Постанова

від 07.06.2023 по справі 2-668/2010

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-668/2010 Номер провадження 22-ц/814/870/23Головуючий у 1-й інстанції Марченко В.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 січня 2022 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 09.04.2010 року задоволено позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та солідарно стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором-1 в сумі в сумі 23 313 доларів США 63 центи, що за курсом НБУ станом на 14.05.2009 року складає 177771 грн. 11 коп., заборгованість за кредитним договором-2 у розмірі 12485 доларів США 25 центів, що за курсом НБУ станом на 14.05.2009 року складає 95202 грн. 55 коп., а також судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

З рішення суду вбачається, що 07.06.2007 року між Акціонерним Комерційним Інноваційним банком «УкрСибБанк» і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11166253000 , який іменовано, як кредитний договір-1, на суму 25000 доларів США, та 19.11.2007-договір про надання споживчого кредиту № 11254083000-кредитний договір-2 за текстом рішення, на суму 13470 доларів США.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами від 07.06.2007 року та 19.11.2007 року укладені також договори поруки між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 ..

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2009 року, в порядку забезпечення позову, до розгляду справи, обмежено тимчасово ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу .

У вересні 2020 року, до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення по цивільній справі № 2-668/2010 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Заявник посилається на те, що наразі розгляд справи по суті завершений, рішення набрало законної сили, тому відсутні підстави для забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 21.09.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 09.11.2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, ухвала Жовтневого районного суду м.Харкова від 21.09.2020 року залишена без змін.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі № 2-668/2010 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.01.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26.04.2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, ухвала Жовтневого районного суду м.Харкова від 14.01.2021 року залишена без змін.

11 січня 2022 року до Жовтневого районного суду м. Харкова втретє надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 , про скасування заходу забезпечення позову в якому останній просить скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.10.2009 року по справі № 2-668/2010 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування клопотання заявник зазначає, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.10.2009 року до розгляду цивільної справи № 2-668/2010 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, було тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.04.2010 року розглянуто справу по суті та стягнуто солідно на користь АКІБ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором 1 в сумі 23 313,63 доларів США та заборгованість за кредитним договором 2 в сумі 12 485,25 доларів США. Також стягнуто солідарно на користь АКІБ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн. На даний час заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.04.2010 року у справі № 2-668/2010 набуло чинності. Також, зазначає, що момент винесення судом ухвали про обмеження його у праві виїзду як застосування виду забезпечення позову кредитні зобов`язання було забезпечено ще двома видами забезпечення - порукою та іпотекою як вид застави, фактичний розмір заборгованості, стягнутої з нього рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова у цивільній справі № 2-668/2010 від 09.04.2010 року є меншим за розмір грошової суми, за яку було продано шляхом проведення електронних торгів предмет іпотеки, якою було забезпечено виконання кредитних зобов`язань за договором, що є предметом розгляду у цивільній справі № 2-668/2010, також чинним ЦПК не передбачено такого заходу забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, в матеріалах справи № 2-668/2010 відсутні докази ухилення від виконання зобов`язань, що у своїй сукупності свідчить про наявність підстав для скасування заходів забезпечення, вжитих 06.10.2009 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 січня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 2-668/2010 за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що ухвала суду є такою , що порушує право на справедливий та неупереджений розгляд, постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи , висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи , ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вказує, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи , який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань , покладених на неї відповідним судовим рішенням , та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення . Та наявні у матеріалах справи докази, не дають підстав вважати , що боржник ухиляється від виконання зобов`язань.

ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 січня 2022 року , та скасувати заходи забезпечення позову у цивільній справі №2-668/2010 , у вигляді тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 30.07.2019року, з метою погашення заборгованості на користь ПАТ «УкрСиббанк», що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 11166253000 від 07.06.2007 року у розмірі 23313,63 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки-квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

24.06.2020 року відбулись електронні торги за відкритим 12.12.2019 року виконавчим провадження № 60876188, здійснено реалізацію предмета іпотеки-зазначеної у рішенні суду квартири за 480960,00 грн. У зв`язку з виконанням рішення суду від 30.07.2019 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області від 20.07.2020 виконавче провадження закінченою.

Разом з тим, інформації про те, що вимога за основним зобов`язанням за договором №11166253000 від 07.06.2007 у розмірі 23313,63 доларів США задоволена повністю або частково, суду не надано .

За рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 09.04.2010 року, стягнута одночасно заборгованість за кредитним договором-2 ( №11254083000) у розмірі 12485 доларів США 25 центів. Даних про виконання рішення у цій частині, відсутні.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви боржника про скасування заходів забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження фізичної особи у справі виїзду за межі України, виходив із необґрунтованості останньої та, відповідно, відсутності підстав для її задоволення.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2009 року, в порядку забезпечення позову, до розгляду справи, обмежено тимчасово ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу.

Відповідно до частини 1статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову.

Пунктом 10 частини 1статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вказана ухвала була чинною на час розгляду цієї справи судом першої інстанції (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні).

Суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги, що редакція ЦПК України, чинна на 06 жовтня 2009 року, не містила положень про обмеження права виїзду за межі України, адже наразі судом переглядається ухвала Жовтневого районного суду міста Хароква від 14 січня 2022 року , що ухвалена за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 поданої до суду 11 січня 2022 року , відтак, ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування заходів забезпечення позову, а не з апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2009 року. При вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову суд не вирішує питання про законність застосування заходів забезпечення позову, а вирішує питання чи відпала необхідність вжитих заходів.

За правилами ч. 1 та ч. 5 ст.81 ЦПК України саме на заявника покладається обов`язок з доведення тих обставин, на які особа посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Боржник ОСОБА_1 , як заявник, у своїй заяві у цій справі посилається на те, що обмеження у праві виїзду за межі України на даний час порушує його права.

Однак, при цьому, ОСОБА_1 , як заявником у цій справі, взагалі не надано доказів про погашення будь-якої заборгованості перед стягувачем на виконання вищезазначеного рішення суду.

За таких обставин, суд першої інстанції, правильно встановив, що будь-яких обставин, які б вказували саме на необхідність скасування судом вищезазначеного тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, боржником ОСОБА_1 , як заявником у цій справі, не зазначено.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 158ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Частинами 7 та 8статті 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13статті 158 ЦПК України.

Апелянт посилається на те , що законодавством не передбачено такого заходу забезпечення позову , як тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Як зазначалось вище , суд не переглядає законності застосування відповідного заходу забезпечення позову, суд розглядає питання щодо наявності підстав для скасування такого заходу забезпечення позову.

Ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Суд може скасувати забезпечення позову у зв`язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.

Згідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналізуючи викладене, судом першої інстанції правильно було встановлено, що в матеріалах даної справи відсутні докази, які-б давали підстави для скасування судом у цій справі обмежувальних заходів.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про подвійне одночасне застосування заходів забезпечення позову у вигляді обмеження права виїзду за межі України по двом різним цивільним справам, адже відповідно до положень ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак, з матеріалів справи вбачається , що оскаржується ухвала Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 січня 2022 року , ухвала Жовтневого районного суду міста Харкова від 29 березня 2011 року в справі №6-29/2011 не має в даному випадку правового значення , більше того, апелянтом вказано, що зазначена ухвала скасована постановою Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги заявника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, вжитого ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2009 року, не є доведеними, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 дублюють доводи заяви останнього у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи свідчать лише про позицію боржника у цій справі, і не спростовують обставин, встановлених судом першої інстанції на час постановлення оскаржуваної ухвали у цій справі (14 січня 2022 року), є безпідставними, не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення процесуального питання.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов