Постанова

від 04.03.2021 по справі 908/53/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/53/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Ареф`єва Ю. М.,

відповідача - не з`явились,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 (судді: Кощеєв І. М. - головуючий, Кузнецова І. Л., Чус О. В.)

за позовом Бердянської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фонд державного майна України

про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Бердянськ,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Бердянська міська рада (далі - Рада, Позивач) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" (далі - ПрАТ "Бердянськбуд", Відповідач) про передачу на безкомпенсаційній основі без згоди власника у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська гуртожитку, включеного до статутного капіталу ПрАТ "Бердянськбуд", ідентифікаційний код юридичної особи 01239826 за адресою: м. Бердянськ, вул. Земська, 16.

1.2. В обґрунтування позову Рада посилалася на норми частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 3, 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків". При цьому Позивач зазначав, що Відповідач, в супереч зазначених норм, не здійснив передачі до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська частини об`єктів нерухомого майна (гуртожитку) за адресою: вул. Земська, 16, м. Бердянськ.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 у справі № 908/53/20 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що спосіб передачі гуртожитку на компенсаційній та частково компенсаційній основі передбачає ініціативу на таку передачу з боку власників гуртожитку, однак доказів такого волевиявлення з боку Відповідача суду надано не було. При цьому позов про передачу гуртожитку на частково компенсаційній основі, відповідно до статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", місцевою радою не заявлявся. Бердянською міською радою без проведення процедури погодження з власником гуртожитків подано позов про передачу вказаного нерухомого майна одразу на безкомпенсаційній основі.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 скасовано вказане рішення місцевого суду та прийнято нове, яким позов задоволено. Передано на безкомпенсаційній основі без згоди власника у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська гуртожиток, включений до статутного капіталу ПрАТ "Бердянськбуд", ідентифікаційний код юридичної особи 01239826 за адресою: м. Бердянськ, вул. Земська, 16.

2.4. Зазначене судове рішення обґрунтовано тим, що передача спірного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська з урахуванням цілей прийняття Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" обумовлена саме забезпеченням реалізації конституційного права мешканців гуртожитку на житло, зокрема, шляхом приватизації займаних кімнат, а відтак, припинення права власності Відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна не порушує положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу мирного володіння майном з огляду на дотримання у даному випадку справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи - власника.

2.5. Так, за висновком апеляційного суду, спірний гуртожиток, який увійшов до статутного капіталу Відповідача в процесі приватизації державного майна, підлягає передачі у власність територіальної громади, у тому числі за рішенням суду, відповідно до положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" дія якого поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які увійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації і в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних або відчужені в інший спосіб. Одночасно Бердянською міською радою, як Позивачем у справі, було дотримано встановлений чинним законодавством порядок передачі гуртожитків, зокрема, щодо прийняття рішення, яким фактично надано згоду прийняти до комунальної власності спірний гуртожиток, та звернення до Відповідача для вирішення питання щодо такої передачі.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ПрАТ "Бердянськбуд" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

3.2. У якості підстави для подання зазначеної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 75 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постанові від 12.06.2018 у справі № 927/976/17.

3.3. Також, в якості підстави для подання касаційної скарги, заявник зазначає, що апеляційний господарський суд не дослідив зібрані у справі докази та прийняв оскаржувану постанову на підставі недопустимих доказів.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення а оскаржувану постанову - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2021 у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 908/53/20.

4.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 № 29.3-02/275 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/53/20 у зв`язку з перебуванням судді Чумака Ю. Я. на лікарняному.

4.3. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.03.2021 для розгляду справи № 908/53/20 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Дроботова Т. Б., Міщенко І. С.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на території міста Бердянську на вул. Земська (колишня Червона), 16 знаходиться гуртожиток, який наразі належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Бердянськбуд".

5.2. 01.04.1990 ТСО "Запорожбуд" на підставі договору оренди передало організації орендарів "Бердянськбуд" в оренду майно треста. Відповідно до п. 1.1.2. цього договору організація орендарів після його підписання набула статусу Орендного підприємства "Бердянськбуд" (далі - ОП "Бердянськбуд").

5.3. 01.05.1993 була складена Відомість залишкової вартості основних засобів ОП "Бердянськбуд", відповідно до якої в п. 40 розділу "ЖКК" визначено залишкову вартість гуртожитку на вул. Червона, 16 в розмірі 1 687 816,84 руб. При цьому згідно з п. 3 указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" українські карбованці підлягають обміну на гривні за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню. Отже, вартість гуртожитку на вул. Червона (теперішня Земська), 16 становить 16,88 грн.

5.4. 16.06.1993 розпорядженням Фонду державного майна України № 124-РОМ був затверджений Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Бердянськбуд". За цим актом у вартість цілісного майнового комплексу ввійшла вартість гуртожитку на вул. Червона, 16.

5.5. 23.06.1993 між Фондом державного майна України та Організацією орендарів Орендного підприємства "Бердянськбуд" укладено договір купівлі-продажу майна державного підприємства, відповідно до якого Організація орендарів ОП "Бердянськбуд" придбала державне майно цілісного майнового комплексу.

5.6. 09.09.1993 за актом прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу ОП "Бердянськбуд" Фонд державного майна України передав, а Організація орендарів ОП "Бердянськбуд" прийняла згідно з відомістю інвентаризації викуплену державну частку цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Бердянськбуд".

При цьому у переліку жилих будинків, нежилих будівель та споруд, що є власністю Закритого акціонерного товариства "Бердянськбуд" (далі - ЗАТ "Бердянськбуд") включено гуртожиток на вул. Червона (теперішня Земська), 16 (п. 6 переліку).

5.7. 18.07.2002 Виконавчий комітет Бердянської міської ради прийняв рішення № 426 про оформлення права власності, на підставі якого ЗАТ "Бердянськбуд" було видане свідоцтво про право власності на основну будівлю "А", прибудови "а" та споруди за адресою: м. Бердянськ, вул. Червона, 16.

5.8. 22.12.2017 рішенням № 3 Бердянської міської ради VII скликання (37 сесія) було вирішено прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки у м. Бердянську зокрема, за адресою: м. Бердянськ, вул. Земська, 19.

Пунктом 8 даного рішення передбачено, що, у випадку відсутності згоди власників (володільців, балансоутримувачів) гуртожитків, вказаних у п. 6, юридичному управлінню виконавчого комітету Бердянської міської ради необхідно здійснити претензійно-позовну роботу направлену на виконання цього рішення.

5.9. Рішенням Бердянської міської ради від 15.03.2018 № 7 внесено зміни до рішення Бердянської міської ради від 22.12.2017 № 3 "Про майнові питання", а саме: в п. 6 замість слів "м. Бердянськ, вул. Земська, 19" читати "м. Бердянськ вул. Земська, 16".

5.10. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що до прийняття вказаного рішення Бердянська міська рада зверталась до Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" з листами від 26.05.2011 № 11-11-03212, від 17.07.2017 № 01-4411/29, від 04.10.2017 № 02-6244/29, від 28.12.2017 № 01-8297/41 з вимогою розглянути питання передачі до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська гуртожитків, у тому числі, які розташовані на вул. Земській, 16.

Водночас, Позивачем не було надано доказів надсилання зазначених листів на адресу Відповідача та отримання їх ПрАТ "Бердянськбуд". Натомість Відповідачем надано копію витяг з "Книги канцелярської" з якої не вбачається надходження від Позивача листів щодо вирішення питання про передачу гуртожитків.

5.11. Разом з тим, господарськими судами встановлено, що лист від 24.10.2017 № 02-6673/29, адресований голові правління ПрАТ "Бердянськбуд" з проханням визначити спосіб передачі гуртожитків, було надіслано Відповідачу та отримано за довіреністю Ільіних Н. І., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 31.10.2017.

5.12. Оскільки ПрАТ "Бердянськбуд" (яке відповідно до свідоцтва про право власності від 19.07.2002 є власником гуртожитку, розташованого у м. Бердянськ на вул. Земська (Червона), 16) не прийняло рішення про передачу цього гуртожитку у власність територіальної громади, Позивач, з посиланням на положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та норми Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", звернувся до господарського суду з цим позовом.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника сторони, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Бердянськбуд" у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Як уже зазначалося, в якості підстави для касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник зазначає неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 75 Господарського процесуального кодексу України, викладеного в постанові від 12.06.2018 у справі №927/976/17.

6.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

6.5. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

6.8. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

6.9. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

6.10. Так, у справі № 927/976/17 розглядались вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання недійсним контракту на поставку сільськогосподарської продукції № 05/2363 від 21.03.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина". При цьому позовні вимоги було мотивовано тим, що спірний контракт укладено від імені Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" неуповноваженою особою, рішення загальних зборів товариства про погодження укладення контракту та надання повноважень керівнику товариства не приймалось, підпис на контракті від імені керівника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та відбиток печатки товариства місять ознаки підробки. Таким чином, на думку ОСОБА_1 , спірний контракт був укладений поза межами волевиявлення відповідача-2, за відсутності волевиявлення позивача, який є учасником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 80 %, у зв`язку з чим він (контракт) порушує корпоративні права ОСОБА_1 на управління товариством, що відповідно до частин другої, третьої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання контракту недійсним.

6.11. Отже, правовідносини у справі № 927/976/17 та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки вони відрізняються як предметом та підставами позову, так і правовим регулюванням спірних правовідносин та обставинами, що встановлені судами.

6.12. При цьому колегія суддів враховує, що оскільки ПрАТ "Бердянськбуд" посилається на неврахування апеляційним судом висновків суду касаційної інстанції про застосування норм процесуального права, які стосуються підстав звільнення від доказування, тобто мають загальний характер та можуть бути застосовані господарськими судами у будь-якій справі під час вирішення спору по суті незалежно від предмета і підстав позову, вказані доводи скаржника є такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів, що відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

6.13. Таким чином, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 908/53/20 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" у частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6.14. Щодо доводів касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (щодо відсутності листування між сторонами стосовно визначення способу передачі спірного гуртожитку у комунальну власність) та прийняв оскаржувану постанову на підставі недопустимих доказів (щодо відправки Радою листа від 24.10.2017 № 02-6673/29 Відповідачу з проханням визначити спосіб передачі гуртожитків), колегія суддів зазначає наступне.

6.15. Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6.16. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

6.17. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

6.18. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

6.19. Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.20. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

6.21. При цьому у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

6.22. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

6.23. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційним судом надавалася оцінка доводам сторін у справі, якими вони обґрунтовували наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

Обставини справи щодо листування між сторонами стосовно визначення способу передачі спірного гуртожитку у комунальну власність було встановлено судом апеляційної інстанції на підставі оцінки поданих сторонами доказів окремо та у їх сукупності.

6.24. Так, апеляційним судом було встановлено, що до прийняття рішення від 22.12.2017 № 3 (яким було вирішено прийняти гуртожитки до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська) Рада зверталась до ПрАТ "Бердянськбуд" з листами від 26.05.2011 № 11-11-03212, від 17.07.2017 № 01-4411/29, від 04.10.2017 № 02-6244/29, від 28.12.2017 № 01-8297/41 з вимогою розглянути питання передачі до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська гуртожитків, у тому числі, які розташовані на вул. Земській, 16.

Водночас апеляційним судом враховано, що Позивачем не було надано доказів надсилання зазначених листів на адресу Відповідача та отримання їх ПрАТ "Бердянськбуд". Натомість, Відповідачем надано копію витяг з "Книги канцелярської" з якої не вбачається надходження від Позивача листів щодо вирішення питання про передачу гуртожитків.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, лист від 24.10.2017 № 02-6673/29, адресований голові правління ПрАТ "Бердянськбуд" з проханням визначити спосіб передачі гуртожитків, було надіслано Відповідачу та отримано за довіреністю Ільіних Н. І., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 31.10.2017.

Зазначені обставини також було встановлено місцевим господарським судом.

6.25. При цьому скаржником не доведено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання вказаного доказу (листа від 24.10.2017 № 02-6673/29) недопустимими. Доводи заявника фактично зводяться до необхідності вирішення питання щодо достовірності та вірогідності доказів, що, як вже зазначалося, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та, відповідно до норм частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

6.26. Водночас зазначені докази стосуються предмета доказування, одержані судом з дотриманням вимог закону, за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення, і судом надана їх оцінка відповідно до свого внутрішнього переконання.

6.27. Таким чином, доводи скаржника про недотримання апеляційним судом стандартів доказування, зокрема, щодо належності, допустимості доказів, спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції.

6.28. З викладеного убачається, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, з`ясував істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому.

6.29. Ураховуючи те, що інших підстав для касаційного оскарження у касаційній скарзі ПрАТ "Бердянськбуд" наведено не було, а решта доводів зазначеної скарги є такими, що не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, не підтверджують порушення апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права та фактично спрямовані на необхідність переоцінки доказів, які містяться у справі, Суд дійшов висновку, що вказана скарга задоволенню не підлягає.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.3. За змістом пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

7.4. Одночасно згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

7.5. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.6. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.7. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Бердянськбуд" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу, необхідно закрити. У решті заявлених вимог касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову необхідно залишити без змін.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд", відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2 . В іншій частині касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі №908/53/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Т. Б. Дроботова

І. С. Міщенко