 2013 року випуску, 15.11.2013 зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с. 28).

Транспортний засіб, марки RENAULT, модель TRAFIK, тип Загальний легковий - загальний пасажирський-В, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , білого кольору, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , 2015 року випуску, 24.01.2019 зареєстрований за ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_9 (а.с. 29).

Транспортний засіб, марки RENAULT, модель MASTER, тип Вантажний-фургон, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , 2006 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_10 зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с. 122).

Між сторонами виник спір щодо поділу вищевказаного майна.

Відповідно до пункту 1 розділу VII"Прикінцевихположень"Сімейного кодексуУкраїни (далі - СК України) зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуютьсяв частинілише тихправ іобов`язків,що виниклипісля набуттяним чинності. Разом з цим, до набуття чинності СК України майнові відносини подружжя регулювались Кодексом про шлюб та сім`ю України від 20.06.1969 .

Судом встановлено, що спірне майно придбано як до 2004 року так і після, а тому при вирішенні даної справи підлягають застосуванню положення як Кодексу про шлюб та сім`юУкраїни так і Сімейного кодексу України, які були чинні на момент набуття спірного нерухомого майна сторонами, а поділ майна має здійснюватися за правилами, передбаченими СК України.

Відповідно до статті 22 КпШС України, який був чинним на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до вимог статті 28Кодексу прошлюб тасім`ю України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Частина перша статті 29Кодексу прошлюб тасім`ю України передбачає, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Аналогічні за змістом норми закріплено законодавцем у статтях 60, 70, 71 СК України.

У п. 22, 23, 25постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни "Пропрактику застосуваннясудами законодавствапри розглядісправ проправо нашлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя"від 21грудня 2007р.N11 (далі - Постанова) зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69 - 72 СКтаст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК,ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно дочастин 2,3 ст. 325 ЦКможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положеннячастин 4,5 ст. 71 СКщодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбаченихст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Як було встановлено судом на підставі зібраних у справі належних та допустимих доказів та сторонами спору в цій частині вимоги не заперечувалось, у період шлюбу ними за спільні кошти було придбано майно у вигляді двох квартир та трьох транспортних засобів, а реєстрація права власності була здійснена за одним із подружжя, отож підтверджено презумпцію належності вказаного майна до спільної сумісної власності подружжя, яке підлягає поділу між сторонами цього спору.

Вирішуючи спір в частині поділу будівлі магазину, як об`єкта нежитлової нерухомості та земельної ділянки під цією будівлею, які, як було встановлено в ході розгляду справи використовуються відповідачем для підприємницької діяльності, суд виходить із наступного.

Як слідує із Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.123), ОСОБА_2 взятий на облік як платник єдиного податку та має статус фізичної особи-підприємця (далі - ФОП), здійснює господарську діяльність п.47.11. роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Судом було встановлено, що вказана нежитлова будівля та земельна ділянка під нею, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , є власністю ОСОБА_2 , утім набуті у період перебування у шлюбі із ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 177ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зістаттею 190 ЦК Українимайном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування такої презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі N 6-843цс17, постанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від21листопада 2018року усправі N372/504/17 (провадження N 14-325цс18), а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі N 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі N 404/1515/16-ц.

Сам по собі факт того, що майно набуте подружжям у шлюбі зареєстровано на праві власності за одним із подружжя, не спростовує поширення на таке майно правового режиму спільного майна подружжя, оскільки за змістом 60 СК України право спільної сумісної власності на майно виникає у обох з подружжя одночасно. При цьому статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до єдиного державного реєстру. Наведений висновок викладений у постановах ВеликоїПалати ВерховногоСуду від20вересня 2018року усправі N813/6286/15 (провадження N 11-57апп18), від 06 лютого 2019 року у справі 462/2646/17 (провадження N 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі N 826/5806/17 (провадження N 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі N 826/10249/18 (провадження N 11-771апп19), від 01 вересня 2020 року у справі N 907/29/19 (провадження N 12-17гс20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 у справі №916/2813/18 (провадження №12-71гс20), вирішуючи питання нібито суперечності правових позицій щодо правового режиму спільного майна подружжя, за рахунок якого утворилося майно приватного підприємства, викладених у постановах Верховного Суду України (Верховного Суду), та з іншого боку позиції, наведеної уРішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року N 17-рп/2012у справі N 1-8/2012 дійшла висновку, що о скільки спірні нежитлові приміщення, використовувалися ФОП у підприємницькій діяльності без створення юридичної особи, тобто не передавалися у власність юридичної особи, таке майно належить на праві спільної сумісної власності подружжю.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першоюстатті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у справі докази, суд, забезпечивши реалізацію права відповідачем на правову допомогу, встановив, що стороною відповідача не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на спірне нерухоме майно, у вигляді будівлі магазину, як об`єкта нежитлової нерухомості та земельної ділянки під цією будівлею, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , яке було набуто сторонами під час шлюбу.

Доводи відповідача про те, що таке майно є його особистою власністю, оскільки придбане за особисті кошти та за кошти від своєї діяльності підприємця і не в інтересах сім`ї та використовується в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, а відтак не може бути об`єктом поділу як майна подружжя, суд вважає неспроможними, оскільки факт набуття вказаного майна під час шлюбу сторонами спору не заперечувався, разом з цим відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що джерелом набуття спірного майна були його особисті кошти, таке майно придбане не в інтересах сім`ї, аргументи відповідача зводиться до того, що лише він займається підприємницькою діяльністю, до якого позивач не була дотична.

При цьому, суд звертає увагу, що майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів, а тому саме по собі використання ОСОБА_2 спірного майна в підприємницькій діяльності, не спростовує поширення на спірне нежитлове приміщення та земельну ділянку під ним, реєстраційним власником яких є відповідач, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правового режиму спільної сумісної власності подружжя.

Разом з цим, суд звертає увагу, що стороною відповідача не надано доказів, що спірне нежитлове приміщення, яке використовується ФОП ОСОБА_2 передавалися у власність такої юридичної особи.

В рамках даної справи жодна із сторін спору не здійснила попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Встановивши наведені вище обставини, в контексті правових норм регулювання цього спору, враховуючи те, що спільна власність подружжя презюмується, тягар доведення належності спірного майна на праві особистої власності лежить на відповідачеві, який належними та допустимими доказами не спростував обставини наведених позивачем у позові, суд дійшов висновків, що спірне майно, що є предметом цього спору є об`єктом права спільної сумісної власності сторін як подружжя, а відтак підлягає поділу шляхом визначення кожному із з них ідеальних часток, а саме по кожному.

З огляду на викладене, суд вважає позов обґрунтованим, доведеним, а відтак таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат урегульовано Главою 8 ЦПК України.

Відповідно дост. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збірпокладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача (ст..141 ч.1?2 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що при пред`явленні позову до суду стороною позивача було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок сум усіх судових витрат, які вони очікують понести у зв`язку з розглядом цієї справи.

Разом з цим, як було встановлено, за пред`явлення даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 11 350 грн. 00 коп., в підтвердження чого надано квитанцію відповідного змісту, а оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому у відповідності до вимог ст..141 ЦПК України, вказані витрати підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача.

При цьому, представником позивача до закінчення судових дебатів по справі зроблено заяву про стягнення інших судових витрат, про які було заявлено у позові та докази на підтвердження яких мають бути надані до суду після ухвалення рішення по суті позовних вимог, отож при ухваленні даного рішення питання про інші витрати суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 7680, 141, 258259, 263265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як майно набуте ними в період шлюбу, а саме:

- квартиру, загальною площею 35,9 кв. м., житловою площею 18,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_6 ;

- квартиру, загальною площею 73,2 кв. м., житловою площею 36,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_5 ;

- земельну ділянку, площею 0,0081 га, кадастровий номер 0522255500:01:003:0418, за адресою: АДРЕСА_3 , призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- будівлю магазину, загальною площею 29,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 ,

- транспортний засіб, білого кольору, марки RENAULT, модель Master, тип Вантажний - фургон, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , 2006 року випуску;

- транспортний засіб, сірого кольору, марки ЗАЗ, модель VIDA, тип Седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , 2013 року випуску;

- транспортний засіб, білого кольору, марки RENAULT, модель TRAFIK, тип Загальний легковий - загальний пасажирський, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , 2015 року випуску.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом визначення ідеальних часток співвласників, визнавши за кожним з них право власності на 1/2 частину наступного майна:

- квартиру, загальною площею 35,9 кв. м., житловою площею 18,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_6 ;

- квартиру, загальною площею 73,2 кв. м., житловою площею 36,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_5 ;

- земельну ділянку, площею 0,0081 га, кадастровий номер 0522255500:01:003:0418, за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- будівлю магазину, загальною площею 29,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 ,

- транспортний засіб, білого кольору, марки RENAULT, модель Master, тип Вантажний - фургон, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , 2006 року випуску;

- транспортний засіб, сірого кольору, марки ЗАЗ, модель VIDA, тип Седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , 2013 року випуску;

- транспортний засіб, білого кольору, марки RENAULT, модель TRAFIK, тип Загальний легковий - загальний пасажирський, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , 2015 року випуску.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.06.2023.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_11 );

Відповідач - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_12 ).

Суддя Світлана ШПОРТУН