Ухвала

від 21.06.2023 по справі 904/3160/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

21.06.2023м. ДніпроСправа № 904/3160/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (14013, Чернігівська область, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 133, ідентифікаційний код 31818929)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правобережне" (51613, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Правобережне, вул. Юдашкіна, буд. 45, ідентифікаційний код 35419410)

про стягнення 57 802,50 грн. збитків

Суддя Бондарєв Е.М.

Без участі представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №440 від 13.06.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правобережне" 57 802,50 грн. збитків, з яких 51 600,00 грн. сплачений штраф та 6 202,50 грн. сплачені судові витрати.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2022 року АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" було подано позов до ТОВ "Агропартнер" про стягнення 51 600,00 грн. штрафу за невірно зазначено адресу вантожоодержувача ТОВ "РОК ТРЕЙД" у накладній 32318321. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2022 по справі №927/241/22 у задоволенні позову про стягнення 51 600 грн. штрафу було відмовлено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 по справі №927/241/22 рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2022 скасовано, прийняте нове рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Агропартнер" на користь АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у накладній у сумі 51 600,00 грн. та 6 202,50 грн. судових витрат.

10 січня 2023 року ТОВ "Агропартнер" сплатило на користь АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" штраф в сумі 51 600,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №414148 від 10.01.2023 та судові витрати в сумі 6 202, 50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №414150 від 10.01.2023.

При цьому ТОВ "Агропартнер" не вбачає свого порушення в діях щодо доставки товару на адресу покупця, тому що пункт призначення товару був зазначений ТОВ "Правобережне" в Специфікації до договору купівлі-продажу №П-526-АПР від 13.09.2021 та додатково підтверджений ТОВ "Правобережне" листом № 74 від 15.09.2021.

Оскільки діями відповідача (а саме невірним зазначенням пункту призначення товару) позивачу була завдана майнова (матеріальна) шкода (у розмірі сплаченого штрафу та судових витрат), ТОВ "Агропартнер" звернувся до суду з позовною заявою для відновлення своїх порушених прав.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву №441 від 13.06.2023 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Правобережне".

Заява обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Правобережне" перебуває в стані припинення, запроваджена процедура припинення юридичної особи може унеможливити виконання рішення суду, що, по-факту, взагалі нівелює застосування позивачем судового порядку захисту своїх прав.

Позивач вважає, що не має необхідності вживати будь-яке зустрічне забезпечення відносно позивача, адже саме на захист його прав та інтересів заявлена позовна вимога про звернення стягнення. Окрім того, як вбачається з матеріалів, поданих до позовної заяви (а саме з листування) ТОВ "Правобережне" вже визнавало факт заподіяння збитків позивачу зі своєї вини, проте протягом більш, ніж два місяці не вжило заходів для відшкодування завданих збитків.

Таким чином, позивач стверджує, що наявні достатні підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, виконання рішення, постановленого за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер", буде унеможливлено.

Відповідно до ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а докази мають відповідати вимогам встановленими статтями 76-79, 80, 91, 96 Господарського процесуального кодексу України.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано доказу того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, з урахуванням наведених мотивів для вжиття заходів до забезпечення позову та наявних у матеріалах справи доказів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання -21.06.2023.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.М. Бондарєв