Постанова

від 30.03.2023 по справі 911/1937/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2023 р. Справа№ 911/1937/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство «БЕСТЕР» на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 (повний текст підписано 10.05.2022)

у справі №911/1937/21 (суддя Д.Г.Заєць)

за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Української міської ради Київської області

до Приватного підприємства «Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство «БЕСТЕР»

про зобов`язання повернути частину водного об`єкта

В судовому засіданні 30.03.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2022 у справі №910/1937/21 позов Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Української міської ради Київської області до Приватного підприємства «Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство «БЕСТЕР» про зобов`язання повернути частину водного об`єкта задоволено повністю:

зобов`язано Приватне підприємство «Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство «БЕСТЕР» повернути державі в особі Української міської ради Київської області шляхом складання акту приймання-передачі, розташовану на території Обухівського району Київської області частину водного об`єкта - Канівського водосховища на р. Дніпро, площею 2500 м2, разом із зайнятою цим водосховищем земельною ділянкою водного фонду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 у справі №911/1937/21 повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову керівника Обухівської окружної прокуратури відмовити повністю.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року (позов направлено поштою) Керівник Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство «БЕСТЕР» (ПП «НВСП «БЕСТЕР», відповідач), у якому заявлені вимоги:

-зобов`язати Приватне підприємство «Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство «БЕСТЕР» повернути державі в особі Київської обласної державної адміністрації шляхом складання акту приймання-передачі, розташовану на території Обухівського району Київської області частину водного об`єкта - Київського водосховища на р. Дніпро, площею 2 500 м кв., разом із зайнятою цим водосховищем земельною ділянкою водного фонду.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ухвалою суду від 21.09.2021 замінено позивача Київську обласну державну адміністрацію його правонаступником - Українською міською радою Київської області у зв`язку з набранням 27.05.2021 року чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Позов обґрунтований тим, що впродовж 2018-2021 відповідач використовує водні ресурси держави, а саме, частину водного об`єкта - Канівського водосховища на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, для цілей здійснення рибного господарства, не маючи для цього правових підстав. При цьому, Режим рибогосподарської діяльності та Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не надають відповідачу права користування частиною водосховища, як водним об`єктом, та земельною ділянкою під ним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2022 у справі №910/1937/21 позов Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Української міської ради Київської області задоволено повністю.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів; ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами.

В частині повноважень прокурора на звернення до суду з позовом, який розглядається у даній справі, суд першої інстанції враховував, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення державі водного об`єкта та зайнятої ним земельної ділянки водного фонду, які відповідач використовує з порушенням закону.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначив, що про порушення інтересів держави, які стали підставою для пред`явлення вказаного позову, прокурору стало відомо за результатами опрацювання зібраних матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021111200000070 від 18.02.2021 року. Таким чином, строк позовної давності на звернення прокурора до суду з даним позовом не пропущено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Згідно доводів апеляційної скарги відповідача:

- Господарський суд Київської області розглянув позовну заяву прокурора в порушення вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»;

- в порушення п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України Господарський суд Київської області розглянув позовну заяву без застосування наслідків пропуску строку позовної давності;

- при розгляді позову Господарський суд Київської області порушив процесуальні норми, а саме ст.ст. 13, 202 КПК України;

- при розгляді позову Господарський суд Київської області, з порушенням положень ст. 52 ГПК України невірно визначив правонаступників позивача;

- при розгляді справи по суті Господарський суд Київської області не встановив факт використання ПП «НВСП «БЕСТЕР» водного об`єкту, який прокурор вимагав повернути;

- Господарський суд Київської області невірно визначив вид діяльності ПП «НВСП «БЕСТЕР»;

- Господарський суд Київської області невірно застосував норми права так як, невірно визначив, що ПП «НВСП «БЕСТЕР» займається спеціальним водовикористанням, а саме: промисловим виловом риби; це не відповідає дійсності;

- ПП «НВСП «БЕСТЕР» здійснював рибогосподарську діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів на підставі Закону України «Про аквакультуру»; діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А. І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1937/21.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного підприємства «Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство «БЕСТЕР» на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 у справі №911/1937/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

30.06.2022 матеріали справи №911/1937/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі №910/1937/21 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 08.09.2022.

08.09.2022, 20.10.2022 розгляд справи № 910/1937/21 відкладався; 10.11.2022 судове засідання у справі № 911/1937/21 не відбулося, розгляд справи призначено на 08.12.2022 ухвалою суду від 10.11.2022; 08.12.2022 по розгляду апеляційної скарги оголошувалась перерва; 02.02.2022 розгляд справи відкладено на 02.03.2022; 02.03.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 30.03.2022.

До справи під час апеляційного розгляду 15.08.2022 від прокуратури отримано відзив на апеляційну скаргу, 20.10.2022 від позивача (Української міської ради Обухівського району Київської області) отримані пояснення, в яких заявлено про проведення розгляду справи за відсутності представника на підставі наявних у суду матеріалів; 10.11.2022 позивачем подані письмові пояснення по справі; 23.01.2023 апелянтом подані додаткові письмові пояснення до справи; 23.02.2023 прокурором подані письмові пояснення на пояснення скаржника; 27.02.2023 апелянтом подано клопотання про приєднання до матеріалів апеляційного розгляду нових доказів, та додаткові письмові пояснення № 3 до справи.

Явка представників сторін

Прокурор у справі заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно отримуваних пояснень від позивача (Української міської ради Обухівського району Київської області) останній просив проводити розгляд справи за відсутності представника на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач при розгляді справи в апеляційній інстанції підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та додатково наданих поясненнях у справі.

Учасники процесу належним чином повідомлялися про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як зазначено в позовній заяві, прокурорами Київської обласної прокуратури та Обухівської окружної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42021111200000070 від 18.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Вказане кримінальне провадження розпочато у зв`язку з можливими порушеннями вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання водних біоресурсів при переданні в користування рибогосподарським підприємствам водних об`єктів на території Обухівського району Київської області для здійснення рибного промислу.

Так, на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області розташовано Київське водосховище на річці Дніпро загальною площею 581 км2, корисний об`єм якого складає 0,28 км3. Водосховище є штучною водоймою комплексного призначення, побудоване для перерозподілу стоку Дніпра та прийняте в експлуатацію у 1972 році, слугує для забезпечення населення та всіх сфер його діяльності водою.

Відповідач - «НВСП «БЕСТЕР» 14.11.2011 року зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності - прісноводне рибництво (аквакультура), код КВЕД 03.22.

За замовленням ПП «НВСП «БЕСТЕР» Національним університетом біоресурсів і природокористування України розроблено Режим рибогосподарської експлуатації ізольованої (стінкою садкової лінії із капронового сита) частини Канівського водосховища, розташованої в затоці вантажного порту біля села Трипілля Обухівського району Київської області, який погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Київської області, Головним державним управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Київській області 27.12.2011 року та затверджено Державним агентством рибного господарства України 29.12.2011 року.

За інформацією Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області від 13.04.2021 року №1-6-9/1966-21 термін дії Режиму закінчився 31.12.2020 року (далі Режим).

ПП «НВСП «Бестер» 23.04.2018 року з метою здійснення спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) отримано від Київського рибоохоронного патруля Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) №17 терміном дії з 23.04.2018 по 23.04.2023 (далі - Дозвіл).

Як зазначено прокурором, на підставі вказаних Режиму та Дозволу відповідачем, як користувачем водних біоресурсів, у квітні 2017 року, травні 2018 року, березні 2019 року та у травні 2020 року виконано роботи із штучного розведення (відтворення) водних біоресурсів, зокрема, вселення до водного об`єкта - Канівське водосховище р. Дніпро водних біоресурсів: короп, білий амур, товстолоб, що підтверджується підсумковими актами про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 25.04.2017, 22.05.2018, 29.03.2019, 28.05.2020.

Крім того, починаючи з 2018 року ПП «НВСП «БЕСТЕР» здійснюється добування (вилучення, вилов) водних біоресурсів з водного об`єкта, що підтверджується наданими відповідачем до Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області Звітами про обсяги вилову водних біоресурсів станом на 05.01.2018, 01.01.2019, 02.01.2020.

Так, прокурором стверджується, що відповідачем на частині водного об`єкта - Канівське водосховище (на території Трипільської селищної ради Обухівського району Київської області), здійснюється рибогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, а також їх вилов, що підтверджується протоколом огляду від 14.04.2021 року, проведеним в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021111200000070, в ході якого встановлено зайняття частини Канівського водосховища.

В ході огляду виявлено встановлену у воді садкову лінію, яка знаходиться в ізольованій частині водойми Канівського водосховища, нижче міста Українка, в районі вантажного порту Трипільської ТЕС. Вказана садкова лінія розміщена поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 3223188000:06:001:000. Орієнтовна площа зайняття частини водного об`єкта садковою лінією становить 1500 м2.

Згідно листа Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 26.03.2021 року №991-001-593/991-08-38 та листа Міжрегіонального офісу захисних масивів Дніпровських водосховищ від 15.04.2021 року №70/5/15-12/259, а також, в силу положень ст. 1 ВК України, Канівське водосховище є поверхневим водним об`єктом, штучною водоймою та водосховищем комплексного призначення (введене в експлуатацію у 1972 році, призначене для забезпечення населення та всіх сфер його діяльності водою), експлуатується в каскаді, як частина водогосподарської системи.

Посилаючись на приписи ст. 13 Конституції України, ст. 3 Водного кодексу України суд першої інстанції визначив, що Канівське водосховище, розташоване на території Київської та Черкаської областей, є водним об`єктом загальнодержавного значення.

Аналізуючи приписи чинного законодавства, зокрема: ст. 4, ст. 6, ст. 43, ст. 51, ч. 1 ст. 85 ВК України; ч. 1 ст. 58, ст. 79, ст. 80, ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що використання водного об`єкта із земельною ділянкою водного фонду під ним може здійснюватися фізичними та юридичними особами на правах власності або ж на умовах користування.

Виходячи з приписів ст. 122 ЗК України, на час звернення прокурора до суду, Київська обласна державна адміністрація була органом, що здійснює розпорядження водним об`єктом - Канівським водосховищем, що включає його водний простір (води) та земельну ділянку під ним.

Ухвалою суду від 21.09.2021 року замінено позивача Київську обласну державну адміністрацію його правонаступником - Українською міською радою Київської області у зв`язку з набранням 27.05.2021 року чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон України 1423-IX).

Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин:

- за інформацією Київської облдержадміністрації від 02.04.2021 року №01.1-14/617, останньою у період з 2005 року та на момент звернення прокурором до суду з даним позовом, не видавалися розпорядження про надання ПП «НВСП «БЕСТЕР» в оренду частини рибогосподарського водного об`єкта або рибогосподарських технологічних водойм на території Київської області;

- згідно листа Обухівської районної державної адміністрації від 31.03.2021 року №60/07-15/632, останньою такі рішення також не приймались;

- за інформацією Головного управління ДПС у Київській області від 15.04.2021 року №8502/5/10-36-04-01-05, ПП «НВСП «Бестер» перебуває на податковому обліку, як платник податків за основним місцем обліку в Обухівській ОДПІ ГУ ДПС у Київській області та відсутній у переліку діючих договорів оренди. Також, ПП «НВСП «Бестер» не подаються до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності);

- в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно за ПП «НВСП «Бестер» речові права на земельну ділянку, на поверхні якої зосереджуються води Канівського водосховища на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, не зареєстровані, що також підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.04.2021 року №10-10-0.221-4656/2-21.

За висновками суду першої інстанції:

- впродовж 2018-2021 років відповідач використовує водні ресурси держави, а саме, частину водного об`єкта - Канівського водосховища на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, для цілей здійснення рибного господарства, не маючи для цього правових підстав;

- при цьому, Режим рибогосподарської діяльності та Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не надають відповідачу права користування частиною водосховища, як водним об`єктом, та земельною ділянкою під ним, оскільки:

спеціальне використання водних біоресурсів може здійснюватися відповідно до одного з режимів, визначених Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», а саме: Режиму промислу або Режиму рибогосподарської експлуатації;

рибне господарство, яким займається відповідач, належить до спеціального використання об`єктів тваринного світу, оскільки промислове рибальство передбачає вилучення риби із природного середовища та є відмінним від любительського і спортивного рибальства;

Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів (ВЖР) та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах (далі - Інструкція), що затверджена Наказом Державного комітету рибного господарства України №4 від 15.01.2008 року;

для затвердження режиму чи отримання дозволу відповідні особи не представляють жодних документів, які б свідчили про їхні права на водні об`єкти та земельні ділянки водного фонду, на яких знаходяться водні об`єкти, стосовно яких затверджується режим або видається дозвіл;

при затвердженні Режиму і видачі Дозволу відповідні органи не досліджують питання та не надають права користуватися водними об`єктами і землями водного фонду.

- законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування;

- законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів;

- ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами;

- Канівське водосховище (в тому числі частина Канівського водосховища, розташована в затоці вантажного порту біля села Трипілля Обухівського району Київської області), у якому відповідач здійснює штучне розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх вилов в режимі спеціального товарного рибного господарства, є водосховищем комплексного призначення та, відповідно до ст. 51 ВК України, взагалі не може бути об`єктом оренди і відповідно передане у користування на умовах оренди; у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища, крім водосховищ комплексного призначення;

- Режим рибогосподарської експлуатації водосховища та Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об`єкта частини Канівського водосховища, розташованої в затоці вантажного порту біля села Трипілля Обухівського району Київської області, загальною площею 2500 м2;

- доводи прокурора є доведеними та обґрунтованими, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині повноважень прокурора на звернення до суду з позовом, який розглядається у даній справі, суд першої інстанції враховував, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення державі водного об`єкта та зайнятої ним земельної ділянки водного фонду, які відповідач використовує з порушенням закону.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначив, що про порушення інтересів держави, які стали підставою для пред`явлення вказаного позову, прокурору стало відомо за результатами опрацювання зібраних матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021111200000070 від 18.02.2021 року. Таким чином, строк позовної давності на звернення прокурора до суду з даним позовом не пропущено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін у справі, яка розглядається виникли внаслідок наявності/відсутності у відповідача правових підстав для користування земельною ділянкою водного фонду площею 2500 м2 на території Обухівського району Київської області, яка становить частину водного об`єкта - Канівського водосховища на р. Дніпро, що використовується відповідачем у господарській діяльності в режимі рибогосподарської експлуатації.

Доводи апеляційної скарги поданої у справі не спростовують висновків суду першої інстанції, яким надано належну оцінку встановленим під час розгляду обставинам справи, у зв`язку з чим відхиляються через наступне.

Посилання скаржника на те, що справа розглянута в судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача, позивач не виконав ухвали суду щодо надання письмових пояснень, а відповідач не зміг надати свої пояснення не свідчить про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, оскільки сторін жодним чином не було позбавлено прав передбачених Господарським процесуальним кодексом України та вони мали належним чином використовувати свої процесуальні права, що підтверджено, зокрема і матеріалами справи; отриманим судом відзивом на позовну заяву, запереченнями на відповідь на відзив, письмовими поясненнями які враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Підлягають відхиленню і доводи скаржника про те, що Господарський суд Київської області не визначився з предметом спору, а тому невірно застосував законодавство, оскільки в даному випадку апеляційний господарський суд враховує правозастосування за вже переглянутими в касаційному порядку справами за подібних правовідносин: висновки про те, що використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду викладено у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 19.07.2022 у справі № 906/170/20.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - це сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Відповідно до частини першої статті 25 вказаного Закону використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Разом з тим, згідно з абзацом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Частинами першою, третьою статті 36 даного Закону встановлено, що юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Комплексний правовий аналіз вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Проте, вищевказані норми не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

За змістом статті 51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми, такі об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою, а згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «НВСП «БЕСТЕР» здійснює господарську діяльність на водному об`єкті лише на підставі Режиму та Дозволу, без будь-яких правовстановлюючих документів на водний об`єкт (частину водосховища) або на земельну ділянку, на якій воно розміщене.

В частині доводів апелянта про те, що ПП «НВСП «БЕСТЕР» здійснюється рибогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів на підставі Закону України «Про аквакультуру», апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Рибогосподарська діяльність може здійснюватися як рибальство за режимами господарської експлуатації водних об`єктів на умовах створення спеціальних товарних рибних господарств або як виробництво на підставі Закону України «Про аквакультуру».

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об`єктів, наданих у користування для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів.

З прийняттям Закону України «Про аквакультуру» рибогосподарська діяльність на водоймах, де не проводиться промисловий вилов риби за квотами, може здійснюватись як у Режимі спеціального використання (через створення СТРГ), так і в порядку ведення аквакультури, яке не належить до спеціального використання і визначається самим суб`єктом аквакультури.

Відповідно до визначення, яке наведене у статті 1 Закону України «Про аквакультуру», аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг, об`єкти аквакультури - гідробіонти, що використовуються з метою розведення, утримання та вирощування в умовах аквакультури, а продукція аквакультури одержані в результаті здійснення господарської діяльності всі види об`єктів аквакультури, а також вироблена з них харчова та нехарчова продукція, у тому числі харчова та запліднена ікра, що відносяться до сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про аквакультуру» за напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою:

отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура);

штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів;

надання рекреаційних послуг.

Відповідно до пункту 29 Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) аквакультури, затверджених постановою КМУ від 30.09.2015 № 982, утримання об`єктів аквакультури здійснюється таким чином, щоб унеможливити їх потрапляння у навколишнє природне середовище.

Відтак, аквакультура як виробництво товарної риби як сільськогосподарської продукції та/або рибопосадкового матеріалу, в тому числі з метою подальшої реалізації здійснюється в повністю або частково контрольованих умовах.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду).

При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди.

Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.

Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.

При цьому, слід враховувати, що водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми надаються у користування на умовах оренди відповідно та у порядку, передбаченому ст. 51 Водного кодексу України, для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних). Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що використовуються для питних потреб, розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд», а також річки, струмки, канали.

Відповідно до визначення, наданого у статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» рибальство - добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах; промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.

Згідно зі ст.ст. 25, 27 вказаного Закону, використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає зокрема, промислове рибальство.

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а у відкритому морі та у виключних економічних зонах іноземних держав - відповідно до умов міжнародних договорів України або законодавства іноземних держав.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об`єктів, наданих у користування для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів.

За таких обставин, промисловим рибальством є діяльність з добування у рибогосподарських водних об`єктах водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, яка не передбачає укладення договору оренди водного об`єкту та/або земельної ділянки водного фонду.

Натомість, відповідачу - ПП «НВСП «БЕСТЕР» видано дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) № 17 від 23.04.2018; терміном дії до 23.04.2023.

Постановою КМУ від 30.09.2015 №979 було затверджено Порядок ведення Державного реєстру рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), відповідно до якого Реєстр, адміністратором якого є Держрибагентство, це єдина державна інформаційна система збору, накопичення та обробки даних з використання водних об`єктів, які зберігаються на матеріальних носіях та відображаються в електронному вигляді. Відповідно до додатку №2 до вказаного порядку, до реєстру вноситься зокрема, інформація про рибогосподарський водний об`єкт (його частину) (найменування, місце розташування), цільове використання рибогосподарського водного об`єкта (рибальство або аквакультура), для рибництва фактичний вилов біоресурсів, для аквакультури - категорія використання водойми (для вирощування товарної риби, рибопосадкового матеріалу, інша), площа водойми, виробництво продукції аквакультури (товарної риби та/або рибопосадкового матеріалу в кілограмах), рибопродуктивність тощо.

Відомостей з Державного реєстру рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), з яких би вбачалося цільове використання ПП «НВСП «БЕСТЕР» (рибальство чи аквакультура) суду не подано; згідно наданої інформації Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області (лист від 13.04.2021 № 1-6-91/966-21) відповідно до інформації висвітленої на офіційному сайті Державного агентства рибного господарства України в Державному реєстрі рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) станом на 18.03.2021 відсутня інформація про внесення до Державного реєстру суб`єктів аквакультури ПП «НВСП «БЕСТЕР».

В частині повноважень прокурора на звернення до суду та здійсненої заміни позивача правонаступником - Українською міською радою Київської області, апеляційний господарський суд відзначає про обгрунтовані мотиви відхилення доводів відповідача в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим підлягають відхиленню твердження апелянта про те, що суд розглянув позовну заяву прокурора в порушення вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та при розгляді позову, з порушенням положень ст. 52 ГПК України невірно визначив правонаступників позивача.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Встановивши, що прокурор обґрунтував підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що наведені обставини у сукупності свідчать про наявність достатніх підстав для здійснення захисту інтересів держави прокурором.

Разом з тим, ухвалою суду від 21.09.2021 року судом встановлено наявність підстав та здійснено заміну позивача Київської обласної державної адміністрації належним позивачем Українською міською радою Київської області.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» у Київській області утворено Обухівський район (з адміністративним центром у місті Обухів) у складі територій Богуславської міської, Васильківської міської, Кагарлицької міської, Козинської селищної, Миронівської міської, Обухівської міської, Ржищівської міської, Української міської, Феодосіївської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Київської області. Згідно з додатком до вказаного розпорядження, с. Трипілля Обухівського району Київської області увійшло до складу Української міської територіальної громади.

Так, в даному випадку, правильним є висновок суду першої інстанції, що з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин», порушуються права та інтереси держави в особі Української міської ради як органу, уповноваженого на даний час розпоряджатись землями водного фонду, у зв`язку із передачею, в порушення вимог законодавства, земель водного фонду, які розташовані в адміністративних межах даного органу місцевого самоврядування.

На даний час, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Українська міська рада Київської області, яка у зв`язку зі змінами до законодавства є правонаступником обраного прокурором позивача в частині розпорядження спірною земельною ділянкою з розміщеним на ній водним об`єктом.

Враховуючи викладене, в силу закону, земельна ділянка водного фонду та водний об`єкт (водосховище), які є предметом спору, у випадку задоволення позову, мають бути повернуті відповідачем територіальній громаді в особі Української міської ради Київської області, що свідчить про необхідність залучення цього органу до участі у справі, як правонаступника прав та обов`язків Київської обласної державної адміністрації на спірні земельну ділянку та водний об`єкт.

З урахуванням правової позиції, яку викладено Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270 та від 09.11.2020 у справі №826/14670/16, суд першої інстанції обгрунтовано вважав наявними підстави для заміни позивача у спірних правовідносинах та правильно застосував норми процесуального права, зокрема ст. 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Прокурором подано суду лист №56-5653вих-21 від 07.10.2021 року про надіслання Українській міській раді Київської області копії позовної заяви №56-2538вих-21 від 30.06.2021 року, отримані письмові пояснення від позивача підтверджують проінформованість щодо розгляду вказаного спору.

Щодо розгляду заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Використання земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

Таким чином, встановивши факт належності спірних земельних ділянок до земель водного фонду, слід виходити з того, що Прокурор по суті пред`явив негаторний позов, про що свідчить зміст позовної заяви, виклад обставин та правові норми, на які посилався останній, а відтак заява відповідача про застосування строку позовної давності визнається необгрунтованою, відсутні підстави вважати пропущеним строк позовної давності у відношенні заявлених у позовній заяві вимог.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції і такі не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства «Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство «БЕСТЕР» на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 у справі №911/1937/21.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство «БЕСТЕР» на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 у справі №911/1937/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 у справі №911/1937/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство «Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство «БЕСТЕР».

4. Матеріали справи №911/1937/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 19.06.2023 після виходу членів колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська