Постанова

від 02.11.2023 по справі 911/802/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2023 р. Справа№ 911/802/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Буравльова С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006»

на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023 (повний текст складено 19.06.2023)

у справі № 911/802/23 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Ергос Груп»

до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006»

про стягнення 160 779,35 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергос Груп» (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» (далі - Підприємство) 160 779,35 грн, що складається з 110 381,69 грн заборгованості, 29 858,18 грн пені, 11 038,17 грн штрафу, 7 709,82 грн інфляційних нарахувань та 1 791,49 грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання Підприємством зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №191217Г від 19.12.2017 в частині своєчасної оплати поставленого відповідачу товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 110 381,69 грн заборгованості, 29 858,18 грн пені, 11 038,17 грн штрафу, 7 709,82 грн інфляційних нарахувань, 1 791,49 грн 3% річних та 2 648,00 грн судового збору.

Суд зазначив, що оскільки заборгованість Підприємства в частині оплати переданого позивачем на підставі договору поставки нафтопродуктів №191217Г від 19.12.2017 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 110 381,69 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Надані позивачем розрахунки пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних суд після їх перевірки визнав арифметично вірними та визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 858,18 грн пені, 7 709,92 грн інфляційних втрат, 1 791,49 грн 3 % річних та 11 038,17 грн штрафу такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2023, Підприємство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та ухвалити нове, яким визнати наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 79 445,09грн; в іншій частині позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги Підприємство посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неправильну оцінку фактичних обставин справи та наданих сторонами доказів. Наведені в оскаржуваному рішенні доводи, на думку апелянта, є безпідставними і необґрунтованими.

Відповідач зазначає, що не оспорював додаткову угоду до договору, хоч вона і була відсутня у нього і про цю додаткову угоду він дізнався лише з матеріалів позовної заяви; оспорювалась різниця заборгованості у сумі 30 936,60 грн, зазначена в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами за договором станом за період 01.08.2022-29.08.2022 (надана позивачем) і сума, яка зазначена в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами за вказаним договором станом за період 01.08.2022-31.08.2022 (надана відповідачем).

Апелянт звертає увагу, що в акті звірки взаєморозрахунків за договором за період 01.08.2022-29.08.2022, який надав позивач, і в акті звірки взаєморозрахунків за договором за період 01.08.2022-31.08.2022, який надав відповідач, загальна сума поставленого Товариством товару і сплаченої відповідачем вартості товару у серпні 2022 року є однаковими. Однак початкове сальдо на початок серпня 2022 року у вказаних актах є різним та, по суті, є спірним.

Апелянт вважає, що суд самостійно, без встановлення фактичних даних, всупереч вказаних позивачем у позовній заяві обставин щодо наявності у відповідача боргу понад визнаного ним самостійно у відзиві, вирішив і затвердив це у своєму рішенні про існування спірного додаткового боргу у сумі 30 936,60 грн.

Скаржник також не погоджується з розрахунком пені, інфляційний втрат, 3% річних і штрафу у зв`язку з тим, що в цьому розрахунку суми поставленого товару не відповідають даті його поставки.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Буравльов С.І., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/802/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023 до надходження матеріалів справи №911/802/23.

20.07.2023 матеріали справи №911/802/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2023 поновлено Підприємству пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі №911/802/23. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі №911/802/23 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

19.12.2017 Товариство (постачальник) та Підприємство (покупець) уклали договір поставки нафтопродуктів №191217Г (далі - договір), за умовами п. 2.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця нафтопродукти: дизельне пальне, бензин А-98, А-95, А-95 Premium, газ вуглеводний скраплений, масла та інше, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього відповідно до умов цього договору.

Товар за договором мав постачатись окремими партіями протягом строку дії цього договору (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.2 договору продаж товару здійснюється на умовах СРТ - пункт призначення покупця або ЕХW - резервуар нафтобази зберігання, вказаної постачальником згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів і редакції «Інкотермс 2010».

Датою поставки товару вважається при базисі постачання ЕХW - дата, зазначена у видатковій накладній на товар та/або в Акті приймання-передачі товару (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю, а право власності на товар, ризики втрати та порчі товару є такими, що перейшли від постачальника до покупця, з дати поставки, передбаченої у п. 3.4 договору.

Ціна кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах (п. 4.3 договору).

За умовами п. 5.3 договору постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати. Сторони домовились, що у такому випадку покупець зобов`язується сплатити за поставлений товар на підставі договору протягом 5 банківських днів з дати поставки товару.

У разі наявності у покупця заборгованості перед постачальником за цим договором грошові кошти, які перераховуються в межах та на умовах цього договору, першочергово спрямовуються на погашення такої заборгованості (п. 5.8 договору).

Згідно з п. 9.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) сторін та діє протягом 1 календарного року.

У випадку відсутності заяв від жодної сторони про дострокове розірвання договору за 30 календарних днів до закінчення його дії договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах (п. 9.1.1 договору).

На виконання умов договору у серпні 2022 року Товариство поставило Підприємству товар на підставі видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками:

№3163 від 04.08.2022 на суму 63 001,60 грн,

№3172 від 05.08.2022 на суму 10 710,27 грн,

№3179 від 05.08.2022 на суму 2 939,02 грн,

№3193 від 06.08.2022 на суму 2 205,06 грн,

№3195 від 06.08.2022 на суму 2 416,11 грн,

№3199 від 07.08.2022 на суму 1 575,04 грн,

№3219 від 08.08.2022 на суму 6 300,16 грн,

№3231 від 09.08.2022 на суму 6 300,00 грн,

№3247 від 10.08.2022 на суму 6 930,18 грн,

№3268 від 11.08.2022 на суму 9 450,24 грн,

№3287 від 12.08.2022 на суму 4 410,11 грн,

№3313 від 15.08.2022 на суму 6 300,16 грн,

№3323 від 16.08.2022 на суму 10 599,42 грн,

№3347 від 17.08.2022 на суму 3 709,80 грн,

№3366 від 18.08.2022 на суму 12 189,33 грн,

№3376 від 19.08.2022 на суму 4 504,75 грн,

№3397 від 20.08.2022 на суму 5 299,71 грн,

№3459 від 25.08.2022 на суму 2 649,86 грн,

№ 3477 від 26.08.2022 на суму 2 876,15 грн,

№3492 від 28.08.2022 на суму 7 949,57 грн.

Претензії щодо якості чи кількості отриманого товару у матеріалах справи відсутні.

Позивач надав до матеріалів справи підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків за договором за період з 01.08.2022 по 29.08.2022, згідно з яким сальдо на користь Товариства становить 269 271,87 грн.

Відповідач надав до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків за договором за серпень 2022 року, згідно з яким кінцеве сальдо на користь Товариства становить 238 335,27 грн. Акт підписаний представниками сторін та кріплений їх печатками.

31.08.2022 сторони уклали мирову угоду, умовами п. 1 якої погодили, що заборгованість Підприємства перед Товариством за договором на момент укладення цієї мирової угоди становить 238 335,27 грн.

08.09.2022 сторони уклали додаткову угоду №0809202220900 до договору, у п. 2 якої визначили, що ця угода укладена сторонами з метою врегулювання відносин сторін у зв`язку із наявною заборгованістю покупця перед постачальником, яка виникла внаслідок порушення покупцем вимог договору в частині взаєморозрахунків із постачальником в рамках договору.

Станом на дату укладення угоди загальній розмір заборгованості покупця перед постачальником складає 269 271,87 грн. Зазначений вище борг за договором повністю визнається покупцем (п. 3 додаткової угоди).

Відповідно до п. 4 додаткової угоди сума грошових коштів, яка зазначена у п. 3 цієї угоди, буде сплачена в повному обсязі покупцем на поточний банківський рахунок постачальника, дотримуючись вимог договору, за наступним графіком:

150 000,00 грн не пізніше завершення банківського дня 22.09.2022;

119 271,87 грн не пізніше завершення банківського дня 30.09.2022.

19.09.2022 та 19.10.2022 платіжними інструкціями №4889 та №5043 Підприємство сплатило Товариству 79 445,09 грн та 79 455,09 грн відповідно.

Звертаючись з позовом у цій справі, Товариство зазначає, що Підприємство вартість отриманого товару сплатило частково, несплаченим залишився товар на суму 110 381,69 грн.

У відзиві на позовну заяву Підприємство визнало заборгованість у сумі 79 445,09 грн, яка лишається несплаченою на виконання умов мирової угоди від 31.08.2022, укладеної між позивачем та відповідачем з метою врегулювання досудового спору між сторонами щодо виконання умов договору та наявної заборгованості за неоплачений товар. Підприємство вважає, що заборгованість в розмірі 30 936,60 (різниця між 110 381,69 грн (заявлено позивачем до стягнення) та 79 445,09 грн (визнано відповідачем) заявлена Товариством неправомірно.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Стаття 712 ЦК України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ст. 694 ЦК України).

За приписами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що 31.08.2022 сторони уклали мирову угоду, у п. 1 якої погодили, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором на момент її укладення становить 238 335,27 грн.

08.09.2022 Товариство та Підприємство уклали додаткову угоду № 0809202220900 до договору, у п. 2 якої обумовили її укладення для врегулювання відносин сторін у зв`язку із наявною заборгованістю покупця перед постачальником, яка виникла внаслідок порушення покупцем вимог договору в частині взаєморозрахунків із постачальником в рамках договору.

У п. п. 3 та 4 додаткової угоди сторони погодили, що на дату її укладення загальний розмір заборгованості покупця перед постачальником складає 269 271,87 грн. Зазначений вище борг за договором повністю визнається покупцем. Сума грошових коштів, яка зазначена у п. 3 цієї угоди (269 271,87 грн), буде сплачена в повному обсязі покупцем на поточний банківський рахунок постачальника, дотримуючись вимог договору, за наступним графіком: 150 000,00 грн не пізніше завершення банківського дня 22.09.2022; 119 271,87 грн не пізніше завершення банківського дня 30.09.2022.

У п. 5.8 договору сторони узгодили, що у разі наявності у покупця заборгованості перед постачальником за цим договором грошові кошти, які перераховуються в рамках та на умовах цього договору, першочергово спрямовуються на погашення такої заборгованості.

Позивач надав оборотно-сальдову відомість по відповідачу по рахунку 361 за період з 19.12.2017 по 07.03.2023 (тобто за весь час взаємовідносин між сторонами), а також акт звірки взаєморозрахунків за договором за період з 01.08.2022 по 29.08.2022, підписаний з боку як позивача так і відповідача, а також скріплений печатками сторін, який свідчить, що сальдо на користь позивача становить 269 271,87 грн.

Саме зазначена у акті звірки сума (269 271,87 грн) визначена сторонами і у додатковій угоді.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у т.ч. здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акта звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Оскільки наданий до матеріалів справи акт звіряння взаєморозрахунків зі сторони відповідача підписаний директором підприємства, тобто посадовою особою відповідача, якій законом надано право представляти інтереси відповідача, наданий акт звірки в сукупності з первинними документами (видаткові накладні) може бути інформаційним документом щодо поставки товару.

Факт поставки товару відповідач не заперечував.

Разом з тим, з наданих суду оборотно-сальдової відомості та акта звірки взаєморозрахунків вбачається зарахування позивачем коштів, які надходили від відповідача, в узгодженому у п. 5.8 договору порядку, тобто на першочергове погашення заборгованості за попередні періоди.

Станом на дату укладення додаткової угоди за відповідачем обліковувалась загальна сума дебіторської заборгованості в розмірі 269 271,87 грн, що також визнано сторонами в акті звірки взаєморозрахунків.

При цьому позивач за спірною накладною №3163 від 04.08.2022 поставив відповідачу товару на загальну суму 63 001,60 грн. Оплата за цією накладною на підставі п. 5.8 договору була спрямована на погашення боргу за попередні періоди; залишок боргу за вказаною накладною становить 1 066,59 грн.

Таким чином, різниця в сумі 30 936,60 грн між заборгованістю, яку визнає відповідач (79 445,09 грн), та заборгованістю, про стягнення якої просить позивач у позовній заяві, є дебіторською заборгованістю, що виникла внаслідок різниці між сплачуваними відповідачем за договором коштами та які на підставі умов договору першочергово спрямовувались на погашення існуючої заборгованістю за сумою загальної дебіторської заборгованості.

Суд доцільно зазначив, що укладенню між сторонами мирової угоди передувала наявна за відповідачем заборгованість щодо досудового врегулювання конкретного розміру заборгованості. При цьому відповідач не дотримався графіку погашення заборгованості за відповідною мировою угодою та, зокрема, не здійснив платіж в розмірі 79 445,09 грн, що він підтверджує у відзиві на позовну заяву.

Сторони підписали мирову угоду 31.08.2022 та після цього дійшли згоди щодо укладення додаткової угоди № 0809202220900 від 08.09.2022, в якій зафіксували наявність за відповідачем заборгованості в розмірі 269 271,87 грн.

Відповідач не заперечує підписання ним вказаної додаткової угоди. 19.09.2022, після її підписання, відповідач з посиланням на договір платіжними інструкціями №4889 та №5043 сплатив 79 445,09 грн та 79 455,09 грн відповідно.

Таким чином, оскільки відповідач заборгованість з оплати за поставлений йому за договором товар не сплатив і розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідає встановленим фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 110 381,69 грн.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

У зв`язку із неналежним виконанням Підприємством умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, Товариство заявило до стягнення з Підприємства 29 858,18 грн пені, 7 709,92 грн інфляційних втрат, 1 791,49 грн 3% річних та 11 038,17 грн штрафу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки становлять способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким кредитор наділений з огляду на нормативне закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим господарський судом розрахунок інфляційних та 3% річних, колегія суддів вважає його арифметично вірним, до стягнення з Підприємства на користь Товариства підлягає 7 709,92 грн інфляційних втрат 1 791,49 грн 3 % річних.

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити умовами договору одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (висновки Верховного Суду України у постанові від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12).

У п. п. 6.1, 6.2 договору сторони погодили, що у випадку неналежного виконання покупцем своїх зобов`язань в частині здійснення розрахунків за цим договором, зокрема, порушення п. 5.3 та п. 5.6 договору, покупцем сплачується на користь постачальника пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару та/або несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення. Якщо постачальник відпустив товар покупцю у відповідності з цим договором, а останній не сплатив вартість такого товару, з покупця окрім пені додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків від вартості відпущеного та не оплаченого товару на користь постачальника.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені та штрафу, колегія суддів вважає його таким, що відповідає умовам договору та обставинам справи, арифметично вірним, до стягнення з Підприємства на користь Товариства підлягають 29 858,18 грн пені та 11 038,17 грн штрафу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі №911/802/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі №911/802/23 залишити без змін.

Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

Справу №911/802/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.І. Буравльов