Постанова

від 20.06.2023 по справі 916/944/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/944/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

розглянув в порядку с письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк"

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023, ухвалене суддею Литвиновою В.В. у м. Одесі

у справі № 916/944/23

за позовом скаржника

до Ренійської районної державної адміністрації

про стягнення 31 632,33 грн. та

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року Акціонерне товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі - АТ «Ощадбанк») звернулось з позовом до Ренійської районної державної адміністрації про стягнення з останньої 31632,33 грн., з яких

- 17595,85 грн. (11717,35 грн. основного боргу, 715,35 грн. 3% річних, 4323,99 грн. інфляційних та 839,16 грн. пені) заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.06.2020;

- 11193,83 грн. боргу (7656,96 грн. основного боргу, 497,50 грн. 3% річних та 3039,37 грн. інфляційних) за договором про відшкодування витрат за комунальні послуги від 01.06.2020;

- 2842,65 грн. боргу (1856,25 грн. основного боргу, 121,34 грн. 3% річних, 741,37 грн. інфляційних та 123,69 грн. пені) за договором про відшкодування витрат по сплаті податку на землю, податку на нерухомість та екологічного податку від 01.06.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами договорів №01-06-2020 від 01.06.2020 оренди нерухомого майна, про відшкодування витрат за комунальні послуги від 01.06.2020 №1-к-2020 та про відшкодування витрат по сплаті податку на землю, податку на нерухомість та екологічного податку від 01.06.2020 №1-н-2020, зокрема в частині своєчасної оплати відповідних платежів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки позовні вимоги пред`явлено позивачем до неналежного відповідача.

Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що цілком обґрунтовано заявив свої вимоги щодо стягнення з Ренійської районної державної адміністрації на свою користь визначеної в позовній заяві заборгованості, оскільки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що остання на теперішній час перебуває у стані припинення, але не є припиненою.

Також комісією, що утворена відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.01.2021 №44/од-2021, складено акт про перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрації, з якого не вбачається передача до Ізмаїльської райдержадміністрації від Ренійської районної державної адміністрації будь-якої кредиторської заборгованості перед позивачем.

При цьому, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2418/22 від 12.12.2022, в якому суд дійшов висновку про те, що Ізмаїльська районна державна адміністрація не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки станом на 12.12.2022 не внесено запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань про ліквідацію Ренійської районної державної адміністрації ,а також нею не прийнято будь-якої кредиторської заборгованості останньої.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Позивач в апеляційній скарзі просив здійснювати її розгляд в порядку загального провадження, проте ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 в задоволенні означеного клопотання колегією суддів відмовлено.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевірила правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права та прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2020 АТ «Ощадбанк» (орендодавець) та Ренійською районною державною адміністрацією (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №01-06-2020, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 46,9 кв.м, розташоване на другому поверсі будинку 88-а по вул. Дунайська, м. Рені, що складається з кабінету № 51, про що складено відповідний акт приймання-передачі.

Позивач посилається на те, що за час користування об`єктом оренди, Ренійською районною державною адміністрацією здійснено наступні оплати:

- на суму 18808,80 грн. відповідно до платіжного доручення № 51 від 11.11.2020 р. за період червень-жовтень 2020 р.;

- на суму 3816,08 грн. відповідно до платіжного доручення № 67 від 15.12.2020 р. за листопад 2020 р.

Однак, загальна сума орендної плати за період з 01.06.2020 р. по лютий 2021 р. становить 34342,23 грн., на підтвердження чого позивачем надано наступні рахунки:

- рахунок № 213 - за період червень-жовтень 2020 р. на суму 18808,80 грн.;

- рахунок № 236 від 26.11.2020 р. - за листопад 2020 р. на суму 3816,08 грн.;

- рахунок № 258 від 21.12.2020 р. - за грудень 2020 р. на суму 3865,69 грн.;

- рахунок № 18 від 25.01.2021 р. - за січень 2021 р. на суму 3900,48 грн.;

- рахунок № 39 від 22.02.2021 р. - за лютий 2021 р. на суму 3951,18 грн.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати орендної плати, залишок несплаченої Ренійською районною державною адміністрацією орендної плати згідно п. 3.3 укладеного договору оренди становить 11717,35 грн.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 11717,35 грн. заборгованості за договором оренди від 01.06.2020.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача у зв`язку з простроченням оплати за договором оренди 715,35 грн. 3% річних, 4323,99 грн. інфляційних та 839,16 грн пені.

Також з матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2020 року між АТ «Ощадбанк» (орендодавець) та Ренійською районною державною адміністрацією (орендар) було укладено договір №1-к-2020 про відшкодування витрат за комунальні послуги, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є врегулювання питання про відшкодування витрат орендодавця по сплаті комунальних послуг (послуг) на орендоване майно загальною площею 33,1 кв.м (об`єкт оренди) згідно договору оренди нерухомого майна №01-06-2020 від 01.06.2020.

Положеннями п. 1.2 договору передбачено, що орендар зобов`язується здійснити відшкодування витрат орендодавця по оплаті комунальних послуг, пов`язаних з функціонуванням об`єкту оренди орендодавця. Оплата комунальних послуг здійснюється за діючими тарифами і розцінками, а саме: електропостачання, електророзподіл, водопостачання, водовідведення, газопостачання.

В п. 2.1 договору встановлено, що згідно розрахунку по договору загальна сума на оплату комунальних послуг складає 10157,57 грн. з урахуванням ПДВ, з них:

- КЕКВ 2272 Оплата водопостачання та водовідведення 360,00 грн. з урахуванням ПДВ згідно Єдиного закупівельного словника (код ДК 021-2015: 41120000-6 Вода для технічних потреб);

- КЕКВ 2273 Оплата електроенергії- 8360,76 грн. з урахуванням ПДВ згідно Єдиного закупівельного словника (код ДК 021-2015:09310000-5 Електрична енергія;

- КЕКВ 2274 Оплата природного газу -1436,81 грн з урахуванням ПДВ згідно Єдиного закупівельного словника (код ДК 021-2015; 09320000-8 Газове паливо Постачання природного газу.).

Згідно з п. 5.4 договору реорганізація орендодавця чи орендаря або перехід права власності на приміщення чи будівлю до інших осіб, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і зберігає свою чинність для нового власника приміщення та будівлі, якщо інше не передбачене цим договором або чинним законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору, позивачем виставлено Ренійській районній державній адміністрації наступні рахунки на загальну суму 7656,96 грн.:

- рахунок № 215 від 26.10.2020 р. - за період червень-жовтень 2020 року на суму 3780,00 грн.;

- рахунок № 237 від 16.11.2020 р. - за листопад 2020 року на суму 955,06 грн.;

- рахунок № 259 від 21.12.2020 р. - за грудень 2020 року на суму 955,06 грн.;

- рахунок № 19 від 25.01.2021 р. - за січень 2021 року на суму 1009,47 грн.;

- рахунок № 40 від 22.02.2021 р. - за лютий 2021 року на суму 957,37 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем не здійснювались платежі за договором про відшкодування витрат за комунальні послуги № 1-к-2020 від 01.06.2020. З огляду на викладене, він просив стягнути з відповідача 7656,96 грн. основного боргу, 497,50 грн. 3% річних та 3039,37 грн. інфляційних за цим договором.

Крім того, 01.06.2020 між АТ «Ощадбанк» (орендодавець) та Ренійською районною державною адміністрацією (орендар) було укладено договір № 1-н-2020 про відшкодування витрат по сплаті податку на землю, податку на нерухомість та екологічного податку (договір по відшкодуванню витрат по сплаті податку), відповідно до п. 1.2, 2.1 якого орендар зобов`язується здійснити відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю, податку на нерухомість та екологічного податку. Загальна сума договору складає 2475,00 грн., в т.ч. ПДВ, а саме:

- податок на нерухомість - 329,00 грн. в т.ч. ПДВ;

- податок на землю - 1140,48 грн., в т.ч. ПДВ;

- екологічний податок -5,52 грн. в т.ч. ПДВ.

Як вбачається із матеріалів справи, сума цього договору визначена відповідно до розрахунку витрат (додаток №1) до договору (п.2.2).

Згідно з п. 3.1 договору відшкодування витрат здійснюється шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі рахунків та підписаного сторонами акту наданих послуг.

Відповідно до п. 4.3.1 договору про відшкодування витрат по сплаті податку встановлено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату за умовами цього Договору.

