Рішення

від 15.06.2023 по справі 917/171/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2023 р. м. Житомир Справа № 917/171/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Арсенал-Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод"

про стягнення 132499,76 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Дніпро" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" 132499,76 грн, з яких: 100000,00 грн основного боргу, 28636,01 грн інфляційних та 3863,75 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.02.2023, справу №917/171/23 передано за підсудністю до господарського суду Житомирської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023, справу передано для розгляду судді Господарського суду Житомирської області Вельмакіній Т.М.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.03.2023 прийнято справу №917/171/23 до свого провадження, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи на 13.04.2023.

30.03.2023 на адресу суду, з поштовою відміткою "адресат відсутній", повернулася копія ухвали від 14.03.2023, яка направлялася відповідачу.

Ухвалою від 13.04.2023 відкладено розгляд справи на 15.05.2023, сторонам рекомендовано виконати вимоги ухвали суду від 14.03.2023.

04.05.2023 на адресу суду, з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали від 14.03.2023, яка направлялася відповідачу.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №917/171/23 в судове засідання 15.05.2022 не вносилась.

Ухвалою від 30.05.2023 суд призначив судове засідання для розгляду справи на 15.06.2023.

15.06.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання, згідно якого останній просить суд розглянути справу за наявними у ній матеріалами без його участі. Повідомив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та підтверджує, що надав до суду всі наявні у нього документи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Оскільки на дату даного судового засідання на адресу суду не повернулося повідомлення про вручення чи повернення без вручення направленої відповідачу ухвали суду від 30.05.2023, яка надсилалася йому ще 01.06.2023, суд здійснив запит та отримав Витяг відстеження поштових відправлень з сайту Укрпошти, згідно якого відправлення (ухвала суду) станом на 03.06.2023 прямує до точки видачі/доставки (а.с. 68-69). Також суд здійснив запит до Єдиного державного реєстру та отримав витяг, згідно якого юридична адресавідповідача відповідає зазначеній у позовній заяві (а.с. 67).

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу за його юридичною адресою, зокрема зважаючи на направлення ухвал суду від 14.03.2023 та від 13.04.2023, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист прав та інтересів.

Також суд враховує, що саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію та несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Крім того, суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є в загальному доступі.

Водночас суд враховує, що відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 178 ГПК України, є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Дніпро" (продавець, постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу (поставки) у спрощений спосіб.

На виконання умов вказаного договору позивач, згідно з видатковою накладною №РН-0000095 від 27.09.2021, поставив відповідачу товар - стрічку конвеєрну на загальну суму 200322,00 грн (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №23-09/1 від 23.09.2021 на суму 200322,00 грн, дійсний для оплати до 27.09.2021 (а.с.18).

23.09.2021 відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 100322,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1231 від 23.09.2021 (а.с.22).

Оскільки 23.09.2021 відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар, згідно рахунок-фактуру №23-09/1 від 23.09.2021 у розмірі 100322,00 грн, позивач надіслав 07.10.2022 на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу (поставки) (а.с. 23-26).

Відповідь на претензію відповідач позивачу не надав, оплату заборгованості не здійснив.

Так як відповідач розрахунки за поставлений товар здійснив частково, заборгувавши 100000,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення з відповідача 3863,75 грн 3% річних та 28636,01 грн інфляційних втрат.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Приписами ст.181 ГПК України врегульовано, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1-3 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч.1,2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем відповідачу товару та обов`язок останнього провести розрахунки підтверджується підписаною представниками сторін і скріпленою їх печатками видатковою накладною №РН-0000095 від 27.09.2021 на загальну суму 200322,00 грн.

Наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією №1231 від 23.09.2021 підтверджується також, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 100322,00 грн (а.с.22).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться в ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з виставленим відповідачу рахунком-фактурою №23-09/1 від 23.09.2021, останній дійсний для оплати до 27.09.2021 (а.с.18), що відповідає даті видаткової накладної.

За наведеного, строк виконання відповідачем зобов`язання оплатити товар є таким, що настав.

Натомість, доказів повної сплати відповідачем заборгованості до матеріалів справи не надано.

Оскільки, станом на час розгляду справи в суді відповідач не надав доказів проведення розрахунків за поставлений позивачем товар у повному обсязі, а саме на заявлену до стягнення суму - 100000,00 грн, позовні вимоги в частині заявленого основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач заявив до стягнення з відповідача 3863,01 грн 3% річних за період з 30.09.2021 по 12.01.2023 (розрахунок - а.с.7) та 28636,75 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2021 по 30.11.2022 (розрахунок - а.с.6).

Частиною 2статті 625 ЦК Українивизначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що заявлені суми є обґрунтованими та арифметично вірними, тому вимога про стягнення 3863,01 грн 3% річних та 28636,75 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Розрахунки здійснено за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 100000,00 грн основного боргу, 3863,01 грн 3% річних та 28636,75 грн інфляційних втрат.

Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріали справи свідчать про те, що правова допомога ТОВ "Арсенал-Дніпро" у цій справі надавалась адвокатом Стрюк Н.О., яка діяла на підставі довіреності №21/09 від 21.09.2022 (а.с.30).

Суд встановив, що між ТОВ "Арсенал-Дніпро" (замовник) та ТОВ "Юридична фірма "Демос-Юрис" (юридична фірма) 21.09.2022 укладено договір про надання юридичних послуг №21/09/22, відповідно до пункту 1 якого замовник доручає, а юридична фірма бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх (а.с.29).

Відповідно до п.4.1 договору за роботу, виконану юридичною фірмою замовник перераховує на розрахунковий рахунок юридичної фірми грошову суму, вказану в рахунку або акті виконаних робіт, звіті про виконану роботу.

Згідно з п.6.1 даний договір укладений на строк до 21.09.2024, але діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та набирає чинності з моменту його підписання.

Відповідно до звіту (акту виконаних робіт) №1/23 від 12.01.2023 (а.с.31) ТОВ "Юридична фірма "Демос-Юрис" надано ТОВ "Арсенал-Дніпро" наступні послуги за період з 21.09.2022 по 12.01.2023 на загальну суму 5000,00 грн:

- зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, 1 год., 500,00 грн;

- складання претензії, направлення відповідачу, 3 год., 1500,00 грн;

- правовий аналіз наданих клієнтом документів, 2 год., 1000,00 грн;

- складання позовної заяви, складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, підготовка додатків до позовної заяви, 4 год., 2000,00 грн.

Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми витрат з контррозрахунком від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, згідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, тобто виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Відповідно до ч.5ст.129 ГПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 ГПК України.

Проаналізувавши перелік наданих позивачу правничих послуг згідно звіту (акту виконаних робіт) №1/23 від 12.01.2023, суд враховує, що:

- послуги "Зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи" та "Правовий аналіз наданих клієнтом документів" є аналогічними послугами, тому, на переконання суду, співмірною виконаній роботі буде вартість послуги у розмірі 1000,00 грн;

- послуга "Складання претензії, направлення відповідачу" надана позивачу в межах досудового вирішення спору між сторонами та не відноситься до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а також, враховуючи обставини справи, не є необхідною для підготовки справи до розгляду. В зв`язку з наведеним суд вважає безпідставним покладення витрат в цій частині на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що необхідними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (правовий аналіз наданих клієнтом документів, 2 год., 1000,00 грн та складання позовної заяви, складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, підготовка додатків до позовної заяви, 4 год., 2000,00 грн), а розмір цих витрат є розумним та виправданим, у зв`язку з чим саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" (11562, Житомирська область, Коростенський район, с.Бондарівка, код ЄДРПОУ 33201062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Дніпро" (52460, Дніпропетровська область, Солонянський район, с.Василівка, вул. Урожайна, буд. 5, код ЄДРПОУ 40261900):

- 100000,00 грн основного боргу;

- 3863,75 грн 3% річних;

- 28636,01 грн інфляційних втрат;

- 3000,00 грн витрат на правничу допомогу;

- 2684,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.06.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек.)