Постанова

від 12.06.2023 по справі 916/1580/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1580/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

від АТ КБ "Приват Банк" - адвокат Куценко О.В.

арбітражний керуючий Коваленко І.А. особисто

від ОСОБА_1 - адвокат Луб В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк"

на постанову Господарського суду Одеської області від 07.02.2023

по справі №916/1580/21

за заявою боржника ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможності на підставі ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну.

Ухвалою попереднього засідання суду від 25.01.2022 визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека 2005" до боржника на суму 282000,00 грн, вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» у сумі 7006012,84 грн та вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у сумі 5558809,27 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 по справі №916/1580/21 в задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про закриття провадження у справі з урахуванням додаткових пояснень - відмовлено, припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Коваленко І.А., визнано банкрутом ОСОБА_1 , введено процедуру погашення боргів ОСОБА_1 та призначено керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну, тощо.

В мотивах оскаржуваної постанови суд першої інстанції зазначив, що враховуючи відсутність протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність схваленого плану реструктуризації боргів боржника, а також неплатоспроможність боржника погасити заборгованість перед кредиторами у зв`язку з відсутністю майна, судом встановлено наявність правових підстав для припинення процедури реструктуризації боргів боржника, припинення повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника, визнання банкрутом фізичної особи ОСОБА_1 , введення процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна банкрута арбітражного керуючого Коваленко І.А.

Також суд першої інстанції зазначив, що ним не встановлено факту неповноти та недостовірності інформації у декларації про майновий стан боржника, оскільки відповідні недоліки було усунуто, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання АТ Комерційний банк «ПриватБанк» про закриття провадження у справі.

Не погодившись із даною постановою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ Комерційний банк «ПриватБанк» з апеляційною скаргою в якій просить постанову Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 року у справі №916/1580/21 - скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 - закрити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було невірно застосовано положення Книги IV Кодексу України з процедур банкрутства, не застосовано судовий контроль за процедурою неплатоспроможності, що призвело до прийняття помилкового рішення про перехід до процедури погашення боргів.

Так, за твердженням апелянта, боржником подано фактично порожні декларації без зазначення відомостей про будь- які отримані доходи за 2018, 2019, 2020 роки, що у будь-якого стороннього спостерігача це викличе обґрунтовані сумніви, адже особа разом із своєю родиною не може існувати без будь-якого джерела доходу (в тому числі мати можливість утримувати двох дітей). Вказане свідчить про формальний характер заповнювання декларацій з метою створення образу неплатоспроможної особи при відсутності будь-яких джерел існування, що не відповідає дійсності.

Скаржник також зазначає, що декларації боржника містять відомості про його фактичне місце проживання, що свідчить про користування боржником і його родиною вказаним житлом. Однак, у деклараціях боржника в розділі III - відомості про право користування ним нерухомим майном зазначені не були.

Як стверджує апелянт, мати боржника є засновником юридичних осіб, керівником однієї з яких є дружина боржника ОСОБА_2 . Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2020 даних юридичних осіб загалом складає близько 13,6 млн грн.

На переконання апелянта, боржник не може не володіти інформацією того, що його дружина фактично перебувала у трудовому підпорядкуванні його матері.

До того ж, відомості про склад учасників будь-якої юридичної особи є відкритими і боржник був зобов`язаний при здійсненні декларування вказувати всю інформацію, що є загальнодоступною.

Однак, апелянт зазначає, що вказані відомості матері боржника, її доходів, не були відображені у деклараціях боржника.

Зауважує апелянт й на тому, що мати боржника є клієнтом АТ КБ "ПриватБанк" та має відкриті банківські рахунки у гривні та у доларах США. Зокрема, рахунок матері боржника в іноземній валюті використовується для купівлі транспортних засобів у США. Обіг коштів на цьому банківському рахунку складає близько 55 тисяч доларів США.

Рахунок матері боржника у гривні за період з 2018 року по сьогоднішній день, як зазначає апелянт, має обіг коштів близько 8 мільйонів гривень.

Вказані відомості про грошові кошти (мільйонні обсяги), транспортні засоби матері боржника, як вказує апелянт, також не були зазначені у деклараціях боржника.

Апелянт також звертає увагу на те, що судом першої інстанції було надано можливість боржнику три рази подавати уточнені декларації (чого не передбачено КУзПБ), фактично самоусуваючись від застосування судового контролю за процедурою.

Крім того, як вважає апелянт, наданий боржником план реструктуризації є прикладом недобросовісної поведінки із розроблення фіктивного плану реструктуризації, який не відповідає вимогам КУзПБ для реалізації наміру переходу в процедуру погашення боргів через його несхвалення кредиторами, оскільки боржником не зазначено обставини, які спричинили його неплатоспроможність, не обґрунтовано природу і причини неплатоспроможності та не надано інформацію щодо витрачання (спрямування) коштів, отриманих від кредиторів. До того ж, наданий план реструктуризації боргів містив відомості про розмір суми, яка буде виділятись для погашення вимог кредиторів, а саме 500,00 грн. При цьому, у боржника та його родини нібито не має будь-якого місця роботи, доходу, шо безперечно ставило під сумнів дійсність, реальність запропонованих умов та намірів боржника у процедурі.

Також, як стверджує скаржник, план реструктуризації не містить, розміру суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб (що є обов`язковим), питання позачергового погашення судового збору, будь-які графіки погашень, інші обов`язкові елементи реального плану реструктуризації, що безперечно свідчить про фіктивність наданого плану реструктуризації, спонукання кредиторів його відхилити та отримати формальні підстави для переходу у процедуру погашення боргів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1580/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на постанову Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 та призначено справу до розгляду на 18.05.2023.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від арбітражної керуючої Коваленко І.А. в якому остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В обґрунтування своїх заперечень арбітражна керуюча зазначає, що відомості про користування боржником та його сім`єю квартирою не приховувалася, а наявна помилка усунута в уточнених деклараціях. До того ж, як вбачається з пояснень боржника, він разом із сім`єю дійсно проживають у квартирі за вказаною ним адресою, однак жодних оформлених прав користування цим нерухомим майном боржником не має. Через відсутність житла та неплатоспроможність, боржник звернувся до близьких знайомих за допомогою, які дозволили проживати в квартирі безоплатно, враховуючи скрутне матеріальне становище боржника.

Арбітражна керуюча також зазначає, що за поясненнями боржника, останній не знав про наявність частки у статутному капіталі підприємств/товариств у його матері та такі відомості стали йому відомі з клопотання Банку про закриття провадження по справі.

Щодо інформації про чистий дохід підприємств частки у статутному капіталі яких наявні у матері боржника, арбітражна керуюча наголошує, що відомості з ресурсу на який посилається апелянта, є платними, а тому знаходячись у скрутному матеріальному становищі боржник не міг отримати інформацію про доходи матері, з якою спілкування у боржника немає, спільний побут з нею не ведеться, вона проживає окремо, враховуючи, що на питання щодо надання інформації про майно та доходи за період, що підлягає декларуванню, мати постійно відмовляла, у зв`язку з чим у відповідних рядках Декларацій про майновий стан та доходи боржника, було зазначено відповідно «Член сім`ї не надав інформацію».

До того ж, як вважає арбітражна керуюча, внески учасників, як і отримання дивідендів ОСОБА_3 слід документально підтвердити.

З приводу посилання скаржника на відкритті рахунки матері боржника в Банку, витрати за вказаними рахунками, арбітражна керуюча зазначає, що враховуючи складність порядку розкриття банками банківської таємниці, зазначеного у ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», боржник жодним чином не міг отримати вказану банком інформацію, крім того й сам банк, розкриваючи вказану інформацію особи, що не є стороною провадження у справі про банкрутство, в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства порушив низку статей матеріального та процесуального права.

Наголошує арбітражна керуюча й на тому, що боржником було неодноразово повідомляємо, що у нього відсутнє майно, достатнє для погашення всіх кредиторських вимог, тому з огляду на фінансовий стан та відсутність достатнього доходу, знаходження на утриманні боржника дітей, запропонований проект плану реструктуризації у 500 грн, який буде розподілено пропорційно до задоволених Господарським судом вимог, є єдиною сумою яку, в стані скрутного матеріального становища, спроможний сплачувати боржник.

Крім того, арбітражна керуюча зазначає, що боржником не приховувалось жодних майнових активів, а тому у суду були всі законні підстави, через відсутність схваленого плану реструктуризації, визнати ОСОБА_1 банкрутом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 розгляд справи було відкладено на 12.06.2023.

Під час судового засідання від 12.06.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник боржника та арбітражна керуюча надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2021 по справі №2/1522/9957/11 з нього на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було стягнуто заборгованість за кредитом на загальну суму 395 532,22 дол. США, що еквівалентно 3 152 866,43 грн.

Також, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 по справі №2/1522/10393/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приват Банк»» заборгованість у розмірі 253 998,56 дол. США, що еквівалентно 2 029 448,48 грн.

Крім того, ОСОБА_1 було укладено договір від 22.05.2019 про надання послуг з ТОВ «Безпека 2005» загальна заборгованість за яким становить 282 000 грн.

За твердженням заявника, у нього відсутня можливість погасити вищевказані борги, оскільки він не працює та в нього відсутні внутрішні фінансові можливості для відновлення платоспроможності.

Зазначив ОСОБА_1 у заяві й про відсутність рухомого та нерухомого майна, яке належить йому на праві власності. Заставне майно, автомобіль, викрадено та за фактом викрадення зареєстровано ЄРДВ, транспортний засіб перебуває у розшуку.

Після звернення до суду із відповідною заявою, ОСОБА_1 було надано до суду першої інстанції декларації про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки (т.1, а.с. 35-47).

У відповідності до вказаних декларацій до членів сім`ї боржника входять дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 та мати ОСОБА_3 .

У декларації за 2018 рік міститься інформація, що дружина боржника отримала заробітну плату у розмірі 36 869 грн, джерелом доходу вказано ТОВ «ВКВ БУДКОМЛЕКТ» (т.1, а.с. 35а).

В декларації за 2019 рік вказано єдиний дохід боржника та його родини у розмірі 40 874,92 грн (заробітна плата дружини), джерелом доходу вказано ТОВ «ВКВ БУДКОМЛЕКТ» (т.1, а.с. 41а).

У відповідності до декларації за 2020 рік також єдиним доходом боржника та його родини у розмірі 46 690 грн є заробітна плата дружини, джерелом доходу вказано ТОВ «ВКВ БУДКОМЛЕКТ» (т.1, а.с. 44а).

Інших відомостей щодо доходів, наявності рухомого та/або не рухомого майна боржником у поданих до суду деклараціях не вказано або зазначено, що член сім`ї не надав інформацію.

Згодом, після перевірки даних декларацій арбітражним керуючим, боржником було надано виправлені декларації, в яких, серед іншого, вказано про належність на праві власності матері боржника земельної ділянки та садового будинку (т.2, а.с. 202).

Щодо інших доходів та майна, яке належить членам сім`ї боржника на праві власності, боржник не зазначив або вказав, що член сім`ї не надав інформації.

Вподальшому, ПАТ «КБ «Приват Банк»» було подано до суду першої інстанції заяву про закриття провадження по справі та додаткові пояснень до неї у якій вказано, що матері боржника ОСОБА_3 належать частки у статутному капіталі товариств, належать на праві власності автотранспортні засоби, а також зазначено про зарахування на рахунки останньої значних сум грошових коштів та здійснення витрат.

Після чого боржником було подано до суду першої інстанції уточнені декларації (т.5, а.с. 8-24) в яких вказано дохід матері ОСОБА_3 у 2018 році у розмірі 66 966,74 грн, у 2019 році у розмірі 3 083 815,92 грн та у 2020 році 1 737 491,88 грн.

Також у названих деклараціях вказано про належність матері боржника ОСОБА_3 на праві власності автомобілів легкових - BMW 13, 2014 р.в. (декларації за 2018, 2019, 2020 роки), BMW Х7, 2019 р.в. (декларації за 2019, 2020 роки), вантажних - SCANIA 124, 1998 р.в., MAN 26.403, 1997 р.в. (декларації за 2018, 2019, 2020 роки).

Окрім того, у даних деклараціях вказано про частки у статутних капіталах товариств члена сім`ї боржника, а саме матері ОСОБА_3 , зокрема у ТОВ «ВКВ БУДКОМПЛЕКТ» (розмір частки 100 %, номінальна вартість частки 2 925 000 грн), у ТОВ «ТЕРРИТОРИЯ» (розмір частки 100 %, номінальна вартість частки 5000 грн), у ТОВ «ЄВРО-ФЄМ» (розмір частки 100 %, номінальна вартість частки 1000 грн).

При цьому, боржник зазначив, що йому не було відомо про наявність у члена сім`ї, матері ОСОБА_3 частки у статутних капіталах товариств, рухомого майна - транспортних засобів та не було відомо про отримані доходи та така інформація йому стала відома лише після отримання відповідної заяви та пояснень ПАТ «КБ «Приват Банк»».

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає таке.

Із введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ запроваджено новий інститут, який застосовується до врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.

Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Саме тому, реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

У справах про неплатоспроможність боржників - фізичних осіб поняття "член сім`ї боржника" закріплено в частині п`ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Означені норми самостійно і вичерпно врегульовують зміст поняття "член сім`ї боржника", яке є спеціальним, встановленим саме для цілей визначення змісту правовідносин щодо відновлення платоспроможності фізичної особи. У цьому контексті положення статті 3 Сімейного кодексу України для регулювання відносин у процедурі розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб не застосовуються.

Тлумачення частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім`ї такого боржника в обов`язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов`язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов`язків.

Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 по справі №910/6639/20 зауважила на необхідності врахування, в порядку частини четвертої статті 236 ГПК України, господарськими судами наведеної правової позиції у вирішенні питання включення відповідної інформації про майно, доходи й витрати членів сім`ї до декларації про майновий стан боржника, яка є невід`ємною складовою при його зверненні до суду зі заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Зміст п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність встановлює, що боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім`ї не надав інформацію".

Отже, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри).

Посилаючись у декларації про майновий стан на те, що члени сім`ї не надали інформації про доходи, витрати, майно чи зобов`язання згідно з пунктом 9 Приміток до вищенаведеної форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім`ї не передбачено, натомість у частині п`ятій статті 116 цього Кодексу імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 22.09.2022 у справі №916/2372/20.

Так, ані звертаючись з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані вподальшому, боржник не зазначив про об`єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів його сім`ї, зокрема матері ОСОБА_3 доходу, рухомого та нерухомого майна, витрат тощо.

При цьому, колегія суддів зауважує, що інформації щодо наявності у особи частки у статутному капіталі товариства, її розміру та вартості є відкритою та може бути отримана будь-якою особою, у тому числі боржником.

До того ж, слід відзначити, що боржником у деклараціях про майновий стан за 2018-2020 ріки вказано про отриманий дружиною ОСОБА_2 дохід та джерелом доходу вказано ТОВ «ВКВ БУДКОМЛЕКТ».

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дружина боржника ОСОБА_2 є керівником даного товариства.

В той же час, згідно з відкритими відомостями, мати боржника, ОСОБА_3 , має частку у статутному капіталі товариства в якому дружина боржника є керівником, а саме у ТОВ «ВКВ БУДКОМПЛЕКТ» (розмір частки 100 %).

Наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про достеменну обізнаність боржника про наявність у матері ОСОБА_3 частки у статутному капіталі названого товариства.

Однак, як ані в деклараціях, ані в уточнених деклараціях, поданих після надання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації, боржником не було відображено відповідної інформації про наявність у члена сім`ї - матері ОСОБА_3 частки у статутних капіталах товариств.

До того ж, на виконання вимог Закону України «Про дорожній рух» постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 260 «Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників» встановлений порядок надання інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - ЄДР ТЗ) фізичним та юридичним особам.

Безоплатні витяги з ЄДР ТЗ можна отримати: в паперовій формі, звернувшись із заповненою частиною І або ІІ форми запиту визначеної в Додатку до постанови КМУ від 25.03.2016 року № 260, до одного з регіональних сервісних центрів МВС; в електронній формі через електронний кабінет водія. На безоплатній основі надається інформація з ЄДР ТЗ за умов здійснення пошуку за одним із таких критеріїв: прізвище, ім`я, по батькові та дата народження власника; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта; повне найменування юридичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код згідно з ЄДРПОУ). Платний витяг з ЄДР ТЗ надається за умови здійснення пошуку за ідентифікаційним номером (VIN) транспортного засобу. Для цього надається: заповнена частина ІІІ форми запиту, що визначена в Додатку до постанови КМУ від 25.03.2016 року № 260; копія платіжного доручення разом з листом, у якому вказано, за якою адресою і в якій формі (згідно з сумою оплати) запитувач має отримати витяг, що надісланий на адресу сервісного центру МВС, на реквізити якого була здійснена оплата.

Відтак, боржник не був позбавлений можливості особисто, або через свого представника, адвоката, отримати відповідні відомості щодо зареєстрованих за членами сім`ї, зокрема матір`ю ОСОБА_3 на праві власності транспортних засобів.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи, відповідних дій, зокрема задля надання повної та достовірної інформації про майно членів сім`ї, боржник не здійснив.

При цьому боржник не обґрунтував об`єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів його сім`ї, зокрема матері ОСОБА_3 доходу, рухомого та нерухомого майна, витрат тощо.

Судова колегія також критично ставиться до тверджень боржника про те, що він з матір`ю не спілкується, спільний побут не веде та проживає вона окремо, у будинку, що належить їй на праві приватної власності, з огляду на таке.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, а також під час апеляційного перегляду справи, боржник наголошував на тому, що фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , дана квартира не належить йому на праві власності, а надана у користування третьою особою, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем боржника.

Разом з цим, як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ВКВ БУДКОМПЛЕКТ» (ЄДРПОУ 32093850), ТОВ «ТЕРРИТОРИЯ» (ЄДРПОУ 38970636), ТОВ «ЄВРО-ФЄМ» (ЄДРПОУ 40688118) місцезнаходження засновника та кінцевого бенефіціара ОСОБА_3 , яка є матір`ю боржника, також вказано АДРЕСА_1 .

Наведене викликає у колегії суддів обґрунтовані сумніви з приводу зазначених боржником відомостей про те, що його мати проживає окремо, спільний побут вони не ведуть, а квартира у якій проживає боржник за адресою АДРЕСА_1 була надані йому у безоплатне користування третьою особою.

Судова колегія зазначає, що КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).

Пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях поданих боржником неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

При цьому, судова колегія зазначає, що КУзПБ не передбачено право боржника повторно подавати виправлені декларацій, зокрема вже після того, як такі уточнені декларації були подані боржником до суду після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації, як то визначено пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ.

Отже, суд апеляційний інстанції вважає, що боржник у деклараціях про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки зазначив неповну інформацію стосовно майна, доходів і витрат членів його сім`ї, обмежившись посиланням на те, що члени сім`ї не надали такої інформації, зокрема стосовно їх доходів, інших грошових виплат, нерухомого майна.

Щодо поданого боржником до суду першої інстанції проекту плану реструктуризації боргів, колегія суддів зазначає таке.

Реструктуризація боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник згідно з планом реструктуризації боргів може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати заборгованості з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

На цьому етапі задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності КУзПБ покладає на боржника, серед іншого, обов`язок подати проєкт плану реструктуризації боргів, співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні та доповненні його змісту відповідно до вимог статті 124 КУзПБ.

Ця норма визначає обов`язкові та факультативні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника.

Відповідно до частини другої статті 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника обов`язково мають бути зазначені: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

Розгляд проєкту плану реструктуризації боргів боржника, а також прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність входять до переліку основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів (частина друга статті 123 КУзПБ).

За змістом частини восьмої статті 123 КУзПБ за результатами розгляду плану реструктуризації боргів зборам кредиторів належить прийняття рішення про: (1) схвалення плану реструктуризації боргів боржника; (2) відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Системний аналіз приписів статей 116, 123, 124 КУзПБ свідчить про те, що проєкт плану реструктуризації боргів, що доданий боржником до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, набуває ознак власне плану реструктуризації боргів боржника, який може бути поданий для схвалення зборам кредиторів, лише після включення до такого проєкту всіх передбачених законом обов`язкових положень, зміст яких має ґрунтуватися на компромісі між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань, з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.

За змістом частини восьмої статті 123 КУзПБ саме стосовно плану реструктуризації боргів боржника, що містить принаймні обов`язкові положення згідно статті 124 КУзПБ, збори кредиторів приймають рішення про схвалення або відмову у його схваленні

Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов`язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.

З наведеного та аналізу положень статті 116 КУзПБ, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов`язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, колегія суддів вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти кредиторам та керуючому реструктуризацією у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов`язань.

У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.

Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.08.2021 по справі №925/473/20, що вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

Так, у наявних матеріалах справи міститься запропонований боржником проект плану реструктуризації боргів в якому останній зазначив, що має заборгованість перед кредиторами у загальному розмірі 5 649 667,51 грн, однак здійснити оплату виниклої заборгованості боржник не може в повному обсязі, оскільки не має фінансової можливості та сталого доходу.

Також, у названому плані боржник зазначає, що з урахуванням його фінансових можливостей, він може сплачувати 500 грн щомісяця у погашення виниклої загальної суми заборгованості перед кредиторами, пропорційно їх розміру, і сплачувати такі кошти боржник планує до повного погашення заборгованості за планом реструктуризації розрахованим на 5 років, решту заборгованість боржник пропонує списати.

Однак, у порушення частини другої статті 124 КУзПБ у запропонованому боржником плані реструктуризації боргів не зазначено:

- обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника;

- інформацію про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації);

- інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів;

- вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів;

- розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за твердженням боржника, він не працевлаштований, дохід не отримує принаймні з 2018 року, про що свідчать відомостей із поданих самим боржником декларацій про майновий стан, однак у запропонованому плані реструктуризації пропонує виділяти щомісяця 500 грн для погашення існуючих боргів. Однак, боржник у запропонованому проекті плану реструктуризації не зазначено джерело походу таких грошових коштів, а також не вказує, із посиланням на відповідні докази (обставини), чому саме таку суму боржник має змогу виділяти щомісяця на погашення боргів.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, у даному випадку, з огляду на наведені обставини, боржником подано завідома невиконуваний план реструктуризації, який не відповідає вимогам статті 124 КУзПБ, що фактично призвело до його відхилення кредиторами у рішенні зборів кредиторів від 14.02.2022 та створення формальних підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з іншими нормами, що регламентують закриття провадження на стадії реструктуризації боргів свідчить про те, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування. Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ (див. пункт 167 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).

Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Виходячи із зазначених положень та за встановлених у цій справі обставин, ненадання боржником повних і достовірних відомостей щодо майна, доходів та витрат його та членів його сім`ї, доказів сумлінного виконання обов`язків боржника, зокрема невідображення у проєкті плану реструктуризації усіх відомостей, що передбачені статті 124 КУзПБ, свідчить про недобросовісну поведінку боржника, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

До того ж, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги й інші обставини, які викликають у суду обґрунтовані сумніви щодо добросовісності боржника.

Так, колегія суддів також зазначає, що у відповідності до відомостей наданих самим боржником, ОСОБА_1 починаючи з 2018 року у боржника відсутнє офіційне постійне місце працевлаштування, що свідчить про те, що боржник офіційно не отримує дохід та не може забезпечувати власне життєзабезпечення, а також забезпечення своєї родини, зокрема неповнолітніх дітей.

Втім, жодних доказів на підтвердження того, що боржник об`єктивно не має змоги працювати, отримувати дохід, зокрема й задля погашення власних боргів, наявні матеріли справи не містять, а боржником не надано.

Слід також відзначити, що у відповідності до відомостей з відкритих банківських рахунків в АТ «КБ «ПриватБанк»», які були надані банком до суду першої інстанції (т.4, а.с. 76-116), мати боржника ОСОБА_3 має рахунок в АТ «КБ «ПриватБанк»»в іноземній валюті, який використовується для купівлі транспортних засобів у США, зокрема остання з 2018 року здійснювала перекази грошових коштів в іноземній валюті на юридичну особу CARS WEST LLC з призначенням платежу «купівля автомобіля». Обсяг коштів на даному рахунку складає 55 000 дол. США.

У відповідності до виписки з банківського рахунку матері боржника ОСОБА_3 у національній валюті України - гривні, з 2018 по 2022 роки обіг за таких рахунком складає близько 8 мільйонів гривень. При цьому, за даних рахунком витрати здійснюються на купівлю пального на АЗС, купівлю товарів та послуг у мережі інтернет, зайняття спортом, відвідування закладів громадського харчування, розважальних центрів, тощо.

Дані відомості, як вбачається з наявних матеріалів справи не були відображені боржником у деклараціях про майновий стан.

Колегія суддів також зауважує, що згідно з відомостями, що були надані Державною прикордонною службою України, боржник ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 протягом 2018-2020 років неодноразово перетинали державний кордон України (т.1, а.с. 99).

Зокрема, повітряним транспортом за напрямком Львів-Краків, автомобільним транспортом у пункті пропуску Старокозаче, Рені, Мачки-Удобне, Лужанка, Краківець.

Отже, боржник, який стверджує, що не має жодного доходу та не має можливості погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, неодноразово перетинав державний кордон України, в тому числі авіасполученням, що безумовно потребує витрат, та відповідно викликає обґрунтовані сумніви щодо дійсного майнового стану боржника.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про можливість застосування до боржника наступної судової процедури, зокрема визнання його банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника, оскільки це призводить до недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 по справі №916/1580/21 скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 по справі №916/1580/21 - скасувати.

Провадження у справі №916/1580/21 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність - закрити.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.