Рішення

від 12.06.2023 по справі 160/5272/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року Справа № 160/5272/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03, прийняте відповідачем за результатами проведеної перевірки, якою встановлено порушення п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України. Так, ПрАТ «ЦГЗК» на акцизному складі (комбінат 2), уніфікований номер 10105666, що розташований за адресою: вул.Лавочкіна, 21, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, у період з жовтня 2019 р. по вересень 2020 р. здійснювалась господарська діяльність із зберігання, приймання пального з використанням резервуарів для зберігання пального які обладнані рівнемірами-лічильниками у кількості 8 шт. відповідно до кількості введених в експлуатацію резервуарів пального, які були не зареєстровані в Реєстрі. Проте позивач не погоджується з прийнятим рішенням та зазначає, що на момент фактичної перевірки акцизного складу ПрАТ «ЦГЗК» резервуари з бензином, газом та дизельним пальним, які підприємство використовує виключно для власних потреб, були обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та здійснена їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Також в акті «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та/або роздрібної торгівлі пальним» №1476/04-36-09-03/00190977 від 30.04.2021 р. контролюючим органом не доведено, що ПрАТ «ЦГЗК» вчиняло певні дії або допускало бездіяльність, за які передбачена відповідальність та діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання ухвали суду 11.04.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що перевіркою встановлено, що у період з жовтня 2019 р. по вересень 2020 р. на акцизному складі здійснювалась реалізація та зберігання пального без застосування обладнаних та введених належним чином в експлуатацію рівнемірів-лічильників та/або витратомірів-лічильників на 8 місцях відпуску пального. Дані факти підтверджується деклараціями акцизного податку за період з жовтня 2019 р. по вересень 2020 р. та довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри №9265897260 від 15.10.2020 р. (загальна кількість зареєстрований резервуарів - 8, рівнемірів - 8, витратомірів - 10, загальна місткість резервуарів - 1430 м3). ПрАТ «ЦГЗК» повинно було встановити та зареєструвати рівнеміри-лічильники та витратоміри-лічильники на 8 місцях відпуску пального не пізніше 01.10.2019 року. Однак, з довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри №9265897260 від 15.10.2020 року вбачається, що рівнеміри-лічильники та витратоміри-лічильники встановлені позивачем вже після 01.10.2019 року, а саме: рівнеміри-лічильники - 21.10.2019 року та 19.12.2019 року, витратоміри-лічильники - 01.12.2019 року. Крім того, довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри №9265897260 подана до контролюючого органу лише 15.10.2020 року. При цьому, товариство здійснювало підприємницьку діяльність з жовтня 2019 р. по вересень 2020 р., що підтверджується поданими деклараціями акцизного податку за період з жовтня 2019 р. по вересень 2020 р. Враховуючи викладене, за порушення пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Кодексу та відповідно до п.1281.1 ст.1281 Кодексу до позивача правомірно визначено штрафну санкцію у розмірі 160 000 грн. (8 резервуарів х 20000 грн.) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

11.04.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що наказ №1886-п від 22.04.2021 р., виданий Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не містить такої підстави для перевірки, як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Крім того, перевіркою не встановлено порушень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», що підтверджується актом перевірки №1476/04-36-09-03/00190977 від 30.04.2021 р. Підпунктом 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України не передбачена, як підстава для проведення фактичної перевірки, дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Отже, відповідач не спростував твердження позивача, що видання наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.04.2021 р. №1886-п щодо проведення фактичної перевірки ПрАТ «ЦГЗК» було безпідставним, оскільки не було наведено жодних підстав для її призначення, передбачених п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, які є обов`язковою умовою для обґрунтування доцільності проведення вказаної фактичної перевірки. Таким чином, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав заявлених в ньому.

20.04.2023 року від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виконало вимоги п.81.1 ст.81 ПК України та зазначило у наказі, зокрема, підстави проведення такої перевірки. Щодо посилання позивача на те, що штрафна санкція за п.128-1.1 ст.128-1 ПК України може бути застосована тільки якщо лічильники є незареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, а не за несвоєчасну реєстрацію, зазначає, що таке посилання не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності. Так як відповідно до пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Кодексу, у суб`єктів господарювання виникає обов`язок обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, що є імперативною нормою та не передбачає винятків. Таким чином, відповідач вважає, що позивач не навів обставин, які б свідчили про неможливість реалізації передбаченого підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України обов`язку до 01.10.2019 року, як і не навів обставин, підтверджених належними доказами, що реалізація такого обов`язку перебувала винятково поза межами його впливу. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

24.04.2023 року від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він зазначив, що складом правопорушення, визначеного пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. При цьому, ані зазначена норма, ані інші положення ПК України, не передбачають відповідальності за порушення строку обладнання або реєстрації зазначених рівнемірів та витратомірів. На момент фактичної перевірки акцизного складу ПрАТ «ЦГЗК» резервуари з бензином, газом та дизельним пальним, які підприємство використовує виключно для власних потреб, були обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та здійснена їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Отже, враховуючи, що у ході перевірки контролюючим органом було встановлено наявність на акцизному складі позивача витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня нафтопродуктів, які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема і актом перевірки, та не заперечується відповідачем, притягнення ПрАТ «ЦГЗК» до відповідальності передбаченої пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України є безпідставним, оскільки на момент фактичної перевірки обладнання було встановлено та зареєстровано.

12.06.2023 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме наказу Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області №1886-п від 22.04.2021 року про проведення фактичної перевірки ПрАТ «ЦГЗК».

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача та відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190977) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 17.01.1997 року, номер запису: 12271200000000152.

Керуючись ст.19-1, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2. ст.80 ПК України Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ №1886-п від 22.04.2021 року про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» за адресою вул.Лавочкіна, 21, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Період діяльності який буде перевірятись: згідно ст.102 ПК України. Перевірку розпочати з 22.04.2021 року, тривалістю не більше 10 діб.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу №1886-п від 22.04.2021 року та направлень на перевірку від 22.04.2021 року №2033 та №2035, проведено фактичну перевірку ПрАТ «ЦГЗК» за адресою: вул.Лавочкіна, 21, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 30.04.2021 №1476/04-36-09-03/00190977, яким встановлено порушення п.п.230.1.2, п.230.1 ст.230 ПК України, а саме: у період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року на вказаному акцизному складі здійснювалась реалізація та зберігання пального без застосування обладнаних та введених належним чином в експлуатацію рівнемірів-лічильників та/або витратомірів-лічильників на 8 місяцях відпуску пального, що підтверджується деклараціями акцизного податку за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року та довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри №9265897260 від 15.10.2020 року (загальна кількість зареєстрованих резервуарів 8, рівномірів 8, витратомірів 8, загальна кількість резервуарів 1430 м3).

Від підписання вищезазначеного акту фактичної перевірки представник позивача відмовився, про що було складено акт відмови від підписання та отримання акту перевірки від 30.04.2021 року.

Судом також встановлено, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області сформувало податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 року №19679/04-36-09-03 про застосування штрафних санкцій в сумі 160 000 грн. (8 резервуарів х 20 000 грн.).

Позивач звернувся до ДПС України зі скаргою №5356/16 від 30.12.2021 року, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03.

06.02.2023 р. ДПС України прийнято рішення №2927/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду заяви яким, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03 залишено без змін та збільшено грошове зобов`язання, в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 80 000 грн., а скаргу позивача без задоволення.

Вирішуючипозовні вимогипо суті, судвиходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюєПК України.

Відповідно до п.230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Згідно із п.п.4.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

За змістом п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно зУКТ ЗЕД2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Положеннями п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України також передбачено, що витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Відповідно до п.12 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Норми пункту 128-1 статті128-1 ПК України, в редакції на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення, передбачають за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Згідно із п.18 підрозділу 5 розділу XX ПК України нормипункту 128-1.1статті 128-1цього Кодексу застосовуються:

з 1 липня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно допункту 212.1статті 212 цього Кодексу);

з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно допункту 212.1статті 212 цього Кодексу);

з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно допункту 212.1статті 212 цього Кодексу);

з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно допункту 212.1статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).

Так позивач зазначає, що відповідно до п.18 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України, ПрАТ «ЦГЗК» є розпорядником акцизного складу №1005666 та відноситься до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл з переробки в готову продукцію (пальне). Законом України № 530-ХІІ від 17.03.2020 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) внесені зміни до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», яка наводить перелік форс-мажорних обставин та до таких віднесено карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України. Так, наказом ПрАТ «ЦГЗК» від 18.03.2020 р. №246 «Про переведення працівників підприємства на режим роботи з дистанційним доступом» з 18.03.2020 р. до відміни наказу переведено працівників, які не задіяні безпосередньо у виробничому процесі на дистанційний режим роботи. Такий режим спричинив труднощі у виконанні посадових обов`язків працівниками. Тому, технічне забезпечення умов дистанційного режиму праці програмно-технічними засобами, налагодження мережевого доступу та призвело до затримки виконання рішень та завдань у роботі кожного працівника. Вищезазначені події вплинули на всі процеси комунікації, як в межах підприємства, так і за його межами, що призвело до затримки введення обладнання в експлуатацію. Згідно із договором №1659-58-10 з ТОВ «БАРС» від 12.10.2018 р. та додаткових угод №1 (6535) від 03.12.2018 р., №2 (5796) від 15.11.2019 р., №3 (5972) від 29.11.2019 р. відбувалося впровадження Автоматизованої системи обліку витрат палива на ПрАТ «ЦГЗК». До 31.12.2019 р. все обладнання підрядником було змонтоване в повному обсязі та відповідно до договірних умов. До 26.03.2020 р. відбувалося налагодження програмного забезпечення щодо приведення його відповідно до умов ПрАТ «ЦГЗК» з формування звітності податкового обліку. В свою чергу Автоматизовану систему обліку витрат палива було введено в дослідно-промислову експлуатацію згідно із наказом №278 від 27.03.2020 р. по закінченню дослідно-промислової експлуатації були виявлені недоліки в роботі системи АСОВП. На адресу підрядника було направлено лист-повідомлення №2380/47 від 29.05.2020 р. на усунення недоліків в роботі системи АСОВП та остаточне її налагодження. Після усунення недоліків в роботі системи АСОВП та згідно із наказом №278 розпочато промислову експлуатацію та реєстрацію у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівномірів-лічильників рівня пального у резервуарі обладнання. В акті перевірки відсутня повна інформація щодо виявлених у позивача витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а саме їх заводських номерів, дат введення в експлуатацію, з приводу яких у подальшому здійснені спірні донарахування податкових зобов`язань. У тому числі відсутні в акті перевірки відомості про те, які саме витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники рівня пального у резервуарі на дату проведення фактичної перевірки не були зареєстровані у відповідному Єдиному державному реєстрі та експлуатувалися.

Законом України «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» №391-IX від 18.12.2019 р. п.18 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України було доповнено абзацом 5, яким встановлено, що норми п.128-1 ст.128 Кодексу застосовуються до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл з переробки в готову продукцію (пальне) з 01.07.2020 року.

Таким чином, законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл з переробки в готову продукцію (пальне) може наступити лише з 01.07.2020 року, тобто фактично надав розпорядникам вказаних складів додатковий термін для обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Разом з тим, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1 п.80.2 ст.80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 ст.80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп.80.2.4 п.80.2 ст.80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.80.2.6 п.80.2 ст.80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7 п.80.2 ст.80).

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 ст.86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку на користь того, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Отже, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа №826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа №807/242/14).

Крім того, 21.02.2020 р. Верховний Суд у справі №826/17123/18 у своєму рішенні відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладені в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 року (справа №820/850/16), від 16.10. 2019 (справа №820/11291/15), від 22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач обґрунтовуючи правомірність проведення фактичної перевірки посилається на те, що в наказі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №1886-п від 22.04.2021 року міститься посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

В свою чергу, на думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18.

Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків.

Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.

На думку суду, підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

Натомість, у даному випадку, податковий орган посилався на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки.

Тому відповідач повинен чітко обґрунтувати конкретні підстави для перевірки та зазначити конкретну мету її проведення.

Аналогічні висновки щодо необхідності зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки посилання на конкретні підстави для проведення фактичної перевірки викладено в постанові Верховного Суду від 04.09.2020 року у справі № 821/1274/18.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідач у наказі від 22.04.2021 року №1886-п жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктами 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

За наведених обставин та встановлених фактів, що фактична перевірка ПрАТ «ЦГЗК» не може вважатися правомірною, оскільки зі змісту вказаного вище наказу неможливо встановити, яку саме інформацію про порушення платником податку тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримало або мало у своєму розпорядженні Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу №1886-п від 22.04.2021 року.

Отже, за умови того, що перевірка проведена не у спосіб, що установлений ПК України, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 р. у справі №826/17123/18, суд дійшов висновку, що оскільки наказ від 22.04.2021 року №1886-п про проведення фактичної перевірки виданий з порушенням вимог ПК України, то фактична перевірка ПрАТ «ЦГЗК», здійснена на підставі такого наказу, не може вважатись законною, внаслідок чого є протиправним податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справахСалов проти України(заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89),Проніна проти України(заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) таСерявін та інші проти України(заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дану позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові 2 684 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03, прийнятеГоловним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066, код ЄДРПОУ 00190977) судові витрати по справі у розмірі 2 684 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма