Рішення

від 07.06.2023 по справі 333/6269/22

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер 333/6269/22

Провадження №2/333/943/23

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піх Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., представника позивача Працевитого Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-Укб» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно отриманих коштів за споживчим договором, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-Укб» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно отриманих коштів за споживчим договором, в якому просив суд стягнути з відповідача грошову суму розміром 1392364,52 грн., яка включає в себе 405528,00 грн. безпідставно набутих коштів, у вигляді переплати з боку позивача за Договором купівлі-продажу майнових прав №6НП/ПН від 02.11.2017, 44230,33 грн. річних від суми неповернутої переплати за Договором купівлі-продажу майнових прав №6НП/ПН від 02.11.2017р., 759866,24 грн. пені, передбаченої Договором купівлі-продажу майнових прав №6НП/ПН від 02.11.2017. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 19.12.2022 було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

19.04.2023 відповідачем було надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідачем було викладено свої заперечення проти позову, зокрема відповідач зазначив, що між позивачем та відповідачем 04.08.2022 було підписано акт приймання-передачі майнових прав без зауважень, з зазначенням, що покупець не має будь-яких претензій до продавця, а оскільки вказаний акт було підписано власноручно позивачем, то відповідно позивач підтвердив відсутність претензій до відповідача.

На вказаний відзив позивач, надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та зазначав, що виходячи зі змісту акту-приймання передачі майнових прав позивачем було підтверджено відсутність претензій до об`єкту договору купівлі-продажу майнових прав №6НП/ПН від 02.11.2017 стосовно площі, планування, якості, а також обладнання нежитлового приміщення та його розміщення.

Судове засідання було призначено 07.06.2023.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Працевитий Г.О. наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Геос-Укб» та громадянином України ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №6НП/ПН. За умовами договору продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) купує майнові права на нежитлове приміщення під будівельним номером 6 на мінус першому поверсі в багатоповерховому житловому комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 (будівельна адреса) в умовах та у порядку визначених договором.

Згідно п. 1.2.3 Договору, майнові права на нежитлове приміщення право набути нежитлове приміщення у власність після прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію та на одержання необхідних документів для оформлення права власності на вказане нежитлове приміщення.

Пунктом 1.2.1 Договору визначено, що об`єкт капітального будівництва багатоповерховий житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 359 кв. м. з кадастровим номером 8000000000:72:082:0101 та земельній ділянці, площею 1414 кв. м., з кадастровим номером 8000000000:72:082:0032, наданих на підставі рішення Київської міської ради №651/4089 від 29.04.2010 Замовнику будівництва в строкове платне користування на умовах договорів оренди земельної ділянки, укладених між Замовником будівництва будинку як орендарем та Київською міською радою як орендодавцем, посвідчених 14.09.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., зареєстровані в реєстрі за номерами 1077 та 1078. Будівництво здійснюється на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 114161591285 від 07.06.2016, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Згідно п. 1.3 Договору, нежитлове приміщення, яке визначене в п. 1.1 Договору, майнові права на яке купує покупець, має наступні характеристики: будівельний номер 6, поверх -1 (мінус перший), загальна проектна площа 63,2 кв. м., план викопіювання з проектної документації.

Відповідно п. 1.4 Договору, продавець зобов`язаний передати покупцеві майнові права на нежитлове приміщення, а покупець прийняти їх в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі майнових прав після отримання продавцем сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкту капітального будівництва та проведення кінцевих розрахунків між продавцем та покупцем за фактично збудовану площу згідно технічного паспорту. Покупець набуває майнові права на нежитлове приміщення після підписання сторонами Акту приймання-передачі майнових прав до цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору зазначено, що на дату укладання цього договору вартість майнових прав на нежитлове приміщення становить 6724480,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1120746,67 грн., виходячи з вартості майнових прав в перерахунку на 1 кв. м. 106400,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 17733,33 грн., яка сплачується покупцем продавцю.

Відповідно п. 6.1 Договору, продавець приймає на себе одностороннє зобов`язання вчинити дії спрямовані на будівництво об`єкту капітального будівництва. Строк введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію ІV квартал 2018 року.

При цьому відповідно до пунктів 2.1.4 та 2.1.5 Договору, продавець має право вносити зміни до технічної характеристики об`єкту капітального будівництва під час його будівництва. В односторонньому порядку встановлювати поточну ціну квадратного метру нежитлового приміщенні та переглядати її в залежності від стану ринкових та/або інфляційних процесів щодо несплаченої кількості вимірних одиниць нежитлового приміщення, про що письмово повідомляти покупця не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати зміни ціни.

Згідно п. 5.1 Договору, договір вступає в силу після його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань обома сторонами, передбаченими умовами цього договору.

04.08.2022 між відповідачем та позивачем було підписано Акт прийому-передачі майнових прав на нежитлове приміщення до Договору купівлі-продажу майнових прав №6НП/ПН від 02.11.2017, за яким відповідач передав, а позивач прийняв майнові права на нежитлове приміщення.

Пунктом 2 вказаного Акту зазначено, що нежитлове приміщення має характеристики: номер нежитлового приміщення 6; номер по БТІ 123; поверх цокольний; загальна площа 56,5 кв.м.

Відповідно до Акту вартість майнових прав на нежитлове приміщення, що передається позивачу за вказаним Актом становить 6 011 600,00 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Підписанням Акту позивач засвідчив, що він не має будь-яких претензій до відповідача стосовно площі, планування, якості, а також обладнання нежитлового приміщення та його розміщення, в тому числі внутрішніх мереж та комунікацій.

Відповідно до пункту 7 Акту, відповідач засвідчив, що оплата за майнові права на нежитлове приміщення здійснена у повному обсязі, а також відповідачем видано позивачу відповідну довідку про повну оплату.

05.07.2022 відповідачем було видано позивачу довідку, якою було підтверджено, що вартість майнових прав, яка складає 6 011 600,00 грн., на нежитлове приміщення №123 (будівельний №6), яке розташовано в багатоповерховому житловому комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 сплачена в повному розмірі, що відповідає 100% у відсотковому співвідношенні.

Таким чином, відповідачем було визнано, що позивачем було внесено оплату за договором. Доводи відповідача, про те, що позивачем не було доведено факту внесення оплати за договором на користь відповідача спростовуються матеріалами справи.

Крім того, позивачем у якості доказів оплати по договору було надано платіжні доручення: 1574134667 від 03.11.2017; 1575434328 від 06.11.2017; 1577147435 від 07.11.2017; 1578541959 від 08.11.2017; 1580001342 від 09.11.2017; 16196117466 від 18.12.2017; 1646801953 від 17.01.2018; 1679454644 від 19.02.2018; 1705642032 від 16.03.2018; 1738237804 від 18.04.2018; 1770238818 від 21.05.2018; 1801883834 від 20.06.2018; 1829102041 від 17.07.2018; 1865847440 від 20.08.2018; 1896694967 від 18.09.2018; 1929680893 від 18.10.2018; 1964103960 від 19.11.2018; 1998992587 від 19.12.2018; 1998992589 від 18.01.2019; 2062165881 від 19.02.2019; 2068263519 від 20.03.2019; 2101065314 від 19.04.2019.

Вказаним підтверджується, що позивачем на користь відповідача в рахунок оплати по договору було сплачено грошову суму розміром 6417128,00 грн., що є більшим за суму вартості зазначеної в акті прийому-передачі нерухомого майна.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було в односторонньому порядку переглянуто поточну ціну квадратного метру нежитлового приміщення, право на що передбачено умовами договору. Таким чином, вартість одного квадратного метру була незмінною з моменту підписання договору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем було перераховано на користь відповідача грошову суму, яка є більшою ніж фактична вартість майнових прав на нежитлове приміщення.

Таким чином, існує переплата за договором розміром 405528,00 грн. (6417128,00 грн. 6011600,00 грн. = 405528,00 грн.), що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином відповідач безпідставно набув грошові кошти розміром 405528,00 грн., та у відповідності до правил цивільного обороту мав зобов`язання перед позивачем повернути вказані кошти, яке виникло 19.04.2019 р., тобто з моменту внесення позивачем останнього платежу за договором.

Враховуючи безпідставне отримання грошових коштів за договором, до спірних правовідносин також підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд погоджується з доводами позивача, що у останнього виникло право на всі види відшкодування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Представником позивача, адвокатом Працевитим Геннадієм Олександровичем, було надано розрахунок 3% річних від суми заборгованості у вигляді переплати за договором, та інфляційних витрат.

Відповідач своїм правом на складання контррозрахунку не скористався, жодних зауважень щодо вірності розрахунку позивача не надав.

Суд, здійснивши аналіз вказаних розрахунків, погоджується з позовними вимогами, щодо стягнення з відповідача на користь відповідача 405528,00 грн. заборгованості у вигляді переплати за договором, 44230,33 грн. відшкодування у вигляді 3% річних від суми основної заборгованості, 182739,95 грн. суми інфляційних витрат, а всього: 632498,28 грн., та вважає за необхідне задовольнити вказані позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги щодо стягнення на свою користь пені за прострочення виконання зобов`язання за договором.

Умовами договору дійсно було передбачено, що відповідач приймає на себе одностороннє зобов`язання вчинити дії спрямовані на будівництво об`єкту капітального будівництва. Договором було визначено, що строком введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію є IV квартал 2018 року. Тобто відповідач, мав вчинити виконати своє одностороннє зобов`язання за договором до 31.12.2018, та передати об`єкт нерухомості на користь замовника в вказані терміни.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було порушено строк виконання зобов`язання за договором, оскільки акт прийому-передачі об`єкта було підписано лише 04.08.2022.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за порушення з вини продавця строку прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію, зазначеного в п. 6.1 цього Договору, на строк понад шість місяців, продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) в розмірі 0,01% від вартості майнових прав на нежитлове приміщення за кожен день прострочення.

Позивач зазначає що пеня ним нарахована за період з 01.07.2019 р. по 04.08.2022 р. за 1130 днів на загальну суму 759 866,24 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розмір переплати за договором є меншим за заявлений розмір пені. Крім того, враховуючи відносити між сторонами склалися, предмет договору, обставини його виконання, факт стягнення процентів за невиконання зобов`язання та інфляційних витрат, суд вважає що відповідальність забудовника щодо виконання договору у виді стягнення пені в повному розмірі буде надмірним для відповідача.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 18.04.2023 № 199/3152/20 зазначається, що зміст частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18, провадження N 12-79гс19 (пункт 8.24) та від 28 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц, провадження N 14-623цс18 (пункт 85)).

В зв`язку з цим, суд вважає за можливе зменшити розмір пені з 759 866,24 грн. до 67 244,80 грн., що становить 1% від суми договору.

Таким чином, сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 699743,08 грн., з яких:

405528,00 грн. заборгованості у вигляді переплати за договором;

44230,33 грн. відшкодування у вигляді 3% річних від суми основної заборгованості; 182739,95 грн. суми інфляційних витрат.

67244,80 грн. сума пені.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

Статтею 133ЦПК України встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 137ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141ч.8ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано Договір про надання правової (правничої) допомоги від 04.10.2022, укладений між позивачем та АБ «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого, Додатковий договір від 04.10.2022 до договору про надання правової допомоги від 04.10.2022, Акт №1457 від 07.10.2022, Рахунок на оплату №1457 від 07.10.2022, а також ордер про надання правової (правничої) допомоги.

З наданих документів встановлено, що сума витрат на правову допомогу складає 6000,00 грн., яка документально підтверджена.

Під час подання позову відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач був звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 3.1 Додаткового договору до договору про надання правової (правничої) допомоги передбачено, що гонорар адвоката за надані послуги становить 10% від суми, що буде фактично стягнута на користь клієнта.

Судом було вирішено стягнути на користь позивача 699743,08 грн., тобто сума гонорару повинна становити 69 974,31 грн.

Відповідачем не було подано суду клопотань щодо зменшення розміру витрат на користь позивача.

В той же час договір, що укладений між клієнтом та адвокатом не може обмежувати суд щодо визначення розміру судових витрат, в тому числі щодо відповідності таких витрат реальним обставинам справи, її складності, тощо.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України " Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині третій статті 141ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що сума гонорару за ведення справи у суді в розмірі 69 974,31 грн. не відповідає складності справи, а тому може бути зменшена до 12 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,13,265,273,315 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-Укб» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно отриманих коштів за споживчим договором задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-Укб» (код ЄДРПОУ: 38825398, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2, літ. А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) грошову суму у розмірі 699 743,08 грн., яка складається з: 405528,00 грн. заборгованості у вигляді переплати за договором; 44230,33 грн. відшкодування у вигляді 3% річних від суми основної заборгованості; 182739,95 грн. суми інфляційних витрат; 67244,80 грн. сума пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-Укб» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 18000,00 грн., з яких: 6000,00 грн. за складання позову, 12 000,00 грн. гонорар за ведення справи у суді.;

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16 червня 2023 року

Суддя: Ю.Р. Піх