Рішення
від 20.06.2023 по справі 336/7483/22
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

20.06.23

провадження № 2/336/813/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20 червня 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу №336/7483/22 (номер провадження 2/336/813/2023) за позовною заявою Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальний заклад Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»,

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

за участі:

представника позивача - ОСОБА_3

представника третьої особи - Мащак С.Й. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи «EasyCon» Комунального закладу Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»),

встановив:

26 грудня 2022 року Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Притулок для дітей Служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що у відділі по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебуває на обліку неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що опинився в складних життєвих обставинах (проживання у сім`ї, у якій батьки або особи, які їх заміняють, ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини) відповідно до наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 14.04.2022 № 438 «Про взяття на облік».

Матір`ю неповнолітнього є ОСОБА_2 . Відповідно до інформації Комунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 16.09.2022 № 747/21.16-37, відомості про батька внесені відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (зі слів матері).

До відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах Дітей Запорізької міської ради звернувся ОСОБА_4 представник церкви «Спасіння» разом із малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 з матір`ю, або за адресою: АДРЕСА_2 з біологічним батьком, має непорозуміння зі своїми батьками, та через конфліктні відносини змушений втікати з дому та ночувати в церкві.

Малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив, що з батьком він жити не хоче через те, що той постійно зловживає алкогольними напоями та буянить. Мати, ОСОБА_2 , не хоче проживати разом, оскільки не складаються відносини з її співмешканцем.

Спеціалістами відділу був здійсненний телефонний дзвінок матері малолітнього, однак мати не виявила бажання забрати сина.

За результатами бесіди, 18.03.2022, малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано до КУ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР.

Після трьох місяців перебування малолітнього у закладі, а саме 21.06.2022, мати дитини, все ж звернулася до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради із заявою про повернення дитини в родину.

23.06.2022 зазначене питання було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, протокол № 12. За результатами розгляду, враховуючи, думку дитини, було вирішено за доцільне повернути неповнолітнього ОСОБА_1 , 2008 р.н., в родину матері.

Проте вже у вересні 2022 року в соціальних мережах, неповнолітній ОСОБА_1 , 2008 р.н., виклав відео на якому він вживає алкогольні напої та курить цигарку.

16.09.2022 до відділу з`явилася мати неповнолітнього разом із сином задля надання відповідних пояснень. Під час бесіди мати повідомила, що втратила контроль над сином та не має на нього впливу.

19.09.2022 спеціалістами відділу направлений лист до ВП № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області щодо вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .

Однак вжиті заходи не дали позитивного результату. 15.10.2022 згідно Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку неповнолітнього ОСОБА_1 , 2008 р.н. було доставлено до КНП «Міська дитяча лікарня №1» ЗМР. Неповнолітній двічі самовільно залишав медичний заклад, та двічі був повернутий працівниками поліції.

15.11.2022 відповідно до Акту прийому дитини до притулку, неповнолітнього евакуйовано до Притулку для дітей Служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації.

Мати неповнолітнього, ОСОБА_2 не має бажання повертати сина в родину та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, про що вона письмово повідомила відділ 10.11.2022.

Відповідно до листа ВП № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області від 24.11.2022 № 6827/48/03/03-2022, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 2022 року тричі притягалася до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, за всіма адміністративними матеріалами Шевченківським районним судом прийняті рішення.

Зазначені вище факти, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме ухилення від виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків. Така поведінка суперечить інтересам дитини. Мати дитини повністю втратила контроль над дитиною, не бажає вчиняти будь які дії, аби поліпшити ситуацію, яка склалася.

17.11.2022 на засіданні комісії із захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, було прийняте рішення підготувати матеріали для звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з наведеним позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , батьківських прав стосовно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2 , на користь особи чи установи на утриманні якої буде перебувати дитина, аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) матері, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

07 березня 2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про залучення в якості третьої особи - Комунальний заклад Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр» та виключення з учасників справи третю особу - Притулок для дітей Службу у справах дітей Львівської облдержадміністрації, оскільки на день розгляду справи неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 влаштований до КЗ Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2023 року виключено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Притулок для дітей Служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації, зі складу учасників справи № 336/7483/22 (провадження 2/336/813/2023) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальний заклад Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр» (адреса: Львівська область, Городецький район, смт. Великий Любянь, вул. Замкова, буд.5). Роз`яснено третій особі право подати суду пояснення щодо позову.

Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило, жодних доказів на спростування обставин викладених в позовній заяві відповідачем не надано, проте це не заважає розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 31 березня 2023 року у цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача позовну заяву підтримав з підстав, викладених у позові, просив задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Комунального закладу Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр», не заперечував проти задоволення позовної заяви про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Підтвердив, що ОСОБА_1 знаходиться в даному закладі. ОСОБА_1 в даному закладі забезпечений усім необхідним. Коли його перевели до даного закладу, та ближче поспілкувавшись з ОСОБА_1 з`ясувалось, що він дійсно перебував в складних життєвих умовах, мати його вихованням та навчанням не займалася, він вживав наркотичні засоби та алкогольні напої, виявився зовсім не дисциплінованим, мав прогалини в навчанні. За час перебування в даному закладі він має певні успіхи в навчанні, його поведінка змінюється на краще, є позитивні зрушення. ОСОБА_1 став більш спокійнішим, бере участь в суспільному житті даного закладу. Мати жодного разу не відвідувала дитину в даному закладі, не телефонувала керівництву закладу, не цікавилася життям дитини. Зі слів ОСОБА_1 мати не бажає спілкуватися з ним та забирати його додому.

Вислухавши в судовому засіданні в режимі відеоконференції дитину, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який пояснив, що хоче додому, оскільки сумує за сестрою та за мамою. Крім того, дома він вільно себе почуває та робить те, що забажає, а в даному закладі він перебуває під наглядом вихователів, в закладі є певні обмеження, встановлений відповідний режим та правила поведінки, яких необхідно дотримуватися.

В даному закладі він забезпечений усім необхідним, одягом, харчуванням тощо. Має час для відпочинку. Перебуваючи в центрі він має певні успіхи в навчанні, зазначив, що в даному закладі добрі вчителі, до нього гарно ставляться. Перебуваючи вдома між ним та вітчимом були конфлікті ситуації, через що він втікав з дому, також були непорозуміння з матір`ю. Мати не допомагала йому в навчанні, не займалася його вихованням. Незважаючи на це він хоче додому, оскільки сумує за сестрою, вважає що може змінити свою поведінку. За весь час перебування в різних закладах, мати навідувала його лише один раз, коли його вперше відібрали у матері та він перебував в м. Запоріжжі. Мати йому іноді телефонує.

ОСОБА_2 в судове засідання, неодноразово викликалась, проте жодного разу не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Жодних заяв чи клопотань від неї не надходило.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку дитини, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до положень ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26 травня 2009 року Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції.

Відповідно до інформації Комунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 16.09.2022 № 747/21.16-37, відомості про батька внесені відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (зі слів матері).

У відділі по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебуває на обліку неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що опинився в складних життєвих обставинах (проживання у сім`ї, у якій батьки або особи, які їх заміняють, ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини), що підтверджується відповідним наказом служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 14.04.2022 № 438 «Про взяття на облік».

У вересні 2022 року в соціальних мережах, неповнолітній ОСОБА_1 , 2008 р.н., виклав відео на якому він вживає алкогольні напої та курить цигарку.

16.09.2022 до відділу з`явилася мати неповнолітнього разом із сином для надання відповідних пояснень. Під час бесіди мати повідомила, що втратила контроль над сином та не має на нього впливу, що підтверджується відповідним письмовим поясненням.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході бесіди пояснив, що вживав алкогольні напої, а також курив, все це виклав в соціальній мережі. Пояснив, що не бажає ходити на дистанційне навчання, тому що хоче гуляти та нічого не розуміє, про що в матеріалах справи містяться відповідні пояснення.

Відповідно до листа ВП № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області від 17.10.2022 № 5589/48/03/03-2022 повідомлено начальника служби (управління) у справах дітей відділу по Шевченківському району Запорізької міської ради, про те, що в ході розгляду матеріалу інспекторами ювенальної превенції було проведено зі ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_1 профілактично роз`яснювальну бесіду щодо її неналежного стану виконання батьківських обов`язків, що виявилося в тому, що її син 15.09.2022 року в соціальних мережах розпивав алкогольні напої, палив цигарки та використовував ненормативну лексику. Матір зобов`язано виховувати хлопця, піклуватися про його здоров`я, інтелектуальний, моральний, культурний, фізичний, духовний і соціальний розвиток, забезпечувати отримання повної загальної середньої освіти, забезпечувати необхідні матеріально-побутові умови проживання дитини, його повноцінне харчування, лікування, а також створити відповідні умови навчання і відпочинку.

Враховуючи, що в діях ОСОБА_2 вбачається пряме ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання неповнолітнього сина, відповідальність, за що передбачена ст. 184 КУпАП, у відношенні матері було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП від 26.09.2022 року.

Вжиті заходи не дали позитивного результату.

Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 15.10.2022 року неповнолітнього ОСОБА_1 , 2008 р.н. було доставлено до КНП «Міська дитяча лікарня №1» ЗМР. Неповнолітній двічі самовільно залишав медичний заклад, та двічі був повернутий працівниками поліції, що підтверджується відповідними листами від 20.10.2022 за № 01-26/221, від 31.10.2022 за № 01-26/225 та від 03.11.2022 за № 01-26/231.

Відповідно до листа ВП № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області від 17.10.2022 № 5585/48/03/03-2022 повідомлено начальника служби (управління) у справах дітей відділу по Шевченківському району Запорізької міської ради, про те, що в ході розгляду матеріалу інспекторами ювенальної превенції було проведено зі ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_1 профілактично роз`яснювальну бесіду щодо її неналежного стану виконання батьківських обов`язків. Також повідомлено, що у відношенні ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП від 04.10.2022 року.

Мати неповнолітнього, ОСОБА_2 не має бажання повертати сина в родину та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, про що вона письмово повідомила відділ, що підтверджується відповідним повідомленням від 10.11.2022.

В подальшому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був влаштований до КЗ Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр», де перебуває по теперішній час.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 23 грудня 2022 року за № 22.04/01-34-752, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні була з`ясована думка неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до положень частини 1, 2 статті 171 СК України визначено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини», ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.91, визначає, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, надається, зокрема, можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується її, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Дитина має право вільно висловлювати свої думки (статті 12, 13).

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. 1 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Європейський суд з прав людини також надає особливого значення при вирішенні справ з усіх питань, що стосуються дитини принципу пріоритету інтересів дитини (Рішення у справі «Піні і Бертані та Манера і Атрипальді проти Румунії» від 22 червня 2004 року).

Дитина в судовому засідання пояснила, що хоче додому, оскільки сумує за сестрою та за мамою. Крім того, дома він вільно себе почуває та робить те, що забажає, а в даному закладі він перебуває під наглядом вихователів, в закладі є певні обмеження, встановлений відповідний режим та правила поведінки, яких необхідно дотримуватися.

Враховуючи пояснення представника позивача, представника третьої особи, дитини, досліджені в судовому засіданні письмові докази, судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини, притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, за час перебування дитини у Притулку для дітей Служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації та Комунальному закладі Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр») не вчиняла жодних дій, спрямованих на повернення дитини додому. Мати жодного разу не відвідувала дитину в даному закладі, не телефонувала керівництву закладу, не цікавилася життям дитини, хоча їй достовірно відомо про наявність такого судового розгляду. Дитина перебуває на повному утриманні вказаного закладу.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач нехтував виконанням своїх безпосередніх батьківських обов`язків.

Таке відношення матері до дитини приводить до грубого порушення нею батьківських обов`язків.

З громадянкою ОСОБА_2 проводились профілактичні бесіди щодо виконання нею батьківських обов`язків. Їй надавався термін щодо зміни способу життя. Була попереджена, що у разі їх невиконання буде порушено питання про позбавлення її батьківських прав.

ОСОБА_2 не зробила належних висновків, не вчиняла жодних дій, спрямованих на повернення дитини додому, мати жодного разу не відвідувала дитину в даному закладі, не телефонувала керівництву закладу, не цікавилася життям дитини, навіть під час перебування вказаної справи в суді, жодного разу не з`явилася в судове засідання та не висловила свою позицію.

З метою захисту прав та інтересів неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування визнав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є - першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

За приписами пп. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема становлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення: не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей: не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу: не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зазначене свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтувала виконанням своїх безпосередніх батьківських обов`язків, що, на думку суду, є підставою для позбавлення батьківських прав.

Згідно ч. 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року (п. 100) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, а саме мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавленні судом батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків можливе лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17 від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавленні судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від своїх обов`язків по вихованню дитини.

Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

Враховуючи пояснення представника позивача, представника третьої особи, досліджені в судовому засіданні, письмові докази, висновок органу опіки та піклування, найкращі інтереси дитини, судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; тощо.

ОСОБА_2 жодних заходів до повернення дитини не вжила, не створила умови для нормального проживання і виховання дитини, не зробила належних висновків, мати жодного разу не відвідувала дитину в даному закладі, не телефонувала керівництву закладу, не цікавилася життям дитини, навіть під час перебування вказаної справи в суді, жодного разу не з`явилася в судове засідання та не висловила свою позицію, що свідчить про те, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Відмова батьків (усиновлювачів) від дитини є такою, що порушує її права та інтереси, тому ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав і стягнення з батьків (усиновлювачів) аліментів на її утримання.

Висновок органу опіки та піклування містить відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, що свідчать про свідоме нехтування матір`ю своїми обов`язками і є законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Відповідні роз`яснення надані в абз. 7 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Статтею 51 Конституції України передбачено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Крім того, в ст. 180 СК України зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. N 789-XII), дитина враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, а тому, суд вважає за необхідне і доцільне, з урахуванням принципу розумності та справедливості, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь державного закладу або фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) матері, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 141 ЦПК України зі ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у розмірі 2481,00 грн.

Доказів понесення інших судових витрат, в матеріалах справи не має.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 15, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальний заклад Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр», про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася в м. Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути зі ОСОБА_2 , на користь особи чи установи на утриманні якої буде перебувати дитина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) матері, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, тобто з 26 грудня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 37573885, місцезнаходження: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 34.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальний заклад Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр», код ЄДРПОУ 22345283, місцезнаходження: Львівська область, Городецький район, смт. Великий Любянь, вул. Замкова, буд. 5.

Повне судове рішення складено 20 червня 2023 року.

Суддя:


Суд	Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
Дата ухвалення рішення	20.06.2023
Оприлюднено	21.06.2023
Номер документу	111634107
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про позбавлення батьківських прав