Рішення

від 14.09.2010 по справі 25/119пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАР СЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Д онецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.10 р. Справа № 25/119пд

за позовом Товариства з об меженою відповідальністю „Е ксим-Транзит”,

ЄДРПОУ 36442938, м.Доне цьк

до відповідача Іноземно го підприємства фірми „Бод екс”, м.Жерков Республіка Пол ьща

третя особа без самостійни х вимог на предмет спору на ст ороні відповідача

Товариство з обмеженою від повідальністю „МАЗ-транс”, Є ДРПОУ 30711276,

м.Донецьк

про визнання недійсним до говору відступлення права ви моги (цесії) № 09/1 від

27.03.2009 та додаткової угоди від 04.07.2009 до договору відступле ння права

вимоги (цесії) № 09/1 від 27.03.2009

Суддя Лев шина Г.В.

Представники:

від позивача: не з' явився

від відповідача: Стукале нко К.І.-по дов.

від третьої особи: не з' яви вся

В засіданні суду брали учас ть:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою від повідальністю „Ексим-Транзи т”, м.Донецьк, позивач, звернув ся до господарського суду з п озовною заявою до відповідач а, Іноземне підприємство фір ма „Бодекс”, м.Жерков Республ іка Польща, про визнання неді йсним договору уступки права вимоги (цеісії) від 27.03.2009р. №09/1 та додаткової угоди до нього ві д 04.07.2009р., який був укладений між сторонами.

В обгрунтування своїх вимо г позивач посилається на ті о бставини, що він не є фінансов ою установою та не має ліценз ії на право здійснення фінан сових послуг, внаслідок чого угода від 27.03.2009р. №09/1 та додатков а угода до неї від 04.07.2009р. вчинен і сторонами з порушенням вим ог ст.ст.91, 1079 Цивільного кодекс у України, Закону України „Пр о фінансові послуги та держа вне регулювання ринків фінан сових послуг”. Крім цього, за т вердженням позивача, спірний договір є фіктивним правочи ном.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 15.06.2010р., в яком у проти позовних вимог запер ечує. В обгрунтування своїх з аперечень проти позову відпо відач посилається на ті обст авини, що за своєю правовою пр иродою укладений між сторона ми договір не є договором фак торингу. Одночасно, відповід ач також стверджує про безпі дставність посилань позивач а на фіктівність оспорюваног о правочину.

Ухвалою від 05.08.2010р. до участі у справі в якості третьої особ и без самостійних вимог на пр едмет спору на стороні відпо відача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „МАЗ-транс”, м.Донецьк.

Третя особа пояснень по сут і спору не надала, в судові зас ідання не з' явилась.

Розглянувши матеріали спр ави, заслухавши пояснення ст орін, господарський суд вста новив:

27.03.2009р. між позивачем та відпо відачем був підписаний догов ір №09/1 відступлення права вим оги (цесії).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору відповідач відступ ає позивачу, а позивач набува є право вимоги, належне відпо відачу, і стає кредитором за к онтрактом №19 від 18.09.2007р. між відп овідачем та ТОВ „МАЗ-транс”.

04.07.2009р. між сторонами підписа но додаткову угоду до догово ру від 27.03.2009р. №09/1, згідно з якою за домовленістю сторін компенс ація відповідача за відступл ення права вимоги становить 377500,00 Євро.

Відповідно до ст.1 Закону Ук раїни „Про фінансові послуги та державне регулювання рин ку фінансових послуг” фінанс овими послугами є операції з фінансовими активами, що зді йснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках , передбачених законодавство м, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових актив ів, з метою отримання прибутк у або збереження реальної ва ртості фінансових активів.

Статтею 4 вказаного закону п ередбачено, що однією з фінан сових послуг є факторинг, тоб то, з урахуванням вимог ст.1077 Ци вільного кодексу України дог овір, за яким одна сторона (фак тор) передає або зобов'язуєть ся передати грошові кошти в р озпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт ві дступає або зобов'язується в ідступити факторові своє пра во грошової вимоги до третьо ї особи (боржника).

При цьому, згідно із ст.1079 Цив ільного кодексу України факт ором може бути банк або фінан сова установа.

Виходячи зі змісту позовно ї заяви правовідносини за сп ірним договором є відносинам и факторинга, внаслідок чого , за думкою позивача, на них ро зповсюджується дія норм, які регулюють договір факторинг у.

За таких обставин, як вказує позивач, враховуючи, що він не є фінансовою установою та не має ліцензії на право здійсн ення фінансових послуг, дого вір від 27.03.2009р. №09/1 та додаткова у года до нього від 04.07.2009р. вчинен і сторонами з порушенням вим ог ст.ст.91, 1079 Цивільного кодекс у України, Закону України „Пр о фінансові послуги та держа вне регулювання ринків фінан сових послуг”.

Крім цього, за твердженням п озивача, укладання спірного договору є фіктівним правочи ном, враховуючи відсутність у позивача на момент підписа ння договору від 27.03.2009р. №09/1 грош ових коштів та невиконання н им в подальшому умов вказано го договору.

Враховуючи викладене, пози вачем заявлені вимоги про ви знання недійсним договору ус тупки права вимоги (цеісії) ві д 27.03.2009р. №09/1 та додаткової угоди до нього від 04.07.2009р., який був укл адений між сторонами.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, ви кладених у відзиві на позовн у заяву від 15.06.2010р.

Виходячи з принципу повног о, всебічного та об' єктивно го розгляду всіх обставин сп рави, суд приймає до уваги зап еречення відповідача та вваж ає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без за доволення, враховуючи наступ не:

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивіл ьного кодексу України зобов' язання виникають, зокрема, з д оговору.

Як вказувалось вище, 27.03.2009р. мі ж позивачем та відповідачем був підписаний договір №09/1 ві дступлення права вимоги (цес ії), відповідно до якого відпо відач відступає позивачу, а п озивач набуває право вимоги, належне відповідачу, і стає к редитором за контрактом №19 ві д 18.09.2007р. між відповідачем та ТО В „МАЗ-транс”.

Виходячи зі змісту позовно ї заяви, за твердженням позив ача, вказаний вище договір є д оговором факторингу.

Поняття договору факторин гу визначено у ч.1 ст.1077 Цивільн ого кодексу України, відпові дно до якої за договором факт орингу (фінансування під від ступлення права грошової вим оги) одна сторона (фактор) пере дає або зобов'язується перед ати грошові кошти в розпоряд ження другої сторони (клієнт а) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступи ти факторові своє право грош ової вимоги до третьої особи (боржника).

Слід зазначити, що визначен ня місця договору факторингу в системі цивільно-правових договорів, що опосередковую ть передачу права вимоги, має суттєве значення, оскільки, п оміж іншого, таке розмежуван ня визначає необхідність дот римання спеціальних вимог що до особи, яка виступає фактор ом.

Зокрема, згідно із ст.1079 Циві льного кодексу України факто ром може бути банк або фінанс ова установа.

За наведеним визначенням д оговору факторингу цей догов ір спрямований на фінансуван ня однією стороною іншої сто рони шляхом передачі в її роз порядження певної суми грошо вих коштів.

Зазначена послуга за догов ором факторингу надається фа ктором клієнту за плату, розм ір якої визначається договор ом. При цьому, сама грошова вим ога, передана клієнтом факто ру, не може розглядатись як пл ата за надану останнім фінан сову послугу.

Така сама позиція щодо дого вору факторингу міститься в постанові Верховного Суду Ук раїни від 10.07.2007р. по справі №26/347-06-65 31.

Як встановлено судом, відпо відно до п.2 договору від 27.03.2009р. № 09/1 передбачено, що до позивача переходить право вимоги від повідача в обсязі та на умова х, що існували на момент 02.03.2009р.

За приписом п.1 додаткової у годи від 04.07.2009р. до договору від 27.03.2009р. №09/1 компенсація відповід ача за відступлення права ви моги становить 377500,00 Євро.

Таким чином, за висновками с уду, розрахунок за спірним до говором відбувся шляхом пере дачі позивачем відповідачу г рошових коштів в сумі 377500,00 Євро .

З урахуванням вимог ст.1077 Ци вільного кодексу України за договором факторингу позива ч мав би передати грошові кош ти в розпорядження відповіда ча за плату, а відповідач мав б и відступити позивачу своє п раво грошової вимоги до трет ьої особи (боржника) та сплати ти певну плату за це позивачу .

Проте, як встановлено вище, за умовами договору від 27.03.2009р. №09/1 відсутні будь-які зобов' язання позивача з передачі г рошових коштів в розпоряджен ня відповідача за плату.

Таким чином, враховуючи, що договір від 27.03.2009р. №09/1 не містит ь у собі зобов' язань позива ча з передачі в розпорядженн я відповідачу грошових кошті в за плату, за висновками суду , цей договір за своєю правово ю природою не є договором фак торингу.

Як наслідок, твердження поз ивача щодо необхідності отри мання ним дозволу на здійсне ння відповідної діяльності є безпідставними.

Згідно із ст.91 Цивільного ко дексу України юридична особа може здійснювати окремі вид и діяльності, перелік яких вс тановлюється законом, після одержання нею спеціального д озволу (ліцензії).

Відповідно до ст.227 Цивільно го кодексу України правочин юридичної особи, вчинений не ю без відповідного дозволу (л іцензії), може бути визнаний с удом недійсним.

Статями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу Укра їни встановлений принцип гос подарського судочинства, згі дно з яким кожна сторона пови нна довести обставини, на які вона посилається в обгрунту вання своїх вимог або запере чень.

Таким чином, при заявленні в имог про визнання договору н едійсним згідно вимог ст.227 Ци вільного кодексу України поз ивачем має бути доведено, зок рема, обов' язковість наявно сті у особи відповідного доз волу на вчинення правочину.

За висновками суду, позивач ем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Гос подарського процесуального кодексу України не визначен о відповідних правових норм, які б підтверджували обов' язковість отримання ним дозв олу на укладання договору ві д 27.03.2009р. №09/1 про відступлення пр ава вимоги.

За приписами ч.1 ст.234 Цивільн ого кодексу України фіктивни м є правочин, який вчинено без наміру створення правових н аслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характ еризується тим, що сторони вч иняють такий правочин лише д ля виду, знаючи заздалегідь, щ о він не буде виконаний. При вч иненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж т і, що передбачені правочином . Для визнання правочину фікт ивним ознака вчинення його л ише для вигляду має бути влас тива діям обох сторін правоч ину.

При цьому, з урахуванням вим ог ст.ст.4-3, 33 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и позивач, який звертається з вимогою про визнання правоч ину фіктивним, має довести ві дсутність в учасників правоч ину наміру створити юридичні наслідки.

Сам по собі факт невиконанн я сторонами умов правочину н е робить його фіктивним. Згід но постанови пленуму Верховн ого Суду України від 28 квітня 1978р. N3 "Про судову практику в спр авах про визнання угод недій сними" зазначено, що невикона ння або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною і у цьому разі сторона вправі ви магати розірвання договору а бо застосування інших встано влених наслідків.

Як встановлено судом, виход ячи зі змісту позовної заяви , позивач посилається на невч инення сторонами жодних дій, направлених на виконання до говору від 27.03.2009р. №09/1 та додатко вої угоди до нього, тобто, на н евиконання сторонами умов ук ладеного договору.

Проте, як вказувалось вище, викладені обставини не можут ь бути підставою для визнанн я договору недійсним.

З урахуванням викладеного , за висновками суду, позиваче м не доведено відсутність у с торін договору від 27.03.2009р. №09/1 ст ворити юридичні наслідки, вн аслідок чого твердження пози вача про фіктівність спірног о договору є безпідставними.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою н едійсності правочину є недо держання в момент вчинення п равочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені части нами першою - третьою, п'ятою т а шостою статті 203 цього кодек су, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодек су, іншим актам цивільного за конодавства, а також моральн им засадам суспільства; особ а, яка вчиняє правочин, повинн а мати необхідний обсяг циві льної дієздатності; волевияв лення учасника правочину має бути вільним і відповідати й ого внутрішній волі; правочи н має бути спрямований на реа льне настання правових наслі дків, що обумовлені ним; право чин, що вчиняється батьками (у синовлювачами), не може супер ечити правам та інтересам їх ніх малолітніх, неповнолітні х чи непрацездатних дітей.

Таким чином, недійсність пр авочину зумовлюється наявні стю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) зміст у правочину; дефекти (недотри мання) форми; дефекти суб'єктн ого складу; дефекти волі - неві дповідність волі та волевияв лення.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Госп одарського процесуального к одексу України позивачем під став для визнання спірного д оговору уступки права вимоги (цеісії) від 27.03.2009р. №09/1 та додатко вої угоди до нього від 04.07.2009р. не дійсним до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконніст ь змісту правочину, ані недот римання форми, ані невідпові дність волі та волевиявлення ).

За таких обставин, враховую чи, що позов не доведений пози вачем, вимоги про визнання не дійсним договору уступки пра ва вимоги (цеісії) від 27.03.2009р. №09/1 т а додаткової угоди до нього в ід 04.07.2009р. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повн істю.

На підставі викладеного, ке руючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарсь кого процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задов оленні позовних вимог Товари ства з обмеженою відповідаль ністю „Ексим-Транзит”, м.Доне цьк до Іноземного підпри ємства фірми „Бодекс”, м.Жерк ов Республіка Польща про виз нання недійсним договору уст упки права вимоги (цеісії) від 27.03.2009р. №09/1 та додаткової угоди д о нього від 04.07.2009р., який був укла дений між сторонами.

Рішення оголошено повніст ю в судовому засіданні 14.09.2010р.

Суддя