Постанова

від 13.06.2023 по справі 640/9838/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9838/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Грибан І.О. за участю секретаря: Рожок В. В.

представника позивача Єрмоленка Є.В., представника відповідача Рибак А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Робота Інтернешнл» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 29.07.2022) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Робота Інтернешнл» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Робота Інтернешнл" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому, з урахуванням зміни предмету позову просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від № 00003221402 від 15.03.2019, № 00007161402 від 27.05.2019, № 0012291409 від 15.03.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року позов залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Робота Інтернешнл" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2022 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року вирішено здійснювати розгляд справи у відкритому судовому зсіданні.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечно.

В судовому засіданні представником позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримано, представником відповідача щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Робота Інтернешнл" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2016 по 30.09.2018. За результатами перевірки складено акт від 14.02.2019 № 104/26-15-14-02-02/34190717 (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК України, п.4, п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», занижено податок на прибуток на загальну суму 194592 грн;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму ПДВ 84839 гривень.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2019:

- №00003221402 про донарахування 84839 грн ПДВ та застосування 42420 грн штрафних санкцій;

- №00003231402 про донарахування 194592 грн податку на прибуток та застосування 97296 грн штрафних санкцій;

- № 0012291409 про застосування 468 170,40 грн штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач 25.03.2019 в порядку ст.56 ПК України направив до Державної фіскальної служби України скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДФС України від 23.05.2019 № 23687/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги частково задоволено скаргу, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.03.2019 № 00003231402 в частині заниження доходу по взаємовідносинах з компанією «СНОУЛЕСС ГЛОБАЛ ЛІМІТЕД» (Кіпр) і у відповідній частині застосовані штрафні (фінансові) санкції, а в інші частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.03.2019 №0012291409, №00003221402 залишено без змін.

На підставі акту перевірки та ДФС України від 23.05.2019 № 23687/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення № 00007161402 від 27.05.2019 про донарахування 125652 грн. податку на прибуток приватних підприємств та застосування 62826 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК). До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу(п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування: збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 00007161402 від 27.05.2019 щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток за операціями будівельного підряд, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на формування витрат у перевіряємий період вплинуло формування таких за рахунок укладеного між позивачем та ПП «Термобуд-Київ» договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт від 21.03.2016 №21/03/16, від 03.10.2016 №03/10/16, від 04.10.2016 №04/10/16, від 17.11.2016 №17/11/16 в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 15-а.

Під час перевірки позивачем на письмовий запит податкового органу повідомлено, що в 4 кварталі 2016 року ТОВ "Робота Інтернешнл" самостійно виявила помилку в обліку, та перекваліфікувала витрати по взаємовідношенням з ПП «Термобуд-Київ» на рахунок обліку основних засобів «Об`єкти будівництва». Після закінчення ремонтних робіт в грудні 2016 року в бухгалтерській програмі проведена операція по введенню об`єкта в експлуатацію, та складалась з усіх витрат, пов`язаних з ремонтом офісного приміщення в 2016 році. У період 2017 року послуги з поточного та капітального ремонту орендованого приміщення, які надавало ПП «Термобуд-Київ», відображені в складі основних засобів групи 3 «Об`єкти будівництва». За вказані періоди оплати на користь ПП «Термобуд-Київ» напряму до складу витрат господарського призначення не включались.

Зазначені обставини апелянтом не заперечуються.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 01.01.2018 по 30.09.2018 ПП «Термобуд-Київ» надавав ТОВ "Робота Інтернешнл" послуги, а саме будівельно-ремонтні роботи за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 15-А.

Зазначені витрати в сумі 246 413,00 грн віднесені ТОВ "Робота Інтернешнл" до складу витрат господарського призначення та не відображені в складі основних засобів групи 3 «Об`єкти будівництва».

Акти виконаних робіт період з 01.01.2018 по 30.09.2018 ПП «Термобуд-Київ» не містили обов`язкових реквізитів, а саме дату і місце складання, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також ТОВ "Робота Інтернешнл" віднесено до складу витрат господарського призначення інші послуги пов`язані з капітальним ремонтом приміщень за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 15-А, та які не відображені в складі основних засобів групи 3 «Об`єкти будівництва», а саме на адресу ТОВ "Робота Інтернешнл" (Замовник) оформлено акти здачі - приймання робіт та видаткові накладні з ТОВ «КРТ-ТРЕЙД», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 ..

Зазначені витрати віднесено підприємством до складу витрат господарського призначення та не були відображені в складі основних засобів групи 3 «Об`єкти будівництва».

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності висновків податкового органу, що ТОВ "Робота Інтернешнл" безпідставно завищено показники у рядку 2130 звіту про фінансові результати «Адміністративні витрати» на загальну суму 418997 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період товариством завищено рядок 3.2.4 додатка РІ «Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу III ПК України)» в результаті невірного відображення показника на загальну суму 279069 грн.

Зокрема, проведеною перевіркою встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Робота Інтернешнл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, акт від 20.03.2017 №90/26-15-14-02- 02/34190717, встановлено, що об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності (+, -) (ряд. 07 Декларації), р.04 за 2015 рік становить «-» 6963778 гривень. Підприємством порушення викладені в акті перевірки щодо податку на прибуток не оскаржувались та були сплачені в повному обсязі.

У 2016 році, в тому числі за період з 01.10.2016 по 31.12.2016, в рядок 3.2.4 РІ «Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу III Податкового кодексу України)» ТОВ "Робота Інтернешнл" відображено показник в сумі 7242847 гривень.

Наведені обставини апелянтом жодним чином не заперечено та не спростовано.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності висновків податкового органу щодо завищення показника рядка 3.2.4 додатка РІ «Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу III ПК України)» за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 в сумі 279069 грн.

Щодо правомірності повідомлення-рішення № 00003221402 від 15.03.2019, яким товариству збільшено зобов`язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, висновки податкового органу щодо безпідставного формування податкового кредиту сумами податку на додану вартість сплаченого при придбанні алкогольних виробів у контрагентів ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна», МАГАЗИН «ЦЕНТР СЕРВІСУ ДЛЯ ХОРЕКА», ТОВ «КОТНАР», ТОВ «ВИНФОРТ» та ТОВ «МДМ КОРПОРЕЙШН», ФІЛІЯ АДЕЛ ТОВ «МДМ КОРПОРЕЙШН» на загальну суму 56 512,00 гривень, оскільки у господарській діяльності підприємства такі товари використано не було.

Апелянтом не заперечується факт формування податкового кредиту з урахуванням вказаних взаємовідносин, однак вказується, що придбаний алкоголь товариством використано у господарській діяльності, зокрема, як подарунки при рекламних акціях.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем як до перевірки так і до суду надано копії видаткових накладних №464176/46 від 29.11.2016, №349 від 17.11.2017, №1641133/16 від 27.02.2018, №1624068/16 від 17.11.2016, №16092228/16 від 12.07.2017, №773 від 22.06.2017, №734 від 26.10.2017, №320 від 12.10.2017 та податкових накладних №4641176 від 29.11.2016 на суму ПДВ 32 192,4 грн., №КТР-000245 на суму ПДВ 13500 грн., №1641133 від 27.02.2018 на суму ПДВ 7703,6 грн., №1624068 від 17.11.2016 на суму ПДВ 955,79 грн., №1609222 від 12.07.2017 на суму ПДВ 765,28 грн., №РК1- 006112 від 22.06.2017 на суму ПДВ 532,61 грн, №РН-0002113 від 26.10.2017 на суму ПДВ 453,6 грн., №РН-0001337 на суму ПДВ 408,24 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ, та уточнюючих розрахунків за період з 01.10.2016 по 30.09.2018.

Товариством, як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді зазначалось, що у період з 01.10.2016 по 30.09.2018 року позивач відповідно до локальних актів - розпоряджень на придбання алкогольних напоїв для маркетингової та представницької акції №2016/11-01 від 15.11.2016, №2016/11-02 від 25.11.2016, №2017/10-01 від 05.10.2017, №2017/11-01 від 15.11.2017, №2017/06-01 від 15.06.2017, №2018/02-01 від 20.02.2018, №2017/07-01 від 05.07 2017 проводив низку маркетингових та представницьких кампаній, метою яких було стимулювання реалізації послуг за основним профілем діяльності, а саме послуг з підбору персоналу.

Саме в рамках вказаної маркетингової кампанії VIP-клієнтам вручалися подарункові набори, що включали алкогольні напої.

З огляду на викладене апелянт вважає, що придбання алкогольних напоїв відбувалося з метою використання їх в господарській діяльності позивача при здійсненні оподатковуваних ПДВ операцій з постачання послуг, то підстав для застосування норм п. 198.5 ст.198 ПК України та визначення позивачу податкових зобов`язань з ПДВ немає.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Робота Інтернешнл» не отримувало ліцензію на торгівлю алкоголем, крім того, товариством у період з 01.10.2016 по 30.09.2018 не отримувало доходу від придбанню алкогольних виробів, що свідчить про відсутність економічних вигод.

Також, цілком безпідставними є доводи апелянта в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012291409 від 15.03.2019 щодо дотримання порядку ведення касових операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, проведеною перевіркою встановлено, що згідно прибуткових касових ордерів від 27.04.2018 № 21 на суму 12 500,00 грн., від 27.04.2018 № 22 на суму 78 985,08 грн. та від 27.04.2018 № 23 на суму 2149,00 грн. операції з оформлення надходжень готівки до каси підприємства проводив головний бухгалтер, на якого покладено обов`язки касира на ОСОБА_3 , (згідно з наказом від 11.01.2016 № 01/16 «Про покладання обов`язків касира ТОВ «Робота Інтернешнл»),

Поряд із цим, у періоді з 16.04.2018 по 30.04.2018 не виконував обов`язки головного бухгалтера та касира так, як був у відпустці згідно наказу (розпорядження) про надання відпустки від 04.04.2018 № 99-о та табеля обліку використання робочого часу за період з 01.04.2018 по 30.04.2018.

Головний бухгалтер, який виконував обов`язки касира ОСОБА_3 цінності, що передаються під відповідальність, іншій матеріально-відповідальній особі не передавав, акт про перерахування та передавання за підписами керівника та головного бухгалтера не складався. Згідно з наказом (розпорядженням) «Про переведення на посаду заступника головного бухгалтера» від 13.01.2017 № 03-к та посадовою інструкцією від 13.01.2017 виконання обов`язків головного бухгалтера за його відсутності покладено на заступника головного бухгалтера ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 11 р. II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення №148, в редакції чинній на момент виникнення правопорушення) готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до п. 32 р. III Положення №148 приймання і видача готівки за касовими ордерами проводиться тільки в день їх складання.

Згідно п. 44, п.45 р. IV Положення №148 касир відповідно до законодавства України несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих їм цінностей. Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам. Цінності, передані касиру під відповідальність, у разі його відсутності перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або в присутності комісії, призначеної керівником установи/підприємства. Про результати перерахування і передавання цінностей складається акт за підписами зазначених осіб.

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Представник апелянта в судовому засіданні щодо перебування головно бухгалтера у відпустці, натомість вказується, що перебування у відпустці не позбавляє головного бухгалтера права виконувати свої посадові обов`язки.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи апелянта.

У період відпустки керівник (головний бухгалтер) не може виконувати посадові обов`язки, оскільки відпустка є формою відпочинку, що гарантується всім працівникам (ст. 45 Конституції України). У період відпустки працівник не може бути притягнений до відповідальності за неналежне виконання своїх обов`язків, а тому його повноваження на цей період мають бути припинені.

Неможливість виконання працівником своїх обов`язків під час відпустки можна обґрунтувати також тією обставиною, що ст. 79 Кодексу законів про працю України передбачена можливість відкликання працівника з відпустки в установленому порядку. Також законодавством передбачена можливість суміщення посад і виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Для виконання функцій керівника (головного бухгалтера) на час його відпустки може бути призначений виконувач обов`язків керівника (головного бухгалтера), який користується всіма повноваженнями керівника (головного бухгалтера), у тому числі правом підпису.

Таким чином, ГУ ДФС у м. Києві дійшло вірного висновку, що надходження готівки до каси підприємства 27.04.2018 в сумі 93634,08 грн не підтверджені первинними документами, а саме в зазначений вище день одержання готівки до каси підприємства, прибуткові касові ордери належним чином не складались, облік готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів 27.04.2018 не проводився. Загальна сума не оприбуткованої готівки за 27.04.2018 склала - 93634,08 грн, чим порушено п. 11 р. II Положення №148.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 254, 255, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Робота Інтернешнл» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Робота Інтернешнл» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 20.06.2023)