Рішення

від 12.06.2023 по справі 904/4761/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023м. ДніпроСправа № 904/4761/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ", м. Дніпро

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро

відповідача-2: Приватного підприємства "АвтоБудЦентр", м. Дніпро

про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості у розмірі 3 489 331,06 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Секретар судового засідання Мазнов Д.С.

Представники:

від позивача: Василенко Л.М. ордер адвокат

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: ОСОБА_1 та відповідача-2: Приватного підприємства "АвтоБудЦентр" та просить суд стягнути з відповідача-2 заборгованість за договором поставки від 09.06.2022 № 0906/22 у розмірі 3 489 331,06 грн, з яких: 1 423 249,20 грн - основна заборгованість, 133 348,70 грн - пеня, 13 089,06 грн - 3% річних, 1 919 644,10 грн - штраф, 77 175,68 грн - інфляційні втрати, звернути стягнення на предмет застави рухоме майно, яке належить відповідачу 1 в рахунок часткового погашення заборгованості на суму 877 647, 00 грн та стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.01.2023.

Не погодившись із відмовою в забезпеченні позову, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову. Матеріали оскарження ухвали направлено на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2023 підготовче засідання відкладено на 08.02.2023.

18.01.2023 судом було здійснено запит до Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2023 підготовче засідання відкладено на 01.03.2023

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ" про відкликання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 у справі № 904/4761/22 - апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Від позивача 10.02.2023 надійшло клопотання про виклик відповідачів.

Від департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 17.02.2023 до суду надійшов лист про надання інформації, в якому повідомлено, що відповідно до даних реєстру територіальної громади міста Дніпра та картотеки з питань реєстрації місця проживання осіб міста Дніпро, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою не значиться.

01.03.2023 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Золотарьової Я.С. на лікарняному з 27.02.2023 по 03.03.2023 згідно із розпорядженням голови суду В.О. Татарчука № 19 від 27.02.2023.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду встановлено усунути недоліки позовної заяви.

22.03.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2023 продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.04.2023.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 15.05.2023.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 судове засідання відкладено на 12.06.2023.

Позивач 12.06.2023 надав суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 12.06.2023 відповідачі не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. Відповідачі відзив на позов не надали.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.06.2023 розглянуто справу по суті: заслухано виступ позивача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

У судовому засіданні 12.06.2023 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов договору поставки від 09.06.2022 № 0906/22 в частині строку оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого позивачем нараховано пеню - 133 348,70 грн, штраф - 1 919 644,10 грн, 3% річних - 13 089,06 грн, інфляційні витрати - 77 175,68 грн.

Також у зв`язку із неоплатою вартості поставленого товару за Договором поставки № 0906/22 від 09.06.2022 у сумі 1 423 249,20 грн., позивач просить задовольнити свої вимоги за рахунок переданого відповідачем 1 в заставу рухомого майна шляхом звернення стягнення на предмет застави за Договором застави б/н від 10.06.2022.

Позиція відповідача-1

Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Позиція відповідача-2

Відповідач-2 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Між ТОВ «МАЛІАЛ» (далі-постачальник, позивач) та ПП «АВТОБУДЦЕНТР» (далі - покупець, відповідач) 09.06.2022 було укладено Договір поставки № 0906/22 (далі - договір поставки) на поставку трубопровідної продукції за найменуванням, в асортименті та за цінами, що вказуються в Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.1.1 договору поставки, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця трубопровідну продукцію (далі іменується «Товар»), за найменуванням, в асортименті та за цінами, що вказуються в Специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, згідно заявок покупця в письмовому або електронному вигляді, а покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.5 договору поставки, датою поставки Товару ввижається дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками обох сторін договору та вручення товарно-транспортної накладної, оформленою належним чином.

Відповідно до п.4.1 договору поставки, покупець оплачує Товар за ціною, вказаною в затвердженій Сторонами Специфікації на підставі рахунку-фактури постачальника, а розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються в безготівковій формі у грошовій одиниці гривні (п.4.2 договору поставки).

