Рішення

від 20.06.2023 по справі 911/2702/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2023Справа № 911/2702/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА"ХЛІБ УКРАЇНИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНТЕР ПОСТАЧ ТРЕВЕЛ 2025"

про стягнення 1006492,57 грн

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА"ХЛІБ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНАТ АГРО СЕРВІС" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНТЕР ПОСТАЧ ТРЕВЕЛ 2025") про стягнення 27824,59 доларів США.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №0103-21 від 01.03.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2022 вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2023 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Турчин С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 дану позовну заяву залишено без руху.

17.02.2023 через систему електронний суд від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 09.02.2023.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 28.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2702/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.03.2023.

Протокольною ухвалою від 30.03.2023 відкладено підготовче засідання на 20.04.2023.

20.04.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну найменування відповідача.

У підготовчому засіданні 20.04.2023 судом встановлено, що 10.03.2023 відповідач змінив найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНТЕР ПОСТАЧ ТРЕВЕЛ 2025", а також адресу місцезнаходження. Враховуючи наведене, суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про зміну найменування відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНТЕР ПОСТАЧ ТРЕВЕЛ 2025", а також адреси місцезнаходження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 продовжено підготовче провадження у справі №911/2702/22 на 30 днів, призначено по справі підготовче судове засідання на 11.05.2023.

11.05.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, розглянувши заяву позивача, встановив, що остання є по своїй суті заявою про зменшення позовних вимог. Заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом до розгляду, про що суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати.

У підготовчому засіданні 11.05.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.05.2023.

У судове засідання 25.05.2023 прибув представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Протокольною ухвалою від 25.05.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 15.06.2023.

15.06.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 15.06.2023 не прибули.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.

У відповідності до ч.1 - 2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Однак, позивачем не обґрунтовано наявності обставин, які б у відповідності до ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України могли бути підставою для відкладення судового засідання з розгляду справи по суті.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суд від 29.04.2020 у справі №910/6097/17.

З огляду на вище наведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі та повідомлення про судові засідання були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 01042, місто Київ, пров.Новопечерський, будинок 18, офіс 32 станом на час відкриття провадження у справі та у подальшому на змінену адресу місцезнаходження: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвали від 30.03.2023, від 20.04.2023 про повідомлення повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, судом враховано, що за змістом ст.129 Конституції України, п.10 ч.3 ст.2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку, що неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 01.06.2023, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Частиною п`ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №0103-21 від 01.03.2021 розрахувався за поставлений згідно із видатковою накладною №2 від 07.04.2021 позивачем товар частково, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 26001,44 доларів США (у редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Також у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 3% річних у сумі 1521,97 доларів США (у редакції заяви про зменшення позовних вимог).

За розрахунком позивача сума заявлених позивачем вимог становить 27523,41 доларів США, що еквівалентно 1006492,57 грн (у редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА"ХЛІБ УКРАЇНИ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГНАТ АГРО СЕРВІС" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНТЕР ПОСТАЧ ТРЕВЕЛ 2025") (покупець) укладений договір №0103-21 купівлі-продажу (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1., 2.1. договору продавець продає, а покупець купує вироби (оприскувач самохідний, марка Case IH Patriot SPX3330, заводський номер YGT043408 , рік випуску 2016) вартістю 130000,00 доларів США.

У пункті 2.2. договору сторони погодили, що покупець проводить оплату шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок продавця по курсу НБУ на день в термін до 20.03.2021.

Оплата виробів проводиться в гривнях (п.2.4. договору).

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що фактом передачі виробів вважається отримання виробів покупцем зі складу продавця актом приймання-передачі, видатковою накладною, договором та підтверджується підписами сторін.

Цей договір дійсний з моменту його підписання до повного виконання зобов`язань по ньому. Під повним виконанням зобов`язань розуміється стовідсоткова оплата покупцем вартості товару виказаної в цьому договорі та передача продавцем товару уповноваженій покупцем особі на підставі акту (п.7.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 3622978,44 грн (що становить еквівалент 130000,00 доларів США за курсом НБУ на момент складення видаткової накладної та акту приймання-передавання), що підтверджується видатковою накладною №2 від 07.04.2021 та актом приймання-передачі від 07.04.2021.

Відповідач у період з 10.02.2021 по 15.04.2021 здійснив часткову оплату вартості товару, що підтверджується платіжними дорученнями №699 від 10.02.2021, №1 від 02.03.2021, №758 від 15.04.2021, а саме: 10.02.2021 - 10000,00 грн, 02.03.2021 - 700000,00 грн, 15.04.2021 - 2200000,00 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем становить 26001,44 доларів США (951288,68 грн на дату подання позову 12.12.2022 року).

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних 1521,97 доларів США (55656,31 грн на дату подання позову 12.12.2022 року).

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати за поставлений товар, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу та 3% річних, що в загальному розмірі становить 1 006 492,57 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму 3622978,44 грн (що становить еквівалент 130000,00 доларів США за курсом НБУ на момент складення видаткової накладної та акту приймання-передавання), що підтверджується видатковою накладною №2 від 07.04.2021 та актом приймання-передачі від 07.04.2021.

Підписання представником відповідача видаткової накладної та акту приймання-передачі, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.2.2., 2.4. договору сторони погодили, що відповідач проводить оплату у гривні шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок продавця по курсу НБУ на день в термін до 20.03.2021.

Виходячи з п.2.2. договору та ст.692 Цивільного кодексу України строк оплати є таким, що настав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши представлені позивачем докази, перевіривши розрахунок позивача, враховуючи погоджений сторонами порядок оплати, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 26007,06 доларів США. Однак, оскільки згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 26001,44 доларів США, що на дату подання позову становить 950836,26 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму 3 % річних від простроченої суми.

Суд зауважує, що у частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення, а тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі, а не її еквівалент у національній валюті України. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц.

Позивач здійснює нарахуванням 3% річних на суму 104 578,00 дол. США за період з 20.03.2021 по 15.04.2021; на суму 25 940,00 дол. США за період з 16.04.2021 по 12.12.2022.

Суд, враховуючи приписи ч.5 ст.254 ЦК України, згідно із якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та з огляду на положення ч.2 ст.237 ГПК України, у відповідності до якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, судом встановлено, що нарахування 3% річних слід здійснювати у такому порядку: на суму 104 578,00 дол. США за період з 23.03.2021 по 14.04.2021; на суму 25 940,00 дол. США за період з 15.04.2021 по 12.12.2022.

За перерахунком суду 3% річних становить 1491,86 дол. США, а відтак вимоги у цій частині є частково обґрунтованими.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище наведене, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором купівлі-продажу №0103-21 від 01.03.2021 у сумі 26001,44 доларів США, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар відповідачем не надано та враховуючи прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних, що за перерахунком суду 3% річних становить 1491,86 дол. США, відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 26001,44 доларів США, що на дату подання позову становить 950836,26 грн та 3% річних у сумі 1491,86 дол. США, що становить 54555,23 грн, всього 27493,30 дол. США, що на дату подання позову еквівалентно 1005391,49 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА"ХЛІБ УКРАЇНИ", а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНТЕР ПОСТАЧ ТРЕВЕЛ 2025" про стягнення заборгованості 1005391,49 грн за договором купівлі-продажу №0103-21 від 01.03.2021.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору №09/12-22-2 про надання правової допомоги від 09.12.2022, укладений між позивачем та адвокатом Тарнавським В.А.; додатку до договору про надання правової допомоги.

Згідно із підписаним між позивачем та адвокатом додатком до договору про надання правової допомоги, сторони погодили, що вартість послуг з надання правової допомоги у справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНАТ АГРО СЕРВІС" становить: 10000,00 грн - збирання доказової бази та складання позовної заяви; 3000,00 грн - відрядження на засідання до Господарського суду Київської області (Тетіїв - Київ); гонорар у розмірі 50% від стягнутої суми.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

Оцінивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що витрати на правову допомогу по справі №911/2702/22 у сумі 10000,00 грн підтверджені позивачем та у відповідності до ч.4 ст.129 ГПК України підлягають відшкодуванню у сумі 9989,06 грн.

Окрім того суд наголошує, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Оскільки позивач не надав доказів оплати та понесених витрат на відрядження на засідання до Господарського суду Київської області (Тетіїв - Київ), вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 3000,00 грн суд залишає без задоволення.

Щодо гонорару у розмірі 5% від стягнутої суми, суд зазначає, що чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Проаналізувавши умови договору про надання правової допомоги, суд дійшов висновку, що визначений у додатку до договору гонорар є платою за сам результат, досягнення адвоката та не ставить в залежність від фактично наданих послуг. Сума гонорару, враховуючи присуджену до стягнення рішенням суду суму заборгованості, становить 50269,57 грн.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відповідності до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не надав заперечень щодо заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на правову допомогу та гонорару успіху та не надано доказів на спростування їх співмірності.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, а також враховуючи ч.4 ст.129 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою витрат на правову допомогу є 60258,63 грн (9989,06 грн + 50269,57 грн.

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору в сумі 165,21 грн у зв`язку із зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНТЕР ПОСТАЧ ТРЕВЕЛ 2025" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, ідентифікаційний код 34976833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА"ХЛІБ УКРАЇНИ" (09834, Київська область, Білоцерківський район, село Стадниця, вулиця Миру, будинок 1, ідентифікаційний код 30709843) заборгованість у сумі 1005391,49 грн, з яких: основний борг у сумі 950836,26 грн, 3% річних у сумі 54555,23 грн, а також витрати на правову допомогу у сумі 60258,63 грн та витрати зі сплати судового збору 15080,87 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.06.2023.

Суддя С. О. Турчин