Постанова

від 20.06.2023 по справі 560/10/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

20 червня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, у якому просив зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.08.2019 по день фактичного розрахунку 22.12.2022.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року позов - задоволено частково.

Визнано протиправною невиплату 4 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області ОСОБА_1 середнього заробітку/грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язано 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток/грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 34897,09 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону).

У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в який просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

26 травня на адресу суду надійшов відзив від відповідача, у якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просити залишити рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року без змін.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року, з урахуванням ст.311 КАС України, апеляційну скаргу позивача призначено в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду - ОСОБА_1 проходив службу у 22 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, яка на даний час згідно з наказом ДСНС від 27.04.2021 року №252 "Про припинення юридичних осіб шляхом приєднання" реорганізована та приєднана до 4 пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 23.08.2019 позивача звільнено з військової служби цивільного захисту з 24.08.2019 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі №560/16954/21 зобов`язано 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2015 із застосуванням місяця підвищення доходів (базового місяця) січня 2008 року. Зобов`язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з 01.12.2018 по 31.05.2019.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2022 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 змінено в частині відмови визначення базового місяця січня 2008 для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Мотивувальну частину викладено в редакції цієї постанови. Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2022 викладено у такій редакції: "Зобов`язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін (так званого базового місяця), для розрахунку індексації. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 залишено без змін.

На виконання цього рішення відповідачем здійснено виплату позивачу коштів у сумі 88137,47 грн., що доводиться випискою банківської установи, копія якої є у справі.

Таким чином, фактичний остаточний розрахунок з позивачем щодо виплати належних йому коштів відповідач провів 23.12.2022 року.

Позивач, вважаючи, що з ним несвоєчасно отримано належні до виплати грошові кошти при звільненні з військової служби, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, зокрема щодо суми виплати середнього заробітку/грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, тому в даному випадку суд апеляційної інстанції надає оцінку доводам позивача в цій частині.

Відповідно до обґрунтування поданої апеляційної скарги слідує, що позивач вважає, що йому має бути виплачена сума коштів у розмірі 230 624,025 грн., а не у розмірі 34 897,09 грн., як то ухвалено судом першої інстанції.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Днем звільнення є останній робочий день, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 по справі №821/1226/16). Саме у цей день (день звільнення або день виключення зі списків військової частини для військовослужбовців) на підставі ст. 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.

З матеріалів справи встановлено, що позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 24.08.2019, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 25.08.2019 є днем початку періоду невиплати.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином слідує, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням.

Відповідно до виписок по карткових рахунках позивача відповідач 23.12.2022 року виплатив йому заборгованість по грошовому забезпеченню в сумі 88 137 грн. 47 коп. ( індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 як місяця підвищення доходів, та з 01.12.2018 по 31.05.2019)

Відповідно до довідки про доходи від 16.01.2023 № 8/34, наданої відповідачем, грошове забезпечення позивача склало за червень 2019 - 15049,12 грн. (31 робочий та відпрацьований день), за липень 2019 - 13982,72 грн. (30 робочих та відпрацьованих днів), отже середньоденне грошове забезпечення позивача становить 475,93 грн. (нараховане грошове забезпечення/ 61).

В той же час колегія суддів враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців.

Таким чином, враховуючи, що проведення остаточного розрахунку з позивачем відбулося після внесених змін у законодавстві, до спірних правовідносин підлягає застосуванню змінена редакція статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванню та вирішенню спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

Отже, період затримки розрахунку при звільненні обмежено шістьма місяцями, у зв`язку із чим позивачу належить до виплати компенсація у вигляді середнього заробітку за період тривалістю 184 календарних дні.

Сума коштів, визначена відповідно до ст. 100 Порядку становить 87571,12 грн. (475,93 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) * 184 (кількість днів затримки розрахунку).

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд, у постанові від 30.11.2020 року, у справі №480/3105/19 щодо аналогічних правовідносин визначив інший механізм розрахунку розміру компенсації, зазначивши, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення повинне залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, Верховний Суд враховує таке (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Верховний Суд застосував критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, та принцип пропорційності суми виплати, яка повинна залежати від того, яку частку у відсотковому відношенні сума виплаченої заборгованості становить у складі усіх належних працівнику на дату звільнення виплат.

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, з матеріалів справи встановлено, що розмір належних позивачу при звільненні виплат склав 133050,07 грн. (виплата без урахування виплат за судовими провадженнями, довідка від 11.04.2023 №58/64). Також на виконання рішення суду, про яке зазначалось вище, позивачу виплачено 88137,47 грн. (сума індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця 2008 та з 01.12.2018 по 31.05.2019 року, яка не були виплачені на дату звільнення). Таким чином, загальна сума коштів, які позивач повинен був отримати під час розрахунку при звільненні становить 133050,07 грн. + 88137,47 грн. = 221187,54 грн.

Сума виплаченої заборгованості в розмірі 88137,47 грн. становить 39,85 % від усієї суми виплат. З огляду на це, виходячи з принципу пропорційності позивачу необхідно виплатити 34897,09 грн., які становлять 39,85 % від 87571,12 грн. (розрахованих згідно з Порядком № 100 та з урахуванням обмеження періоду виплати 6 місяцями, як то регламентовано внесеними змінами відповідно до Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ).

Враховуючи вищезазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.