Рішення

від 24.05.2023 по справі 911/802/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/802/23

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/802/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Ергос Груп», м. Київ

до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006», с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області

про стягнення 160 779,35 грн

Представники:

від позивача: Амельченко В.П., адвокат, ордер серії АА № 1300292 від

02.05.2023;

від відповідача: Баграмян В.Р., довіреність від 10.04.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергос Груп» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» (далі-відповідач) про стягнення 160 779,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів № 191217Г від 19.12.2017 в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 110 381,69 грн, з огляду на наявність якої нараховані 29 858,18 грн пені, 11 038,17 грн штрафу, 7 709,82 грн інфляційних нарахувань та 1 791,49 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.03.2023 суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 911/802/23 та постановив відкрити провадження у справі № 911/802/23 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 03.05.2023.

14.04.2023 через канцелярію господарського суду від Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» надійшов відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 7240/23), в якому відповідач визнає заборгованість лише в сумі 79 445,09 грн яка лишається несплаченою відповідачем на виконання умов мирової угоди від 31.08.2022, укладеної між позивачем та відповідачем з метою врегулювання досудового спору між сторонами щодо виконання умов Договору № 191217Г від 19.12.2017 та наявної заборгованості за неоплачений товар.

Тобто за твердженням відповідача заборгованість в розмірі 30 936,60 (різниця між 110 381,69 грн заявленою сумою позивачем та 79 445,09 грн визнаною відповідачем) заявлена позивачем неправомірно.

02.05.2023 через канцелярію господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергос Груп» надійшла відповідь на відзив б/н від 28.04.2023 (вх. №8516/23), в якій позивач вказує на те, що поставки в рамках Договору № 191217Г від 19.12.2017 мають системний характер і, що за час дії договору, позивачем було поставлено нафтопродуктів на загальну суму 7 453 685,81 грн і, що за цей проміжок часу за відповідачем рахується розмір неоплаченого товару в сумі 110 381,69 грн, яка і є предметом позову у даній справі. Що ж до мирової угоди, на яку посилається відповідач у своєму відзиві, то позивач зазначає про наявну фіксовану суму заборгованості, яка була погоджена між сторонами під час укладення Додаткової угоди № 0809202220900 від 08.09.2022, в якій чітко зафіксований розмір заборгованості відповідача перед позивачем.

В судовому засіданні 03.05.2023 судом було оголошено перерву до 17.05.2023.

В судовому засіданні 17.05.2023 судом оголошено перерву до 24.05.2023.

18.05.2023 через канцелярію господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 13.05.2023 (вх. № 9685/23), в яких останній зазначає про те, що різниця між заявленою позивачем сумою та визнаною відповідачем становить заборгованість, яка виникла за загальний період взаємовідносин між позивачем та відповідачем і, що згідно з п. 5.8 договору, у разі наявності у покупця заборгованості, грошові кошти, які перераховуються в рамках спірного договору, першочергово спрямовуються на погашення наявної заборгованості.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову вважаючи позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підства, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ергос Груп» (позивач, постачальник) та Приватним підприємством «Спецвисотбуд 2006» (відповідач, покупець) укладений Договір поставки нафтопродуктів № 191217Г, відповідно до умов пункту 2.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця нафтопродукти: дизельне пальне, бензин А-98, А-95, А-95 Premium, газ вуглеводний скраплений, масла та інше, а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього договору.

Товар за цим договором буде постачатись окремими партіями, протягом строку дії цього договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що продаж товару здійснюється на умовах СРТ - пункт призначення покупця або ЕХW - резервуар нафтобази зберігання, вказаної постачальником у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів і редакції «Інкотермс 2010».

Датою поставки товару вважається при базисі постачання ЕХW - дата, зазначена у видатковій накладній на товар та/або в Акті приймання-передачі товару (п. 3.4 договору).

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості та якості, а право власності на товар, ризики втрати та порчі товару є такими, що перейшли від постачальника до покупця з датою поставки, передбаченого у п. 3.4 договору (п. 3.5 договору).

Умовами п. 4.3 договору визначено, що ціна кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Пунктом 5.3 договору визначено, що постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати. Сторони домовились, що у такому випадку покупець зобов`язується сплатити за поставлений товар на підставі договору протягом 5 банківських днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 5.8 договору у разі наявності у покупця заборгованості перед постачальником за цим договором, грошові кошти, які перераховуються в рамках та на умовах цього договору першочергово спрямовуються на погашення такої заборгованості.

Пунктом 9.1 договору визначено, що договорі набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) сторін та діє протягом 1 календарного року. У випадку відсутності заяв від жодної сторони про дострокове розірвання договору за 30 календарних днів до закінчення його дії, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах (п. 9.1.1 договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору № 191217Г від 19.12.2017 ним в період серпень 2022 було поставлено відповідачу товар, на підставі видаткових накладних № 3163 від 04.08.2022 на суму 63 001,60 грн, № 3172 від 05.08.2022 на суму 10 710,27 грн, № 3179 від 05.08.2022 на суму 2 939,02 грн, № 3193 від 06.08.2022 на суму 2 205,06 грн, № 3195 від 06.08.2022 на суму 2 416,11 грн, № 3199 від 07.08.2022 на суму 1 575,04 грн, № 3219 від 08.08.2022 на суму 6 300,16 грн, № 3231 від 09.08.2022 на суму 6 300,00 грн, № 3247 від 10.08.2022 на суму 6 930,18 грн, № 3268 від 11.08.2022 на суму 9 450,24 грн, № 3287 від 12.08.2022 на суму 4 410,11 грн, № 3313 від 15.08.2022 на суму 6 300,16 грн, № 3323 від 16.08.2022 на суму 10 599,42 грн, № 3347 від 17.08.2022 на суму 3 709,80 грн, № 3366 від 18.08.2022 на суму 12 189,33 грн, № 3376 від 19.08.2022 на суму 4 504,75 грн, № 3397 від 20.08.2022 на суму 5 299,71 грн, 3459 від 25.08.2022 на суму 2 649,86 грн, № 3477 від 26.08.2022 на суму 2 876,15 грн, № 3492 від 28.08.2022 на суму 7 949,57 грн.

Відповідні видаткові накладні підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Проте, як стверджує позивач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість отриманого товару була сплачена відповідачем лише частково, вартість, за відповідними накладними та у зазначений період, товару в сумі 110 381,69 грн залишена відповідачем не сплаченою.

За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

14.04.2023 через канцелярію господарського суду від Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» надійшов відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 7240/23), в якому відповідач визнає заборгованість лише в сумі 79 445,09 грн яка лишається несплаченою відповідачем на виконання умов мирової угоди від 31.08.2022, укладеної між позивачем та відповідачем з метою врегулювання досудового спору між сторонами щодо виконання умов Договору № 191217Г від 19.12.2017 та наявної заборгованості за неоплачений товар.

Тобто за твердженням відповідача заборгованість в розмірі 30 936,60 (різниця між 110 381,69 грн заявленою сумою позивачем та 79 45,09 грн визнаною відповідачем) заявлена позивачем непомірно.

Розглянувши заперечення відповідача, судом встановлено наступне.

31.08.2022 між позивачем та відповідачем укладена мирова угода за умовами п. 1 якої між сторонами було погоджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 191217 Г від 19.12.2017 на момент укладення цієї мирової угоди становить 238 335,27 грн.

08.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ергос Груп» та Приватним підприємством «Спецвисотбуд 2006» була укладена Додаткова угода № 0809202220900 до Договору поставки нафтопродуктів № 191217Г від 19.12.2017, за умовами п. 2 якого обумовлена, що вона укладена сторонами з метою врегулювання відносин сторін у зв`язку із наявною заборгованістю покупця перед постачальником, яка виникла внаслідок порушення покупцем вимог договору в частині взаєморозрахунків із постачальником в рамках договору.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили, що на дату її укладення, загальній розмір заборгованості покупця перед постачальником складає 269 271,87 грн. Зазначений вище борг за договором повністю визнається покупцем.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди між сторонами погоджено, що сума грошових коштів, яка зазначена у п. 3 цієї угоди буде сплаченою в повному обсязі покупцем на поточний банківський рахунок постачальника, дотримуючись вимог договору, за наступним графіком:

150 000,00 грн не пізніше завершення банківського дня 22.09.2022;

119 271,87 грн не пізніше завершення банківського дня 30.09.2022.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 5.8 Договору № 191217Г від 19.12.2017 у разі наявності у покупця заборгованості перед постачальником за цим договором, грошові кошти, які перераховуються в рамках та на умовах цього договору першочергово спрямовуються на погашення такої заборгованості.

Позивачем до матеріалів справи була додана оборотно-сальдова відомість по відповідачу по рахунку 361 за період з 19.12.2017 по 07.03.2023 (тобто за весь час взаємовідносин між сторонами).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (із змінами):

підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.1);

первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.3).

документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2.4).

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства, суд зазначає, що наявна у матеріалах справи оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, а підпадає під визначення зведеного облікового документу, що складається на підставі первинних документів.

Разом з цим, позивачем до матеріалів справи був наданий акт звірки взаєморозрахунків за Договором № 191217Г від 19.12.2017, за період з 01.08.2022 по 29.08.2022 підписаний з боку як позивача так і відповідача, а також скріплений печатками сторін, з якого вбачається, що сальдо на користь позивача становить 269 271,87 грн, що також було засвідчено сторонами у Додатковій угоді № 0809202220900 від 08.09.2022.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Аналогічний правовий висновок викладено у поставно Верховного Суду від 20.12.2021 у справі №904/5236/20.

У постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17 зазначено, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акта звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Із долученого акту взаєморозрахунків вбачається, що акт звіряння взаєморозрахунків зі сторони відповідача підписаний директором підприємства, тобто підпис посадової особи відповідача, якій законом надано право представляти інтереси відповідача, а відтак наданий акт звірки в наявності з первинними документами (видаткові накладні) може бути інформаційним документом щодо поставки товару.

Факт поставки товару відповідачем не заперечувався.

Разом з цим, з наданих суду оборотно-сальдової відомості та акту звірки взаєморозрахунків, можна прослідкувати, що на виконання умов п. 5.8 договору, позивачем здійснювалось погашення заборгованості від надходженнях від відповідача коштів та які спрямовувалась на сплату заборгованості за попередніми періодами.

Станом на дату укладення Додаткової угоди № 0809202220900 від 08.09.2022 за відповідачем обліковувалась загальна сума дебіторської заборгованості в розмірі 269 271,87 грн., що й вказано в Акті звірки взаєморозрахунків.

При цьому, позивачем за спірною накладною № 3163 від 04.08.2022 було поставлено товару на загальну суму 63 001,60 грн; оплата за якою на підставі п. 5.8 договору була спрямована для зарахування попереднього бору; залишок боргу по поставці за вказаною накладною становить 1 066,59 грн.

Отже, суд відзначає, що різниця в сумі 30 936,60 грн між заборгованістю, яку визнає відповідач (79 445,09 грн) та заборгованістю, за стягненням якої звернувся позивач є дебіторською заборгованістю, що виникла внаслідок різниці між сплачуваними відповідачем за договором коштами та які на підставі умов договору першочергово спрямовувались на погашення існуючої заборгованістю за сумою загальної дебіторської заборгованості.

Що стосується укладеної між сторонами мирової угоди, то як вбачається з матеріалів справи її укладенню передувала наявна за відповідачем заборгованість щодо досудового врегулювання конкретного розміру заборгованості. При цьому, відповідачем графік погашення заборгованості за відповідною мировою угодою дотриманий не був, зокрема, не здійснений платіж в розмірі 79 445,09 грн, що і підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, мирова угода підписана між сторонами датована 31.08.2022, але після її підписання сторони дійшли згоди щодо укладення Додаткової угоди № 0809202220900 від 08.09.2022, в якій сторони зафіксували наявність за відповідачем заборгованості в розмірі 269 271,87 грн. Відповідач не заперечує підписання ним вказаної додаткової угоди. Після підписання Додаткової угоди № 0809202220900 від 08.09.2022 відповідачем відповідно до платіжної інструкції № 4889 від 19.09.2022 була сплачено з посиланням на договір 79 445,09 грн та відповідно до платіжної інструкції № 5043 від 19.10.2022 - 79 455,09 грн.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки нафтопродуктів № 191217Г від 19.12.2017 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 110 381,69 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 858,18 грн пені, 7 709,92 грн інфляційних втрат 1 791,49 грн 3 %річних та 11 038,17 грн штрафу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктами 6.1, 6.2 договору визначено, що у випадку неналежного виконання покупцем своїх зобов`язань в частині здійснення розрахунків за цим договором, зокрема, порушення п. 5.3 та п. 5.6 договору, покупцем сплачується на користь постачальника пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару та/або несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення. Якщо постачальник відпустив товар покупцю у відповідності з цим договором, а останній не сплатив вартість такого товару, з покупця окрім пені додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків від вартості відпущеного та не оплаченого товару на користь постачальника.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти.

На підставі вказаних норм враховуючи, що надані позивачем розрахунки пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3 % річних є арифметично вірними, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 858,18 грн пені, 7 709,92 грн інфляційних втрат 1 791,49 грн 3 % річних та 11 038,17 грн штрафу визнаються судом та підлягають задоволенню.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 14-А, код ЄДРПОУ 34248300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергос Груп» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандера, 16-А, код ЄДРПОУ 41717709) 110 381 (сто десять тисяч триста вісімдесят одна) грн 69 коп заборгованості, 29 858 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн 18 коп пені, 11 038 (одинадцять тисяч тридцять вісім) грн 17 коп штрафу, 7 709 (сім тисяч сімсот дев`ять) грн 82 коп інфляційних нарахувань, 1 791 (одну тисячу сімсот дев`яносто одна) грн 49 коп 3 % річних та 2 648 (дві тисячі шістсот сорок вісім) грн 00 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 19.06.2023.

Суддя О.О. Христенко