Рішення

від 12.06.2023 по справі 201/10399/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10399/22

Провадження № 2/201/849/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Молодіжний центр міжнародного партнерства, позашкільної та неформальної освіти «Освіторіум» Дніпропетровської обласної ради», Дніпропетровської обласної ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2022р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 через свого представника адвоката Іванову Т.М. (діє на підставі ордеру від 18.12.2022р. а.с. 21) звернулися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Комунального підприємства «Молодіжний центр міжнародного партнерства, позашкільної та неформальної освіти «Освіторіум» Дніпропетровської обласної ради» (далі КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР), Дніпропетровської обласної ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (а.с. 3-8).

Ухвалою судді від 22.12.2022р. позовні вимоги роз`єднані в окремі самостійні провадження, у межах справи № 201/10399/22 залишено позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Молодіжний центр міжнародного партнерства, позашкільної та неформальної освіти «Освіторіум» Дніпропетровської обласної ради», Дніпропетровської обласної ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та прийнято позовну заяву в цій частині вимог до розгляду і відкрите провадження, розгляд справи призначений у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 1-2).

Ухвалою судді від 26.12.2022р. прийнято позовну заяву в частині вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Молодіжний центр міжнародного партнерства, позашкільної та неформальної освіти «Освіторіум» Дніпропетровської обласної ради», Дніпропетровської обласної ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати до розгляду і відкрите провадження, розгляд справи призначений у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за клопотання позивача витребувано від Комунального підприємства «Молодіжний центр міжнародного партнерства, позашкільної та неформальної освіти «Освіторіум» Дніпропетровської обласної ради» докази (а.с. 60-61).

Ухвалою судді від 12.04.2023р. здійснено перехід до розгляду справи у поряду спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 81).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно із наказом № 89-к від 31.08.2018р. КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду сторожа з 03.09.2018р. в порядку переведення КЗ «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» Дніпропетровської обласної ради», з посадовим окладом відповідно штатного розпису.

Крім того, згідно із наказом № 92-к від 05.11.2021р. КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» ОСОБА_1 прийнятий на роботу за внутрішнім сумісництвом на 0,25 ставки на посаду оператор котельні, з 08.11.2021р., з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу виходячи з окладу згідно штатного розпису.

Починаючи з березня 2022 року позивач не отримує нараховану заробітну плату, станом на 31.08.2022р. заборгованість по нарахованій але не сплаченій заробітній становить 40355,48 грн. - на посаді сторожа, 9446,96 грн. - на посаді оператора котельні за внутрішнім сумісництвом, всього 49802,44 грн.

Позивач неодноразово звертався до керівництва КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР і самої Дніпропетровської обласної ради із вимогою про виплату заробітної плати, на що отримував відповідь про те, що органом управління майном є Дніпропетровська обласна рада, остання не перераховує кошти на виплату заробітної плати.

На колективне звернення сторожів до Дніпропетровської обласної ради отримано відповідь від 28.07.2022р № Ко-89 про те, що у зв`язку із введенням воєнного стану на території України обласною радою здійснюються видатки, пов`язані виключно із реалізацією заходів правового режиму воєнного стану у Дніпропетровській області.

Також 15.09.2022р. сторожі звертались з питання невиплати заробітної плати до Відділу з питань додержання законодавства про працю у Дніпровському районі Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

КП «МЦМППНО» «Освіторіум» ДОР» створене відповідно до ч. 2 ст. 81, ч. 2 ст. 169 ЦК України, є юридичною особою публічного права підпорядковане, підзвітне і підконтрольне Дніпропетровській обласній раді. Тобто, підприємство засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області й перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради , яка є органом управління майном підприємства. Отже, власником підприємства КП «МЦМППНО» «Освіторіум» ДОР» є Дніпропетровська обласна рада. З урахуванням норм ст.ст. 1, 10, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Дніпропетровська обласна рада є органом управління майном підприємства «МЦМППНО» «Освіторіум» ДОР», а отже, головним розпорядником коштів підприємства. Тому є належним відповідачем по справі.

На підставі викладеного, просив стягнути із Комунального підприємства «Молодіжний центр міжнародного партнерства, позашкільної та неформальної освіти «ОСВІТОРІУМ» Дніпропетровської обласної ради» та Дніпропетровської обласної ради (як органу управління майном) нараховану, але не виплачену заробітну плату на користь ОСОБА_1 в розмірі 40355,48 грн. - на посаді сторожа, 9446,96 грн. - на посаді оператора котельні за внутрішнім сумісництвом, а всього 49802,44 грн. без урахування обов`язкових відрахувань.

Відповідач Дніпропетровська обласнарада позовнівимоги невизнав. 08.03.2023р. представник відповідача Прохоренко А.В. (діє на підставі витягу з ЄДРЮОФОПГФ а.с. 69) надав відзивна позовнузаяву (а.с. 65-68), у якому зазначив, що Дніпропетровська обласна рада є неналежним відповідачем. Відповідно до статуту КП «Молодіжний центр міжнародного співробітництва «Освіторіум» Дніпропетровської обласної ради» засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради. Метою діяльності підприємства є виконання соціальних програм з підтримки молоді Дніпропетровщини, забезпечення гарантій реалізації молодіжної політики у Дніпропетровській області щодо створення сприятливих умов для життєвого самовизначення, соціальне обслуговування молоді, надання соціально-психологічної та юридичної допомоги, сприяння самореалізації молодих громадян, їх професійній адаптації та працевлаштуванню, забезпечення вторинної зайнятості молоді та підвищення якості її трудової і підприємницької діяльності, організація молодіжного дозвілля, підвищення активності та громадської участі молоді через неформальну освіту, розвиток молодіжних громадських організацій, соціальна підтримка молоді та сім`ї, сприяння поліпшенню їх добробуту, популяризація України та Дніпропетровської області як привабливих локацій для кінозйомок, залучення українських та іноземних інвесторів для фінансування виробництва, прокату і показу фільмів та ефективного використання потенціалу української сервісної індустрії в галузі кінематографії, отримання прибутку від своєї діяльності згідно з чинним законодавством України.

Згідно із статутом підприємство є юридичною особою. Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах. Підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями згідно з чинним законодавством України.

Як визначено в статуті підприємство є комунальним некомерційним підприємством.

Відповідно до ст. 75-1 ГК України державне некомерційне підприємство є суб`єктом некомерційної господарської діяльності, спрямованої на досягнення соціальних та інших результатів, яке утворюється у сфері охорони здоров`я, соціальній та/або гуманітарній сферах без мети одержання прибутку і діє на підставі статуту.

Майно державного некомерційного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить державне некомерційне підприємство, не несе відповідальності за його зобов`язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до положень статей 77 та 78 ГК України в Україні можуть створюватись казенні державні та комерційні і некомерційні комунальні унітарні підприємства.

Крім того, Господарський кодекс України визначає також правовий статус державного комерційного та некомерційного підприємства (статті 74 - 75, 75-1 ГК України), яке за змістом цих норм відповідає за своїми зобов`язаннями самостійно.

Разом з тим, стаття 78 ГК України визначає, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до ч. 1 ст. 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.

За загальними принципами цивільного права 1) юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями самостійно, усім належним їй майном; 2) учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи.

Покладення відповідальності за борги юридичної особи на інших осіб є відступленням від згаданого принципу цивільного права та може бути застосована у формі субсидіарної або солідарної відповідальності у випадках, якщо така відповідальність встановлена договором або законом.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 ЦК України.

За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.

Така відповідальність передбачена, зокрема Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а у подальшому статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Основною метаю такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Крім того, при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

Тобто, для вирішення питання про субсидіарну відповідальність підприємства (роботодавця) та органу місцевого самоврядування (як учасника та засновника такої юридичної особи) необхідно встановлення наявності чи відсутності підстав та умов покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями створеного нею комунального підприємства, зокрема, мету здійснення господарської діяльності підприємства, його сферу діяльності та факт банкрутства.

Підприємство є некомерційним підприємством та діє з метою отримання прибутку і на момент розгляду справи не перебуває в процедурі банкрутства та не є ліквідованим. Крім того, ані позов, ані додані до нього документи не містять доказів наявності зобов`язань та невиконання зобов`язань з виплати заробітної плати позивачеві Дніпропетровською обласною радою, або того, що неспроможність виконання Підприємством зобов`язань з виплати заробітної плати викликана вказівками або іншими винними діями ДОР. А отже, відсутні правові підстав для застосування субсидіарної відповідальності щодо заборгованості з виплати заробітної плати позивачеві.

Згідно зі статутом КП «МЦМППНО» «Освіторіум» ДОР» підприємство: створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавства України про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування; здійснює заходи з удосконалення організації праці та заробітної плати працівників з метою посилення їх матеріальної заінтересованості як у результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи підприємства; забезпечує економне й раціональне використання фонду оплати праці та своєчасні розрахунки з працівниками.

Керівник підприємства: несе повну відповідальність за стан майна та діяльність підприємства; складає та затверджує штатний розпис у межах фонду заробітної плати, затверджує і організовує використання кошторису; розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства України та статуту.

Позивач уклав трудовий договір з КП «МЦМППНО» «Освіторіум» ДОР» та перебуває у трудових відносинах безпосередньо з підприємством. Заборгованість з виплати заробітної виникла внаслідок невиплати заробітної плати позивачеві підприємством, а не Дніпропетровською обласною радою.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову до Дніпропетровської обласної ради.

Представник позивача-адвокат ІвановаТ.М. 05.06.2023р. та 12.06.2023р. надала письмові пояснення по справі (а.с. 82-84,102-107), у яких не погодилася із тим, що Дніпропетровська обласна рада є неналежним відповідачем. Зазначила, що КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР засноване на спільній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області й перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради. Статут КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» затверджений рішенням Дніпропетровської обласної ради 05.11.2021р. № 138-8/VІІІ підписаний головою обласної ради М.В. Лукашуком. Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021 року № 139-8/VІІІ призначено Хрущ А.В. директором КП «Молодіжний центр міжнародного партнерства, позашкільної та неформальної освіти «Освіторіум» Дніпропетровської обласної ради» 06.12.2021р. з укладенням контракту строком на 5 (п`ять) років. Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 03.12.2021р. № 149-9/VІІІ затверджені внески до статутного капіталу КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» в сумі 6 000 000 грн.

Відповідно до умов контракту № 361 від 06.12.2021р. директора КП «МЦМППНО» «Освіторіум» ДОР» керівник Хрущ А.В. зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його діяльність, визначену статутом підприємства, виконання фінансового плану, а орган управління майном зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника.

КП «МЦМППНО» «Освіторіум» ДОР» є юридичною особою, яка в своїй діяльності керується рішеннями органу управління майном та здійснює свою діяльність за згодою органу управління майном. А тому, в даному випадку орган управління майном - Дніпропетровська обласна рада є безпосередньою особою, за рішенням якої працівникам не виплачують заробітну плату, тому має відповідати за цим позовом.

Представник позивача адвокат Іванова Т.М., надавши суду додаткові пояснення, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 107).

Представник відповідача Дніпропетровської обласної ради Гарбузова О.А. 09.06.2023р. надав заяву, у якій просив справу розглядати без участі представника (а.с. 98).

Представник відповідача - КП «МЦМППНО» «Освіторіум» ДОР», якому булинаправлені копіяпозову здодатками таухвали провідкриття провадження, судова повістка, ухвала про витребування доказів, в судове засідання не з`явився, про дату місце та час розгляду справи повідомлявся належними чином (а.с. 64, 119), клопотань про відкладення розгляду справи не надав, станом на момент розгляду справи правом на надання відзиву не скористався, однак на виконання ухвали суду надав витребувані докази (а.с. 109-118).

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 3 цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

З огляду на викладене, суд вважає, що зважаючи на обізнаність сторін про віднесення на розгляд суду даного спору, наявність заперечень одного з відповідачів, пояснень представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу та винести рішення на загальних підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши в судовому засіданні позиції сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши позиції сторін та докази у справі, встановив такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно із наказом № 89-к від 31.08.2018р. КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» Федянін В.П. прийнятий на роботу на посаду сторожа з 03.09.2018р. в порядку переведення КЗ «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» Дніпропетровської обласної ради», з посадовим окладом відповідно штатного розпису (а.с. 26).

Крім того, згідно із наказом № 92-к від 05.11.2021р. КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» ОСОБА_1 прийнятий на роботу за внутрішнім сумісництвом на 0,25 ставки на посаду оператор котельні, з 08.11.2021р., з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу виходячи з окладу згідно штатного розпису (а.с. 27).

З березня 2022 року позивач не отримує нараховану заробітну плату.

Відповідно до довідки КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» за період з березня 2022 року по серпень 2022 року заборгованість перед ОСОБА_1 по нарахованій, але не сплаченій заробітній становить 40355,48 грн. на посаді сторожа, без податків та зборів 32486,17 грн. (а.с. 31).

Відповідно до довідки КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» за період з березня 2022 року по серпень 2022 року заборгованість перед ОСОБА_1 по нарахованій, але не сплаченій заробітній становить 9446,96 грн. на посаді оператора котельні (за внутрішнім сумісництвом), без податків та зборів 7604,81грн. (а.с. 32).

Всього,заборгованість понарахованій,але несплаченій заробітнійплаті безподатків тазборів становить 40090,98грн. (32486,17 + 7604,81).

На звернення колективу КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» листом Дніпропетровської обласної ради від 27.08.2022р. № Ко-89 повідомлено, що у зв`язку із введенням воєнного стану на території України обласною радою здійснюються видатки, пов`язані виключно із реалізацією заходів правового режиму воєнного стану у Дніпропетровській області (а.с. 33).

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з виплати заробітної плати відповідачем - КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» у підприємства утворилася заборгованість по нарахованій, але не сплаченій заробітній платі без податків та зборів у розмірі 40090,98 грн.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Враховуючи зазначене, відсутність відомостей про повну виплату відповідачем КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачеві, з КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати у розмірі 40090,98грн., без утримання із цієї суми податку на доходи фізичної особи та військового збору.

Судове рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць - підлягає негайному виконанню (п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).

З огляду на вказані вимоги, суд допускає рішення про присудження працівникові виплати заробітної плати до негайного виконання у межах суми стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 7156,15 грн. (без утримання з цієї суми податків і зборів).

Водночас, суд погоджується із доводами представника Дніпропетровської обласної ради про те, що рада не є належним відповідачем у даному спорі та не повинна відповідати за цим позовом, з огляду на таке.

Згідно із статутом КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР», затвердженим рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021р. № 138-8/VІІІ, підприємство є комунальним некомерційним підприємством (п. 3.2) (а.с. 73-79).

Відповідно до ч. 1 ст. 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 ЦК України.

За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.

Така відповідальність передбачена, зокрема Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а у подальшому статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Основною метаю такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018р. у справі№ 5023/4388/12(провадження № 12-102гс18) зазначила, що у низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Михайленки та інші проти України», пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі «Лисянський проти України», пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі «Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови», пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі «Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації», пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі «Р. Качапор та інші проти Сербії». Отже,внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Крім того, при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Відповідно до положень статей 77 та 78 Господарського кодексу України в Україні можуть створюватись казенні державні та комерційні і некомерційні комунальні унітарні підприємства.

Стаття 78 ГК України визначає, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Зазначені норми права також містять положення щодо відповідальності цих підприємств по боргам. Зокрема, казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства (ч. 7 ст. 77 ГК України).

У нормах ч. 7 ст. 77 ГК України не міститься будь-якого обмеженого кола зобов`язань, за якими орган управління несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства. Отже, до таких зобов`язань можуть належати і вимоги щодо заробітної плати.

Щодо відповідальності комунального унітарного підприємства за своїм зобов`язанням, то ГК України чітких положень не містить. Однак згідно з частиною десятою статті 77 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що правовий режим відповідальності комунального унітарного комерційного або некомерційного підприємства визначається відповідно до вимог правового режиму відповідальності державного комерційного або казенного підприємства.

Стаття 77 ГК України прямо не встановлює повну субсидіарну відповідальність територіальної громади за зобов`язаннями створеного нею комунального унітарного підприємства, оскільки нею врегульовані питання особливостей здійснення господарської діяльності, а не питання підстав та меж відповідальності за усіма зобов`язаннями підприємства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 176 ЦК України територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб у трудових правовідносинах.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2020р. у справі№ 711/3288/17-ц(провадження № 61-25288сво18).

Проте, враховуючи її зміст у поєднанні зі змістом положень статті 78 ГК України, можна зробити висновок, що відповідальність комунального унітарного підприємства за своїми боргами за господарськими зобов`язаннями визначається залежно від його виду: некомерційного або комерційного підприємства.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (ч. 3 статті 78 ГК України).

Зміст права оперативного управління визначений статтею 137 ГК України та є найбільш обмеженим правовим титулом, який не дозволяє підприємству розпоряджатись належним йому майном.

При цьому, комунальне комерційне підприємство отримує майно передане йому громадою на праві господарського відання, та обмеження у його використання визначаються статутними документами цього підприємства.

Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (стаття 136 ГК України).

Норми ЦК України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.

До подібних висновків, а саме те, що виділ не є реорганізацією юридичної особи дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі№ 905/1956/15та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі№ 904/2251/18, від 15 січня 2020 року у справі№ 904/11903/16, від 21 січня 2020 року у справі№ 904/8538/16.

Близькі за змістом правові висновки щодо необхідності розрізняти підстави припинення юридичної особи шляхом реорганізації наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі№ 264/5957/17.

Тлумачення статей 74 - 75 ГК України дозволяє зробити висновок, що комунальне комерційне підприємство володіє своїм майном на праві повного господарського відання та є самостійним у здійсненні господарської діяльності, в тому числі, із заробітної плати, за рахунок майна, закріпленого за таким підприємством на праві господарського відання, якщо інше не встановлено статутними документами цього товариства. У разі незаконності дій власника щодо належного такому підприємству майна, воно має право на захист своїх речових прав на майно від дій власника.

Отже, аналізуючи зазначені норми права у їх сукупності, слід дійти висновку, що за загальним правилом у разі недостатності коштів у комунального унітарного комерційного підприємства для відповідальності за своїм зобов`язанням пов`язаним, із господарською діяльністю,орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відповідальність за господарськими зобов`язаннями цього підприємства(ч. 7. ст. 77 ГК України).

Комерційні комунальні підприємства за своїми зобов`язаннями відповідають самостійно.

Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування.

Зазначені правові висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018р. у справі№ 5023/4388/12(провадження № 12-102гс18).

Згідно зі статутом КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» є комунальним некомерційним підприємством.

Відповідно до п. 5.2.1 статуту підприємство: створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавства України про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування; здійснює заходи з удосконалення організації праці та заробітної плати працівників з метою посилення їх матеріальної заінтересованості як у результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи підприємства; забезпечує економне й раціональне використання фонду оплати праці та своєчасні розрахунки з працівниками.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.4. статут управління підприємством здійснює керівник, який самостійно вирішує питання діяльності закладу, за винятком тих, які належать до компетенції засновника (Дніпропетровської обласної ради). Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що належать до компетенції органу управління майном. Зокрема, керівник підприємства: несе повну відповідальність за стан майна та діяльність Підприємства; складає та затверджує штатний розпис у межах фонду заробітної плати, затверджує і організовує використання кошторису; розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства України та статуту.

Позивач уклав трудовий договір з КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» та перебуває у трудових відносинах безпосередньо з цим підприємством, яке згідно зі статутом забезпечує економне й раціональне використання фонду оплати праці та своєчасні розрахунки з працівниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заборгованість з виплати заробітної виникла внаслідок невиплати заробітної плати КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР», а не Дніпропетровською обласною радою. Отже, сторонами спірних трудових правовідносинах є позивач і КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР», який має обов`язок виплачувати заробітну плату позивачеві.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018р. у справі № 523/9076/16-ц пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача до Дніпропетровської обласної ради не підлягають задоволенню, оскільки остання не є належним відповідачем у даних спірних правовідносинах.

Позивачі у справах про стягнення заробітної плати відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, тому на підставі ч. 1 статті 141 ЦПК України з відповідача КП «МЦМППНО «Освіторіум» ДОР» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60грн. за вимогу про стягнення заробітної плати.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.4,10,12,13,19,76-81,82,89,141,259,263-265ЦПК України,суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доКомунального підприємства«Молодіжний центрміжнародного партнерства,позашкільної танеформальної освіти«Освіторіум» Дніпропетровськоїобласної ради»,Дніпропетровської обласноїради простягнення нарахованої,але невиплаченої заробітноїплати задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства«Молодіжний центрміжнародного партнерства,позашкільної танеформальної освіти«Освіторіум» Дніпропетровськоїобласної ради» (ЄДРПОУ 38200152) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 40090,98 грн.без утримання із цієї суми податку на доходи фізичної особи та військового збору.

Стягнути з Комунального підприємства«Молодіжний центрміжнародного партнерства,позашкільної танеформальної освіти«Освіторіум» Дніпропетровськоїобласної ради» (ЄДРПОУ 38200152) на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

У задоволенні решти позовнихвимог тавимог до Дніпропетровської обласної ради відмовити.

Допустити негайне виконаннярішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць в сумі 7156,15 грн. без утримання із цієї суми податку на доходи фізичної особи та військового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 20 червня 2023 року.

Суддя Наумова О.С.