Пунктом 5.1 договору про відшкодування витрат по сплаті податку визначено, що договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 01 червня 2021 року (включно).

Відповідно п. 6.1-6.3 договору про відшкодування витрат по сплаті податку передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов`язків, визначених цим договором згідно діючого законодавства України. У разі порушення умов даного договору винна сторона сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочки. Спори, що виникають в ході виконання умов договору, вирішуються шляхом переговорів. Якщо згода не досягнута, спір передається на розгляд до господарського суду.

Позивачем виставлено Ренійській районній державній адміністрації рахунки по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю, податку на нерухомість та екологічного податку на загальну суму 1856,25 грн., зокрема:

- рахунок № 216 від 26.10.2020 р. - за червень-жовтень 2020 року на суму 1031,25 грн.;

- рахунок № 238 від 26.11.2020 р. - за листопад 2020 р. на суму 206,25 грн.;

- рахунок № 260 від 21.12.2020 р. - за грудень 2020 р. на суму 206,25 грн.;

- рахунок № 20 від 25.01.2021 р. - за січень 2021 р. на суму 206,25 грн.;?

- рахунок № 41 від 22.02.2021 р. - за лютий 2021 р. на суму 206,25 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснював жодних платежів за договором про відшкодування витрат по сплаті податку на землю, податку на нерухомість та екологічного податку № 1-н-2020 від 01.06.2020 і тому просить стягнути з відповідача 1856,25 грн. основного боргу, 121,34 грн. 3% річних, 741,37 грн. інфляційних та 123,69 грн. пені за цим договором.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено до Ренійської районної державної адміністрації претензію № 1 за вих. № 113.30/1406 від 18.03.2021, претензію № 2 за вих.. № 113.30/1407 від 18.03.2021, претензію № 3 за вих. № 113.30/1408 від 18.03.2021, які не були отримані відповідачем, оскільки конверт із поштовими відправленнями повернувся до відправника із зазначенням у довідці поштової установи про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

В подальшому позивач звернувся до Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області, вважаючи її правонаступником Ренійської районної державної адміністрації, з претензію № 1 за вих. № 113.26-08/20948/2021-15/ВИХ від 25.03.2021, претензію № 2 за вих. № 113.26-08/20978/2021-15/ВИХ від 26.03.2021, претензію № 3 за вих. № 113.26-08/20979/2021-15/ВИХ від 26.03.2021.

В свою чергу Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області надала відповіді на зазначені претензії, в яких повідомила, що відповідно до п. 8 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 16 грудня 2020 року № 1321, перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються; до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з дня затвердження передавального акту комісії з реорганізації. Наразі передавальний акт комісії з реорганізації Ренійської районної державної адміністрації не затверджено, майно та майнові права Ренійської районної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області не передано. Оскільки процес реорганізації не завершено, а в Ізмаїльській райдержадміністрації відсутні спірні договори, за якими виник борг, після затвердження передавального акту та отримання договорів Ізмаїльською районною державною адміністрацією буде розглянута можливість погашення боргу за цими договорами.

07.06.2022 на адресу позивача надійшов лист Ізмаїльської районної військової адміністрації, в якій зазначено, що передавальний акт комісії з реорганізації Ренійської райдержадміністрації підписано членами комісії та затверджено розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 29.06.2021 року, але кредиторської заборгованості перед АТ «Ощадбанк» в передавальному акті не зазначено. Таким чином, у Ізмаїльської районної військової адміністрації відсутні законні підстави щодо сплати боргу по орендній платі, тому вирішення даного питання можливо виключно в судовому порядку.

Позивач посилається на те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запис про припинення юридичної особи відповідача - Ренійської районної державної адміністрації, тому відповідач має відповідати за своїми зобов`язаннями за укладеними з позивачем 01.06.2020 договорами оренди нерухомого майна, про відшкодування витрат за комунальні послуги та про відшкодування витрат по сплаті податку на землю, податку на нерухомість та екологічного податку.

При цьому, згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Водночас положеннями статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Сторони - це суб`єкти матеріально- правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушені саме відповідачем право й охоронювані законом інтереси.

Визначення кола відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

В ч. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі N 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі N552/6381/17 (пункт 39)).

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" № 807-ІХ від 17.07.2020 року в Одеській області утворено Ізмаїльський район (з адміністративним центром у місті Ізмаїл) у складі територій Вилківської міської, Ізмаїльської міської, Кілійської міської, Ренійської міської, Саф`янської сільської, Суворовської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Вказана постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування (19.07.2020), крім підпункту 1 пункту 1 та підпункту 1 пункту 3, які набирають чинності з моменту повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим під загальну юрисдикцію України).

Згідно з п. 7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1321 (далі - Порядок), перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється:

-у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації);

-у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.

Положеннями п. 8 Порядку передбачено, що перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється:

-у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з дня затвердження передавального акта комісії з реорганізації;

-у разі утворення райдержадміністрації на території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та затвердження передавального акта комісії з реорганізації.

Відповідно до п.п. 10-12 Порядку райдержадміністрація, розташована в ліквідованому районі, продовжує здійснювати свої повноваження до моменту виникнення відповідного правонаступництва, передбаченого пунктами 7 і 8 цього Порядку. Райдержадміністрації, що припиняються, до складу яких входять структурні підрозділи із статусом юридичної особи публічного права, після набрання чинності актом Кабінету Міністрів України про реорганізацію відповідної райдержадміністрації, а у разі створення райдержадміністрацій на території новоутвореного району - після державної реєстрації створення райдержадміністрацій видають акт про реорганізацію структурних підрозділів райдержадміністрації, які мають статус юридичної особи публічного права. У акті про реорганізацію визначається її спосіб, заходи з реорганізації, строк її завершення та інші необхідні умови.

Відповідно до частин 1, 5 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до ЄДР запису про її припинення. Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

У постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий момент виникнення правонаступництва не може пов`язуватися з внесенням запису до ЄДР про припинення реорганізованої юридичної особи. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому, Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в ЄДР запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходять до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

Відповідно до частин 2, 3 ст.107 ЦК після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Втім, при реорганізації юридичної особи в формі приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2023 у справі №909/760/17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Ренійська районна державна адміністрація була реорганізована шляхом приєднання до Ізмаїльської районної державної адміністрації. У листі Ізмаїльської районної військової адміністрації від 30.05.2022 № 1/01/01-36/786/1639 (а.с. 80) зазначено, що передавальний акт комісії з реорганізації Ренійської райдержадміністрації підписано членами комісії та затверджено розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 29.06.2021 № 674/од-2021.

Отже, оскільки передавальний акт підписано та затверджено, то матеріальне правонаступництво між відповідачем та Ізмаїльською районною державною адміністрацією відбулося, при цьому не має значення той факт що в передавальному акті не зазначено кредиторської заборгованості перед позивачем в урахуванням встановлених обставин щодо універсального правонаступництва Ізмаїльської районної державної адміністрації стосовно усього майна, майнових прав та обов`язків відповідача.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області виникли зобов`язання перед АТ «Ощадбанк» із відшкодування заборгованості за відповідними договорами, а Ренійська районна державна адміністрація не є належним відповідачем у даній справі.

Відтак, оскільки позовні вимоги про стягнення спірної суми коштів АТ «Ощадбанк» пред`явлено до неналежного відповідача (Ренійської районної державної адміністрації), вони підставно не були задоволені судом першої інстанції.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2418/22 від 12.12.2022, в якому суд дійшов висновку про те, що Ізмаїльська районна державна адміністрація не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки станом на 12.12.2022 не внесено запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань про ліквідацію Ренійської районної державної адміністрації, а також ним не прийнято будь-якої кредиторської заборгованості останньої, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки такий висновок суду був сформований судом до прийняття постанові Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2023 у справі №909/760/17.

При цьому, відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 етапі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Таким чином, судом першої інстанції підставно при прийнятті оскаржуваного рішення була врахована остання правова позиція Верховного щодо подібних правовідносин, яка має перевагу над висновками, викладеними у рішенні Господарського суду Одеської області у справі №916/2418/22 від 12.12.2022.

З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023- без змін.

Судові втрати, пов`язані з апеляційним розглядом, відповідно до правил ст. 129 ГПК України не відшкодовуються.

На підставі ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 у справі №916/944/23 - без змін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 20.06.2023 о 13.45

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.