Постанова

від 08.06.2023 по справі 908/2298/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2298/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 (суддя Ярешко О.В.)

у справі № 908/2298/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровніпіенергопром" (вул. Академіка Белелюбського, буд. 36, м. Дніпро, 49019)

до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (вул. Добролюбова, буд. 20, м. Запоріжжя, 69006) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (вул. Промислова, буд. 95, м. Енергодар, Запорізька область, 71503)

про стягнення 417 308,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровніпіенергопром" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 320 180,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 23 557,02 грн. пені, 8 763,66 грн. 3% річних, 64 807,64 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровніпіенергопром" 320180 (триста двадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи, 23557 (двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 02 коп. пені, 8763 (вісім тисяч сімсот шістдесят три) грн. 66 коп. 3% річних, 64807 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сім) грн. 64 коп. інфляційних витрат, 6259 (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 62 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося до суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 у справі №908/2298/22 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір від 22.07.2021 № 4364-ДЭ-ЗаТЭС, відповідно до якого у сторін виникли певні права та обов`язки. Проте АТ «ДТЕК Дніпроенерго» вважає, що вказаний Договір є недійсним оскільки договір від 22.07.2021 № 4364-ДЭ-ЗаТЭС підписаний не Виконавчим органом, як передбачено статутом, а виконуючим обов`язки директора Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» Шевцовим М.В., який відповідних повноважень на вчинення правочинів від імені АТ «ДТЕК Дніпроенерго» не мав. Спірний договір Шевцовим М.В. підписаний на підставі довіреності № 169/ДнЭ/2021 від 13.06.2021. Вказана довіреність підписана Генеральним директором АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» Дегтяренком С.М. під впливом помилки, адже Генеральний директор не має права доручати сторонній особі підписувати правочин щодо укладання договору. Враховуючи допущені порушення при укладанні договору, можна дійти висновку, що сторони уклали договір який не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, отже є фіктивним.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 у справі №908/2298/22 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 9 389,43 грн., докази надіслання апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу учасників справи.

Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 у справі №908/2298/22.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 розгляд справи №908/2298/22 призначено на 08.06.2023 о 12 год. 00 хв.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого зазначає, що платіжним дорученням № 2422995 від 11.02.2022 саме AT «ДТЕК Дніпроенерго» частково оплатило виконані роботи за спірним договором на суму 310 000,00 грн. з урахуванням ПДВ (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи і суд першої інстанції дав цьому документу належну юридичну оцінку). Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України). Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 у справі №904/2178/18 зазначив, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Апеляційна скарга подана у даній справі за своєю суттю є проявом поведінки яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, адже її зміст не відповідає попередній поведінці сторони відповідача в контексті виконання, прийняття зустрічного виконання спірного договору його сторонами. Окрім того у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник апелянта в судове засідання 08.06.2023 не з`явився. Був належним чином повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За змістом ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи те, що суд визнав необов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення та розподілити судові витрати у справі за наявними матеріалами, без участі представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровніпіенергопром" (підрядник) та Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (замовник) укладено договір № 4364-ДЭ-ЗаТЭС (надалі - Договір).

Відповідно п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов`язався за плату і за завданням замовника виконати роботи по розробці наступної Проектної документації (далі - роботи): "Оснащення ТЖН № 4 трубопроводом пара від стороннього джерела на ДТЕК "Запорізька ТЕС". Технічне переоснащення. Одностадійне проектування. Робочий проект "Код ДКПП 71.12 - Послуги інженерні" (далі - проектна документація).

Згідно п. 1.2 Договору результатом виконаної підрядником роботи за цим договором є проектна документація.

Замовник зобов`язався прийняти розроблену документацію і оплатити її в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.3 Договору).

В пункті 1.4 Договору встановлено, що види, обсяги досліджень і зміст робіт Проектної документації та вимоги до документації, визначаються в Технічному завданні на розробку Проектної документації (далі - Завдання), яке є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1) .

Термін виконання проектної документації 90 календарних днів (п.1.5 Договору).

Загальна вартість робіт формується на підставі Зведеного кошторису на проектно-вишукувальні роботи (додаток № 2) та включає в себе відшкодування всіх витрат підрядника, плату за виконані роботи і становить 630180,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 105030,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору, розрахунки за виконані підрядником роботи за цим договором здійснюються замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок підрядника на 45 календарний день з дати підписання відповідного акту прийому-передачі виконаних робіт на підставі отриманого замовником рахунку. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що замовник при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в призначенні платежу платіжного доручення в обов`язковому порядку вказує реквізити Договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі незазначення в призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, здійснена за платіжним дорученням оплата за роботу за договором зараховується в хронологічному порядку відповідно до дати виникнення заборгованості.

Згідно п. 6.7 Договору у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт, замовник, за письмовою вимогою підрядника, сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що в разі належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, термін дії договору встановлюється до 31.12.2021, в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

На виконання умов договору сторонами було підписано Технічне завдання на розробку Проектної документації по оснащенню ТЖН№4 трубопроводом пару від останнього джерела на ДТЕК Запорізька ТЕС (додаток №1) в якому погоджено перелік основних даних та вимог, а також Зведений кошторис на проектні та вишукувальні роботи (додаток №2), згідно якого вартість робіт складає 630 180,00 грн.

23.11.2021 сторонами було підписано Акт №1 здачі-приймання виконаних проектних робіт за Договором №4364-ДЭ-ЗаТЭС від 22.07.2021, в якому зазначено, що виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником. Сторони претензій одна до одної не мають. Вартість виконаних робіт складає 630 180,00 грн.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №26 від 12.11.2021 на суму 630 180,00 грн.

Платіжним дорученням №2422995 від 11.02.2022 відповідачем перераховано 310 000,00 грн. з призначенням платежу «за оснащення бл.4 тр-дом подачи ТПН от пост.ист. ПИР по дог 4364- ДЭ-ЗаТЭС ПДВ 51666,67 (2422995).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт позивачем 06.10.2022 було надіслано на адресу відповідача вимогу вих №06/10/2022, згідно якої пропонував негайно сплатити вартість проектних робіт в розмірі 320 180,00 грн. Окрім того просив підписати на надіслати на адресу ТОВ «Дніпровніпіенергопром» один екземпляр Акту звірки взаєморозрахунків до Договору №4364-ДЭ-ЗаТЭС від 22.07.2021.

Докази надіслання вимоги та актів звірки на адресу відповідача надано в матеріали справи.

Несплата відповідачем суми залишку заборгованості і стала причиною виникнення спору та звернення позивача з позовною заявою про стягнення 320 180,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 23 557,02 грн. пені, 8 763,66 грн. 3% річних, 64 807,64 грн. інфляційних витрат.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.3 Договору, розрахунки за виконані підрядником роботи за цим договором здійснюються замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок підрядника на 45 календарний день з дати підписання відповідного акту прийому-передачі виконаних робіт на підставі отриманого замовником рахунку. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.

Відповідачем згідно платіжного доручення №2422995 від 11.02.2022 сплачено 310 000,00 грн.

Сума залишку заборгованості складає 320 180,00 грн.

Враховуючи що відповідачем не надано доказів належного виконання зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 320 180,00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.7 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт, замовник, за письмовою вимогою підрядника, сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань нараховано пеню у розмірі 23 557,02 грн. за період прострочення з 11.01.2022 по 11.07.2022.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд визнав його правильним, таким що не перевищує строків, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з огляду на що задовольнив позовну вимогу про стягнення 23 557,02 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період прострочення з 11.01.2022 по 09.11.2022 у розмірі 8 763,66 грн. та інфляційних витрат за період лютий 2022-вересень 2022 у розмірі 64 807,64 грн.

Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум, господарський суд визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішення АТ «ДТЕК Дніпроенерго» зазначає, що договір № 4364-ДЭ-ЗаТЭС від 22.07.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровніпіенергопром" та Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" є недійсним, оскільки укладався не виконавчим органом, як передбачено статутом, а виконуючим обов`язки директора Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» Шевцовим М.В., який відповідних повноважень на вчинення правочинів від імені АТ «ДТЕК Дніпроенерго» не мав. Спірний договір Шевцовим М.В. підписаний на підставі довіреності № 169/ ДнЭ/2021 від 13.06.2021. Вказана довіреність підписана Генеральним директором АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» Дегтяренком С.М. під впливом помилки, адже Генеральний директор не має права доручати сторонній особі підписувати правочин щодо укладання договору.

Щодо доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає наступне.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє (постанова Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №360/1742/18).

Згідно приписів ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень чи без такого перевищення.

Частиною 3 статті 244 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Як вбачається з матеріалів справи Договір №4364-ДЭ-ЗаТЭС від 22.07.2021 підписано Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» в особі в.о. директора Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» Шевцовим Максимом Вікторовичем на підставі довіреності №169/ДнЄ/2021 від 13.06.2021.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів, що вказана довіреність була видана та підписана Генеральним директором АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» під впливом помилки. Доказів відсутності у особи, яка підписала договір на вчинення відповідних дій апелянтом не надано, отже вказана довіреність видана представнику в установленому порядку.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Верховний Суд в постанові від 02.04.2019 у справі №904/2178/18 зазначив, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

У постановах від 23.11.2021 у справі №911/604/19, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 20.03.2018 у справі №910/8794/16 Верховний Суд, вказав, що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Як вбачається з матеріалів справи згідно платіжного доручення №2422995 від 11.02.2022 АТ «ДТЕК Дніпроенерго» за виконані позивачем роботи було перераховано 310 000,00 грн. з призначенням платежу «за оснащення бл.4 тр-дом подачи ТПН от пост.ист. ПИР по дог 4364- ДЭ-ЗаТЭС ПДВ 51666,67 (2422995).

Тобто платником згідно вказаного платіжного доручення є саме АТ «ДТЕК Дніпроенерго».

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що АТ «ДТЕК Дніпроенерго», частково сплативши позивачу суму вартості робіт за договором, та вчинивши дії на виконання договору, фактично здійснив його схвалення.

Отже доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Апелянтом не спростовано обов`язку оплатити вартість виконаних робіт та не зазначено підстав для звільнення від такої оплати.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 у справі № 908/2298/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 у справі №908/2298/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 20.06.2023

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є.Чередко

Суддя Л.А.Коваль