Постанова

від 14.06.2023 по справі 908/53/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023 року м. Дніпро Справа № 908/53/20

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Антоніка С.Г., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

Учасники процесу не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені судом належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд"

про перегляд за виключними обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.12.2020, у справі №908/53/20

за позовом Бердянської міської ради, м. Бердянськ, Запорізька область

до Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд", м. Бердянськ, Запорізька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, м. Київ

про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Бердянськ

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Бердянська міська рада звернулась до Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" (ПрАТ "Бердянськбуд") із позовом про передачу на безкомпенсаційній основі без згоди власника у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська гуртожитку, включеного до статутного капіталу ПрАТ "Бердянськбуд", ідентифікаційний код юридичної особи 01239826 за адресою: м. Бердянськ, вул. Земська, 16.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 у справі № 908/53/20 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 скасовано вказане рішення місцевого суду та прийнято нове, яким позов задоволено. Передано на безкомпенсаційній основі без згоди власника у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська гуртожиток, включений до статутного капіталу ПрАТ "Бердянськбуд", ідентифікаційний код юридичної особи 01239826 за адресою: м. Бердянськ, вул. Земська, 16.

23.11.2021 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду за виключними обставинами, в якій він просив скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 908/53/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги Бердянської міської ради про скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/53/20 .

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/53/20 залишити в силі.

Відмовити в задоволенні позовної заяви Бердянської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про передачу на безкомпенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради гуртожиток розташований за адресою: Україна, Запорізька область, місто Бердянськ, вул. Земська, 16.

Відмовити Бердянській міській раді у стягненні з Приватного акціонерного товариства "БерДянськбуд" на користь Бердянської міської ради витрати зі сплати судового збору в сумі 1921грн.

Відмовити Бердянській міській раді у стягненні з Приватного акціонерного товариства "БерДянськбуд" на користь Бердянської міської ради 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Обґрунтовуючи доводи заяви, апелянт посилається на те, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 15.12.2020 р. у справі № 908/53/20 при задоволенні позову застосував підпункту „б" п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

При цьому апелянт зазначає, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту „б" п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 20.10.2021 р. № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020 (440/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ), підпункт "б" п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 р. № 500-VI зі змінами. Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункт "б" п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України № 500, яким передбачено примусове передання на безкомпенсаційній основі в комунальну власність гуртожитку, що його включено до статутного капіталу товариства, яке є власником такого гуртожитку, суперечить приписам частин 1, 2 ст. 8, ч. 3 ст. 22, частин 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України.

Апелянт наголошує на тому, що згідно п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Водночас, заявник, повідомляє суд, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року у справі № 908/53/20 не виконана.

Апелянт вважає, що для перегляду за виключними обставинами значення має, насамперед, не нечинність закону, а його неконституційність. У свою чергу, навіть чинний закон не підлягає застосуванню ( навіть і без рішення Конституційного Суду, адже норми Конституції є нормами прямої дії ), якщо судом загальної юрисдикції буде встановлено, що він суперечить акту вищої юридичної сили - Конституції. Це загальновідома доктрина застосування акту, який має вищу юридичну силу, за наявності факту суперечності між двома такими актами. По суті, сам Центральний апеляційний господарський суд ще при першому перегляді справи і без рішення Конституційного Суду мав би застосувати ст. 41 Конституції як норму прямої дії, чого необґрунтовано не зробив.

Разом з тим, можливість перегляду судового рішення за виключними обставинами, якщо судове рішення ще не виконано передбачено не Конституцією України або Законом України "Про Конституційний Суд України", а процесуальним законодавством ( в тому числі, п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України ).

Апелянт просив скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від15.12.2020 у справі № 908/53/20 (з урахуванням Ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2020 року у справі № 908/53/20 )та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги Бердянської міської ради про скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/53/20 .

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/53/20 залишити в силі.

Відмовити в задоволенні позовної заяви Бердянської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про передачу на безкомпенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради гуртожиток розташований за адресою: Україна, Запорізька область, місто Бердянськ, вул. Земська, 16. .

Відмовити Бердянській міській раді у стягненні з Приватного акціонерного товариства "БерДянськбуд" на користь Бердянської міської ради витрати зі сплати судового збору в сумі 1921грн.

Відмовити Бердянській міській раді у стягненні з Приватного акціонерного товариства "БерДянськбуд" на користь Бердянської міської ради 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька Л.М. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2021 відкладено вирішення питання щодо прийняття певного процесуального рішення з розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд за виключними обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.12.2020, у справі № 908/53/20 до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/53/20; доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/53/20 за позовом Бердянської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м.Бердянськ.

09.12.2021 на запит Центрального апеляційного господарського суду надійшла справа № 908/53/20.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 09.12.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Білецької Л.М., для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/53/20, за результатами якого змінено склад судової колегії на головуючого суддю Чередка А.Є. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Вечірка І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2021 відкрито провадження за виключними обставинами за заявою Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 908/53/20 за виключними обставинами; розгляд заяви призначено в судове засідання на 02.02.2022 о 15:30 год.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 20.12.2021, у зв`язку з виходом на роботу судді-доповідача Білецької Л.М., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/53/20, за результатами якого змінено склад судової колегії на головуючого суддю Білецьку Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Вечірка І.О.

06.02.2023 року розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.7.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/53/20 у зв`язку з відпусткою судді -доповідача Білецької Л.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023, справу №908/53/20 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2023 прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд за виключними обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.12.2020, у справі №908/53/20 - до провадження колегією судді у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 07.03.2023 року об 09:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2023 року розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд за виключними обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.12.2020, у справі №908/53/20 призначено в судове засідання на 14.06.2023 об 09:30 год.

Бердянська міська рада надала відзив на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якому просила в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд за виключними обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 відмовити в поному обсязі, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 908/53/20 залишити без змін.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв`язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ЦАГС) - відповідні докази повідомлення долучені до матеріалів справи.

14.06.2023 представники сторін наданим процесуальним правом не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

14.06.2023 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на території міста Бердянську по вул. Земська ( колишня Червона ), 16 знаходиться гуртожиток, який належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Бердянськбуд".

01.04.1990 р. ТСО "Запорожбуд" на підстав договору оренди передав в оренду майно треста організації орендарів "Бердянськбуд". Відповідно до п. 1.1.2. Договору після його підписання організація орендарів набула статусу Орендного підприємства "Бердянськбуд".

01.05.1993 р. була складена Відомість залишкової вартості основних засобів по ОП "Бердянськбуд", відповідно до якої в розділі "ЖКК" п. 40 була визначена залишкова вартість гуртожитку по вул. Червона, 16 в розмірі 16 87 816,84 руб. Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" українські карбованці підлягають обміну на гривні за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню. Звідси вартість гуртожитку по вул. Червона (теперішня Земська), 16 становить 16,88 грн.

16.06.1993 р. розпорядженням Фонду державного майна України № 124-РОМ був затверджений Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Бердянськбуд". За даним актом у вартість цілісного майнового комплексу ввійшла вартість гуртожитку по вул. Червона, 16.

23.06.1993 р. між Фондом державного майна України та Організацією орендарів орендного підприємства "Бердянськбуд" укладено договір купівлі-продажу майна державного підприємства, відповідно до якого "Бердянськбуд" придбав державне майно цілісного майнового комплексу.

09.09.1993 р. актом прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Бердянськбуд" ( Покупець ) прийняв згідно з відомістю інвентаризації викуплену ним державну частку цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Бердянськбуд". У переліку жилих будинків, нежилих будівель та споруд, що є власністю ЗАТ "Бердянськбуд" п. 6 включено гуртожиток по вул. Червона ( теперішня Земська ) 16.

18.07.2002 р. Виконавчий комітет Бердянської міської ради прийняв рішення № 426 про оформлення права власності, на підставі якого було видане свідоцтво про право власності на будівлю, що посвідчує право власності основної будівлі "А", прибудови "а" за адресою м. Бердянськ, вул. Червона, 16.

22.12.2017 р. рішенням № 3 Бердянської міської ради VII скликання (37 сесія) було вирішено прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська у відповідності до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки у м. Бердянську зокрема, за адресою: м. Бердянськ, вул. Земська, 19.

Пунктом 8 даного рішення передбачено, що у випадку відсутності згоди власників ( володільців, балансоутримувачів ) гуртожитків, вказаних у п. 6, юридичному управлінню виконавчого комітету Бердянської міської ради здійснити претензійно-позовну роботу направлену на виконання цього рішення.

Рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 15.03.2018 р. № 7 вирішено внести зміни до рішення сесії Бердянської міської ради від 22.12.2017 р. № 3 "Про майнові питання", а саме: в п. 6 замість слів "м. Бердянськ, вул. Земська 19" читати "м. Бердянськ вул. Земська 16".

Судом першої інстанції також встановлено, що до прийняття вказаного рішення Бердянська міська рада зверталась до Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" з листами від 26.05.2011 р. № 11-11-03212, від 17.07.2017 р. № 01-4411/29, від 04.10.2017 р. № 02-6244/29, від 28.12.2017 р. № 01-8297/41 з вимогою розглянути питання передачі до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська, гуртожитків, в тому числі, які перебувають у власності ПрАТ "Бердянськбуд" розташовані по вул. Земській, 16.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду - Позивачем не було надано доказів надсилання вказаних листів на адресу Відповідача та отримання їх Відповідачем. Відповідачем надано копію витяг з "Книга канцелярська" з якої не вбачається надходження листів від Позивача щодо вирішення питання про передачу гуртожитків.

До матеріалів справи також надано лист від 24.10.2017 р. № 02-6673/29 адресований голові правління ПрАТ "Бердянськбуд" з проханням визначити спосіб передачі гуртожитків, яке має підтвердження вручення Відповідачу, а саме рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.10.2017 р. отримано за довіреністю Ільіних Н.І.

Приватне акціонерне товариство "Бердянськбуд" є власником гуртожитку ( основна будівля "А", прибудови "а", та споруд ), розташованого у м. Бердянськ, вул. Земська ( Червона ) 16, про що свідчить свідоцтво про право власності від 19.07.2002 р.

Оскільки ПрАТ "Бердянськбуд", як власник гуртожитку, рішення про передачу його у власність територіальної громади, не приймало, Позивачем, з посиланням на положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та норми Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" ініційовано спір про передачу гуртожитку у власність територіальної громади за рішенням суду на безоплатній основі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 у справі № 908/53/20 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що спосіб передачі гуртожитку на компенсаційній та частково компенсаційній основі передбачає ініціативу на таку передачу з боку власників гуртожитку, однак доказів такого волевиявлення з боку Відповідача суду надано не було. При цьому позов про передачу гуртожитку на частково компенсаційній основі, відповідно до статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", місцевою радою не заявлявся. Бердянською міською радою без проведення процедури погодження з власником гуртожитків подано позов про передачу вказаного нерухомого майна одразу на безкомпенсаційній основі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 скасовано вказане рішення місцевого суду та прийнято нове, яким позов задоволено. Передано на безкомпенсаційній основі без згоди власника у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська гуртожиток, включений до статутного капіталу ПрАТ "Бердянськбуд", ідентифікаційний код юридичної особи 01239826 за адресою: м. Бердянськ, вул. Земська, 16.

Зазначене судове рішення обґрунтовано тим, що передача спірного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська з урахуванням цілей прийняття Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" обумовлена саме забезпеченням реалізації конституційного права мешканців гуртожитку на житло, зокрема, шляхом приватизації займаних кімнат, а відтак, припинення права власності Відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна не порушує положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу мирного володіння майном з огляду на дотримання у даному випадку справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи - власника.

Так, за висновком апеляційного суду, спірний гуртожиток, який увійшов до статутного капіталу Відповідача в процесі приватизації державного майна, підлягає передачі у власність територіальної громади, у тому числі за рішенням суду, відповідно до положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" дія якого поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які увійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації і в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних або відчужені в інший спосіб. Одночасно Бердянською міською радою, як Позивачем у справі, було дотримано встановлений чинним законодавством порядок передачі гуртожитків, зокрема, щодо прийняття рішення, яким фактично надано згоду прийняти до комунальної власності спірний гуртожиток, та звернення до Відповідача для вирішення питання щодо такої передачі.

Не погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Бердянськбуд" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.03.2021року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд", відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" залишено без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі №908/53/20 залишено без змін.

Предметом спору у даній справі є передача у комунальну власність територіальної громади гуртожитку, право власності на який зареєстровано за Відповідачем.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, регулює Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (надалі - Закон).

За змістом частин 3, 4 статті 1 цього Закону сфера його дії поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, за винятком гуртожитків, що перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ). Разом із цим дія Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів ( до 01.12.1991 року ) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти ( крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб ).

Згідно з положеннями статті 1-1 Закону для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 2) гуртожитки, включені до статутних капіталів, - гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом; 7) житловий комплекс гуртожитку - гуртожиток як цілісний об`єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди, необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців).

У відповідності до частини 1 статті 3 Закону забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону здійснюється з дотриманням таких підходів: 1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; 2) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, яку передано в користування державне майно, або суд.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням такого підходу, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.

Виходячи з положень Закону гуртожиток, який увійшов до статутного капіталу відповідача в процесі приватизації підлягає передачі у власність територіальної громади, у тому числі за рішенням суду.

Водночас, ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування (стаття 3 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності").

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Частина 3 статті 14 Закону встановлює, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1. На безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2. На частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3. На компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Таким чином, у зазначеному Законі диференційовано форми такої передачі (безкомпенсаційна, частково-компенсаційна, компенсаційна), а також частково врегульовано підстави та порядок такої передачі.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021 р. № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20) за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Чернігівоблбуд щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту „б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт „б пункту 1 частини третьої ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 р. № 500-VI зі змінами.

Відповідно до частини 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 3 ст. 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Зі змісту положень пункту 1 частини 3 ст. 320 ГПК України вбачається, що якщо після прийняття судового рішення, яке набрало законної сили, та щодо якого подано заяву (заяви) про його перегляд за виключними обставинами, Конституційним Судом України було постановлено відповідне рішення про неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає перегляду у зв`язку з виключними обставинами.

Таким чином наявність рішення Конституційного Суду України про неконституційність окремого положення закону є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, якщо рішення суду ще не виконане.

При цьому ГПК України не містить обмежень щодо можливості такого перегляду при наявності вказаних вище обставин.

Звертаючись із заявою, Заявник обґрунтовано зазначив, що в цьому випадку виключною обставиною є встановлена рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021 № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20) неконституційність саме того положення закону (підпункту "б" пункту 1 частини 3 статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", який було застосовано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у даній справі, що свідчить про дотримання заявником вимог пункту 1 частини 3 ст. 320 ГПК України.

Із судового рішення, прийнятого за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позову про зобов`язання передати гуртожитки до комунальної власності територіальної громади вбачається, що гуртожитки у комунальну власність передано на безкомпенсаційній основі. Апеляційний суд дійшов висновку, що до статутного фонду не могли включатися об`єкти, що відносилися до державного житлового фонду, які підлягали приватизації громадянами відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

У рішенні від 20.10.2021 р. № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20 Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункт „б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким передбачено примусове передання на безкомпенсаційній основі в комунальну власність гуртожитку, що його включено до статутного капіталу товариства, яке є власником такого гуртожитку, суперечить приписам частин першої, другої статті 8, частини третьої статті 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України, отже є таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

У вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини виплата компенсації за майно є суттєвим фактором при оцінці наявності справедливої рівноваги між інтересами суспільства та приватних осіб; така компенсація має бути обґрунтовано пов`язаною з вартістю майна на час його відчуження.

На можливість впливу рішення Конституційного Суду України від 20.10.2021 р. № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20) на спірні правовідносини як такі, що виникли до прийняття цим судом такого рішення, зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2022 р. у справі № 911/152/18.

Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За приписами частин 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із положень пункту 1 частини 3 статті 320, пункту 4 частини 1 ст. 321 ГПК України вбачається, що подача заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, а відтак і перегляд судового рішення можливий лише після офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Також із наведених вище положень пункту 1 частини 3 ст. 320 ГПК України вбачається, що перегляд судового рішення за виключними обставинами можливий якщо рішення суду ще не виконане.

Із оскарженого судового рішення вбачається, що постанова апеляційного суду, про перегляд якої за виключними обставинами просить Заявник, ще не виконана.

Згідно пункту 2 частини 3 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Отже, наявні передбачені п. 1 ч. 3 ст.320 ГПК України підстави для перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 р. у справі № 908/53/20 у зв`язку з виключними обставинами, і керуючись п. 2 ч. 3 ст. 325 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд за виключними обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 р. у справі № 908/53/20. За таких обставин постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 р. у справі № 908/53/20 слід скасувати та прийняти нову постанову, якою апеляційну скаргу Бердянської міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/53/20 залишити без задоволення.

Керуючись статтями 234, 235, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд за виключними обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 р. у справі № 908/53/20 - задовольнити.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 р. у справі № 908/53/20 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/53/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/53/20- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.06.2023 р.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя С.Г.Антонік

Суддя О.Г.Іванов