Постанова

від 04.03.2024 по справі 160/5272/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5272/23Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року в адміністративній справі №160/5272/23 (суддя у 1 інстанції Кучма К.С.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати по справі у розмірі 2 684 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне дослідження обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в наказі ГУ ДПС у Дніпропетровській області №1886-п від 22.04.2021 року міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, а тому доводи позивача щодо порушення порядку проведення перевірки є безпідставними. Так, за результатами перевірки встановлено, що позивачем здійснювалась реалізація пального без застосування обладнання та введених належним чином в експлуатацію рівнемірів лічильників та / або витратомірів лічильників на 8 місцях відпуску пального.

В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга непідлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190977) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 17.01.1997 року, номер запису: 12271200000000152.

Керуючись ст.19-1, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2. ст.80 ПК України Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ №1886-п від 22.04.2021 року про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» за адресою вул.Лавочкіна, 21, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Період діяльності який буде перевірятись: згідно ст.102 ПК України. Перевірку розпочати з 22.04.2021 року, тривалістю не більше 10 діб.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу №1886-п від 22.04.2021 року та направлень на перевірку від 22.04.2021 року №2033 та №2035, проведено фактичну перевірку ПрАТ «ЦГЗК» за адресою: вул.Лавочкіна, 21, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 30.04.2021 №1476/04-36-09-03/00190977, яким встановлено порушення п.п.230.1.2, п.230.1 ст.230 ПК України, а саме: у період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року на вказаному акцизному складі здійснювалась реалізація та зберігання пального без застосування обладнаних та введених належним чином в експлуатацію рівнемірів-лічильників та/або витратомірів-лічильників на 8 місяцях відпуску пального, що підтверджується деклараціями акцизного податку за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року та довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри №9265897260 від 15.10.2020 року (загальна кількість зареєстрованих резервуарів 8, рівномірів 8, витратомірів 8, загальна кількість резервуарів 1430 м3).

На підставі вказаного акту Головне управління ДПС у Дніпропетровській області сформувало податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 року №19679/04-36-09-03 про застосування штрафних санкцій в сумі 160 000 грн. (8 резервуарів х 20 000 грн.).

Позивач звернувся до ДПС України зі скаргою №5356/16 від 30.12.2021 року, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03.

06.02.2023 р. ДПС України прийнято рішення №2927/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду заяви яким, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03 залишено без змін та збільшено грошове зобов`язання, в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 80 000 грн., а скаргу позивача без задоволення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до п.230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Згідно із п.п.4.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

За змістом п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно зУКТ ЗЕД2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Положеннями п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України також передбачено, що витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Відповідно до п.12 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Норми пункту 128-1 статті128-1 ПК України, в редакції на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення, передбачають за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Згідно із п.18 підрозділу 5 розділу XX ПК України нормипункту 128-1.1статті 128-1цього Кодексу застосовуються:

з 1 липня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно допункту 212.1статті 212 цього Кодексу);

з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно допункту 212.1статті 212 цього Кодексу);

з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно допункту 212.1статті 212 цього Кодексу);

з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно допункту 212.1статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).

Так позивач зазначає, що відповідно до п.18 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України, ПрАТ «ЦГЗК» є розпорядником акцизного складу №1005666 та відноситься до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл з переробки в готову продукцію (пальне). Законом України № 530-ХІІ від 17.03.2020 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) внесені зміни до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», яка наводить перелік форс-мажорних обставин та до таких віднесено карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України. Так, наказом ПрАТ «ЦГЗК» від 18.03.2020 р. №246 «Про переведення працівників підприємства на режим роботи з дистанційним доступом» з 18.03.2020 р. до відміни наказу переведено працівників, які не задіяні безпосередньо у виробничому процесі на дистанційний режим роботи. Такий режим спричинив труднощі у виконанні посадових обов`язків працівниками. Тому, технічне забезпечення умов дистанційного режиму праці програмно-технічними засобами, налагодження мережевого доступу та призвело до затримки виконання рішень та завдань у роботі кожного працівника. Вищезазначені події вплинули на всі процеси комунікації, як в межах підприємства, так і за його межами, що призвело до затримки введення обладнання в експлуатацію. Згідно із договором №1659-58-10 з ТОВ «БАРС» від 12.10.2018 р. та додаткових угод №1 (6535) від 03.12.2018 р., №2 (5796) від 15.11.2019 р., №3 (5972) від 29.11.2019 р. відбувалося впровадження Автоматизованої системи обліку витрат палива на ПрАТ «ЦГЗК». До 31.12.2019 р. все обладнання підрядником було змонтоване в повному обсязі та відповідно до договірних умов. До 26.03.2020 р. відбувалося налагодження програмного забезпечення щодо приведення його відповідно до умов ПрАТ «ЦГЗК» з формування звітності податкового обліку. В свою чергу Автоматизовану систему обліку витрат палива було введено в дослідно-промислову експлуатацію згідно із наказом №278 від 27.03.2020 р. по закінченню дослідно-промислової експлуатації були виявлені недоліки в роботі системи АСОВП. На адресу підрядника було направлено лист-повідомлення №2380/47 від 29.05.2020 р. на усунення недоліків в роботі системи АСОВП та остаточне її налагодження. Після усунення недоліків в роботі системи АСОВП та згідно із наказом №278 розпочато промислову експлуатацію та реєстрацію у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівномірів-лічильників рівня пального у резервуарі обладнання. В акті перевірки відсутня повна інформація щодо виявлених у позивача витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а саме їх заводських номерів, дат введення в експлуатацію, з приводу яких у подальшому здійснені спірні донарахування податкових зобов`язань. У тому числі відсутні в акті перевірки відомості про те, які саме витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники рівня пального у резервуарі на дату проведення фактичної перевірки не були зареєстровані у відповідному Єдиному державному реєстрі та експлуатувалися.

Законом України «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» №391-IX від 18.12.2019 р. п.18 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України було доповнено абзацом 5, яким встановлено, що норми п.128-1 ст.128 Кодексу застосовуються до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл з переробки в готову продукцію (пальне) з 01.07.2020 року.

Таким чином, законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл з переробки в готову продукцію (пальне) може наступити лише з 01.07.2020 року, тобто фактично надав розпорядникам вказаних складів додатковий термін для обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1 п.80.2 ст.80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 ст.80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп.80.2.4 п.80.2 ст.80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.80.2.6 п.80.2 ст.80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7 п.80.2 ст.80).

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 ст.86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку на користь того, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Отже, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа №826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа №807/242/14).

Крім того, 21.02.2020 р. Верховний Суд у справі №826/17123/18 у своєму рішенні відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладені в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 року (справа №820/850/16), від 16.10. 2019 (справа №820/11291/15), від 22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач обґрунтовуючи правомірність проведення фактичної перевірки посилається на те, що в наказі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №1886-п від 22.04.2021 року міститься посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, що узгоджується з правовою позицією у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18.

Так, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.

Таким чином, відповідач у наказі від 22.04.2021 року №1886-п жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктами 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Отже, за умови того, що перевірка проведена не у спосіб, що установлений ПК України, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 р. у справі №826/17123/18, оскільки наказ від 22.04.2021 року №1886-п про проведення фактичної перевірки виданий з порушенням вимог ПК України, то фактична перевірка ПрАТ «ЦГЗК», здійснена на підставі такого наказу, не може вважатись законною, внаслідок чого є протиправним податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 р. №19679/04-36-09-03.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року в адміністративній справі №160/5272/23 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року в адміністративній справі №160/5272/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко