Постанова

від 31.05.2023 по справі 910/9405/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. Справа№ 910/9405/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Токовенко О.В. в режимі відеоконференції

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Черкаська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023

у справі № 910/9405/22 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майнау"

до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Черкаська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

про стягнення 585 480, 00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майнау" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Черкаська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення заборгованості у розмірі 585 480,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 01/02/22 від 01.02.2022 в частині оплати поставленого товару у встановлений цим правочином строк.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майнау" заборгованість у розмірі 585 480,00 грн та судовий збір у розмірі 8782,20 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 585 480,00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес", в особі Філії "Черкаська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі № 910/9405/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції при прийнятті рішення помилково не звернув увагу на те, що позивач звернувся до суду з даним позов передчасно, оскільки позивачем не вживались заходи досудового регулювання спору.

За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем жодним чином документально не підтверджено наявності заборгованості за поставку товару.

Узагальнений виклад позиції позивача

Позивач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі № 910/9405/22 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/9405/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", в особі Філії "Черкаська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі № 910/9405/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Разіної Т.І.; розгляд справи вирішено здійснювати в режимі відеоконференції за раніше визначеною датою - 31.05.2023.

В судове засідання, яке відбулося 31.05.2023, з`явився представник позивача в режимі відеоконференції, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив.

Як свідчать матеріали справи, відповідач був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу на його електронну адресу в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Майнау" (постачальник, позивач) та Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №01/02/22 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві прокладку горбкувату та контейнери для пакування яєць (надалі по тексту - продукція), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити її.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент продукції, вказуються в специфікаціях, які погоджуються сторонами на кожну окрему поставку.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в специфікації, яка підписується разом з договором та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунки за поставлену згідно договору продукцію здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника у строк, передбачений специфікацією, яка являється невід`ємною частиною договору.

У п. 3.3 договору передбачено, що датою поставки продукції є дата підписання покупцем видаткової накладної, якщо інша дата не зазначена в графі "прийнято" під час підпису видаткової накладної уповноваженою особою покупця.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.5 договору продукція поставляється за рахунок/автомобільним транспортом постачальника. Базисні умови поставки здійснюються на умовах DAP склад покупця: 19732, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с.Ковтуни, згідно Правил Інкотермс 2020. Днем отримання партії продукції вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію продукції. Постачальник поставляє продукцію окремими партіями; партія продукції є партія, узгоджена сторонами у специфікації до договору.

За змістом п.п. 5.1, 5.2 договору, продукція передається покупцеві згідно специфікації та видаткової накладної. Право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної на партію продукції.

Пунктом 9.5 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та при наявності відбитка печатки на договорі і є чинним до 31.12.2022, разом з тим: в частині поставки продукції - до повного постачання постачальником оплаченої покупцем частини продукції, в частині розрахунків - до повного проведення покупцем розрахунків з постачальником за отриману продукцію.

08.02.2022 сторонами підписано специфікацію № 1 до договору, згідно з якою постачальник зобов`язався поставити покупцю продукцію: назва - горбкувата прокладка №20, кількість - 130000 шт., ціна без ПДВ - 1,75 за шт.

23.02.2022 між сторонами підписано специфікацію № 2 до договору, згідно з якою постачальник зобов`язався поставити покупцю продукцію: назва - горбкувата прокладка №20, кількість - 148800 шт., ціна без ПДВ - 1,75 за шт.

У специфікації № 1 від 08.02.2022 та специфікації № 2 від 23.02.2022 до договору сторони погодили, що термін оплати продукції - 100 % оплати по факту поставки.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 585 480,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками видатковими накладними № 68 від 08.02.2022 на суму 273 000,00 грн та № 101 від 23.02.2022 на суму 312 480,00 грн.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.2 договору та умов оплати, визначених специфікаціями № 1 від 08.02.2022 та № 2 від 23.02.2022, строк виконання грошового зобов`язання по сплаті вартості поставленого товару на момент звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції настав.

Проте, як стверджував позивач, в порушення наведених вище положень законодавства та умов договору відповідач своїх зобов`язань з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 585 480,00 грн, що і стало підставою виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майнау" заборгованість у розмірі 585 480,00 грн та судовий збір у розмірі 8782,20 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву позивача на неї, заперечень на відзив, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із наданих позивачем доказів (видаткових накладних та товарно-транспортних накладних), місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 585 480,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 68 від 08.02.2022 на суму 273 000,00 грн та № 101 від 23.02.2022 на суму 312 480,00 грн.

Зазначені видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства та у відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відтак, як вірно встановив суд першої інстанції, обставина поставки позивачем відповідачу товару згідно договору на загальну суму 585 480,00 грн підтверджується належними доказами.

Відповідно до п. 3.2. договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальна у строк, передбачений специфікацією, яка є невід`ємною частиною даного договору.

У специфікації № 1 від 08.02.2022 та специфікації № 2 від 23.02.2022 до договору сторони погодили, що термін оплати продукції - 100 % оплати по факту поставки

В п. 3.3. договору передбачено, що датою поставки продукції є дата підписання покупцем видаткової накладної, якщо інша дата не зазначена в графі "прийнято" під час підпису видаткової накладної уповноваженою особою покупця.

Таким чином, враховуючи, що датами поставки товару є дати підписання сторонами видаткових накладних, строк виконання зобов`язання з оплати поставленого за вищевказаними накладними товару є таким, що настав.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач звернувся до суду з позовом передчасно, оскільки ним не вживались заходи досудового регулювання спору. Дане твердження не приймається колегією суддів до уваги, оскільки як вбачається з положень п. 2 ст. 222 Господарського кодексу України, звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов`язком потерпілої сторони. Тому вона може не скористатися цим правом, а відразу звернутися за захистом порушених прав до господарського суду.

Втім, виняток становлять випадки, коли сторони прямо обумовили в договорі (контракті) про вжиття заходів досудового врегулювання, то такі заходи є обов`язковими згідно із законом (ст. 19 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів констатує, що зі змісту договору поставки № 01/02/22 від 01.02.2022 сторонами не передбачено досудове регулювання спору.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Черкаська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі № 910/9405/22 - без змін.

Матеріали справи № 910/9405/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.06.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна