Постанова

від 09.04.2024 по справі 946/6374/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1893/24

Справа № 946/6374/21

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Лозко Ю.П., Коновалова В.А.,

за участю секретаря судового засідання Пухи А.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3 , виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

представник ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Пащенко Т. П., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним рішення та скасування виданих на підставі рішення державних актів про приватну власність на землю,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви та обставини справи

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним рішення та скасування виданих на підставі нього державних актів про право приватної власності на землю.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власницею земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 року.

Згідно з актом обстеження в натурі земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 21.04.2005 року суміжними землекористувачами є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року по справі № 2-705/11 позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_3 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ), зобов`язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_3 ), незаконно встановлену 01.06.2009 року ОСОБА_6 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області вiд 23.03.2005 року було задоволено.

Відповідачем за цим позовом є саме ОСОБА_7 , оскільки вона є правонаступником ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на викладене, позивачка просить суд визнати незаконним рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №463 від 19.04.2000 року та скасувати видані на підставі зазначеного рішення: державний акт про приватну власність на землю серії ІІІ ОД №002333 від 29.05.2000 року, виданий ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , державний акт про приватну власність на землю серії ІІІ ОД №002332 від 29.05.2000 року, виданий ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст оскаржуваного рішення

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №463 від 19 квітня 2000 року та скасування виданих на підставі зазначеного рішення: державного акту про приватну власність на землю серії ІІІ-ОД №002333 від 29 травня 2000 року, виданого ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 ; державного акту про приватну власність на землю серії ІІІ-ОД №002332 від 29 травня 2000 року, виданого ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено.

В обґрунтування оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначав, що беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд прийшов до висновку що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним рішення та скасування виданих на підставі нього державних актів про право приватної власності на землю не підлягає задоволенню, оскільки є недоведеною та необґрунтованою.

В зв`язку з тим, що суд відмовив в задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, відсутні підстави для застосування заяви щодо пропуску строку позовної давності.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, представник позивача звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванняапеляційної скарги,скаржник зазначив,що через те, що протиправне оформлення права власності на безпідставно збільшену у розмірі земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ), порушує права та інтереси суміжних землекористувачів, зокрема ОСОБА_1 , відповідні державні акти на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ОД № 002333 від 29 травня 2000р. та серії ІІІ-ОД № 002332 від 29 травня 2000р. підлягають скасуванню в судовому порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2021р. по справі № 2-705/11 встановлені численні порушення з боку ОСОБА_1 внаслідок суміжності належної їй земельної ділянки з земельними ділянками ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ) та навіть їх перетинання: неправильне встановлення огорожі, занадто близьке розташування прибудови, гаражу, зливної ями, сараю ОСОБА_1 до земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ), проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів на земельні ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ).

Однак, вищезазначених порушень не існувало б у разі передачі у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_5 земельної ділянки правильної площі у 910 м, , що вказана у договорі купівлі-продажу № 5241 від 17.02.2000р., про що зазначалося у позові.

3 огляду на це, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження того, що право ОСОБА_1 порушене ОСОБА_3 чи виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, не відповідає дійсності, оскільки основним доказом є постанова Одеського апеляційного суду від 22.04.2021р. по справі № 2-705/11, копія якої додавалася до позову. Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про прегдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу, вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні предиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Явка в судове засідання

Посилання представника позивача на те, що у разі відмови у задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи відкласти розгляд на іншу дату є необґрунтованим, оскільки відсутні такі підстави для перенесення судових засідань у національномупроцесуальному законодавстві, окрім того, про дату судового засідання представник відповідача повідомлявся належним чином завчасно.

Також апеляційний суд звертає увагу, що адвокат Воронков В.О. на минуле судове засідання, яке було призначене на 19.12.2023 о 10:30 год., також просив відкласти розгляд справи, таким чином апеляційний суд розцінює це як спосіб затягування розгляду вищезазначеної апеляційної скарги.

Заява подана на електронну адресу суду ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що вона не встигає зявитись до суду, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки така заява не підписана електронним цифрофим підписом.

Крім того, колегією суддів враховані положення ст.129 Конституції України та ст.2 ЦПК України, якими передбачено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. При цьому, захищаючи права одних осіб, суд не може порушувати права інших осіб. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/1, від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.

Враховуючи наведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 09 квітня 2024 року у відсутності сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, що в розумінні вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не є перешкодою розгляду справи.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовою колдегією встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу №5241 вiд 17.02.2000 року, посвідченим Одеською товарною бiржою, ОСОБА_3 придбала житло на земельній ділянці площею 910 м2 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.42-44 т.1).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 463 вiд 19.04.2000 року затверджено площу земельної ділянки по АДРЕСА_2 та передано ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 664 м2 та ОСОБА_5 земельну ділянку площею 568 м2 безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, та видано ОСОБА_9 , ОСОБА_5 державні акти на право приватної власності на землю (а.с.45 т.1).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №002333 від 29 травня 2000 року, виданого на підставі рішення Ізмаїльської міської Ради народних депутатів від 19.04.2000 року №463, власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 є ОСОБА_5 (а.с.46-47 т.1).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №002332 від 29 травня 2000 року, виданого на підставі рішення Ізмаїльської міської Ради народних депутатів від 19.04.2000 року №463, власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 (а.с.48-49 т.1).

Під час виготовлення технічної документації для отримання державного акта серії ІІІ-ОД №002333 від 29 травня 2000 року, складено акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 10 березня 2000 року.

Цей акт підписали суміжні землекористувачі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , межі земельних ділянок були погоджені, претензій не висловлювали. (а.с. 125 т.1)

За актом від 15 березня 2000 року ОСОБА_5 прийняла на зберігання межові знаки.

Під час виготовлення технічної документації для отримання державного акта серії ІІІ-ОД №002332 від 29 травня 2000 року, складено акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 10 березня 2000 року. (а.с. 124 т.1)

Цей акт підписали суміжні землекористувачі ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , межі земельних ділянок були погоджені, претензій не висловлювали.

Згідно з актом від 15 березня 2000 року ОСОБА_3 прийняла на зберігання межові знаки. Дані обставини встановлені Верховним судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.02.2023 року.(а.с. 250 т.1, 1-6 т.2)

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №942173, виданого на підставі рішення Ізмаїльської міської Ради №1134-ІV від 06.09.2005 року, площею 0,0525 га у межах згідно з планом, від 11.01.2007 року (а.с.13-14 т.1).

Згідно з актом обстеження в натурі земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 21.04.2005 року суміжними землекористувачами є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.20 т.1).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2013 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Ізмаїльської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, відділу Держземагенства у м. Ізмаїлі Одеської області, комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації», комунального підприємства «Вишукувач», приватного підприємства «Геоінформсервіс», відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору міжвідомча комісія виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 , ОСОБА_5 у користуванні земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (у відповідності до додатку № 3 до висновку експерта № 50 по судовій будівельно технічній експертизі у цивільній справі № 2- 705/11, складеного 19.03.2013 року експертом ОСОБА_13 ). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (у відповідності до додатку № 3 до висновку експерта № 50 по судовій будівельно технічній експертизі у цивільній справі № 2- 705/11, складеного 19.03.2013 року експертом ОСОБА_13 ), зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 встановити межовий знак у поворотній точці № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) між їхніми земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , зобов`язано ОСОБА_5 встановити 1/2 частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межі в напрямку від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до поворотної точки № 4 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015597, 140; Y, м. - 3247955, 710) згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ВГ), зобов`язано ОСОБА_3 встановити частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межи від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до початку лінійної споруди - цегляної огорожі, яка визначає суміжну межу землевласників, в напрямку до поворотної точки № 1 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015573, 550; Y, м. - 3247933, 110) згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ГА). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.196-201 т.1).

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року по справі № 2-705/11 рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2013 року скасовано у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 р. на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ), зобов`язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_5 , незаконно встановлену 01.06.2009 р. ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 23.03.2005 року, ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ), зобов`язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_3 ), незаконно встановлену 01.06.2009 р. ОСОБА_6 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області вiд 23.03.2005 року було задоволено. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (правонаступник - ОСОБА_3 ) відмовлено. Постанова суду набрала законної чинності 22.04.2021 року (а.с.23-40 т.1).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду від 22.02.2023 року по справі №2-705/11, провадження №61-9635св21 касаційну скаргу адвоката Воронкова В.О. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року залишено без змін (а.с. 243 т.1- а.с.6 т.2).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 08.01.2015 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.50 т.1).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статей 12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачка в позовній заяві зазначає, що через передачу у власність ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , згідно рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №463 від 19 квітня 2000 року, земельної ділянки безпідставно збільшеної площі порушуються інтереси суміжних землекористувачів, зокрема ОСОБА_1 , оскільки площа земельної ділянки,переданої у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_16 , збільшилась (в тому числi) саме за рахунок незаконного зменшення площі суміжних земельних ділянок вiдповiдних землекористувачів.

Апеляційний суд звертає увагу, що належних та допустимих доказів в підтвердження зазначеного суду не надала. Не надано доказів, що площа земельної ділянки переданої рiшенням виконкому Ізмаїльської міської ради № 463 вiд 19.04.2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_16 , збільшилась (в тому числi) саме за рахунок незаконного зменшення площі суміжної земельної ділянки позивачки.

Позивачка та її представник в суді першої інстанції не звернулися до суду з клопотанням щодо призначення у справі експертизи та не надали висновки експерта чи спеціаліста виготовлені на їх замовлення в підтвердження того, що рiшенням виконкому Ізмаїльської міської ради № 463 вiд 19.04.2000 року порушені межі її ділянки відповідачами, що могло бути підставою для скасування державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серії III ОД № 002333 від 29.05.2000 року та серiї ІІІ ОД № 002332 від 29.05.2000 року.

Щодо клопотання про проведення експертизи подане на стадії апеляційного перегляду, то апеляційний суд зазначає наступне.

Будь-яких обставин, які виникли лише на стадії апеляційного розгляду справи, і є виключними в розумінні ст. 367 ч. 3 ЦПК України, в якості підстави дослідження апеляційним судом цього нового доказу, який не надавався стороною у районному суді і не досліджувався районним судом, у клопотанні адвоката Воронкова В.О. про призначення експертизи, яке подано ним апеляційному суду, не наведено.

При таких обставинах не може бути визнане обґрунтованим клопотання про призначення експертизи, оскільки наведені у клопотанні мотиви призначення експертизи не можуть вважатися виключними обставинами в розумінні ст. 367 ч. 3 ЦПК України.

Враховуючи наведене немає підстав для висновку про наявність виняткового випадку і як слідство підстави для витребування апеляційним судом і дослідження даних доказів.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_1 порушене ОСОБА_3 , чи виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним рішення та скасування виданих на підставі нього державних актів про право приватної власності на землю не підлягає задоволенню, оскільки є недоведеною та необґрунтованою.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, в своїй більшості доводи апеляційної скарги не є критикою судового рішення , жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції апелянт не надав.

Наведені в апеляційній скарзі які були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2023 року -залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко