Рішення

від 07.06.2023 по справі 904/4629/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023м. ДніпроСправа № 904/4629/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ-КОРПОРАТИВНІ РІШЕННЯ"

до Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Юрченко В.В.

Представники:

Позивача не прибув

Відповідача Якимець Я.К.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача за Договором поставки №2106195 від 03.12.2021 2 192 330,65 грн., з яких: 1 549 726,20 грн. - основний борг, 41 396,80 грн. - 3% річних, 216 112,51 грн. - пеня, 385 095,14 грн. - інфляційні втрати, також судовий збір у розмірі 32 884,96 грн.

24.01.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від Відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з завданням ушкоджень та знищенням певних технологічних споруд Відповідача внаслідок обстрілу та неможливістю доступу до робочих місць представників Відповідача, в заяві Відповідач наголошує, що у тяжкий фінансовий час, перебуваючи в зоні бойових дій, Відповідач намагається частково оплачувати заборгованість перед Позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 261939 від 19.12.2022 на суму 154 972,62 грн. та № 267738 від 10.01.2023 на суму 154 972,62 грн.

14.02.2023 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про заміну предмету позову, мотивована тим, що до призначення попереднього засідання у даній справі Відповідач частково виконав свої зобов`язання за договором та сплатив 464 945,24 грн. основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 261939 від 19.12.2022 на суму 154 972,62 грн., № 267738 від 10.01.2023 на суму 154 972,62 грн. та №268129 від 07.02.2023 на суму 155 000,00 грн. З урахуванням викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 1 084 780,96 грн. основного боргу, 41 396,80 грн. 3 % річних, 216 112,51 грн. пені, 385 095,14 грн. індексу інфляції, 32 884,96 грн. судового збору.

Від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній повідомив, що відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, ціна та інше якого вказується у специфікації до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість в порядку і за умовами, передбаченими цим Договором. Спірний товар надійшов за умовами специфікації № 1/2106196 від 03.12.2021, пунктом 2 якої передбачено, що Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником товару за фактом поставки за умови прийнятності якості протягом 30-ти календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень Покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом прийому-передачі. Підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з п. 3.5. цього Договору. Однак, останні комплектуючі товару, визначені Специфікацією, поставлені Відповідачеві 31.01.2022, що підтверджується видатковою накладною № 876,2, у зв`язку з чим акт прийому-передачі товару підписаний 01.02.2022. Таким чином строк оплати за поставлений товар настав 03.03.2022. Відповідно до п. 10.3.1. Договору початок нарахування пені за прострочення оплати рахунків нараховується, починаючи з 11-го календарного дня такого прострочення 14.03.2022. Відповідач просить суд при вирішенні позовної вимоги про стягнення пені, індексу інфляції та 3 % річних реалізувати передбачене нормою ст.233 ГК України право на зменшення розміру штрафних санкцій і максимально зменшити їх загальний розмір, мотивуючи тим, що 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 Торгово-промисловою палатою України видано загальний офіційний лист на підставі ст.14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", яким засвідчено настання форс-мажорних обставин, а саме військову агресію Російської Федерації проти України. Загальновідомими обставинами є те, що починаючи з 12.07.2022 місто Нікополь та Нікопольський район піддається систематичним обстрілам з реактивної системи залпового вогню ворожих військ з окупованого міста Енергодар Запорізької області, яке знаходяться на відстані 7 кілометрів по Каховському водосховищу від міста Нікополь. 18.07.2022 та 15.08.2022 російські снаряди влучили безпосередньо і на територію Відповідача, що призвело до руйнувань його виробничих потужностей та завдало значної матеріальної шкоди. Таким чином, військова агресія російської федерації проти України має причинно-наслідковий зв`язок із несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань Відповідача перед Позивачем.

У відповіді на відзив, Позивач зазначив, що видаткова накладена № 876,2 (без дати), на яку посилається Відповідач, працівниками Позивача ніколи не підписувалася, до того ж, дана видаткова накладна в бухгалтерії Позивача не обліковується. Стосовно форми, змісту і сутності акту прийому-передачі від 01.02.2022 на існування якого посилається Відповідач у відзиві, Позивач надати будь-яких пояснень не може, оскільки копії примірника вказаного документу Відповідач у виконання вимог ст. 164 ГПК України до відзиву не долучив, а Позивачеві примірник акту раніше не передавався. Крім того, за фактом проведення господарської операції щодо поставки наведеної вище номенклатури товарів за приписами Податкового кодексу України Позивачем складено та 13.12.2021 зареєстровано в ЄРПН дві податкові накладні (№ 80 на суму 1 031 233,50 грн. та № 81 на суму 312 246,00 грн.). При цьому, вказані податкові накладні прийняті Відповідачем шляхом накладання електронного цифрового підпису уповноваженої особи Відповідача бухгалтера другої категорії Кваснєвської І.В., тобто фактично Відповідач підтвердив факт постачання товару саме 13.12.2021, у зв`язку з чим і визнав підставу для виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість. Нікопольську міську територіальну громаду за рішенням Мінрегтеграції внесено до переліку територій, розташованих у зоні проведення бойових дій станом на 27.07.2022. Однак, обов`язок виконати дійсні грошові зобов`язання перед Позивачем з урахуванням приписів ст. 252, 526, 530 та 611 ЦК України та діючих між сторонами умов Договору виник у Відповідача ще до початку агресії російської федерації, а саме станом на 12.01.2022. Заяви Відповідача стосовно неналежного фінансового стану та зовнішніх чинників, які впливають на його діяльність, що повністю позбавляє його можливості виконати зобов`язання за Договором, сприймаються Позивачем як спроба уникнути штрафних та інших стягнень.

Від Позивача надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що документи, які Відповідач надав в ході судового засідання 02.03.2023, раніше не згадувалися у відзиві Відповідача. З приводу наданих Відповідачем копії поштових та електронних листів, то в період 25-28 лютого 2022 року Позивач, у зв`язку з безпосередньою загрозою окупації території підприємства російськими загарбниками, в терміновому порядку евакуював частину майна підприємства та бухгалтерської й іншої документації в інше безпечне місце. Однак, частина документів та обладнання при евакуації втрачена. Тому Позивач на даний час не може ні спростувати, ні підтвердити, дійсність зазначених листів. До того ж, додані Відповідачем до матеріалів справи роздруківки електронних версій листів Позивача №1070 від 30.12.2021 та №1091 від 02.02.2022, як вкладень в електронні листи від 05.01.2022 та від 03.02.2022 виконані Відповідачем з відтворень з екрану комп`ютера (скріншотів) не можуть вважатись електронними доказами (письмовою копією електронного документа) в розумінні положень ч.1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Крім того, ст. 7 цього Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що оригіналом електронного документа вважається виключно електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі, з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", у зв`язку з чим Позивач ставить під сумнів направлення зазначених листів.

28.03.2023 від Відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Через систему "Електронний суд" 10.04.2023 від Позивача надійшла заява з процесуальних питань, в якій останній заперечує клопотання Відповідача про долучення документів до справи, оскільки воно подане Відповідачем після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті; згідно зі ст. 80 ГПК України, Відповідач повинен був подати суду долучені документи разом з відзивом.

Також, Позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи оригіналу видаткових накладних та доручення.

10.05.2023 від Відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії платіжних доручень, як доказ часткової оплати основної заборгованості.

12.04.2023 Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2021 сторони уклали Договір поставки № 2106195 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількість та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього Договору (далі товар), що є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умови, передбаченими цим Договором.

Підтвердженням належної якості Товару, що поставляється, є сертифікат (та/або паспорт) якості з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК), виданий виробником товару, а також будь-які інші передбачені чинним законодавством України документи, що підтверджують якість товару та його відповідність національним стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), що встановлені чинним законодавством України. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися Постачальником до примірника Договору на вимогу Покупця. У разі поставки товару більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном) Покупець має право відмовитися від прийняття та оплати, а у разі якщо товар уже оплачений Покупцем, - вимагати повернення оплаченої суми (п. 2.3. Договору).

Згідно з п. 3.8. Договору датою поставки товару вважається:

- для поставок автомобільним транспортом дата відмітки у товаротранспортній накладній про доставку товару на склад Покупця (підп. 3.8.2. Договору).

- для усіх інших видів поставок, не передбачених у вищенаведених пунктах 1 та 2 цього пункту дата отримання товару Покупцем.

У разі наявності зауважень Покупця датою поставки товару вважається наступний день за датою усунення Постачальником встановлених недоліків, виявлених під час приймання товару (підп. 3.8.3. Договору).

Загальна вартість товару за даним Договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього Договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного Договору) (п. 4.1. Договору).

Порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного Договору (п. 4.6. Договору).

Якщо під час приймання буде виявлена недостача товару (при перевантаженні або перерахунку), неналежна якість товару, відхилення за найменуванням, асортиментом номенклатурою, невідповідність товаросупровідним документам (або вони складені з порушенням вимог для складання таких документів), невідповідність упаковки та маркування, то такий товар вважається таким, що не відповідає умовам цього Договору.

У такому випадку Покупець має право відмовитись від прийняття товару та розірвати даний Договір в односторонньому порядку без відшкодування будь-яких матеріальних чи моральних збитків Постачальнику (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 5.8.1. Договору переходом права власності на товар є акт прийому-передачі товару, підписаний сторонами, який фіксує зокрема, але не виключно, факт відсутності зауважень Покупця до Постачальника щодо відповідності якості/комплектності і кількості товару умовам договору.

Датою переходу права власності на товар є дата поставки товару відповідно до умов Договору і Специфікації до нього або датою усунення Постачальником встановлених недоліків (у разі їх наявності), виявлених під час приймання товару на складі Покупця.

Виключне право підпису актів прийому-передачі товару має особа, що підписала цей Договір. У разі відсутності вищевказаної особи право підпису надається особі, на яку покладено виконання обов`язків.

Згідно з п. 10.3.1. Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у Договорі та Специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли Постачальник:

- порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 цього Договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 Договору;

- у випадках, передбачених п. 9.2 даного Договору.

Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії Договору закінчується через один календарний рік із дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного Договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього Договору (п. 12.1. Договору).

Додаток № 1 до Договору визначено специфікацію № 1/2106196 від 30.12.2021, відповідно до якої сторони погодили поставку товару на загальну суму 1 549 726,20 грн.

Строк оплати та порядок розрахунків: Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником товару протягом 30 календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень Покупцем до якості та кількості товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з п. 3.5. цього Договору (п. 2 Специфікації).

10.12.2021 Відповідач видав Кузнєцовій І.П. доручення № 827 на отримання від ТОВ "АЙ ТІ-КОРПОРАТИВНІ РІШЕННЯ" цінностей за Договором № 2106195 від 03.12.2021.

Позивач передав, а Відповідач отримав товар на загальну суму 1 549 726,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 876 від 13.12.2021 на суму 1 237 480,20 грн. та № 876,1 від 13.12.2021 на суму 312 246,00 грн., підписаними сторонами без заперечень. При цьому, в наведених накладних проставлена дата в`їзду автомобілів з товаром на територію підприємства Відповідача 17.12.2021, тобто перша поставка товару фактично відбулася 17.12.2022.

На виконання податкового законодавства, за вказаними поставками Позивач зареєстрував податкові накладні № 80 від 13.12.2021 на суму 1 237 480,20 грн. та № 81 від 13.12.2021 на суму 312 246,00 грн. Дані податкові мають відмітку про прийняття контрагентом бухгалтер 2 категорії Кваснєвські І.В.

За твердженням Відповідача, останній направив Позивачеві лист № 2021.12.22/29-4043, в якому повідомив, що клавіатура та коврик не відповідають Договору, у зв`язку з чим, Позивачеві необхідно усунути виявлені недоліки.

На зазначений лист, Позивач надав відповідь № 1070 від 30.12.2021, в якій зазначив, що у зв`язку з карантинними обмеженнями на території України при міжобласному пересуванні транспортом ТОВ "АЙ ТІ-КОРПОРАТИВНІ РІШЕННЯ" не може направити уповноваженого представника з довіреністю для участі в прийманні-передачі товару відповідно до розділу 5 Договору, зважаючи на виявлену невідповідність обладнання викладеного в листі № 2021.12.22/29-4043 від 22.12.2021, обладнання буде замінено в період з 15.01.-18.01.2022.

Відповідач надав відповідь № 2022.01.21/10-4043, у якій просив направити представника для прийому товару згідно з інструкцією П-7.

Заміна неналежного товару також підтверджується експрес-накладною нової пошти № 20450509918326 від 28.01.2022, з якої вбачається, що Позивач направив Відповідачеві клавіатури.

Відповідно до видаткової накладної № 876,2, Позивач замінив невідповідний товар 31.01.2022.

Відповідач направив листа № 2022.02.01/54-4043, в якому повідомив, що у зв`язку з прострочкою заміненого товару на 20 днів, Відповідач пропонує розглянути можливість зменшити вартість поставленої продукції за накладною № 876,2 на 20 %.

На зазначений лист, Позивач надав відповідь № 1091 від 02.02.2022, у якій запропонував розглянути знижку у 10 %.

01.02.2022 на підприємстві Відповідача складено Акт № 189 приймання ТМЦ, устаткування та основних засобів (попередній), відповідно до якого, зауваження до товару прийнятого відповідно до Договору № 2106195 від 03.12.2021 на суму 1 549 726,20 грн. не має.

Відповідно до Акту прийому-передачі товару від 01.02.2022, Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 1 549 726,20 грн.

На прострочений борг Відповідача, Позивач з посиланням на п. 10.3.1. Договору нарахував 216 112,51 грн. пені та з посиланням на ст. 625 ЦК України нарахував 41 396,80 грн. 3 % річних та 385 095,14 грн. індексу інфляції.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

Предметом доказування у даній справі є строк виконання умов договору, період прострочки виконання зобов`язання Відповідачем, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Перевіривши доводи сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд частково погоджується з Позивачем та частково приймає позицію й доводи Відповідача.

Беручи до уваги надані сторонами докази (Договір, видаткові накладні), відсутність заперечень Відповідача з цього приводу, суд вважає суму основного боргу обґрунтованою.

Однак, після відкриття провадження у справі, Відповідач частково сплатив за поставлений товар у розмірі 464 945,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 261939 від 19.12.2022 на суму 154 972,62 грн., № 267738 від 10.01.2023 на суму 154 972,62 грн. № 268129 від 07.02.2023 на суму 155 000,00 грн., у зв`язку з чим 14.02.2023 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про заміну предмету позову, у якій Позивач просить стягнути з Відповідача 1 084 780,96 грн. основного боргу, 41 396,80 грн. 3 % річних, 216 112,51 грн. пені, 385 095,14 грн. індексу інфляції, 32 884,96 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 14.03.2023 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті.

Після закриття підготовчого провадження, Відповідач додатково сплатив за поставлений товар 465 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 269600 від 14.03.2023 на суму 155 000,00 грн., № 270522 від 25.04.2023 на суму 155 000,00 грн., № 270744 від 08.05.2023 на суму 155 000,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі, в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 465 000,00 грн., підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (п. 4 ст. 231 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки проведено неправильно, оскільки Позивачем помилково вважає, що строк оплати настав 12.01.2022.

Так, підп. 3.8.3. Договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата отримання товару Покупцем. У разі наявності зауважень Покупця датою поставки товару вважається наступний день за датою усунення Постачальником встановлених недоліків, виявлених під час приймання товару.

Позивач заперечує твердження Відповідача стосовно виявленої невідповідності поставленого товару, переписки сторін та поставки за видатковою накладною № 876,2, вважає, що твердження Відповідача про втрату оригіналів документів, копії яких підтверджують дані обставини не заслуговують на увагу, однак суд враховує, що після набрання чинності Законом від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" принцип "об`єктивної істини", який полягав в обов`язку суду з`ясовувати усі дійсні обставини, пов`язані зі спірними правовідносинами, починаючи 15.12.2017 виключений із ГПК України.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, в рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.

З урахуванням викладеного, надані Відповідачем копії документів на підтвердження поставки товару 31.01.2022, на думку суду, є більш вірогідними, ніж докази надані Позивачем, тому датою поставки спірного товару слід вважати 31.01.2022.

Оскільки зауваження Відповідача щодо невідповідності товару усунуті 31.01.2022, у специфікації ціна погоджена за увесь товар, то, на думку суду, обов`язок оплати починається з поставки усього обсягу товару, у т.ч. заміненого, тому, відповідно до п. 2 Специфікації, нарахування 3% та індексу інфляції слід проводити з 03.03.2022, а згідно з п. 10.3.1. Договору, нарахування пені слід проводити з 13.03.2022.

За перерахунком суду, 3% річних за період з 03.03.2022 по 03.12.2022 становлять 35 028,05 грн., індекс інфляції за період березень листопад 2022 становить 343 346,04 грн., пеня за період з 13.03.2022 по 12.07.2022 (дату розраховану Позивачем) становить 155 821,77 грн.

Щодо зменшення штрафних санкцій, то, ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно зі ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

На підтвердження скрутного фінансового становища Відповідач надає копію довідки про обсяги виробництва та реалізації продукції від 28.07.2022 а також у підтвердження форс-мажорних обставин відповідач надає листи контрагентів.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечує.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, відсотків річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 642604,45 грн.) складає майже 59% суми основного боргу. На думку суду, загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права. Крім цього, суд враховує, що строк оплати настав вже в період введення воєнного стану, також бере до уваги матеріальне становище Відповідача, складну ситуацію, яка склалася у м. Нікополі та руйнування на території заводу Відповідача, значення діяльності Відповідача для економіки України.

На підставі викладеного, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 31 164,35 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 619 780, 96 грн. основного боргу, 35 028,05 грн. 3 % річних, 343 346,04 грн. індексу інфляції, 31 164,35 грн. пені, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі № 904/4629/22 за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ-КОРПОРАТИВНІ РІШЕННЯ" до Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" про стягнення заборгованості в частині стягнення боргу в розмірі 465 000,00 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ-КОРПОРАТИВНІ РІШЕННЯ" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9А, код 44289977) 619 780,96 грн. основного боргу, 35 028,05 грн. 3 % річних, 31 164,35 грн. пені, 343 346,04 грн. індексу інфляції, 17 309,65 грн. судового боргу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК країни, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 19.06.2023.

Суддя С.Г. Юзіков