Постанова

від 12.06.2023 по справі 910/14962/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2023 р. Справа№ 910/14962/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: Ярова А.В. (самопредставництво) від відповідача: не з`явивсяРозглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22 (суддя Чинчин О.В., м. Київ)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСДЕТАЛЬСЕРВІС»

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 852 343,73 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСДЕТАЛЬСЕРВІС» (надалі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 852 343 грн. 73 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №ЦЗВ-02-02821-01 від 19.08.2021 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22 позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСДЕТАЛЬСЕРВІС» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» пеню у розмірі 462 114,07 грн, штраф у розмірі 385 095,06 грн та судовий збір у розмірі 12 708,14 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення із посиланням на положення ст.ст. 11, 526, 530, 549, 611, 612, 628, 629, 662, 655, 662, 663, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України місцевий господарський суд встановив, що відповідач не здійснив поставку товару на суму в розмірі 2 567 300,40 грн до 14.02.2022 року, і, відповідно, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу. Однак позов задовольнив частково, через помилковий розрахунок позивачем пені (позивачем невірно визначено початок прострочення відповідача).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22 в частині відмови у задоволені позову про стягнення 5 134,60 грн пені та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно застосував положення ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, що у свою чергу призвело до помилкового визначення початку нарахування пені, починаючи з 15.02.2022, у зв`язку із тим, що 12.02.2022 припадає на вихідний день.

Заявник апеляційної скарги вказує, що поза увагою місцевого господарського суду залишитися той факт, що приписами п. 10.1. Договору поставки №ЦЗВ-02-02821-01 від 19.08.2021 року визначено алгоритм розрахунку пені та лише з умови прострочення постачання понад 15 календарних днів.

Позивач зазначає, що сторонами чітко у Договорі поставки №ЦЗВ-02-02821-01 від 19.08.2021 року визначена підстава для настання відповідальності у вигляді пені, із вказівкою на її розрахунок виключно після спливу строку, визначеного у календарних днях, а не робочих. За таких обставин перенесення початку нарахування пені з 13.02.2022 на 15.02.2022 є таким, що не відповідає умовам даного договору.

Крім того, скаржником у прохальній частині апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подав відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання останнім відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у справі №910/14962/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б..

Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі №910/14962/22, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.

24.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14962/22.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 24.04.2023 по 05.05.2023 перебувала у відпустці.

10.05.2023 суддя Разіна Т.І. (головуючий суддя (суддя - доповідач) перебувала у відрядженні (Національна школа суддів України).

11.05.2023 головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22; відкрито апеляційне провадження у справі №910/14962/22; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22 призначено на 12.06.2023; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Явка сторін

У судове засідання 12.06.2023 сторони з`явився представник позивача.

Відповідач своїх представників у судове засідання не направив.

Нормами ст. 120 ГПК України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що позивач та відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22 в частині відмови у задоволені позову про стягнення 5 134,60 грн пені скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 19.08.2021 року між ТОВ «ТРАНСДЕТАЛЬСЕРВІС», як постачальником та філією «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця», як замовником було укладено Договір поставки №ЦЗВ-02-02821-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, що є невід`ємною частиною Договору, на умовах, які викладені в цьому Договорі.

Найменування продукції: конструкційні матеріали різні (фанера важкогорюча). (п.1.2 Договору)

У п.4.3 Договору визначено, що сума Договору на момент його підписання складає - 2 139 417,00 грн, крім того ПДВ 20% - 427 883,40 грн всього - 2 567 300,40 грн.

Згідно із п.5.1 Договору постачальником здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко,48 (відповідно до вимог "ІКОТЕРМС" ред. 2010 р.). Вантажовідправником Продукції може бути третя особа, зазначена постачальником.

Відповідно до п.5.2 Договору за поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії Договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції.

Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами:

керівник (особа, що виконує його обов`язки) філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця»;

заступник керівника (особа, що виконує його обов`язки) філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця».

Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail).

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (E-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена (або щодо якої замовник не надав рознарядку), покладаються на постачальника.

Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовника, про що обов`язково повідомляється постачальника.

Положеннями п. 5.3 Договору визначено, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.

У п. 10.1 Договору визначено, що передбачено, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених п.5.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк Продукції за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовника.

Специфікацією №1 до Договору поставки №ЦЗВ-02-02821-01 від 19.08.2021 року сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну суму в розмірі 2 567 300,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №ЦЗВ-02-02821-01 від 19.08.2021 року 13.01.2022 року позивач листом №ЦЗВ-20/5263 від 30.12.2021 року надіслав на адресу відповідача рознарядку на відвантаження фанери на суму 2 567 300,40 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 13.01.2022, роздруківкою з електронної пошти (E-mail), рекомендованого повідомлення про вручення.

Листом №27/01/2022-27 від 27.01.2022 року відповідач повідомив позивача про виникнення форс - мажорних обставин 26.01.2022, який був отриманий уповноваженим представником позивача 28.01.2022 за вх. №ЦЗВ-14/406. (а.с.32)

30.11.2022 року позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія з вимогою сплатити штрафні санкції, що підтверджується копіями списку згрупованих поштових відправлень, опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку, накладної. (а.с.21-27)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у строки, передбачені Договором. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСДЕТАЛЬСЕРВІС» штраф у розмірі 385 095,06 грн та пеню у розмірі 467 248,67 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Звертаючись з апеляційної скаргою, позивач не погоджується з місцевим господарським судом лише в частині стягнення пені 5 134,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, суд апеляційної інстанції керуючись ч. 1 ст. 269 ГПК України, здійснює перегляд справи №910/14962/22 в межах та доводів апеляційної скарги, а саме в частині стягнення пені 5 134,60 грн.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника позивача обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача (в оскаржуваній ним частині) не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1. ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Слід зазначити, що укладений позивачем і відповідачем правочин є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже вище було зазначено, місцевий господарський суд відповідно до матеріалів справи встановив факт, що в порушення умов Договору поставки №ЦЗВ-02-02821-01 від 19.08.2021 року, відповідач не здійснив поставку товару на суму в розмірі 2 567 300,40 грн у строк по 14.02.2022 року, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань, що в свою чергу не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 13.02.2022 року по 13.08.2022 року у розмірі 467 248,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 49 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк Продукції на умовах передбачених п.5.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк Продукції за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово змовник.

Відповідно до частин 1, 3 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Закінчення строку унормовано статті 254 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 5 якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У п.5.2. Договору зазначено, що поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії Договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції.

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Як вже зазначалось вище, на виконання умов Договору поставки №ЦЗВ-02-02821-01 від 19.08.2021 року 13.01.2022 року позивач листом №ЦЗВ-20/5263 від 30.12.2021 року надіслав на адресу відповідача рознарядку на відвантаження фанери на суму 2 567 300,40 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 13.01.2022.

Враховуючи наведене а також умови п. 5.2. Договору, відповідно до яких кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що граничний строк поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСДЕТАЛЬСЕРВІС» - 14.02.2022 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 07.07.1998 №11-рп/98 (справа №1-19/98) та від 19.05.2004 №11-рп/2004 (справа №1-21/2004), відповідно до яких перебіг строку, зазначеного у днях, треба розуміти як перебіг строку підряд і обчислювати в календарних днях та зазначає про те, що у п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.09.1998 №11-рп/98 (справа №1-19/98) зазначено про те, що якщо закінчення п`ятнадцятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 94 Конституції України, а також десятиденного строку, передбаченого частиною четвертою статті 94 Конституції України, припадає на вихідний або святковий день, то днем закінчення цього строку є наступний робочий день, а у ч. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 19.05.2004 №11-рп/2004 (справа №1-21/2004) зазначено про те, що словосполучення "протягом тридцяти днів", що міститься в частині другій статті 90, пункті 8 частини першої статті 106 Конституції України (254к/96-ВР), треба розуміти як перебіг тридцятиденного строку підряд, тобто в календарних днях. Обчислення строку починається з дня, коли заплановані пленарні засідання однієї чергової сесії не змогли розпочатися, а якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то днем його закінчення є наступний робочий день.

Тобто, зазначеними рішеннями Конституційного Суду України, підтверджується те, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то днем його закінчення є наступний робочий день, а відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на положення п.5.2 Договору поставки №ЦЗВ-02-02821-01 від 19.08.2021 року, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що граничний строк поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСДЕТАЛЬСЕРВІС» - 14.02.2022 року, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання з 13.02.2022 року по 13.08.2022 року у розмірі 467 248,67 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку в частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку прострочення відповідача, а саме не з 13.02.2022, а з 15.02.2022, оскільки 12.02.2022 року припадає на вихідний день. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 15.02.2022 по 13.08.2022 у розмірі 462 114,07 грн.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22 (в оскаржуваній позивачем частині), та, відповідно, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22 підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 197, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/14962/22.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Справу №910/14962/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 19.06.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська