Постанова

від 21.06.2023 по справі 486/886/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.06.23

22-ц/812/640/23

Провадження № 22-ц/812/640/23 Головуючий суду першої інстанції Волкова О.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 року м. Миколаїв Справа № 486/886/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Царюк Л.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участі відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Волкової О.І., в залі судового засідання в м. Южноукраїнськ, повний текст якого складено 25 квітня 2023 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2022 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Доводи позову обґрунтовувала тим, що відповідач по справі є її батьком. Після розірвання шлюбу її батьків, 21 листопада 2018 року, вона залишилась проживати з матір`ю ОСОБА_4 .

На сьогодні вона є студенткою 3 курсу денної форми навчання Одеського торгівельно-економічного фахового коледжу, спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа та страхування». Термін навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2023 року. Навчання на контрактній основі. Стипендія не нараховується та не виплачується.

Відповідно до договору про надання освітніх послуг між навчальним закладом та її матір`ю ОСОБА_4 загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 35 400 грн, вартість освітньої послуги за 2021 - 2022 роки становить 16 700 грн.

Відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає.

На період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів вона враховує витрати пов`язані з проїздом до навчального закладу, витратами на навчання (канцелярські товари, посібники, харчування, одяг та взуття, оплата навчання та витрати на оренду житла).

Відповідач є працездатною особою, має постійну роботу з високим рівнем доходу, істотних обставин, які б перешкоджали йому у виконанні його батьківських обов`язків відносно неї вона не вбачає.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на її користь аліментів як на дитину, яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), платника аліментів, щомісячно, з дня подачі позову до суду і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23-річного віку.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 квітня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, щомісяця, починаючи з 18 серпня 2022 року, до досягнення нею 23 років, а саме: до 12 серпня 2027 року, за умови продовження нею навчання.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави в особі державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач є дієздатною особою, працездатним як за віком так і станом здоров`я, протягом тривалого часу має постійне місце роботи, де регулярно отримує високу заробітну плату, яка дозволяє йому утримувати себе та свою повнолітню доньку на період її навчання.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його змінити в частині розміру стягнення аліментів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач жодним чином не обґрунтувала відповідними доказами, що саме частка з усіх видів доходів необхідна для її утримання. А суд, в свою чергу, при розгляді справи не з`ясував, яких матеріальних витрат потребує повнолітня донька, яка продовжує навчання, оскільки позов ґрунтується лише на припущеннях.

Крім того, зазначив, що суд не врахував те, що він погоджується на виплату аліментів у розмірі 1/6 частка заробітку. Стягнута судом першої інстанції частка перевищує показники прожиткового мінімуму в чотири рази для працездатної особи та рівень середньої заробітної плати працездатних осіб різних професій.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_3 , доводи апеляційної скарги не визнала та зазначила, що рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 квітня 2023 року є законним та аргументованим.

Звертає увагу, що вона продовжує навчання в учбовому закладі на денній формі навчання за контрактом, що крім іншого, потребує значних коштів.

Вважає, що суд при стягненні аліментів врахував витрати, пов`язані із проїздом до навчального закладу, витрати на навчання (канцелярські товари, посібники, підручники), витрати на одяг, харчування, засоби гігієни, які є беззаперечними оскільки для власного існування та навчання будь - яка людина повинна повноцінно харчуватись, купувати одяг та взуття.

Відповідач після досягнення позивачем повноліття з вересня 2022 року жодної матеріальної допомоги добровільно не надавав, вона повністю перебувала на утриманні матері.

Матеріальний стан відповідача свідчить про його можливість сплачувати аліменти у розмірі частки з усіх видів доходів, у нього відсутні на утриманні інші непрацездатні і такий розмір аліментів є реальним і дає змогу підтримати її для забезпечення її життєдіяльності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання проживає з матір`ю ОСОБА_4 та перебуває на її утриманні.

Відповідно до довідки учбового закладу від 18 липня 2022 року № 23, ОСОБА_2 є студенткою 3 курсу денної форми навчання Одеського торговельно-економічного фахового коледжу, спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа та страхування». Навчання відбувається на контрактній основі. Стипендія не нараховується і не виплачується. Термін навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2023 року.

Згідно з договором про надання освітніх послуг між вищим (фаховим передвищим) навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою № ПР-2021-4, укладений між відокремленим структурним підрозділом «Одеський торговельно-економічного фахового коледжу Київського національного торговельно-економічного університету» в особі директора коледжу та матері дитини ОСОБА_4 про надання освітньої послуги з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2023 року, вартість освітньої послуги за кожний календарний рік окремо: за період 2021-2022 роки - 16 700 гривень; за період 2022-2023 роки - 18 700 гривень.

Оплати за вищевказаним договором були здійснені: 13 серпня 2021 року на суму 8 350 грн, 14 січня 2022 року на суму 8 350 грн, 06 жовтня 2022 року на суму 9 350 грн.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. В той же час утримання дитини складається не лише з наведених витрат, які за своєю суттю є нерегулярними та направленими на задоволення конкретно визначених потреб дитини. В той же час поряд з такими витратами батьки мають забезпечувати можливість задоволення постійних, повсякденних потреб дитини, що пов`язані (але не вичерпуються) необхідністю забезпечення її харчування, проживання, придбання одягу, тощо.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

При вирішенні спору суд першої інстанції належним чином встановив, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. З висновком суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду вважаючи присуджений до стягнення розмір аліментів обґрунтованим, достатнім та таким, що відповідає потребам дитини.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з розміром аліментів, тобто з присудженою до стягнення 1/4 часткою заробітку на сплату аліментів повнолітньої дочки. При цьому останній незгоду обґрунтовує тим, що судом не визначено реального необхідного розміру коштів для забезпечення навчання дочки та не здійсненні відповідні розрахунки таких затрат.

Зазначена позиція відповідача не може бути прийнята колегією суддів апеляційного суду з огляду на її необґрунтованість. Зокрема чине законодавство передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів в даній справі суд першої інстанції врахував вік дитини, її потреби на повсякденне життя і навчання та можливості батьків сплачувати кошти на її утримання доки триває процес навчання. Перевірений отримуваний дохід батька, який має постійний характер. За такого, вимога про надання розрахунку реальних витрат у даній справі не має визначального значення, оскільки присуджені аліменти мають загальний характер, забезпечують щоденне задоволення життєвих потреб дочки і залежать від всіх факторів, наявних навколо дитини, яка потребує матеріальної допомоги.

Також критично колегія суддів апеляційного суду відноситься до посилань скаржника про те, що стягнення присуджених в частці від доходу аліментів буде перевищувати показники прожиткового мінімуму в чотири рази для працездатної особи та рівень середньої заробітної плати працездатних осіб різних професій. Обмеження у максимальному розмірі доходу особи, про яке зазначав відповідач, стосується саме таких примусових відрахувань, які здійснюються поза волею такої особи під впливом відповідного державного примусу. В даному випадку суд вирішував питання про розмір аліментів, які підлягають сплаті на утримання повнолітньої дочки. При цьому встановлено, що відповідач інших утриманців немає, будь-які документи на підтвердження витрат, які б впливали на майновий стан, відповідач не надав.

Окрім наведеного, колегія судів апеляційного суду зважає й на те, що відповідач фактично погоджується як з обов`язком сплати аліментів, так і з часом, з якого вони повинні стягуватися, оспорюючи фактично лише їх розмір. При цьому жодного доказу, який би доводив його позицію щодо невідповідності (завищення) встановленого при вирішенні справи розміру таких аліментів, до суду не представлено, відтак така позиція залишилася недоведеною й не може бути прийнята судом. Не вбачає апеляційний суд й невідповідності визначеного судом першої інстанції розміру аліментів вимогам законодавства України. Отже, визначений розмір аліментів відповідає потребам повнолітньої ОСОБА_2 у допомозі батька та можливостям останнього надавати таку допомогу.

Враховуючи вищевказані обставини, зважаючи на принцип розумності та справедливості, а також на необхідність задоволення потреб дитини, які полягають не тільки в оплаті вартості проїзду до місця навчання, придбання підручників та оплати інтернету, а й у забезпеченні щоденного задоволення життєвих потреб дитини, апеляційний суд вважає визначений судом першої інстанції розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на утримання повнолітньої дочки, законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду, яке оскаржується, постановлено з дотриманням положень матеріального права та вимог процесуального закону, колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 21 червня 2023 року.