ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.06.2023Справа № 910/5359/23Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенка-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" про стягнення 300 000,00 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенка-Агро" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (далі - Підприємство) 300 000,00 грн, перерахованих згідно платіжного доручення від 22 лютого 2022 року № 2351, на підставі статті 1212 Цивільного кодку України (далі - ЦК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
У квітні 2023 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали разом із своєю заявою від 12 квітня 2023 року подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2023 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5359/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що копія зазначеної ухвали була отримана відповідачем 3 травня 2023 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 0105494336452 з підписом уповноваженої особи Підприємства.
5 травня 2023 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву від 4 травня 2023 року, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог та зазначав, що між ним та Товариством було укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом направлення Підприємством рахунку на оплату товару та здійснення позивачем його безпосередньої оплати. Оскільки спірні грошові кошти сплачено позивачем на виконання укладеного між сторонами договору, останні набуті відповідачем за наявності правової підстави, а отже не можуть бути стягнуті за статею 1212 ЦК України як помилково перераховані. На підтвердження наявності між сторонами договірних відносин Підприємство також додало до свого відзиву належним чином засвідчену копію заяви свідка - ОСОБА_1 , якою було підготовлено та надіслано на електронну адресу Товариства рахунок від 22 лютого 2022 року № НОМЕР_1 на оплату мінерального добрива - селітри аміачної, за яким позивачем і було сплачено спірні кошти.
12 травня 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив, у якій останнє не заперечувало проти того, що спірні кошти були сплачені за вищевказаним рахунком як попередня оплата за товар. Однак позивач вказував на те, що дані обставини не свідчать про наявність договірних відносин між сторонами, оскільки рахунок від 22 лютого 2022 року № НОМЕР_1 та платіжне доручення від 22 лютого 2022 року, за яким було частково оплачено вказаний рахунок, не містять жодних посилань на реквізити укладеного між сторонами договору. Крім того, Товариство зверталося до Підприємства з вимогою про повернення сплачених ним коштів. Однак відповідач спірні кошти не повернув, оплачений товар не поставив.
15 травня 2023 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останнє зазначало, що позивач у відзиві самостійно спростував своє твердження щодо помилковості здійсненого на користь Підприємства платежу. Крім того, відповідач зазначав, що товар не був поставлений Товариству саме з вини останнього, оскільки обумовлену продукцію позивач повинен був самостійно забрати зі складу Підприємства, що вказує на недобросовісність його поведінки.
Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).
22 лютого 2022 року Товариство на підставі виставленого відповідачем рахунку від 22 лютого 2022 року № НОМЕР_1 перерахувало на користь останнього попередню оплату погодженого між сторонами у вищевказаному рахунку товару в розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 22 лютого 2022 року № 2351 із призначенням платежу: "Плата за селітру згідно рахунку від 22 лютого 2022 року № НОМЕР_1, у тому числі ПДВ 20 % - 50 000,00 грн". Також у матеріалах справи міститься копія вищезазначеного рахунку.
Водночас судом встановлено, що Підприємство оплачений позивачем товар останньому не передало. Докази, які свідчать про повернення відповідачем Товариству вказаної суми грошових коштів, у матеріалах справи також відсутні.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Як було зазначено вище, рахунок на оплату № НОМЕР_1 був виставлений Підприємством позивачу 22 лютого 2022 року. Цього ж дня на підставі цього рахунку Товариство перерахувало спірну суму грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн на рахунок відповідача. Проте на час вирішення даного спору останнім не було надано суду документів, які свідчать про повернення вказаної суми Товариству чи поставку позивачу погодженого між сторонами товару.
При цьому, частиною 1 статті 267 ГК України встановлено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Оскільки сторонами не визначено інший строк, укладений між ними договір поставки припинив свою дію 22 лютого 2023 року.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Крім того, за умовами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність встановлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору (постанова Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 6 серпня 2019 року в справі № 910/5027/18).
Зважаючи на те, що спірна сума боргу відповідача, яка складає 300 000,00 грн перерахованої позивачем попередньої оплати за договором поставки, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством чи поставку останньому погодженого між сторонами товару, а також враховуючи те, що укладений між Товариством та Підприємством договір поставки у спрощений спосіб, як підстава набуття відповідачем спірних коштів, на час розгляду цієї справи припинив свою дію в силу приписів частини 1 статті 267 ГК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення сплачених позивачем коштів у розмірі 300 000,00 грн на підставі статті 1212 ЦК України.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (01103, місто Київ, вулиця Залізничне шосе, будинок 25; ідентифікаційний код 38990521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенка-Агро" (72360, Запорізька область, Мелітопольський район, село Вознесенка, вулиця Польова, будинок 141; ідентифікаційний код 37997196) 300 000 (триста тисяч) грн 00 коп., а також 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 20 червня 2023 року.
Суддя Є.В. Павленко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.06.2023 |
Оприлюднено | 23.06.2023 |
Номер документу | 111674721 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань повернення безпідставно набутого майна (коштів) |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Павленко Є.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні