Ухвала

від 16.06.2023 по справі 380/13245/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/13245/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 червня 2023 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД ТЕНЕТ" до виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправними рішення,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУД ТЕНЕТ" (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та нечинним рішення відповідача від 08.06.2022 № 140 "Про встановлення пристрою обмеження транспортних засобів та заборонного дорожнього знаку по вул. Сихівська у с. Липівка".

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Позовна заява не відповідає вимогам КАС України, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У позовній заяві позивач зазначає, що оспорюване рішення є нормативно-правовим актом. Так, особливості оскарження нормативно-правових актів, зокрема, органів місцевого самоврядування, передбачені статтею 264 КАС України. Правила цієї статті не містять спеціальних вимог щодо строку звернення до адміністративного суду з позовами, предметом оскарження яких є нормативно-правові акти. Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2019 у справі № 712/8985/18 "...дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту. Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту".

Відтак, позивач вважає, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.

Таким чином, на думку позивача, ним дотриманні вимоги КАС України щодо строків звернення до суду.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо дотримання ним строку звернення до суду, необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст. 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним рішення відповідача від 08.06.2022 № 140 "Про встановлення пристрою обмеження транспортних засобів та заборонного дорожнього знаку по вул. Сихівська у с. Липівка", вважаючи, що оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Отже, нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 990/92/22.

Зі змісту рішення виконавчого комітету Тростянецької сільської ради від 08.06.2022 №140 "Про встановлення пристрою обмеження транспортних засобів та заборонного дорожнього знаку по вул. Сихівська у с. Липівка" слідує, що розглянувши клопотання старости Липівського старостинського округу та схему організації дорожнього руху на ділянці вулиці Сихівська у с. Липівка, враховуючи посилений рух великогабаритного транспорту на цій ділянці поблизу Липіського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, зважаючи, що рух великогабаритного транспорту створює небезпеку життю та здоров`ю громадян, а також з урахуванням наявності іншої об`їзної дороги, що дає можливість ТОВ "ВУД ТЕНЕТ" належним чином і надалі здійснювати його господарську діяльність, виконавчий комітет вирішив встановити пристрій обмеження висоти транспортних засобів висотою 3,5 м на вулиці Сихівська біля будинку № 14 та один заборонний дорожній знак 3.18 "Рух транспортних засобів" висота яких перевищує 3,5 м, заборонено" на вулиці Сихівська біля будівлі № 1 в межах населеного пункту с. Липівка на території Тростянецької сільської територіальної громади згідно з проектними пропозиціями.

Таким чином, рішення від 08.06.2022 № 140 не має ознак нормативно-правового акту, оскільки це рішення не встановлює загальнообов`язкових правил поведінки на невизначене коло осіб, не діє впродовж тривалого часу, а вичерпує свою дію фактом встановлення пристою обмеження висоти транспортних засобів та заборонного дорожнього знаку на вулиці Сихівська у с. Липівка.

Позаяк оспорюваним рішенням порушені права позивача щодо, як він стверджує, здійснення господарської діяльності про його існування позивач повинен був дізнатися не пізніше липня 2022 року.

До суду із позовом за захистом порушеного права у спосіб скасування рішення від 08.06.2022 № 140 ТОВ "ВУД ТЕНЕТ" звернулося 12.06.2023.

Зважаючи на наведене вище, суддя дійшла висновку про звернення позивача до суду поза межами шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України.

Відповідно до ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки позивач пропустив передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України строк звернення до суду та не надав заяви про поновлення пропущеного строку із належними доказами в обґрунтування поважності причин такого пропуску, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позовна заява відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення її недоліків, а саме:

- подання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,

у х в а л и л а :

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 380/13245/23 та зазначенням прізвища судді, яка прийняла ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя Кисильова О.Й.