Постанова

від 15.06.2023 по справі 911/943/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2023 р. Справа№ 911/943/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Карман Ю. В., самопредст.;

від відповідача: Семиполець В. В., ордер;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалок Білд"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 30.03.2023

у справі № 911/943/23 (суддя - Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалок Білд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1"

про стягнення 1 851 372,46 грн,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віалок Білд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність реального спору між сторонами з приводу стягнення грошових коштів, що є предметом спору, вбачається з матеріалів справи та доданих до заяви про забезпечення позову і позовної заяви матеріалів. При цьому, необхідно критично відноситися до посилань суду не відсутність доказів, оскільки мета забезпечення позову саме й полягає в недопущенні вчинення дій, направлених на ускладнення виконання можливого рішення суду.

Сторони були повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду у електронному вигляді через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему на адреси електронної пошти, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник відповідача просив відхилити апеляційну скаргу з мотивів її необґрунтованості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали оскарження ухвали, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів оскарження вбачається, що у березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віалок Білд" звернулось у Господарський суд Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" про стягнення суми сплаченого авансу за договором субпідряду №3 від 19.01.2021 у розмірі 1 400 000,00 грн та нарахованих на цю суму 52 241,10 грн 3% річних і 399 131,36 грн інфляційних втрат.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Віалок Білд" було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти ТОВ "АТІС+1" в межах суми заборгованості в розмірі 1 851 372,46 грн та 27 770,60 грн судових витрат, а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських установах або інших фінансово-кредитних установах.

В обґрунтування позовних вимог та заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що у відповідності до умов пункту 4.5 договору субпідряду №3 від 19.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віалок Білд", як Підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТІС+1", як Субпідрядником, заявник перерахував ТОВ "АТІС+1" суму авансу у розмірі 1 400 000,00 грн для виконання робіт по об`єкту: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013. Реконструкція частини приміщень першого поверху терапевтичного корпусу КНП "Переяслав-Хмельницька ЦРЛ" під відділення екстреної медичної допомоги за адресою: м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 137 (за ДК 021:2015-45454000-4 Реконструкція). Умовами договору узгоджено закінчення робіт у строк до 31.12.2021.

Однак, ТОВ "АТІС+1" будівельні роботи не виконало взагалі, у зв`язку з цим заявник звернувся до останнього з вимогою про повернення суми сплаченого авансу, яка залишена без задоволення, тому ТОВ "Віалок Білд" звернулось до господарського суду із відповідним позовом та заявою про забезпечення позову, оскільки, на думку заявника, невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові суми ТОВ "АТІС+1" може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивач вважає, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, оскільки статутний капітал ТОВ "АТІС+1" становить 10 000,00 грн, який не достатній для покриття розміру заборгованості та понесених судових витрат, і це, за твердженнями заявника, створює додаткові ризики для виконання судового рішення.

Заявник також вважає, що застосування у межах цієї справи заходів забезпечення позову забезпечить дієвий захист майнових інтересів позивача, мінімізує ризики утворення безнадійної заборгованості та, як наслідок, банкрутства ТОВ "Віалок Білд".

До заяви про забезпечення позивач додав копії договору субпідряду, платіжних доручень, вимоги про повернення коштів, докази її направлення відповідачу та сплати судового збору.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд прийшов до висновку щодо відсутності обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не доведено тих підстав, що невжиття заходів до забезпечення позову вказаним в заяві шляхом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137).

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

З матеріалів оскарження, вбачається, що позивач просив накласти арешт у розмірі ціни позову та судового збору на грошові кошти та майно відповідача.

Однак, при цьому заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків повернення авансу та малого статутного капіталу, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку про те, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає до задоволення.

При цьому, відмова у забезпеченні позову не позбавляє позивача права повторно подати заяву про забезпечення позову, з наданням переконливих доказів на підтвердження своїх доводів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані із поданням апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалок Білд" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 30 березня 2023 року - без змін.

2. Матеріали оскарження повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 19.06.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук