Рішення

від 24.05.2023 по справі 946/6374/21

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/6374/21

Провадження № 2/946/1099/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пащенко Т.П.

при секретарі Топтигіній О.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Ізмаїлцивільну справув порядкузагального позовногопровадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним рішення та скасування виданих на підставі рішення державних актів про приватну власність на землю, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним рішення та скасування виданих на підставі нього державних актів про право приватної власності на землю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власницею земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 року. Згідно з актом обстеження в натурі земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 21.04.2005 року суміжними землекористувачами є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року по справі № 2-705/11 позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), зобов`язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_2 ), незаконно встановлену 01.06.2009 року ОСОБА_4 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області вiд 23.03.2005 року було задоволено. Після отримання відповіді на адвокатський запит, а саме листа КП «Ізмаїльське МБТІ» № 754 від 29.06.2021 року з доданою до нього копією договору купівлі-продажу нерухомого майна № 5241 від 17.02.2000 року, стало зрозуміло, що вищевказана постанова є наслідком неправильного визначення меж земельних ділянок, що були передані у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Так, згідно договору купівлі-продажу №5241 вiд 17.02.2000 року, посвідченого Одеською товарною бiржою, ОСОБА_2 придбала житло на земельній ділянці площею 910 м2 за адресою АДРЕСА_1 . Однак, згідно з рiшенням виконкому Ізмаїльської міської ради № 463 вiд 19.04.2000 року була абсолютно безпідставно передана у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_5 земельна ділянка в розмірі значно більшому, нiж та, на якій розташовувалось придбане два місяці тому домоволодіння, а саме, загальною площею 1232 м2 за адресою АДРЕСА_1 , частинами по 664 м? та 568 м2 відповідно. Різниця у 322 м2 є дуже важливою, оскільки у разі передачі у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельноi дiлянки правильноi площі, яка в відображена у договорі купівлі-продажу № 5241 вiд 17.02.2000 р., вищевказаний спiр по справі № 2-705/11 не виник би, оскільки у ОСОБА_8 не було б правових підстав зазіхати на земельні ділянки суміжних землекористувачiв (включаючи землі комунальної власності). Отже, через передачу у власність ОСОБА_9 та ОСОБА_7 земельної ділянки безпідставно збільшеної площі порушуються інтереси суміжних землекористувачів, зокрема ОСОБА_1 , оскільки площа земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , збільшилась (в тому числi) саме за рахунок незаконного зменшення площі суміжних земельних ділянок вiдповiдних землекористувачів. Отже, через те, що протиправне оформлення права власності на безпідставно збільшену у розмірі земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (правонаступник - ОСОБА_11 ) порушує права та інтереси суміжних землекористувачів, зокрема ОСОБА_1 , відповідні державні акти на право приватної власності на земельну ділянку серії III ОД № 002333 від 29.05.2000 року та серiї ІІІ ОД № 002332 від 29.05.2000 року підлягають скасуванню в судовому порядку. Відповідачем за цим позовом є саме ОСОБА_12 , оскільки вона є правонаступником ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на викладене, позивачка просить суд визнати незаконним рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №463 від 19.04.2000 року та скасувати видані на підставі зазначеного рішення: державний акт про приватну власність на землю серії ІІІ ОД №002333 від 29.05.2000 року, виданий ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , державний акт про приватну власність на землю серії ІІІ ОД №002332 від 29.05.2000 року, виданий ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ,

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином. Представник позивачки адвокат Воронков В.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав зазначених в позові. Стверджував, що строки позовної давності не пропущені, так як право на позов у ОСОБА_1 виникло тоді, коли справу 2-705/11 розглянуто Одеським апеляційний судом та судовим рішенням були встановлені певні юридичні факти. Крім того, правом на позов в даному випадку стало підтвердження довідкою МБТІ тих обставин, на які посилався інспектор ДБК у 2013 році, і саме з цієї дати позивачка відчислює своє право на позов.

Відповідачка ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином. Представник відповідачки ОСОБА_14 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, оскільки позивачкою та її представником не надано суду доказів, що на даний час є фактично захват земельної ділянки, після приватизації земельної ділянки. Паркани вздовж земельної ділянки були встановлені вже після приватизації земельної ділянки, були зламані старі паркани та встановлені нові, тим самим здійснений захват земельної ділянки. Саме тому, рішенням суду в резолютивній частині було вказано, що паркан був встановлений у 2009 році. Представник позивачки посилається на факти, які взагалі не існують. Ніякі інтереси та права ОСОБА_1 ніким не були порушені. Більш того, у судовому засіданні встановлено, що згідно діючого рішення виконавчого комітету про виділ земельної ділянки відповідно до плану, межа земельної ділянки знаходиться зараз всередині земельної ділянки, тильна сторона земельної ділянки захоплена на 94 см. 15.09.2022 року представник відповідачки ОСОБА_14 звернувся до суду із заявою про застосування судом при вирішення спору строку позовної давності (а.с.181 т.1).

Представник виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову. 25.01.2022 року надала заперечення на позовні вимоги, в яких вказала, що 19.04.2000 року виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради в установленому порядку було прийнято рішення № 463 про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Підставою для прийняття зазначеного рішення стали відповідні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зведені плани земельних ділянок, встановлення розташування в натурі меж земельних ділянок для видачі держаних актів на право приватної власності на землю, акти про встановлення розташування меж земельних ділянок в натурі (які узгоджені з ОСОБА_1 в тому числі), схема поділу земельної ділянки, довідка КП «Ізмаїльське МБТІ», договори купівлі-продажу нерухомого майна. На підставі зазначеного, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні. (а.с.112-113 т.1).

Вислухавши представника позивачки, представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу №5241 вiд 17.02.2000 року, посвідченим Одеською товарною бiржою, ОСОБА_2 придбала житло на земельній ділянці площею 910 м2 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.42-44 т.1).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 463 вiд 19.04.2000 року затверджено площу земельної ділянки по АДРЕСА_2 та передано ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 664 м2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 568 м2 безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, та видано ОСОБА_15 , ОСОБА_3 державні акти на право приватної власності на землю (а.с.45 т.1).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №002333 від 29 травня 2000 року, виданого на підставі рішення Ізмаїльської міської Ради народних депутатів від 19.04.2000 року №463, власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 (а.с.46-47 т.1).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №002332 від 29 травня 2000 року, виданого на підставі рішення Ізмаїльської міської Ради народних депутатів від 19.04.2000 року №463, власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 (а.с.48-49 т.1).

Під час виготовлення технічної документації для отримання державного акта серії ІІІ-ОД №002333 від 29 травня 2000 року, складено акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 10 березня 2000 року.

Цей акт підписали суміжні землекористувачі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_3 , межі земельних ділянок були погоджені, претензій не висловлювали. (а.с. 125 т.1)

За актом від 15 березня 2000 року ОСОБА_3 прийняла на зберігання межові знаки.

Під час виготовлення технічної документації для отримання державного акта серії ІІІ-ОД №002332 від 29 травня 2000 року, складено акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 10 березня 2000 року. (а.с. 124 т.1)

Цей акт підписали суміжні землекористувачі ОСОБА_2 та ОСОБА_16 , межі земельних ділянок були погоджені, претензій не висловлювали.

Згідно з актом від 15 березня 2000 року ОСОБА_2 прийняла на зберігання межові знаки. Дані обставини встановлені Верховним судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.02.2023 року.(а.с. 250 т.1, 1-6 т.2)

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №942173, виданого на підставі рішення Ізмаїльської міської Ради №1134-ІV від 06.09.2005 року, площею 0,0525 га у межах згідно з планом, від 11.01.2007 року (а.с.13-14 т.1).

Згідно з актом обстеження в натурі земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 21.04.2005 року суміжними землекористувачами є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.20 т.1).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2013 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Ізмаїльської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, відділу Держземагенства у м. Ізмаїлі Одеської області, комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації», комунального підприємства «Вишукувач», приватного підприємства «Геоінформсервіс», відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору міжвідомча комісія виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у користуванні земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (у відповідності до додатку № 3 до висновку експерта № 50 по судовій будівельно технічній експертизі у цивільній справі № 2- 705/11, складеного 19.03.2013 року експертом Цуркан В.І.). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (у відповідності до додатку № 3 до висновку експерта № 50 по судовій будівельно технічній експертизі у цивільній справі № 2- 705/11, складеного 19.03.2013 року експертом Цуркан В.І.), зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 встановити межовий знак у поворотній точці № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) між їхніми земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , зобов`язано ОСОБА_3 встановити 1/2 частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межі в напрямку від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до поворотної точки № 4 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015597, 140; Y, м. - 3247955, 710) згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ВГ), зобов`язано ОСОБА_2 встановити частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межи від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до початку лінійної споруди - цегляної огорожі, яка визначає суміжну межу землевласників, в напрямку до поворотної точки № 1 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015573, 550; Y, м. - 3247933, 110) згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ГА). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.196-201 т.1).

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року по справі № 2-705/11 рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2013 року скасовано у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 )про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 )про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 р. на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ),зобов`язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 , незаконно встановлену 01.06.2009 р. ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 23.03.2005 року, ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 )про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкоюзалишено без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), зобов`язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_2 ), незаконно встановлену 01.06.2009 р. ОСОБА_4 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області вiд 23.03.2005 року було задоволено. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) відмовлено. Постанова суду набрала законної чинності 22.04.2021 року (а.с.23-40 т.1).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду від 22.02.2023 року по справі №2-705/11, провадження №61-9635св21 касаційну скаргу адвоката Воронкова В.О. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року залишено без змін (а.с. 243 т.1- а.с.6 т.2).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 08.01.2015 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.50 т.1).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно доч.ч.2,5ст.158Земельного кодексуУкраїни виключносудом вирішуютьсяземельні спориз приводуволодіння,користування ірозпорядження земельнимиділянками,що перебуваютьу власностігромадян іюридичних осіб,а такожспори щодорозмежування територійсіл,селищ,міст,районів таобластей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Згідно ч.1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статей 12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачка впозовній заявізазначає,що черезпередачу увласність ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ,згідно рішеннявиконавчого комітетуІзмаїльської міськоїради №463від 19квітня 2000року,земельної ділянкибезпідставно збільшеноїплощі порушуютьсяінтереси суміжнихземлекористувачів,зокрема ОСОБА_1 ,оскільки площаземельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , збільшилась (в тому числi) саме за рахунок незаконного зменшення площі суміжних земельних ділянок вiдповiдних землекористувачів.

Однак належних та допустимих доказів в підтвердження зазначеного суду не надала. Не надано доказів, що площа земельної ділянки переданої рiшенням виконкому Ізмаїльської міської ради № 463 вiд 19.04.2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , збільшилась (в тому числi) саме за рахунок незаконного зменшення площі суміжної земельної ділянки позивачки.

Позивачка та її представник не звернулися до суду з клопотанням щодо призначення у справі експертизи та не надали висновки експерта чи спеціаліста виготовлені на їх замовлення в підтвердження того, що рiшенням виконкому Ізмаїльської міської ради № 463 вiд 19.04.2000 року порушені межі її ділянки відповідачами, що могло бути підставою для скасування державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серії III ОД № 002333 від 29.05.2000 року та серiї ІІІ ОД № 002332 від 29.05.2000 року.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_1 порушене ОСОБА_2 , чи виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним рішення та скасування виданих на підставі нього державних актів про право приватної власності на землю не підлягає задоволенню, оскільки є недоведеною та необґрунтованою.

Що стосується строків позовної давності суд приходить до наступного висновку.

15.09.2022 року представник відповідачки ОСОБА_14 звернувся до суду із заявою про застосування судом при вирішення спору строку позовної давності як підстави для відмови в задоволенні позову.

Представник позивачки заперечував щодо застосування строків позовної давності, стверджуючи, що строки не були пропущені.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 234/13519/16-ц (провадження № 61-14512св18) вказано, що відповідно до частин другої-четвертої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності. Позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

В зв`язку з тим, що суд відмовив в задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, відсутні підстави для застосування заяви щодо пропуску строку позовної давності.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст. ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатила судовий збір, та в зв`язку з відмовою в задоволенні її позовних вимог, суд не має підстав для стягнення судових витрат з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 11-13, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , до ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, адреса місцезнаходження юридичної особи: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп. Суворова, 62, про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №463 від 19 квітня 2000 року та скасування виданих на підставі зазначеного рішення: державного акту про приватну власність на землю серії ІІІ-ОД №002333 від 29 травня 2000 року, виданого ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ; державного акту про приватну власність на землю серії ІІІ-ОД №002332 від 29 травня 2000 року, виданого ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 червня 2023 року.

Суддя: Т.П.Пащенко