Постанова

від 20.06.2023 по справі 360/1915/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа №360/1915/19

адміністративне провадження № К/9901/2281/20, К/9901/2013/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги:

Головного управління Держпраці у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (головуючий суддя Борзаниця С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.),

Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство» на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року,

у справі № 360/1915/19 за позовом Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство» до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису, скасування постанови про накладення штрафу,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У травня 2019 року Державне підприємство «Старобільське лісомисливське господарство» (далі також позивач або ДП «Старобільське ЛМГ») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці у Луганській області), у якому просило:

визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці у Луганській області від 08 квітня 2019 року № ЛГ371/324/НД/АВ/П про усунення виявлених порушень;

скасувати постанову ГУ Держпраці у Луганській області від 25 квітня 2019 року № ЛГ371/324/НД/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 3 129 750,00 грн.

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 18 вересня 2019 року позовні вимоги задовольнив.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2019 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 360/1915/19 - скасував.

Позов державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство» до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису, скасування постанови про накладення штрафу - задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував припис Головного управління Держпраці у Луганській області від 08 квітня 2019 року № ЛГ371/324/НД/АВ/П про усунення виявлених порушень до ДП «Старобільське лісомисливське господарство».

Скасував постанову Головного управління Держпраці у Луганській області від 25 квітня 2019 року № ЛГ371/324/НД/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу на ДП «Старобільське лісомисливське господарство» у розмірі 2 754 180 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ДП «Старобільське лісомисливське господарство» до Головного управління Держпраці у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу - відмовив.

16 січня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 14 січня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року.

20 січня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 16 січня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Луганській області. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДП «Старобільське лісомисливське господарство».

20 лютого 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

13 березня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції в частині правомірності накладення штрафу в розмірі 375 570,00 гривень залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

07 лютого 2019 року до ГУ Держпраці в Луганській області надійшов лист ГУ ПФУ в Луганській області від 06 лютого 2019 року № 2011/04-03 з додатком, який містить інформацію щодо страхувальників, у яких застраховані особи виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами станом на 01 лютого 2019 року. Таким страхувальником визначено ДП «Старобільське лісомисливське господарство».

На підставі зазначеної в листі інформації відповідачем винесено наказ від 02 квітня 2019 року № 333 «Про проведення інспекційного відвідування ДП «Старобільське лісомисливське господарство» з питань перевірки додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору в період з 02 квітня 2019 року по 03 квітня 2019 року. Проведення перевірки доручено інспекторам ОСОБА_1 та Васекіній Ю.О.

На підставі зазначеного наказу видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 02 квітня 2019 року № 01-17/383.

03 квітня 2019 року у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причин відсутності документів, інспекторами праці винесено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 03 квітня 2019 року № ЛГ371/324/НД та складено вимогу про надання документів від 03 квітня 2019 року № ЛГ371/324/ПД, згідно яких строк проведення інспекційного відвідування зупинено на шість днів - до 08 квітня 2019 року.

Позивачем зазначено, що акт та вимога отримані 08 квітня 2019 року.

08 квітня 2019 року інспекторами праці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛГ371/324/НД/АВ (далі Акт від 08 червня 2019 року).

Так, в ході інспекційного відвідування 08 квітня 2019 року було встановлено наступне.

1. ОСОБА_3 фактично працює на посаді охоронця території на підставі договору про надання послуг від 02 січня 2019 року № 5, в якому визначено початок роботи з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, який містить ознаки трудових відносин.

Також ОСОБА_3 виконує роботу за посадою сторожа за правовою угодою, хоча зазначена посада передбачена штатним розписом підприємства.

Тобто цивільно-правові відносини містять ознаки трудових.

2. ОСОБА_4 виконує роботи з опалювання адміністративної будівлі, заготівлю дров (пиляння, коління, складання, підвезення) за договором про виконання робіт № 4; від 02 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року, ціна робіт - відповідно до діючих тарифів та норм.

У штатному розписи підприємства міститься 2,5 штатних одиниць опалювача, які фактично вакантні.

Тобто обсяг робіт який виконує ОСОБА_4 відповідає роботі за вакантною посадою передбаченою в штатному розписі та має систематичний характер проте останній виконує роботи за цивільно-правовим договором, який своєю чергою має ознаки трудових відносин.

3. 18 договорів мають безпосереднє відношення до робіт з підвищеною небезпекою, а саме: розробка лісосік, заготівля деревини, очищення ділянок лісу, передача заготовленої деревини та навантаження на транспорт.

Ці 18 осіб, з якими укладено договори цивільно-правового характеру, отримували не винагороду, а заробітну плату. Предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

4. З ОСОБА_5 укладений договір від 02 січня 2019 року № 8 про виконання робіт: ремонту трактору ЮМ-6, ремонту автомобіля ГАЗ-53, ремонту лісогосподарського інвентарю строком на рік з 02 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, ціна - згідно діючих норм та тарифів.

Предметом договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

ОСОБА_5 отримував заробітну плату, а не винагороду.

5. З ОСОБА_6 укладений договір від 02 січня 2019 року № 9 про виконання робіт: ремонту трактору ЮМ З-6, ремонту автомобіля ГАЗ-53, ремонту лісогосподарського інвентарю строком на рік з 02 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, ціна - згідно діючих норм та тарифів.

Предметом договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

ОСОБА_6 отримував заробітну плату, а не винагороду.

6. З ОСОБА_7 укладений договір від 02 січня 2019 року № 10 про виконання робіт: виробництво пиломатеріалів (дошка обрізна, необрізна, брус 4-х кантний, рейка), вантажно-розвантажувальні роботи строком на рік з 02 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, ціна - згідно діючих норм та тарифів.

Предметом договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

ОСОБА_7 отримував заробітну плату, а не винагороду.

7. З ОСОБА_8 укладений договір від 08 лютого 2019 року № 29 про виконання вантажно-розвантажувальних робіт строком на рік з 08 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року, ціна - згідно діючих норм та тарифів.

Предметом договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

ОСОБА_8 отримував заробітну плату, а не винагороду.

8. З ОСОБА_9 укладений договір від 08 лютого 2019 року № 30 про виконання вантажно-розвантажувальних робіт строком на рік з 08 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року, ціна - згідно діючих норм та тарифів.

Предметом договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

ОСОБА_9 отримував заробітну плату, а не винагороду.

9. Договір про виконання робіт № 2 від 02 січня 2019 року, укладений з ОСОБА_10 , на виконання роботи, а саме: прибирання території строком на рік. Згідно акту здачі-приймання наданих послуг від 28 лютого 2019 року ОСОБА_10 сплачується виконані послуги в одиницю виміру погодинно.

Предметом договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

ОСОБА_10 отримувала заробітну плату, а не винагороду.

Отже, наведені договори цивільно-правового характеру містять загальні неконкретні відомості про виконувану роботу. В них не визначено конкретного результату роботи, обсягу, місця, терміну та вартості виконаних робіт.

Водночас частина укладених договорів передбачала види робіт, які виконуються за наявності спеціального дозволу або ліцензії, зокрема - охоронець, сторож.

Акт інспекційного відвідування отриманий директором ДП «Старобільське ЛМГ» ОСОБА_11 та підписано 16 січня 2019 року.

Зауваження позивача на акт залишені відповідачем без розгляду, в зв`язку з порушенням строку їх надання.

08 квітня 2019 року складено припис № ЛГ371/324/НД/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути порушення частини 2 статті 21, частини 3 статті 24 Кодексу Законів про працю України (далі також КЗпП) з визначенням строку усунення порушень: надалі постійно дотримуватись вимог чинного законодавства.

25 квітня 2019 року відповідачем прийнято постанову № ЛГ371/324/НД/АВ/ТД-ФС про накладення на ДП «Старобільське лісомисливське господарство» штрафу у розмірі 3 129 750,00 грн відповідно до статті 259 КЗпП, пункту 8 Порядку № 509 та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП.

На підтвердження своєї позиції про відсутність порушень КЗпП позивачем надано: накази про прийняття на роботу, переведення, звільнення, трудові книжки, відомість розподілу виплат; цивільно-правові договори, заяви про укладення договорів на надання послуг; квитанції та реєстри про утримання та перерахування військового збору з винагороди по договорам цивільно-правового характеру за березень 2019 року; штатний розпис з 01 грудня 2018 року; відомості про нарахування заробітної плати застрахованим особам; посадові інструкції майстра лісу, помічника лісничого, головного лісничого; державні стандарти професійно-технічної освіти професії лісоруб; відомості розподілу виплат; перелік заходів з поліпшення санітарного стану лісів; план рубок, лісорубні квітки, дозвіл на лісосічні роботи; довідки розрахунку нарахування винагороди, єдиного соціального внеску, військового збору та податку з доходів фізичних осіб за січень, лютий 2019 року.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В позовній заяві позивач акцентує увагу на тому, що у приписі про усунення виявлених порушень від 08 квітня 2019 року № ЛГ371/324/НД/АВ/П не зазначено, яким саме чином необхідно усунути виявлені порушення, а також відсутні строки для усунення порушень, що не відповідає вимогам пунктів 23 та 24 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 (далі також Порядок № 295).

Акцентує увагу на тому, що акт інспекційного відвідування від 08 квітня 2019 року за № ЛГ371/324/НД/АВ був підписаний керівником підприємства не в день його складання, а 16 квітня 2019 року, що є порушенням пункту 20 Порядку № 295. Відповідачем по справі було порушено право на зауваження на акт інспекційного відвідування від 08 квітня 2019 року за № ЛГ371/324/НД/АВ.

Позивач вважає оскаржувані постанову та припис незаконними та безпідставними, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

В свою чергу, за позицією відповідача, виконання робіт, які визначені в цивільно-правовому договорі, вказують на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

Акцентує увагу на тому, що під час проведення інспекційного відвідування ДП «Старобільське ЛМГ» було встановлено, що у ДП «Старобільське ЛМГ» працюють особи, з якими укладені цивільно-правові договори на виконання робіт, які мають безпосереднє відношення до робіт з підвищеною небезпекою: проведення рубок формування та оздоровлення лісів; рубок головного користування та інших рубок, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме: розробка лісосік, заготівля деревини, очищення ділянок лісу, передача заготовленої деревини та навантаження на транспорт.

Вважає, що при укладенні договору підряду, предметом якого є виконання робіт підвищеної небезпеки, підрядник (виконавець) зобов`язаний мати відповідний дозвіл на виконання таких робіт.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що нагляд та контроль, передбачений частиною першою статті 259 КЗпП України, може здійснюватися відповідними територіальними органами Держпраці лише за дорученнями безпосередньо Держпраці в рамках реалізації повноважень, визначених пунктом 7 Положення № 96. Проте відповідачем не надано доказів, що інспекційне відвідування проводилося Головним управлінням Держпраці у Луганській області на підставі доручення Держпраці, як це визначено пунктом 7 Положення № 96.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Держпраці може здійснювати свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи, а отже висновок суду першої інстанції про відсутність повноважень у відповідача здійснювати нагляд та контроль, передбачений частиною 1 статті 259 КЗпП, без доручення Держпраці, не відповідає нормам матеріального права, є помилковим.

Надаючи оцінку суті виявлених порушень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цивільно-правові угоди з ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (посади сторожа, опалювача, прибиральниці згідно Класіфікатора професій та посад ДК 003:2010 передбачена штатним розписом підприємства) фактично є використанням підприємством найманої праці, зазначені працівники допущені до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Цивільно-правові договори, укладені з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (ремонт автотранспорту) мають на меті досягнення кінцевого результату, а саме: виконання ремонту тракторів ЮМ-6 та ЮМЗ-6, ремонту автомобіля ГАЗ-53, ремонту лісогосподарського інвентарю. Оплата виконаної роботи здійснюється згідно діючих норм та тарифів. Суд дійшов до висновку, що відповідачем не надано доказів використання підприємством найманої праці та фактичного допуску ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідачем надано договори ЦПХ, укладені з ОСОБА_8 (виконання вантажно-розвантажувальних робіт) та ОСОБА_12 (рубка лісу), за якими взагалі відсутні докази як виконання будь-яких робіт цими фізичними особами на користь позивача, так і докази отримання за виконану роботу винагороди чи заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції також дійшов до висновку про безпідставність притягнення позивача до відповідальності за фактичний допуск до роботи без оформлення трудового договору наступних працівників: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , оскільки зазначені працівники перебувають у трудових відносинах з підприємством на посадах майстрів лісу, що підтверджується наказами про їх призначення та записами трудових книжок. Судом апеляційної інстанції зазначено, що пунктом 3.2.28 статуту ДП «Старобільське ДМГ» передбачений предмет діяльності підприємства - проведення рубок з додержанням діючих настанов і правил. Як свідчать посадові інструкції майстра лісу, помічника лісничого, лісничого, їх обов`язки та повноваження не передбачають рубку лісу. У штатному розписі підприємства також відсутні посади лісорубів. Зазначені фізичні особи мають свідоцтва лісорубів 6-го розряду.

Договори цивільно-правового характеру, укладені з вищезазначеними особам мають на меті досягнення кінцевого результату, а саме: розробка лісосік, заготівля деревини, очищення ділянок лісу, передача заготовленої деревини та навантаження на транспорт. Сума договорів за фактом надання послуг складається з винагороди за надані послуги; утримання з винагороди по договорам ЦПХ, військовий збір. Вартість послуг визначається згідно Актів, які є невід`ємною частиною договорів.

Суд вважає безпідставним притягнення позивача до відповідальності за фактичний допуск до роботи без оформлення трудового договору ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , оскільки в штатному розписі підприємства також відсутні посади лісорубів.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВІВ

ГУ Держпраці у Луганській області в обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що посадовим особам Головного управління Держпраці надано право здійснювати заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення без отримання попереднього доручення на це від Держпраці України.

Також відповідач не погоджується з оцінкою виявлених порушень судом апеляційної інстанції. Зазначає, що до окремих видів робіт, встановлених законом, на які необхідно одержати спеціальний дозвіл, відносяться і роботи підвищеної небезпеки, оскільки це положення прямо передбачене Законом України «Про охорону праці» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» від 26 жовтня 2011 року № 1107 (далі також Порядок № 1107).

За позицією скаржника, виконувати роботи підвищеної небезпеки на підставі договору підряду має право тільки підрядник, який отримав згідно з Порядком № 1107 відповідний дозвіл. Стверджує, що виконання лісолісничих робіт можливо лише за наявності у виконавця відповідного дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки згідно із пунктом 16 Порядку № 1107.

Проте фактично у виконавців, які виконували роботи за цивільно-правовими договорами з позивачем, відсутні зазначені дозволи. Навпаки цей дозвіл є у позивача. Отже, виконувати вказані роботи можуть тільки ті працівники, які знаходяться з позивачем у трудових відносинах і які пройшли відповідну підготовку для виконання цих робіт. Водночас жодна особа, з якою позивач уклав цивільно-правові договори на виконання робіт підвищеної небезпеки, не має статусу фізичної особи-підприємця, яка зареєстрована у передбаченому законом порядку.

Вважає, що фізична особа, яка не є суб`єктом господарювання, не вправі виконувати роботи підвищеної небезпеки, і тому укладення позивачем з цивільними особами договорів на виконання робіт підвищеної небезпеки є грубим порушенням чинного законодавства.

Також звертає увагу, що під час перевірки до жодної цивільно-правової угоди не було надано акти приймання-передачі робіт та послуг, протоколи погодження договірної ціни з виконавцем робіт. Зазначені особи, з якими були укладені договори цивільно-правового характеру, отримували не винагороду за надання послуг, а заробітну плату, що підтверджується наданою відомістю розподілу витрат, тобто відомістю на заробітну плату, яка поводилася відповідно до статті 115 КЗпП.

ДП «Старобільське ЛМГ» у відзиві на касаційну скаргу покликається на порушення посадовими особами відповідача порядку проведення інспекційного відвідування.

Щодо проведення робіт з підвищеною небезпекою ДП «Старобільске ЛМГ» зазначає наступне.

Відповідно до дозволу № 0536.14.09 дозволяється ДП «Старобільске ЛМГ» виконувати лісосічні роботи, трелювання (волочіння), транспортування (за допомогою тракторів та причепами) лісу на підставі заяви від 29 жовтня 2014 року вх. № 369 та експертного висновку ТОВ «Інженерний центр промислової безпеки» від 15 травня 2014 року за умови додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки в період з 06.11.2014 до 06.11.2019.

Особи, які виконували роботи з підвищеною небезпекою мають Державні посвідчення 5-6 розряду лісоруба, які дають право виконувати всі види лісосічних робіт. В свою чергу лісоруб 6-го розряду повинен знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці й навколишнього середовища, додержуватися норм, методів і приймів безпечного ведення робіт.

Відповідно до посадової інструкції майстра лісу ДП «Старобільске ЛМГ», з якою ознайомлені ОСОБА_13 , ОСОБА_30 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 повинні проводити адміністративно-громадський контроль з охорони праці (пункт 16 розділу 2 Інструкції) та повинні зокрема знати правила охорони праці (пункт 1 розділу 5 Інструкції).

Акцентує увагу на тому, що особи, які виконували роботи з підвищеною небезпекою є професійними штатними працівниками в даній галузі та ознайомлені з правилами охорони праці.

Також зазначає, що постанова про накладення штрафу прийнята з порушенням принципу «належного урядування», оскільки не роз`яснювалися права та обов`язки, не досліджувалися докази по справі та зауваження на акт перевірки з доказами, не вівся протокол засідання.

В касаційні скарзі ДП «Старобільске ЛМГ» не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції в відмовленій частині позовних вимог та акцентує увагу на тому, що свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заперечували факт трудових відносин між ними та ДП «Старобільске ЛМГ». Через те, що оплата за вказані послуги для штатних працівників дорівнює мінімальній заробітній платі, вони за своїм рішенням не поступили на роботу охоронцем та опалювачем в штат підприємства, щоб мати можливість надавати послуги на інших підприємствах та отримувати додаткову винагороду.

В свою чергу відповідач вважає рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог законним та обґрунтованим, оскільки вищезазначені фізичні особи, з якими позивачем укладені цивільно-правові угоди, фактично перебували у трудових відносинах з підприємством, їм фактично виплачувалася заробітна плата і забезпечувалися умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, що є обов`язковими ознаками трудового договору відповідно дот вимог частини 1 статті 21 КЗпП.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За змістом пункту 4 Положення про Головне управління Держпраці у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року № 84, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Зміст вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що Держпраці може здійснювати свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Головне управління Держпраці у Луганській області є територіальним органом Держпраці, а отже є повноважним на проведення інспекційних відвідувань відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, який був чинним на час проведення інспекційного відвідування.

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що висновок суду першої інстанції про відсутність повноважень у відповідача здійснювати нагляд та контроль, передбачений частиною 1 статті 259 КЗпП, без доручення Держпраці, не відповідає нормам матеріального права, є помилковим.

Щодо доводів позивача про підстави та порядок проведення інспекційного відвідування суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Порядком № 295 визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Як визначено пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

За змістом підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, серед іншого, за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів, зокрема, про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, наказ від 02 квітня 2019 року № 333 «Про проведення інспекційного відвідування ДП «Старобільське лісомисливське господарство» з питань перевірки додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору прийнято відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295, а саме: на підставі інформації ГУ ПФУ в Луганській області від 06 лютого 2019 року № 2011/04-03.

Зазначений лист пенсійного органу, отриманий відповідачем до прийняття наказу про проведення інспекційного відвідування у позивача, містить інформацію щодо страхувальників, у яких 30 и більше відсотків застрахованих осіб виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами станом. Таким страхувальником визначений позивач.

Отже, відповідач мав визначені законодавством підстави для проведення інспекційного відвідування позивача.

Згідно із пунктами 19-21 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт та у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до підпунктів 16-18 Порядку № 295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Як встановлено судом апеляційної інстанції 03 квітня 2019 року інспекторами праці було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування.

Проте, в зв`язку з ненаданням документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, інспекторами складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 03 квітня 2019 року, вимогу про надання документів і строк проведення інспекційного відвідування зупинений до 08 квітня 2019 року.

08 квітня 2019 року інспекторами праці складений акт інспекційного відвідування та припис про усунення порушень.

Згідно із пунктом 26 Порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

08 квітня 2019 року акт та припис були надіслані позивачу рекомендованим листом з описом вкладеного, які отримані 12 квітня 2019 року.

Акт інспекційного відвідування та припис підписані директором ДП «Старобільській ЛМГ» 16 квітня 2019 року.

Проте в порушення вимог пункту 21 Порядку № 295 зауваження на акт від 08 квітня 2019 року надані позивачем 23 квітня 2019 року, тобто поза межами трьох робочих днів з дати підписання акту.

Отже, є неприйнятними доводи позивача про порушення його права подати зауваження на акт перевірки, оскільки строк для надання зауважень рахується з дати підписання, а не з дня складання акту.

Водночас позивач, підписавши 16 квітня 2019 року акт інспекційного відвідування від 08 квітня 2019 року не навів об`єктивних причин пропуску строку надання зауважень до акту, відповідно безпідставно порушив строк подання зауважень на нього.

Також є неприйнятними доводи позивача, що в порушення пункту 20 Порядку № 295 акт інспекційного відвідування підписаний позивачем не в день його складання, оскільки, як зазначалося вище, акт від 08 квітня 2019 року був скерований на адресу позивача поштою.

Вручення вимоги про надання документів від 03 квітня 2019 року, як зазначає позивач, тільки 08 квітня 2019 року, ніяким чином не впливає на права позивача, на правильність висновків акту інспекційного відвідування, оскільки строк проведення інспекційного відвідування був зупинений до 08 квітня 2019 року, документи були надані 08 квітня 2019 року та акт інспекційного відвідування також складений 08 квітня 2019 року.

Зміст пунктів 11,12,14 Порядку № 295 дає підстави для висновку, що інспектори праці при проведенні інспекційного відвідування мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

В свою чергу Порядок № 295 не містять заборони інспекторам праці зазначати в акті інспекційного відвідування висновки на підставі документів, які не витребовувалися у об`єкта відвідування та не спростовані об`єктом контролю.

Відповідно до пунктів 23-25 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об`єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в приписі про усунення виявлених порушень від 08 квітня 2019 року визначено зміст виявлених порушень - перелік певних фізичних осіб, з якими підприємством укладені цивільно-правові договори, що мають ознаки трудових. Строки усунення порушень - «надалі постійно дотримуватися вимог чинного законодавства».

Про виконання цього припису у визначені в ньому строки надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об`єкта відвідування».

Так, у приписі не визначені конкретні строки усунення виявлених порушень, проте в ході інспекційного заходу виявлено не укладення трудових договорів з певними фізичними особами, що працюють на підприємстві. Однак позивачу необхідно надати письмове повідомлення про усунення порушень, зазначених у приписі, у визначені в ньому строки.

Отже, не визначення конкретного строку усунення виявлених порушень, унеможливлює виконання припису від 08 квітня 2019 року, та є порушенням вимог щодо складання припису та його обов`язкових положень, визначених підпунктами 23-25 Порядку № 295.

Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування припису ГУ Держпраці у Луганській області від 08 квітня 2019 року № ЛГ371/324/НД/АВ/П.

Стосовно цивільно-правових договорів, укладених ДП «Старобільське ЛМГ» з певними фізичними особами суд зазначає наступне.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Так, Верховним Судом неодноразово викладались висновки щодо застосування норм права у правовідносинах, пов`язаних з реалізацію суб`єктами владних повноважень функцій у сфері державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та повноважень стосовно притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у разі виявлення фактів фактичного допуску ними працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Висновки щодо застосування норм права у вищенаведеній сфері відносин викладались Верховним Судом як у справах, на які покликається скаржник, так і під час розгляду в касаційному порядку інших справ у подібних правовідносинах.

Так, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, на яку наявне посилання у касаційній скарзі, а також у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13.06.2019 у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження №К/9901/10149/19) та від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.

Характерними ж ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі також Класифікатор професій);

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Такий висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений Верховним Судом у постановах від 14.05.2020 (справа №640/1099/19), від 09.07.2020 (справа №821/851/17), від 02.02.2021 (справа №0540/5987/18-а) та інших постановах Верховного Суду.

Відступу від такого висновку щодо застосування норм права Верховним Судом не здійснювалося і підстав для цього під час розгляду у касаційному порядку цієї справи колегія суддів не вбачає.

Водночас за висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними, зокрема, у постанові від 19.05.2021 у справі № 2340/4811/18, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, в тому числі, статті 208 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд враховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 Кодексу Законів про працю України.

Водночас виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а.

Водночас, шляхом укладення з особою цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а.

Ці підходи є застосовними і до справи, що розглядається.Судом апеляційної інстанції встановлено, що цивільно-правові угоди, укладені позивачем з ОСОБА_4 (опалювач), ОСОБА_3 (охоронець) та ОСОБА_10 (прибиральниця) містять ознаки трудових договорів: мають на меті не кінцевий результат, а процес трудової діяльності, роботи, що визначені в цих договорах, носять систематичний характер .

За змістом договору, укладеного з ОСОБА_3 , останній фактично здійснює роботу за посадою сторожа.

Посада сторожа згідно із Класифікатором професій та посад ДК 003:2010 передбачена штатним розписом підприємства, за наявності вакантних посад сторожа на підприємстві, допуск працівників до роботи за укладеними цивільно-правовими договорами про надання послуг, що відносяться до обов`язків сторожа, забороняється.

Робота ОСОБА_3 носить систематичний характер, має на меті процес трудової діяльності, за виконання своїх обов`язків ОСОБА_3 отримував заробітну плату у лютому та березні 2019 року.

Посада опалювача згідно із Класифікатором професій та посад ДК 003:2010 передбачена штатним розписом підприємства, за наявності вакантних посад опалювача на підприємстві, допуск працівників до роботи за укладеними цивільно-правовими договорами про надання послуг, що відносяться до обов`язків опалювача, забороняється.

Робота ОСОБА_4 також носить систематичний характер, має на меті процес трудової діяльності, за виконання своїх обов`язків ОСОБА_4 отримував заробітну плату відповідно до розрахункових відомостей.

Посада прибиральниці ОСОБА_10 передбачена штатним розписом підприємства, є вакантною, її робота носить систематичний характер, має на меті процес трудової діяльності, за виконання своїх обов`язків ОСОБА_10 отримувала заробітну плату відповідно до розрахункових відомостей.

Суд погоджується з позивачем, що підприємство має право залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів і не має обов`язку укладати тільки трудові договори.

Однак, досліджені судом апеляційної інстанції докази свідчать, що позивачем, цивільно-правові угоди з ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактично є використанням підприємством найманої праці, зазначені працівники допущені до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що докази по справі в своїй сукупності підтверджують перебування вищезазначених фізичних осіб у трудових відносинах з підприємством, їм фактично виплачувалася заробітна плата і забезпечувалися умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, що є обов`язковими ознаками трудового договору відповідно до вимог частини 1 статті 21 КЗпП.

За змістом договорів, укладених з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (ремонт автотранспорту), вони мають на меті досягнення кінцевого результату, а саме: виконання ремонту тракторів ЮМ-6 та ЮМЗ-6, ремонту автомобіля ГАЗ-53, ремонту лісогосподарського інвентарю. Оплата виконаної роботи здійснюється згідно діючих норм та тарифів.

Протоколами погодження ціни сторони визначили вартість послуг, одиниця виміру визначена - один календарний місяць.

За актами здачі-приймання наданих послуг ремонт автотранспорту та лісогосподарського інвентарю було виконано з 02 січня 2019 року по 31 січня 2019 року.

Виконання робіт за договорами з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 має одноразовий характер.

Відповідачем не надано доказів систематичності виконання зазначеними фізичними особами ремонту за вищевикладеними договорами.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не надано доказів використання підприємством найманої праці та фактичного допуску ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем надано договори, укладені з ОСОБА_8 (виконання вантажно-розвантажувальних робіт) та ОСОБА_12 (рубка лісу), за якими взагалі відсутні докази як виконання будь-яких робіт цими фізичними особами на користь позивача, так і докази отримання за виконану роботу винагороди чи заробітної плати.

Отже, відповідачем безпідставно визначено ОСОБА_8 та ОСОБА_12 як працівників, щодо яких підприємство повинно нести відповідальність за частиною 2 статті 265 КЗпП.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що цивільно-правовий договір, укладений з ОСОБА_7 , не має ознаки трудового, оскільки цей договір має на меті кінцевий результат, виконана за цим договором робота носить разовий характер, не має ознак систематичності.

Водночас надані позивачем звіти по ЄСВ, податкові та розрахункові документи, підтверджують укладення позивачем саме цивільно-правових угод.

Щодо працівників : ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 (13 осіб).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені працівники перебувають у трудових відносинах з підприємством на посадах майстрів лісу, що підтверджується наказами про їх призначення та записами трудових книжок, а також надають послуги за цивільно-правовими договорами.

Предметом типових цивільно-правих догорів є проведення рубок, формування та оздоровлення лісів, рубок головного користування та інших рубок, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме: розробка лісосік, заготівля деревини, очищення ділянок лісу, передача заготовленої деревини та навантаження на транспорт.

Пунктом 3.2.28 статуту ДП «Старобільське ДМГ» передбачений предмет діяльності підприємства - проведення рубок з додержанням діючих настанов і правил.

Водночас за змістом посадової інструкції майстра лісу, помічника лісничого, лісничого, їх обов`язки та повноваження не передбачають рубку лісу.

У штатному розписі підприємства також відсутні посади лісорубів.

Зазначені фізичні особи мають свідоцтва лісорубів 6-го розряду.

За позицією суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано безумовних доказів використання підприємством найманої праці та фактичного допуску 13 фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставним притягнення позивача до відповідальності за фактичний допуск до роботи без оформлення трудового договору ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 (4 особи), оскільки в штатному розписі підприємства також відсутні посади лісорубів, зазначені фізичні особи мають свідоцтва лісорубів 6-го розряду, договори ЦПХ, укладені з вищезазначеними особам мають на меті не процес праці, а досягнення кінцевого результату, їм виплачено винагороду за надані послуги, яка визначена протоколами погодження ціни, за актами здачі-приймання наданих послуг відповідно до визначених обсягів виконаних робіт.

Проте Верховний Суд не погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Закон України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (далі також Закон № 2694-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Норми Закону № 2694-XII суд використовує з метою розмежування трудових договорів та цивільно -правових договорів в контексті лісосічних робіт та визначення критеріїв виконавців цих робіт.

Так згідно із частиною 2 статті 1 Закону № 2694-XII роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до статті 21 Закону № 2694-XII саме роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 26 жовтня 2011 року затверджений Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

Згідно із пунктом 16 Додатку № 2 «Перелік видів робіт підвищеної небезпеки» Порядку № 1107 до видів робіт підвищеної небезпеки відносяться лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу.

Відповідно до пункту 122 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15, лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

За приписами пунктів 6, 9 Порядку № 1107 саме роботодавець подає до територіального органу Держпраці документи необхідні для отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та відповідний дозвіл видається роботодавцеві.

Колегія суддів наголошує, що оскільки робота, яку виконували вищезазначені особи, відноситься до робіт підвищеної небезпеки, то саме під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд наголошує, що оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено, що отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт фізична особа-підприємець (роботодавець), то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 480/4515/18, від 02 червня 2021 року у справі № 260/613/19.

Так, в матеріалах справи наявний дозвіл № 0536.14.09, яким дозволяється ДП «Старобільське лісомисливське господарство» виконувати: лісосічні роботи, трелювання (волочінням), транспортування (за допомогою тракторів з причепами) лісу. Дозвіл діє з 06.11.2014 до 06.11.2019.

Вищезазначені особи мають свідоцтво лісорубів 6-го розряду.

Проте, наявність свідоцтва лісорубів 6-го розряду не ототожнюється з необхідністю отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відомостей про те, що зазначені (17 осіб) були суб`єктами підприємництва і здійснювали свою діяльність у зазначеній сфері за наявності дозволу обставини цієї справи не містять.

З урахуванням предмету спору, колегія суддів звертає увагу, що наказом Державного агентства лісових ресурсів № 9 від 21 січня 2013 року затверджені Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України (далі також наказ № 9).

Згідно із пунктом 1.1 наказу № 9 методичні вказівки застосовується при виділенні лісових ділянок для проведення в лісах Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство):

рубок головного користування; і оздоровлення лісів (догляду, санітарних, лісовідновних, переформування, пов`язаних з реконструкцією, ландшафтних), інших заходів з формування і оздоровлення лісів (догляд за підростом, за підліском, за узліссям, за формою стовбура та крони дерев, прокладання квартальних просік і створення протипожежних розривів);

інших заходів, пов`язаних з веденням лісового господарства (рубка рідколісся, рубка поодиноких дерев, відведення лісосік, рубка модельних дерев, ліквідація захаращеності, будівництво (ремонт) лісових шляхів тощо);

інших заходів, не пов`язаних з веденням лісового господарства (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів, розширення (розчищення) існуючих інженерних споруд, охоронних зон, смуг вздовж кордону тощо).

Згідно із пунктом 2.1 наказу № 9 перед початком робіт з відведення лісових ділянок для заготівлі деревини державними лісогосподарськими підприємствами в розрізі структурних підрозділів (лісництв), категорій лісу, господарських секцій і переважаючих порід складається проект плану відведення лісосік на рік.

Відповідно до пункту 2.4 наказу № 9 до складу підрозділів з відведення і таксації лісосік забороняється включати службових осіб, які в наступному будуть організовувати чи проводити лісозаготівельні роботи.

За такого правового регулювання, наказ № 9, який регламентує основні види робіт в лісі, не передбачає залучення Державним підприємством «Старобільське лісомисливське господарство» за цивільно правовими договорами лісорубів для здійснення рубки лісу.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що до виконання лісосічних робіт у цьому випадку могли бути допущені виключно наймані працівники позивача, а не особи, з якими останнім укладено цивільно-правові договори щодо надання певних послуг.

Верховний Суд критично оцінює доводи ДП «Старобільське лісомисливське господарство» про те, що 13 осіб, які виконували роботи з підвищеною небезпекою, є професійними штатними працівниками в даній галузі та ознайомлені з правилами охорони праці, оскільки зазначені доводи навпаки свідчать про існування відносини підпорядкованості та виконання робіт в межах виду діяльності підприємства.

Колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року (справа №820/1432/17) та від 30 березня 2021 року (справа № 380/1563/20), відповідно до якої Суд вказав, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На час виявлення порушень у позивача в ході інспекційного відвідування (08.04.2019 року) мінімальна заробітна плата складала 4173 гривні.

25 квітня 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області прийнято постанову про накладення на ДП «Старобільське ЛМГ» штрафу у розмірі 3 129 750,00 гривень (за 25 осіб).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що докази по справі в своїй сукупності підтверджують, що цивільно-правові угоди з ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (3 особи), ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 (13 осіб), ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 (4 особи), всього 20 осіб, свідчать про те, що ці фізичні особи фактично перебували у трудових відносинах з позивачем, були підпорядковані підприємству, позивач забезпечував умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.

Щодо інших 5 осіб , які зазначені в постанові про накладення штрафу від 25 квітня 2019 року відповідачем не надано таких доказів, висновки в акті інспекційного відвідування базуються на припущеннях та є безпідставними.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25 квітня 2019 року №ЛГ371/324/НД/АВ/ТД-ФС в частині накладення на ДП «Старобільське ЛМГ» штрафу в розмірі 2 503 800,00 гривень (20х (4173 грн х 30)) є законною та обґрунтованою, а в частині визначення штрафу в розмірі 625 950,00 гривень підлягає скасуванню, що обумовлює часткове задоволення позову.

Отже, суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував фактичних обставин справи щодо 17 осіб, які займалися рубкою лісу без укладання трудового договору.

За правилами частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 340, 341, 349, 351, 355, 356, КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області задовольнити частково.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року скасувати в частині скасування постанови Головного управління Держпраці у Луганській області від 25.04.2019 № ЛГ371/324/НД/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу на ДП «Старобільське лісомисливське господарство» у розмірі 2 754 180 грн, прийняти в цій частині нове рішення.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області від 25.04.2019 № ЛГ371/324/НД/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу на ДП «Старобільське лісомисливське господарство» у розмірі 625 950,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство» до Головного управління Держпраці у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

В решті постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

О.П. Стародуб

В.М. Шарапа