Постанова

від 20.06.2023 по справі 612/20/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 червня 2023 року

м. Харків

справа №612/20/23

провадження №22-ц/818/1022/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області,

відповідач - ОСОБА_1

треті особи: служба у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, Центр надання соціальних послуг Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, Центр надання соціальних послуг Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про відібрання дитини та позбавлення батьківських прав батька, стягнення аліментів на малолітню дитину за апеляційною скаргою Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 22 березня 2023 року, постановлене під головуванням судді Масло С.В., -

п о с т а н о в и в:

У січні 2023 року Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, Центр надання соціальних послуг Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про відібрання дитини та позбавлення батьківських прав батька, стягнення аліментів на малолітню дитину.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 22 березня 2023 року у задоволенні позову Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, Центр надання соціальних послуг Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, про відібрання дитини та позбавлення батьківських прав батька, стягнення аліментів на малолітню дитину відмовлено. Попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи в подальшому обов`язки щодо виховання та утримання дитини належним чином. Покладено контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо доньки на орган опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області.

В апеляційній скарзі Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що судом першої інстанції не надано належного висновку та не взято до уваги, що в судовому засіданні відповідач заявляв клопотання про можливість проведення генетичної експертизи на встановлення батьківства відносно ОСОБА_2 . Вказував, що у разі його позбавлення батьківських прав, він не має бажання сплачувати аліменти на утримання дитини. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що за період перебування дитини в патронатній родині з 09.01.2023 року по теперішній час ОСОБА_1 жодного разу не відвідав дитину. Відмовляючи у позові суд першої інстанції посилався на те, що до ОСОБА_1 вже застосовувалися превентивні міри, а саме: подавалася позовна заява до суду про відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав. Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 29.11.2021 року позов органу опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батька та стягнення аліментів на малолітню дитину було задоволено. В період з 28.09.2021 року по 03.03.2022 року дитина перебувала у КЗ «Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей». ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на зазначене судове рішення. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.06.2022 року по цивільній справі №612/517/21 прийнято відмову органу опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від позову до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батька та стягнення аліментів на малолітню дитину. Визнано нечинним рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 29.11.2021 року. Провадження у справі закрито. ОСОБА_2 було повернуто на виховання до ОСОБА_1 , який пройшов лікування від алкогольної залежності. На підставі викладеного вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 . Також, посилається на те, що після закінчення розгляду справи органу опіки та піклування стали відомі додаткові докази, які не вивчалися в суді першої інстанції, а саме - притягнення до адміністративної відповідальності відповідача за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ст. 173 КУпАП, на підтвердження цих даних позивачем надано копії постанов суду до апеляційної скарги.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок позивача щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та враховуючи позицію відповідача щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_2 не містить достатнього обґрунтування доцільності такого рішення з урахуванням змін у поведінці ОСОБА_1 , позиції відповідача не надана належна оцінка, і, як наслідок, висновок про нехтування батьком своїми обов`язками є передчасним, а позбавлення останнього батьківських прав не відповідає інтересам неповнолітньої дитини.

Щодо вимоги про відібрання дитини, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що дана позовна вимога та позовна вимога про позбавлення батьківських прав батька є взаємовиключними. Таким чином, позовна вимога про відібрання дитини від батька є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.06.2017 року батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 27.08.2020 року.

ОСОБА_2 зареєстрована з 09.08.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 09.08.2017 №09-15/206.

З Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6303000848 від 19.05.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

З пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 03.03.2010 року вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності 3 гр. професійне захворювання, термін дії - довічно.

Відповідно до Акту №49 обстеження умов проживання від 08.08.2022 року, начальником служби у справах дітей ОСОБА_4 , фахівцем із соціальної роботи ЦНСП ОСОБА_5 , було проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 . В акті зазначено, що в будинку в деяких кімнатах було брудно, дитина має ліжко, забезпечена сезонним одягом, продуктами харчування, дитина була одягнута в брудний одяг, руки та ноги брудні. За результатами бесіди з ОСОБА_1 його було попереджено про відповідальне батьківство, про ризики вилучення дитини із сім`ї. Проведено бесіду щодо неналежного догляду за дитиною, про зловживання спиртними напоями. Також попереджено про недопустимість насильства в сім`ї.

Згідно Акту обстеження умов проживання від 25.08.2022 року, службою у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області було проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 . В будинку було чисто, є запас харчових продуктів. Проведено бесіду щодо неналежного догляду за дитиною, про зловживання спиртними напоями. Також попереджено про недопустимість насильства в сім`ї.

Відповідно до Акту №1 обстеження умов проживання від 09.01.2023 року, комісією було проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 . В акті зазначено, що в будинку було брудно, речі по кімнаті були розкидані, на підлозі лежала пляшка від пива, приготовлена їжа відсутня, постільна білизна брудна. Умови для проживання дитини не створені. У зв`язку із тим, що малолітня дитина перебувала із людиною похилого віку, яка погано пересувається та потребує стороннього догляду, прийнято рішення про негайне відібрання дитини на обстеження до КП «Близнюківська ЦРЛ».

Згідно Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 від 09.01.2023 року, комісією було прийнято рішення вилучення дитини із родини у зв`язку із загрозою її життю та здоров`ю.

Листом начальника СПД №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області від 09.01.2023 року, начальника служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Бухвостову А.В. було повідомлено про проведені заходи відносно ОСОБА_1 відповідно до листа служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 09.01.2023 року №01-41/02.

Відповідно до клопотання начальника служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Бухвостової А.В. від 09.01.2023 року №01-41/03, пояснень ОСОБА_6 , листа директора Центру надання соціальних послуг Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 10.01.2023 року №01-21/9, Витягу з протоколу №01 засідання комісії з питань захисту прав дитини Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 10.01.2023 року, рішення Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області №7 від 10.01.2023 року, було вирішено негайно відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку із виникненням безпосередньої загрози життю та здоров`я дитини.

З наказу служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 10.01.2023 року №01-05/02 «Про взяття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», вбачається, що малолітню дитину ОСОБА_2 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Згідно з наказом служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 10.01.2023 року №01-05/01 «Про передачу дитини до сім`ї патронатного вихователя», з 09.01.2023 року ОСОБА_2 передано на тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію до сім`ї патронатного вихователя.

Відповідно до Рішення Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 10.01.2023 року №8 «Про влаштування малолітньої дитини ОСОБА_2 в сім`ю патронатного вихователя», малолітню ОСОБА_2 влаштовано на тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_7 .

Відповідно до листа огляду пацієнта КП «Близнюківська ЦРЛ», було проведено огляд малолітньої ОСОБА_2 , яка перебуває на обліку з діагнозом Q21.10, 450.0.

Раніше позивач вже звертався до суду з позовом про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 29 листопада 2021 року позов задоволено.

При цьому у суді апеляційної інстанції позивач подав заяву про відмову від позову.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.06.2022 року по цивільній справі №612/517/21 прийнято відмову органу опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від позову до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батька та стягнення аліментів на малолітню дитину. Визнано нечинним рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 29.11.2021 року. Провадження у справі закрито.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 від батька ОСОБА_1 та позбавлення його батьківських прав від 12.01.2023 року №02-20/120, орган опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області вважає за доцільне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 від батька ОСОБА_1 та позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України (надалі СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Враховуючи приведені вище норми права, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем вимога про відібрання дитини та позовна вимога про позбавлення батьківських прав батька є взаємовиключними. Належним способом захисту в спірних правовідносинах є вимога про позбавлення батьківських прав батька, про яку заявлено позивачем в позові.

Отже позовна вимога про відібрання дитини від батька не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать про те, що згідно Акту обстеження умов проживання від 25.08.2022 року, службою у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області було проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 . В будинку було чисто, є запас харчових продуктів. Проведено бесіду щодо неналежного догляду за дитиною, про зловживання спиртними напоями. Також попереджено про недопустимість насильства в сім`ї (а.с.16).

Згідно Акту оцінки потреб сім`ї/особи №б/н від 09.01.2023 року, ОСОБА_2 , наявні ознаки складних життєвих обставин. Емоційний стан дівчини пригнічений, надмірно збудливий. Вміє одягатися, може самостійно їсти, не доглядає за особистими речами. Перебуває без догляду дорослих (а.с. 22-24).

Згідно Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 від 09.01.2023 року, комісією було прийнято рішення вилучення дитини із родини у зв`язку із загрозою її життю та здоров`ю (а.с. 17-21).

Листом начальника СПД №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області від 09.01.2023 року, начальника служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Бухвостову А.В. було повідомлено про проведені заходи відносно ОСОБА_1 відповідно до листа служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 09.01.2023 року №01-41/02 (а.с. 29).

Відповідно до клопотання начальника служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Бухвостової А.В. від 09.01.2023 року №01-41/03, пояснень ОСОБА_6 , листа директора Центру надання соціальних послуг Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 10.01.2023 року №01-21/9, Витягу з протоколу №01 засідання комісії з питань захисту прав дитини Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 10.01.2023 року, рішення Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області №7 від 10.01.2023 року, було вирішено негайно відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку із виникненням безпосередньої загрози життю та здоров`я дитини (а.с. 30-34).

З наказу служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 10.01.2023 року №01-05/02 «Про взяття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», вбачається, що малолітню дитину ОСОБА_2 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с.35).

Згідно з наказом служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 10.01.2023 року №01-05/01 «Про передачу дитини до сім`ї патронатного вихователя», з 09.01.2023 року ОСОБА_2 передано на тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію до сім`ї патронатного вихователя(а.с.36).

Відповідно до Рішення Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 10.01.2023 року №8 «Про влаштування малолітньої дитини ОСОБА_2 в сім`ю патронатного вихователя», малолітню ОСОБА_2 влаштовано на тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_7 (а.с.37).

Відповідно до листа огляду пацієнта КП «Близнюківська ЦРЛ», було проведено огляд малолітньої ОСОБА_2 , яка перебуває на обліку з діагнозом Q21.10, 450.0.(а.с.38).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у рішенні по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Матеріали справи не містять жодних доказів застосування насильства в сім`ї.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 18 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.

Безсумнівних доказів, які свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки, його винної поведінки, свідомого нехтування своїми обов`язками, - суду не надано. Внаслідок чого колегія суддів не вбачає підстав для застосування крайнього заходу та позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини.

Висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи позивача про те, що висновком органу опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області визнано доцільним відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 від батька ОСОБА_1 та позбавлення його батьківських прав від 12.01.2023 року №02-20/120, не спростовують висновків суду, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

Доказів того, що відповідач жорстоко поводиться з донькою або систематично притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, суду не надано.

Таким чином позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Складні життєві та побутові умови, у яких родина ОСОБА_1 опинилась, не можуть бути підставою для висновку про незабезпечення батьками належних умов для дитини.

Доказів умисного ухилення відповідача від виховання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської областідо суду апеляційної інстанції надано копії постанов про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ст. 173 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що копії вищевказаних постанов подані лише до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів не приймає зазначені докази по справі з огляду на таке.

Частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

При цьому колегія суддів виходить з того, що позивач у справі є юридичною особою та мав можливість надати дані про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності до суду першої інстанції, оскільки постанова суду у справі про адміністративне правопорушення ухвалена 25.01.2023 року, а судове рішення - 22.03.2023 року. При цьому зазначений доказ до суду першої інстанції не надавався. Про наявність будь-яких перешкод у надані суду першої інстанції вказаного доказу матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 370, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області - залишити без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 22 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 21.06.2023 року.