Вирок від 21.06.2023 по справі 951/797/21

Справа № 951/797/21

Провадження №1-кп/951/12/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року смт Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт Козова кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 3 вересня 2021 року за №12021211070000110 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрована у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, пенсіонерки, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, раніше судимої 08.06.2021 Козівським районним судом Тернопільської області за ч. 2 ст. 310 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимою вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 08.06.2021 за ч. 2 ст. 310 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов`язків згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України, на шлях виправлення не стала та вчинила кримінальне правопорушення (проступок) за наступних обставин.

Так, в кінці червня 2020 року, в невстановлений точно досудовим розслідуванням дату та час, у ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на виготовлення та зберігання без мети збуту наркотичних засобів.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, в кінці червня 2020 року, в невстановлений точно досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_4 , в порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року, «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 15 лютого 1995 року та Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» на своїй присадибній ділянці у АДРЕСА_1 незаконно зібрала кілька верхівкових частин рослин коноплі, точної кількості досудовим розслідуванням не встановлено, які попередньо там вирощувала, таким чином виготовивши наркотичний засіб.

Продовжуючи свої кримінально-протиправні дії, охоплені одним умислом, ОСОБА_4 , в кінці червня 2020 року, в невстановлений точно досудовим розслідуванням дату та час, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 частково подрібнила зібрані нею на своїй присадибній ділянці верхівкові частини рослин коноплі та залишила на горищі для просушування, щоб в подальшому використовувати для лікування, чим почала незаконно зберігати наркотичні засоби без мети збуту до моменту їх вилучення працівниками поліції. Під час проведення обшук 9 вересня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Зборівського районного суду Тернопільської області у житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, на присадибній земельній ділянці за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено й вилучено подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, яка відповідно до висновку експерта має ботанічні ознаки верхівкових частин рослин коноплі, містить канабіноїди тетрагідроканабінол, канабінол, канабідіол і є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом загальною масою 156,81 грама.

Отже, ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1ст.309КК України,а саме незаконне виготовлення та незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, визнала та показала, що вона дійсно купила на базарі насіння, посіяла, після того як воно виросло, зрозуміла що це конопля. Після того, пару гілок конопель подрібнила, кинула на горище для просушування, близько двох років такі лежали там, однак не пам`ятає коли це точно було, вона за них забула, приблизно через рік до неї прийшли працівники поліції з обшуком. У вчинену щиро розкаюється, просить суворо її не карати.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 просить призначити ОСОБА_4 найменшу міру покарання, оскільки вона щиро розкаюється у вчиненому, звернув увагу суду щодо недоведеності факту вирощування наркотичних засобів обвинуваченою й зазначив що не було встановлено точної дати виготовлення таких засобів.

Крім визнання вини обвинуваченою ОСОБА_4 , за обставин, викладених у обвинувальному акті, винуватість останньої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,підтверджується наступними доказами:

протоколом обшуку слідчого СВ ВП №2 (м. Зборів) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Т/о старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 9.09.2021 з фототаблицями й відеозаписом, відповідно до якого у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 виявлено сухі рослини зовні схожі на рослини конопель, вилученні із горища житлового будинку, упаковані у сейф-пакет №1963463, горловина якого опечатується та на якому наносять свої підписи учасники огляду та поняті, із електронним носієм до нього /а.с.230-236 т.1, а.с.30 т.2/.

Вказаний обшук був проведений згідно з ухвали слідчого судді Зборівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_7 від 7.09.2021 у справі №599/1741/21 (н.п. 1-кс/599/232/2021),якою наданодозвіл старшомуслідчому СВВП №2(м.Зборів)Тернопільського РУПГУНП вТернопільській області ОСОБА_8 ,слідчим СВВП №2(м.Зборів)Тернопільського РУПГУНП вТернопільській області ОСОБА_9 , ОСОБА_6 напроведення обшукуу житловомубудинку знадвірними будівлямиі спорудами(підвали,кладові тагаражні приміщення)за адресою: АДРЕСА_1 ,яке належитьна правівласності ОСОБА_10 ,та якимкористується ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,а такожна присадибнійземельній ділянці,яка належалапомерлій ОСОБА_11 та якоюкористується ОСОБА_4 ,з метоювиявлення рослинконоплі /а.с.41 т.2/;

висновком експерта №СЕ-19/120-21/9375-НЗПРАП від 27.09.2021, відповідно до якого видно, що надана на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору, яка була вилучена у ОСОБА_4 під час проведення обшуку 9.09.2021, має ботанічні ознаки верхівкових частин рослини коноплі, містить канабіноїди тетрагідроканабінол, канабінол, канабідіол і є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом. Загальна маса канабісу становить 156,81 грама /а.с.9-14 т.2/.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що він був залучений як понятий до обшуку на горищі у домогосподарстві обвинуваченої ОСОБА_4 . На горищі знаходились коробки, в середині яких були речовини, а саме наркотичні засоби, які працівники поліції вилучили.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази підтверджують обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального проступку, винуватість обвинуваченої та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання цих доказів недопустимими.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст. 85, 94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та прийшов до висновку, що ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Згідноз ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує вимоги пункту 1Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, згідно якого призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнаєщире каяття,визнання вини та активне сприяння розкриттю правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно дост. 67 КК України,судом не встановлено.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченої, суд бере до уваги, що вона раніше судима, пенсійного віку, одинока, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, характеризується позитивно за місцем проживання.

Тож, за сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості й індивідуалізації покарання, суд дійшов до висновку про те, що покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 309 КК України необхідно призначити у межах, установлених у санкціїч. 1 ст. 309 КК України у виді арешту на строк 3 (три) місяць, яке буде для неї необхідним і достатнім.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КК Українипри призначенні покарання за сукупністю вироків суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Судом встановлено, що згідно з вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 08.06.2021 ОСОБА_4 засуджена зач. 2 ст. 310 КК Українидо покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. Водночас, відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбуття, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки, визначеніст. 76 КК України.

З обставин даної справи видно, що нове кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинила під час іспитового строку.

Відповідно до ч. 3ст. 78 КК Україниу разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях71,72цьогоКодексу.

Також відповідно до п.10постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами покарання" визначено, щоу разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями71,72 КК України.

Так, беручи до уваги, що нове кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 в період іспитового строку, визначеного їй вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 08.06.2021, остаточне покарання обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити за сукупністю вироків на підставі ч. 1ст. 71 КК України, частково приєднавши їй до покарання, визначеного новим вироком суду, частину невідбутного покарання за попереднім вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 08.06.2021. Водночас, суд враховує вимоги ч. 4ст. 71 КК України, згідно яких остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Тож, на думку суду остаточне покарання ОСОБА_4 має бути призначене відповідно до ст.ст. 71, 72 КК України.

З огляду на роз"яснення у пункті 10постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами покарання" підлягає врахуванню те, що частиною 2 статті 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 року (справа № 127/25037/17), яким наголошено, що в разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить точному змісту кримінального закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_4 покарання за даним вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 8.06.2021 й остаточно призначити їй покарання з урахуванням вимог ст. 72 КК України у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

На думку суду, визначене покарання обвинуваченій ОСОБА_4 буде цілком справедливим, необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нею нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити в порядкуст.100 КПК України.

Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимогст.124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374,376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватоюу вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України й призначити їй покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вирокомКозівського районного суду Тернопільської області від 08.06.2021 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання з урахуванням вимог ст. 72 КК України у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту її затримання, після набрання вироку суду законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 1029 /одна тисяча двадцять дев`ять/ гривень 72 /сімдесять дві/ копійок.

Речовий доказ: канабіс,вилучений підчас обшукуу житловолодінні ОСОБА_4 й поміщений у сейф-пакет № 4201961 знищити.

Вирок може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Козівський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Вирок суду складений та підписаний у нарадчій кімнаті 21.06.2023.

Суддя ОСОБА_1