Ухвала

від 19.06.2023 по справі 916/3270/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"19" червня 2023 р.Справа № 916/3270/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О.В., розглянувши скаргу (вх. № 2-800/23 від 06.06.2023р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Ксімекс" на бездіяльність старшого державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі Вячеславівни по справі № 916/3270/21:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Ксімекс" (код 01295813; 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-В ) стягувач, скаржник.

Відповідач: Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" (код 00206539; 65481, м. Южне, вул. Заводська, 3) боржник

про стягнення 10 772 584,65 грн.

з підстав порушення умов договору

Представники:

від позивача (стягувача, скаржника): Молодецький Р.А.

від відповідача (боржника): не з`явився

від виконавця: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Концерн Ксімекс (далі - ТОВ Концерн Ксімекс) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (далі - АТ ОПЗ), в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 32589 від 03.12.2021)) просило суд стягнути з останнього 10722584, 65 грн., з яких: 9912000 грн. основного боргу, 527101,15 грн. пені, 94503,45 грн. 3% річних та 188980,05 грн. інфляційних втрат. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товарів в частині повної та своєчасної сплати їх вартості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2022 у справі № 916/3270/21 позов ТОВ Концерн Ксімекс задоволено повністю, з АТ ОПЗ на його користь стягнуто 10722584,65 грн. заборгованості та 160838,77 грн. витрат по сплаті судового збору.

18.01.2022 від ТОВ Концерн Ксімекс надійшло клопотання (вх. № 2-49/22), в якому останнє просило суд стягнути з АТ ОПЗ на його користь 148680 грн. витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 31.01.2022 у справі № 916/3270/21 клопотання ТОВ Концерн Ксімекс (вх. № 2-49/22) задоволено частково, стягнуто з АТ ОПЗ на його користь 99120 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті клопотання відмовлено. Додаткове рішення залишено без мін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду.

08.02.2022 року Рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2022 року набрало законної сили та суд видав відповідний наказ.

13.07.2022 року суд видав наказ про примусове виконання Додаткового Рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2022 року по цій справі, яке набрало законної сили 13.06.2022 року та наказ про примусове виконання Постанови (Додаткова) Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 року, яка набрала законної сили 04.07.2022 року.

06.06.2023 р. суд отримав скаргу (вх. № 2-800/23) Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Ксімекс" на бездіяльність державного виконавця по справі № 916/3270/21.

Скаржник просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі Вячеславівни щодо не накладення арешту на кошти та майно боржника Акціонерного товариства Одеський припортовий завод за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року по справі № 916/3270/21;

- зобов`язати державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталю Вячеславівну, як виконуючу обов`язки керівника відділу, поновити виконавче провадження та накласти арешт на кошти та майно боржника - Акціонерного товариства Одеський припортовий завод за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року по справі № 916/3270/21 в сумі стягнення шляхом винесення постанови про арешт майна та постанови про арешт коштів;

- прийняти окрему ухвалу щодо бездіяльності державного старшого державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі Вячеславівни щодо не накладення арешту на кошти та майно боржника Акціонерного товариства Одеський припортовий завод.

Скарга мотивована тим, що всупереч вимогам Закону України Про виконавче провадження старшим державним виконавцем Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталією Вячеславівною арешту на кошти та майно боржника негайно накладено не було, а відтак не забезпечено можливість реального виконання рішення та відповідно відновлення порушених прав стягувача. Так, заявник наголошує, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах та конкретне майно, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника та майно, чого, за ствердженнями заявника, зроблено не було, хоча останнім у заяві про відкриття виконавчого провадження про вказаний обов`язок державного виконавця зазначалося. Крім того, скаржник зазначає, що Акціонерне товариство Одеський припортовий завод перебуває в стані приватизації відповідно до Розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36-р вже більше 4 (чотирьох) років та жодна офіційна інформація щодо стану приватизації у відкритому доступі взагалі відсутня. Таким чином, державне підприємство, перебуваючи в процесі приватизації (який може тривати не один рік, а набагато більше), бере на себе господарські зобов`язання та їх не виконує, а отримавши судове рішення про необхідність виконання у примусовому порядку ухиляється від виконання, користуючись сумнівною недоторканістю через зловживання механізмом з невизначеними строками. Наразі заявник вказує, що відсутність арешту на майно та кошти боржника у сумі стягнення також дозволяє боржнику реалізувати це майно, тим самим ухилитись від виконання рішення суду і в майбутньому, коли виконавчі дії будуть поновлені.

Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника скаржника, суд вважає, що скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Статтею 339 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України закріплений обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1, 9 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При цьому, суд враховує висновки, які відображені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.05.2023 року по справі № 908/1525/16, а саме:

22. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII).

24. Зогляду на встановлений судами факт включення відповідача до переліку об`єктів малої приватизації державний виконавець мав підстави для зупинення виконавчого провадження з виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

30. У Законі № 2269-VIII немає приписів, які б забороняли чи обмежували можливість неодноразового (з року в рік) внесення державного підприємства до переліку об`єктів малої / великої приватизації державної власності. Тому уповноважений на те державний орган формально міг учиняти такі дії.

34. За змістом наведених приписів прийняття рішення про приватизацію державного підприємства мало наслідком зупинення виконавчого провадження, у якому це підприємство є боржником, а також закриття провадження у справі про його банкрутство. Отже, зупинення державним виконавцем учинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, мало належне підґрунтя у національному законодавстві. Відповідні приписи Конституційний Суд України не визнавав неконституційними.

58. Удосконалюючи механізми приватизації державного майна, законодавець 18 січня 2018 року прийняв нову редакцію Закону України № 2269-VІІІ Про приватизацію державного і комунального майна, якою значно розширив можливості продажу цілісних майнових комплексів державних підприємств у випадку включення їх ФДМ України до переліку об`єктів на приватизацію.

59. Увипадку включення підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на таку юридичну особу (державне підприємство) не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з частиною другою статті 4 Закону № 4901-VІ. Кредитор вправі задовольнити свої вимоги за рахунок активів боржника у виконавчому провадженні з урахуванням особливостей приватизації такого підприємства.

60. Необґрунтовані затримки з виконання чинного судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства, яке тривалий час перебуває у процедурі приватизації, внаслідок чого зупинено виконавче провадження, зважаючи на конкретні обставини, можуть бути у певних випадках підставою для задоволення судом скарги на дії виконавця та зобов`язання його поновити виконавче провадження.

67. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. § 53 згаданого рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України).

79. Принцип юридичної визначеності, що є складовою верховенства права, вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів, зокрема, шляхом його невиконання. Сторони, прав та обов`язків яких він стосується, повинні очікувати, що цей закон уповноважені органи держави застосують у відповідних правовідносинах за відсутності для цього перешкод (як-от оскарження у справі № 908/1525/16 рішення господарського суду чи ухвали про видачу дубліката виконавчого документа).

83. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб`єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації.

Щодо визнання протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі Вячеславівни щодо не накладення арешту на кошти та майно боржника Акціонерного товариства Одеський припортовий завод за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року по справі № 916/3270/21 суд зазначає наступне.

Згідно ч. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону на момент відкриття та зупинення виконавчого провадження) у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема передбачено, що Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Матеріали справи (Т. 3 а.с. 1 - 56) свідчать, що Стягувачем у відповідній заяві про прийняття до виконання Наказу від 13.07.2022 р. по цій справі було зазначено реквізити Боржника, зокрема поточний рахунок, а також вказана інформація про конкретні транспорті засоби, що належать боржнику. При цьому, Стягувач (скаржник) наголосив на обов`язку виконавця негайного накладення арешту на кошти та майно у разі, якщо про це було зазначено в заяві згідно із вимогами чинного закону. Крім того, матеріали справи (Т. 3 а.с. 1 - 56) містять відповіді на запити державного виконавця, а саме відповідь на запит № 163637670 від 26.05.2023 р. до ДФС України про наявні у боржника рахунки (із переліком таких рахунків); відповідь на запит № 163637669 від 26.05.2023 р. до МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів (із переліком таких транспортних засобів).

Отже, за наведеними положеннями Закону України "Про виконавче провадження" виконавець мав негайно після відкриття виконавчого провадження накласти арешт на кошти та майно боржника Акціонерного товариства Одеський припортовий завод за Наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року по справі № 916/3270/21.

В даному випадку, суд погоджується із позицією Скаржника та вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі Вячеславівни щодо ненакладення арешту на кошти та майно боржника Акціонерного товариства Одеський припортовий завод за Наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року по справі № 916/3270/21.

Відповідно, скаргу в цій частині слід задовольнити.

Щодо зобов`язання державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталю Вячеславівну, як виконуючу обов`язки керівника відділу, поновити виконавче провадження та накласти арешт на кошти та майно боржника - Акціонерного товариства Одеський припортовий завод за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року по справі № 916/3270/21 в сумі стягнення шляхом винесення постанови про арешт майна та постанови про арешт коштів суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, виконавець мав накласти арешт на кошти та майно боржника - Акціонерного товариства Одеський припортовий завод негайно після відкриття виконавчого провадження, чого зроблено не було та суд визнав таку бездіяльність протиправною.

Разом з тим, 26.05.2023 року виконавцем було прийнято постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження та про зупинення вчинення виконавчих дій, проте вимоги Закону України "Про виконавче провадження" щодо накладання арешту на кошти та майно боржника, при цьому виконано не було.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Принцип обов`язковості рішень суду закріплено також в п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

За приписами частин 2-4статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Разом з тим, Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

У справі Soering vs UK (judgement of 7 July 1989) Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду.

Також, законодавцем передбачений порядок здійснення дій у виконавчому провадженні Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України Про виконавче провадження. Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувана та боржника.

Крім того, слід враховувати що відповідно до приписів ч. 4 ст. 35 Закону України Про виконавче провадження, арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану. Відтак, з урахуванням приписів чинного законодавства, зупинення вчинення виконавчих дій не є взаємовиключним до обов`язку накладення арешту на кошти та майно боржника, оскільки ці дії безпосередньо направлені на можливість реального забезпечення виконання судового рішення у майбутньому.

Отже, в даному випадку, для відновлення порушених прав Стягувача (скаржника) та виконання вимог Конституції України та Закону України "Про виконавче провадження" суд вважає за необхідне зобов`язати державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталю Вячеславівну поновити виконавче провадження і накласти арешт на кошти та майно боржника Акціонерного товариства Одеський припортовий завод за Наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року по справі № 916/3270/21 в сумі стягнення шляхом винесення постанови про арешт майна та постанови про арешт коштів.

Таким чином скарга в цій частині, також, підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги скаржника щодо прийняття судом окремої ухвали щодо бездіяльності державного старшого державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі Вячеславівни щодо не накладення арешту на кошти та майно боржника Акціонерного товариства Одеський припортовий завод, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 246 ГПК України, суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Суд звертає увагу, що задоволення скарги про визнання протиправною бездіяльності старшого державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі Вячеславівни щодо не накладення арешту на кошти та майно боржника Акціонерного товариства Одеський припортовий завод за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року по справі № 916/3270/21 не є обов`язковою умовою для притягнення державного виконавця до дисциплінарної або кримінальної відповідальності, а є підставою для усунення виявленого порушення вимог чинного законодавства при виконанні судового рішення, в даному випадку, шляхом поновлення виконавчого провадження і накладення арешту на грошові кошти та майно боржника.

Тобто, задовольняючі скарги на дії або бездіяльність державних виконавців, в порядку ст.339 ГПК України, суди не зобов`язані постановляти окремі ухвали по кожній задоволеній скарзі.

Крім того, скарга, що розглядається судом в даному випадку, не містить відомостей, необхідних для постановлення окремої ухвали, зокрема, щодо зазначення органу до повноважень якого входить притягнення державного виконавця до дисциплінарної відповідальності із зазначенням місцезнаходження та повного найменування такого органу.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо бездіяльності державного старшого державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі Вячеславівни щодо не накладення арешту на кошти та майно боржника Акціонерного товариства Одеський припортовий завод.

З огляду на викладене скаргу (вх. № 2-800/23) Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Ксімекс" на бездіяльність старшого державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі Вячеславівни по справі № 916/3270/21 слід задовольнити частково.

При цьому, суд звертає увагу що за прямими приписами ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись ст. 343 - 345, 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу (вх. № 2-800/23 від 06.06.2023 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Ксімекс" на бездіяльність старшого державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі Вячеславівни по справі № 916/3270/21 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі Вячеславівни щодо не накладення арешту на кошти та майно боржника Акціонерного товариства Одеський припортовий завод за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року по справі № 916/3270/21.

3. Зобов`язати державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталю Вячеславівну, як виконуючу обов`язки керівника відділу, поновити виконавче провадження та накласти арешт на кошти і майно боржника - Акціонерного товариства Одеський припортовий завод за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року по справі № 916/3270/21 про стягнення на користь ТОВ „Концерн „Ксімекс 4956гривень витрат на професійну правничу допомогу шляхом винесення постанови про арешт майна та постанови про арешт коштів.

4. У задоволені скарги в частині постановлення окремої ухвали щодо бездіяльності державного виконавця Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталі В`ячеславівни щодо не накладення арешту на кошти та майно боржника Акціонерного товариства Одеський припортовий завод- відмовити.

5. Южненському відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомити суд про виконання цієї ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання, відповідно до вимог ст. 345 ГПК України.

Ухвала набрала законної сили 19.06.2023р.

та може бути оскаржена в порядку ст.ст.253-259 ГПК України

Повний текст ухвали складено 20.06.2023р.

Суддя О.А. Демешин