Постанова

від 20.06.2023 по справі 300/4406/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4406/22 пров. № А/857/7506/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, ухвалене суддею Панікар І.В. у м. Івано-Франківську за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 300/4406/22 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт С» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 17.10.2022 року № 73/09-19-04-01-06/39833829.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 17.10.2022 року № 73/09-19-04-01-06/39833829.

Зобов`язано Головне управління ДПС в Івано-Франківській області прийняти рішення щодо неможливості своєчасного виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Автопорт С» свого податкового обов`язку.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт С" сплачений судовий збір в сумі 2481 грн.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прийняв протиправне рішення, оскільки, в ході розгляду справи встановлено, що позивач не має можливості своєчасно виконувати свої податкові зобов`язання.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що позивач не надав достатньо доказів про те, що він не має можливості виконувати свої податкові зобов`язання.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивач знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Луганській області. Види економічної діяльності: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 63.999 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у; 69.10 діяльність у сфері права; 69.20 діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.

26.09.2022 року позивач подав заяву до ГУ ДПС у Луганській області про відсутність можливості виконання податкових обов`язків.

У зв`язку з продовженням військового конфлікту на території Луганської області та встановленням простою у роботі Головного управління ДПС у Луганській області, наказом ДПС України від 09.06.2022 року № 311 виконання повноважень ГУ ДПС у Луганській області закріплено за Головним управління ДПС в Івано-Франківській області.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач 07.10.2022 року прийняв попереднє рішення № 20/09-19-01-06/39833829 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку. Цим рішенням запропоновано надати додаткові документи на підтвердження зазначеної у заяві підстави неможливості виконання платниками податків податкових обов`язків, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, отриманий у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, у разі викрадення основних засобів або руйнування /втрати майна; документи, що засвідчують про акти мародерства, грабежу, рейдерства, захоплення майна та примусового захоплення приміщення (копія заяви до територіального органу внутрішніх справ та документ, виданий відповідним правоохоронним органом щодо реєстрації кримінального провадження тощо); подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних акті, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (Портал Дія), тощо; даних про рух коштів, починаючи з 24.02.2022 року по даний час, - по всіх активних рахунках, відкритих в АТ "Укрексімбанк" (два рахунки), АБ "Укргазбанк" (один рахунок), копії платіжних доручень (розрахункових та інших документів щодо ініціювання переказу коштів) або їх скріншот (знімок екрану) платника податку на сплату узгоджених сум грошових зобов`язань, податкового боргу, поданих до банку, що залишилися невиконаними, оскільки кошти не були зараховані до бюджету у зв`язку із відключенням банку від системи електронних платежів або порушення у роботі системи авторизації банку разом із документом або повідомленням банку (вказується посилання на офіційну сторінку банку, де розміщене таке повідомлення), що підтверджує призупинення роботи банку або його відокремлених підрозділів та/або платіжних систем у зв`язку з веденням воєнного стану.

17.10.2022 року відповідач прийняв рішення № 73/09-19-04-01-06/39833829 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку з підстав ненадання платником податку документів про рух коштів за всіма відкритими банківськими рахунками, відсутності копій документів, пов`язаних з втратою майна, захоплення майна, вчинення грабежу, мародерства тощо, перелік яких визначено у попередньому рішенні від 07.10.2022 року № 20/09-19-01-06/39833829.

Це рішення позивач оскаржив до суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни, зокрема, до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно з яким, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості справляння податків і зборів.

Так, згідно з підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції Закону № 2260-IX), у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

06.09.2022 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року № 225, яким затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження» (далі - Порядок № 225).

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №225 передбачено подання заяви та підтверджуючих документів для прийняття рішення про неможливість виконання платником податків своїх податкових обов`язків.

Згідно з частиною 1 розділу ІІ Порядку № 225, підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є:

1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;

4) можливість витоку інформації щодо обсягів та місць зберігання пального або спирту етилового та їх знищення надалі внаслідок складання та реєстрації акцизних накладних, та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо (виключно в частині виконання визначених цим абзацом обов`язків);

5) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами:

посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи;

юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи.

6) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації;

7) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

У спірному випадку позивачем до відповідача подано заяву про неможливість виконання платником податків своїх податкових обов`язків, при цьому, підставами неможливості виконання податкових зобов`язань позивачем визначено обставини, передбачені п. 2, 6 частини 1 розділу ІІ Порядку №225.

Відповідно до частини 1 розділу ІІІ Порядку № 225, обов`язок доведення можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган. Контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі Рішення) за формою, що додається.

Таким чином, ураховуючи подану позивачем заяву, в якій конкретно визначено підстави неможливості виконання платником податків податкових обов`язків, саме відповідач був зобов`язаний встановити наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, які на думку позивача унеможливлюють виконання ним податкових обов`язків, що сталися в результаті збройної агресії рф та можливістю позивача виконувати свої податкові обов`язки. При цьому, обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості позивачем своєчасно виконати свій податковий обов`язок також покладено на відповідача.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, на предмет його обґрунтованості, як одного із критеріїв правомірності, що пред`являють до рішень суб`єктів владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, загальний висновок контролюючого органу, виходячи із змісту оскаржуваного рішення, зводиться до не встановлення причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними в ній обставинами та безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності.

З приводу такого висновку контролюючого органу слід зазначити те, що він не містить обґрунтувань та мотивів про відсутність причинно-наслідкового зв`язку, відносно усіх наведених позивачем підстав неможливості виконання ним податкових обов`язків.

Так, зміст поданої позивачем заяви щодо неможливості виконання податкових обов`язків, стосувався того, що підприємство не може використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, оскільки підприємство знаходиться на окупованій території України.

На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано докази: копію наказу про призупинення господарської діяльності, копію повідомлення про втрату первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, копії витягів про реєстрацію права власності на АЗС, що розташовані на окупованих територіях України.

Наказом Мінреінтеграції України від 25.04.2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Суд зазначає, що до вказаного переліку територіальних громад належить, зокрема, Сєвєродонецька міська територіальна громада.

Офіс ТзОВ «Автопорт С», розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3А, що знаходиться в тимчасовій окупації збройними формуваннями російської федерації.

Вказані докази свідчать про те, що платник податків і його майно знаходяться на окупованій території України, внаслідок чого платник податків не може виконувати податкові обов`язки.

Жодного аналізу цих документів, підстав не прийняття їх до уваги контролюючим органом, в оскаржуваному рішенні не наведено.

Відповідно до ч.1 розділу ІІІ Порядку №225, у разі недостатності документів (копій документів), що підтверджують неможливість виконання у платника податків податкових обов`язків, контролюючий орган направляє попереднє рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі Попереднє рішення) за формою, що додається, з пропозицією щодо надання платником податку конкретних додаткових документів (копій документів) на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання платниками податків податкових обов`язків. Вказаним Порядком №225 також передбачено право платника податків надати додаткові документи на підтвердження визначених ним обставин неможливості виконання податкових обов`язків.

У спірному випадку відповідач реалізував свої повноваження та прийняв Попереднє рішення, яким запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження неможливості виконання платником податкових обов`язків.

Водночас, відповідач не обґрунтував відхилення передбачених пунктами 2 та 6 частини 1 розділу ІІ Порядку № 225 підстав для визнання неможливості виконання платником податкових обов`язків.

При цьому, апеляційний суд вважає, що перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження/знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації, є окремою підставою неможливості виконання платником податкових обов`язків, що передбачена п.6 частини 1 розділу ІІ Порядку № 225.

У спірному випадку відповідачем не заперечувалось те, що відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточення (блокування) станом на 20.09.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75, Сєвєродонецька міська територіальна громада розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій.

У той же час, відповідач в оскаржуваному рішенні не обґрунтував чому вказана обставина, яка, як зазначено вище, визначається Порядком № 225 як окрема, самостійна підстава неможливості виконання платником податкових обов`язків, не була прийнята контролюючим органом до уваги.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача не можливо визнати обґрунтованим, а, отже, таке рішення не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єкта владних повноважень та які визначені ч.2 ст.2 КАС України, що є підставою для його скасування.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у спірному випадку мало місце порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача.

Визначаючи спосіб усунення порушень прав та законних інтересів позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що достатнім та співмірним способом усунення таких порушень буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про неможливість виконання податкових обов`язків з урахуванням висновків, які зроблені судом, оскільки прийняття рішення про можливість чи неможливість виконання платником податкових обов`язків є дискреційними повноваженнями відповідача і ці повноваження, як зазначено вище, належним чином відповідачем реалізовано не було, що перешкоджає суду самостійно, за наслідками здійснення судового контролю, визначити рішення, яке, як єдине вірне, повинен прийняти відповідач.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції, ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому рішення суду необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову та апеляційної скарги.

Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд встановив те, що за подання позову позивач сплатив 2481 грн., як за одну немайнову вимогу.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2481 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі № 300/4406/22 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 17.10.2022 року № 73/09-19-04-01-06/39833829.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт С» про відсутність можливості виконання податкових зобов`язань від 26.09.2022 року, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт С" сплачений судовий збір в сумі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 20.06.2023 року