Відповідно до п.4.3 договору поставки, покупець здійснює оплату за Товар в розмірі 100% вартості Товару, зазначеної в Специфікації, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки Товару постачальником і прийняття його покупцем.

Відповідно до п. 6.3 договору поставки, покупець за даним договором за несвоєчасну оплату за Товар сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше облікової ставки НБУ від суми заборгованості Товару, за кожний день прострочення платежу та за кожні 5 календарних днів прострочення оплати за Товар покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості не оплаченого у строк Товару.

Відповідно до п.6.4 договору поставки, у разі порушення покупцем строків оплати за Товар за даним договором, постачальник має право отримати відшкодування у розмірі вартості поставленого, але не оплаченого Товару за рахунок заставленого майна з першого дня прострочення покупцем оплати в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Відповідно до п. 10.1, договір поставки є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

Відповідно до Специфікації № 1 від 09.06.2022, поставці підлягали труби в асортименті загальною вартістю 667 936, 86 грн. Строк поставки Товару за Специфікацією №1 - до 15 червня 2022 року (арк.с.31).

Відповідно до Специфікації № 2 від 25.07.2022 поставці підлягали труби в асортименті загальною вартістю 1 423 249, 20 грн. Строк поставки Товару за Специфікацією № 2 - до 06 серпня 2022 року (арк.с.32).

У Специфікації № 2 до договору поставки, сторони встановили такі умови оплати (п.2.1., п.2.2):

- покупець здійснює оплату за Товар у розмірі 300 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у строк до 08.08.2022. У разі нездійснення оплати у встановлені строки, Постачальник має право застосувати санкції до Покупця щодо несвоєчасної оплати, визначені у п.6.3. Договору, у подвійному розмірі. Покупець здійснює остаточну оплату за Товар у розмірі 1 123 249,20 грн шляхом перерахування грошових кошті на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту здійснення поставки.

25.07.2022 року cторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 0906/22 від 09.06.2022 року, якою внесли зміни до п.4.3. розділу 4 «Умови оплати» Договору та виклали його у наступній редакції:

«п.4.3. Покупець здійснює оплату за Товар на умовах, визначених у кожній окремій Специфікації до Договору».

Постачальник надав видаткові накладні про поставку Покупцю Товару, зазначеного у Специфікації №1 від 09.06.2022 та Специфікації № 2 від 25.07.2022, а саме:

- Видаткова накладна № 19 від 16.06.2022 на суму 667 936,86 грн з ПДВ;

- Видаткова накладна № 30 від 27.07.2022 на суму 168 123,12 грн з ПДВ;

- Видаткова накладна № 31 від 30.07.2022 на суму 1 059 773,52 грн з ПДВ;

- Видаткова накладна № 32 від 02.08.2022 на суму 195 352,56 грн з ПДВ;

- Товарно-транспортна накладна № Р19 від 16.06.2022 на суму 667 936,86 грн.

- Товарно-транспортна накладна № Р30 від 27.07.2022 на суму 168 123,12 грн.

- Товарно-транспортна накладна № Р31 від 30.07.2022 на суму 1 059 773,52 грн.

- Товарно-транспортна накладна № Р32 від 02.08.2022 р. на суму 195 352,56 грн (арк.с.34-45).

Також постачальник виставив покупцю:

- рахунок на оплату № 1 від 16.06.2022 на суму 667 936,86 грн,

- рахунок на оплату № 6 від 27.07.2022 на суму 168 123,12 грн;

- рахунок на оплату № 7 від 30.07.2022 на суму 1 059 773,52 грн;

- рахунок на оплату № 8 від 02.08.2022 на суму 195 352,56 грн (арк.с.46-50).

За змістом позову позивач зазначив, що відповідач здійснив оплату за поставлений товар не в повному обсязі, а саме 21.07.2022 на суму 667 936, 86 грн.

У зв`язку із частковою оплатою товару, позивач звернувся до відповідача-2 з претензією в якій зазначив, що відповідачем 2 21.07.2022 було частково сплачено за товар на суму 667 936, 86 грн, однак заборгованість на суму 1 423 249, 20 грн залишилась непогашеною (арк. с.50-51).

Також між ТОВ «МАЛІАЛ» (далі-заставодержатель) та ОСОБА_1 (далі-заставодавець) 10.06.2022 було укладено Договір застави (далі - договір застави).

Відповідно до п. 1.2 договору застави, на забезпечення виконання боржником основного зобов?язання, заставодавець передає в заставу належне йому на праві власності рухоме майно, а саме:

- транспортний засіб марки LEXUS, модель LX 570, ТИП - ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ-В, 2011 року випуску, колір - ЧОРНИЙ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Центр 1249 16.12.2016 року, дата першої реєстрації 07.09.2011 рік, який належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого Центр 1249 16.12.2016 року.

Відповідно до п. 1.6. договору застави, сторони домовились, що заставна вартість предмету застави складає 877 647,00 грн. Сторони домовились, що при зверненні стягнення на предмет застави заставодержатель жодним чином не пов?язаний зазначеною вартістю предмета застави.

При частковому виконанні заставодавцем умов основного зобов`язання застава зберігається у первісному обсязі (пункт 1.9 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця в таких випадках: у разі невиконання чи неналежного виконання Основного зобов?язання.

Звернення стягнення на Предмет застави здійснюється на вибір Заставодержателя:

??- за рішенням суду;

-????шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України;

-????на підставі виконавчого напису нотаріуса (пункт 3.2.1 договору)

Відповідно до вимоги № 78 від 01.12.2022 позивач звернувся до відповідача-1, як до поручителя, з вимогою погасити суму заборгованості (арк.с.52-53).

Відповідно до вимоги № 81 від 05.12.2022 позивач звернувся до відповідача-1, з вимогою надати доступ представнику позивача до предмета застави для перевірки його стану та контролю збереження.

Вищенаведені обставини і стали причиною звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем 2 виникли правовідносини з поставки товару.

Статтею 1 Закону України «Про заставу» визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір застави та обставини справи, між позивачем та відповідачем 1 виникли правовідносини з забезпечення виконання заставодавцем зобов`язань за договором поставки № 0906/22 від 09.06.2022.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно умов договору та Специфікації № 1, товар має бути поставлений у строк до 15 червня 2022 року.

Згідно умов договору та Специфікації № 2, товар має бути поставлений у строк до 6 серпня 2022 року.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 специфікації № 2, покупець здійснює оплату за Товару у розмірі 300 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у строк до 08.08.2022. У разі нездійснення оплати у встановлені строки, Постачальник має право застосувати санкції до Покупця щодо несвоєчасної оплати, визначені у п.6.3. Договору, у подвійному розмірі. Покупець здійснює остаточну оплату за товар у розмірі 1 123 249, 20 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту здійснення поставки.

Водночас, частинами 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відтак, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів оплати поставленого товару на суму 1 423 249, 20 грн у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за такі періоди:

-період прострочення оплати з 17.07.2022 по 20.07.2022 7,32 грн;

-період прострочення оплати з 09.08.2022 по 13.12.2022 52 191,78 грн;

-період прострочення оплати з 30.08.2022 по 13.12.2022 67 367,84 грн;

-період прострочення оплати з 02.09.2022 по 13.12.2022 13 781,72 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення сум позивачем, суд доходить висновку, що вони є частково невірними з огляду на таке.

Відповідно до п. 6.3 договору поставки, покупець за даним договором за несвоєчасну оплату за Товар сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше облікової ставки НБУ від суми заборгованості Товару, за кожний день прострочення платежу.

Відтак, сума до стягнення пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості з урахуванням п.6.3 договору становить:

- 26,95 грн за період прострочення оплати з 30.08.2022 по 13.12.2022 та 5, 51 грн за період прострочення оплати з 02.09.2022 по 13.12.2022.

При цьому, суд зазначає, що розрахунок пені на суму 300 000, 00 грн здійснювався відповідно до умов, передбачених специфікацією № 2 від 25 липня 2022 року, в якій зазначено, що покупець здійснює оплату за Товар у розмірі 300 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у строк до 08.08.2022. У разі нездійснення оплати у встановлені строки, Постачальник має право застосувати санкції до Покупця щодо несвоєчасної оплати, визначені у п.6.3. Договору, у подвійному розмірі.

Отже, здійснивши перерахунок пені, суд приходить до висновку, що сума, яка підлягає до стягнення становить 52 231, 56 грн.

Щодо суми штрафу

Відповідно до п. 6.3 договору поставки, за кожний день прострочення платежу та за кожні 5 календарних днів прострочення оплати за Товар покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості не оплаченого у строк Товару.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 919 644, 10 грн.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, вирішення питання про зменшення штрафу та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Відтак, суд, ухвалюючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що сума штрафу є необґрунтовано завищеною, оскільки вона значно перевищує суму основної заборгованості. При цьому позивачем не обґрунтовано такий надмірний розмір штрафу 5 відсотків від суми неоплаченого товару за кожні 5 днів прострочення оплати. Тому, для забезпечення балансу інтересів сторін, принципу розумності та справедливості суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 95% та стягнути з відповідача штраф у розмірі 95 982, 20 грн., що становить 5 відсотків від суми неоплаченого відповідачем 2 товару.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за такі періоди:

-період прострочення оплати з 17.07.2022 по 20.07.2022 219,60 грн;

-період прострочення оплати з 09.08.2022 по 13.12.2022 3 131,51 грн;

-період прострочення оплати з 30.08.2022 по 13.12.2022 8 084,14 грн;

-період прострочення оплати з 02.09.2022 по 13.122022 1 653,81 грн.

Всього позивачем нараховано 13 089, 06 грн за вищевказаний період прострочення оплати.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, доходить висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13 089, 06 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат за такі періоди:

- з 09.08.2022 по 13.12.2022 19 006,80 грн;

- з 30.08.2022 по 13.12.2022 48 052,32 грн;

- з 02.09.2022 по 13.12.2022 10 116,56 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, доходить висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 77 175,68 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача-1

Частиною 1 статті 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, між ТОВ «МАЛІАЛ» (далі-заставодержатель) та ОСОБА_1 (далі-заставодавець), яка є майновим поручителем ПП «АВТОБУДЦЕНТР» 10.06.2022 було укладено Договір застави (далі - договір застави). Предметом застави є рухоме майно автомобіль, який належить відповідачу 1 на праві власності.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини позивача та відповідача 1 щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно є Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»

Відповідно до статті 1 цього Закону він визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною 4 статті 43 Закону визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів дотримання позивачем вимог частини 3 статті 24 вищевказаного Закону щодо реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не дотримано вимоги 3 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо реєстрації в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, що є підставою для відмови в позові щодо відповідача 1.

Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц, де зокрема було зазначено: «З метою звернення стягнення на предмет застави обтяжувач (заставодержатель, стягувач) повинен неухильно дотримуватись порядку дій, передбаченого спеціальним для цього виду правовідносин Законом № 1255-IV….Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень відомості про звернення стягнення на предмет обтяження…

Разом з тим в матеріалах справи, що переглядається, відсутній витяг з Державного реєстру обтяжень на підтвердження реєстрації в цьому реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження для перевірки виконання вимог, передбачених частиною третьою статті 24 Закону № 1255-IV.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/29241/13-ц (провадження № 14-118цс18) за позовом про звернення стягнення на предмет застави, стягнення грошових коштів вказано, що оскільки позивач не виконав вимог, передбачених статтею 24 Закону № 1255-ІV та не надав витягу з Державного реєстру обтяжень на підтвердження наявності чи відсутності інших обтяжувачів для перевірки виконання вимог, передбачених статтею 25 зазначеного Закону, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет застави.

Також у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18) за позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

Отже невстановлення судами факту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, а також факту надіслання іншим обтяжувачам повідомлення про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет застави свідчить про недотримання позивачем процедури звернення стягнення на заставлене майно та є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на заставлене майно саме з цих підстав, оскільки у протилежному випадку можуть бути порушені права інших заставодержателів і такі порушення можуть бути невідновними».

Оскільки судом факту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень відомостей про звернення позивачем стягнення на предмет обтяження (автомобіль, що належить відповідачу 1) не встановлено, це свідчить про недотримання позивачем у цій справі процедури звернення стягнення на заставлене майно та є підставою для відмови у позові саме з підстав недотримання частини 3 статті 24 Закону.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення позивача до суду ним було сплачено 52 339, 96 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 312 від 13 грудня 2022 року.

Так, позивачем заявлено майнову вимогу про стягнення з відповідача-2 заборгованості за договором поставки від 09.06.2022 № 0906/22 у розмірі 3 489 331,06 грн, з яких: 1 423 249,20 грн - основна заборгованість, 133 348,70 грн - пеня, 13 089,06 грн - 3% річних, 1 919 644,10 грн - штраф, 77 175,68 грн - інфляційні втрати. Загальна сума до стягнення складає 3 566 506, 74 грн.

Також позивачем заявлено немайнову вимогу щодо звернення стягнення на предмет застави рухоме майно, яке належить відповідачу 1 в рахунок часткового погашення заборгованості на суму 877 647, 00 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відтак, здійснивши перерахунок суми судового збору, судом встановлено, що позивач мав би сплатити 53 497, 60 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору у розмірі 52 280, 84 грн покладаються на відповідача-2.

Витрати зі сплати судового збору за заявлену позивачем вимогу про звернення стягнення на предмет застави залишаються за позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У зв`язку з тим, що позивачем сплачено суму судового збору менше ніж 53 497, 60 грн, різниця, яка становить 1 157, 64 грн підлягає до стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України.

Щодо витрат, пов`язаних з відправкою поштової кореспонденції

Позивач у позові просить стягнути з відповідачів витрати, пов`язані з відправкою поштової кореспонденції у розмірі 300 грн.

Згідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено поштовою кореспонденцією відповідачам позовну заяву з додатками, що підтверджується фіскальними чеками від 13.12.2022 на суму 76, 00 грн (арк.с.14-16).

Позивачем не надано доказів направлення поштової кореспонденції на суму 224 грн, тому витрати в цій частині не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного суд уважає обґрунтованим розмір витрат, пов`язаних з відправкою поштової кореспонденції у розмірі 76, 00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ" до Приватного підприємства "АвтоБудЦентр" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "АвтоБудЦентр" (вул. Будівельників, буд 45-А, Дніпро, 49000; ідентифікаційний код: 32634382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ"" (вул. Марка Озерного, буд. 1-А, Дніпро, 49072; ідентифікаційний код: 37538490) 1 423 249,20 грн основної заборгованості, 52 231, 56 грн пені, 13 089,06 грн 3% річних, 95 982, 20 грн - штрафу, 77 175,68 грн - інфляційні втрати, витрати на відправу поштової кореспонденції у розмірі 76 грн та судовий збір у розмірі 52 280, 84 грн.

В іншій частині позову до Приватного підприємства "АвтоБудЦентр" - відмовити.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ"" (вул. Марка Озерного, буд. 1-А, Дніпро, 49072; ідентифікаційний номер: 37538490) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/Собор.р/ 22030101, код ЄДПРОУ отримувача: 37988155, рахунок отримувача UA198999980313171206083004629, назва банку: Казначейство України, код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106) 1 157, 64 грн судового збору.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу на 03.07.2023 о 14:30 год, яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 1-104 за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, строк для подання доказів позивачем щодо розміру, понесених ним судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено - 21.06.2023.

Суддя Я.С. Золотарьова