Постанова

від 21.09.2023 по справі 910/5359/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. Справа№ 910/5359/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (вх.№09.1-04.1/5141/23 від 10.07.2023, вх.№09.1-04.1/5157/23 від 10.07.2023, вх..№09.1-04.1/5155/23 від 10.07.2023 Північного апеляційного господарського суду) на рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2023

у справі №910/5359/23 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенка-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна"

про стягнення 300 000,00 грн.

В судовому засіданні 21.09.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенка-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" 300 000,00 грн., перерахованих згідно платіжного доручення від 22 лютого 2022 року №2351, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем помилково перераховано відповідачу кошти у сумі 300 000,00 грн. згідно платіжного доручення №2351 від 22.02.2022, жодних договірних зобов`язальних правовідносин між сторонами не існує, внаслідок чого позивач просив повернути грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №910/5359//23 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенка-Агро" 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп., а також 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що укладений між сторонами договір поставки у спрощений спосіб, як підстава набуття відповідачем спірних коштів, на час розгляду цієї справи припинив свою дію в силу приписів частини 1 статті 267 ГК України, та дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення сплачених позивачем коштів у розмірі 300 000,00 грн. на підставі статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 08.07.2023 (документ сформовано в системі «Електронний суд») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення першої інстанції ухвалене на підставі неповно і не всебічно досліджених обставин.

На переконання скаржника, судом безпідставно застосовано приписи ст.1212 ЦК України, оскільки відповідач приступив до виконання зобов`язання передати товар вчасно та виконав свій обов`язок з надання товару у розпорядження позивачу для самовивозу ним, не вивезення товару позивачем є його виною.

Окрім того, представник апелянта посилався на те, що з 24.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенка-Агро" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб країни агресора як російський суб`єкт господарювання, про що свідчать дані, наведені в таблиці виписки, наданої апелянтом суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, вказує, що апелянт не надав належних та допустимих доказів того, що ТОВ "Вознесенка-Агро" був належним чином повідомлений про доставку на склад відповідача саме 22.02.2022, а також останнім не надано доказів того, що він надсилав позивачу претензії щодо відмови або прострочення самовивозу замовленого товару зі складу ТОВ "Вестхім Україна". Також посилається на те, що підприємство позивача потерпає незаконних дій окупаційної влади та військових російської федерації, котрі з 25.02.2022 окупували частину Запорізької області, до яких входить с.Вознесенка, яке розтащоване у Мелітопольському районі. Вказує, що реєстрація ТОВ "Вознесенка-Агро" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб російської федерації не є підставою для набуття ТОВ "Вестхім Україна" грошових коштів у сумі 300 000,00 грн., оскільки є власністю позивача, а правові підстави для набуття цих коштів у відповідача відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5359/23.

24.07.2023 матеріали справи № 910/5359/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2023 відкрито апеляційне провадження, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (вх.№09.1-04.1/5141/23 від 10.07.2023 Північного апеляційного господарського суду) на рішення Господарського суду м.Києва від 20.06.2023 у справі №910/5359/23 на 21.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (вх.№09.1-04.1/5155/23 від 10.07.2023 Північного апеляційного господарського суду) на рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2023 у справі №910/5359/23, об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (вх.№09.1-04.1/5155/23 від 10.07.2023 Північного апеляційного господарського суду) з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (вх.№09.1-04.1/5141/23 від 10.07.2023 Північного апеляційного господарського суду) на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №910/5359/23, розгляд справи призначено на 21.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (вх.№09.1-04.1/5157/23 від 10.07.2023 Північного апеляційного господарського суду) на рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2023 у справі №910/5359/23, об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (вх.№09.1-04.1/5157/23 від 10.07.2023 Північного апеляційного господарського суду) з апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (вх.№09.1-04.1/5141/23 та №09.1-04.1/5155/23 від 10.07.2023 Північного апеляційного господарського суду) на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №910/5359/23, розгляд справи призначено на 21.09.2023.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.02.2022 ТОВ "Вознесенка-Агро" на підставі виставленого відповідачем рахунку НОМЕР_1 від 22.02.2022 перерахувало на користь ТОВ "Вестхім Україна" попередню оплату погодженого між сторонами у вищевказаному рахунку товару в розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2351 від 22.02.2022 із призначенням платежу: "Плата за селітру згідно рахунку НОМЕР_1 від 22.02.2022, у тому числі ПДВ 20 % - 50 000,00 грн.". Також у матеріалах справи міститься копія вищезазначеного рахунку.

Згідно досудової вимоги ТОВ "Вознесенка-Агро" б/н від 17.01.2023 (про повернення помилково перерахованих коштів) на адресу ТОВ "Вестхім Україна" позивач вимагав у відповідача в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги повернути помилково перераховані кошти за платіжним дорученням №2351 від 22.02.2022 у розмірі 300 000,00 грн. з посиланням на приписи ст.ст.530, 1212 Цивільного кодексу України.

У підтвердження направлення вказаної вимоги позивачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про отримання 25.01.2023 представником Білоконь.

Оскільки ТОВ "Вестхім Україна" ухиляється від повернення грошових коштів в розмірі 300 000,00 грн., ТОВ "Вознесенка-Агро" звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач у своєму відзиві, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що заявлені позивачем до стягнення грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн. не є такими, що набуті без правової підстави, а тому застосування приписів ст.1212 ЦК України в даному випадку є безпідставним.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами частин 1, 8 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в силу п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Доктриною venire contra factum proprium закріплено принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За приписом ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст.181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем виставлено позивачу рахунок НОМЕР_1 від 22.02.2022 на оплату селітри аміачної у кількості 20 т., ціна за 1т. - 22500,00 грн., загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 540 000,00 грн., із визначенням "рахунок дійсний до сплати протягом 22.02.2022, термін готовності замовлення 3 робочих дні після надходження оплати", вид поставки - самовивіз, адреса складу: м.Мелітополь, вул.Воїнів Інтернаціоналістів, 5/2 (завод «Воровского»).

Згідно платіжного доручення №2351 від 22.02.2022, беручи до уваги призначення платежу з посиланням на рахунок НОМЕР_1 від 22.02.2022, позивачем проведено оплату за селітру аміачну у сумі 300 000,00 грн.

З огляду на таке, позивач та відповідач здійснили встановлення правовідносин не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичних діях.

Дослідивши матеріали, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, апеляційний суд дійшов висновку, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. До вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та змісту рахунку відповідач (постачальник) зобов`язався передати у власність позивача (покупця) селітру аміачну у кількості 20 т., ціна за 1т. - 22500,00 грн., загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 540 000,00 грн., а покупець зобов`язався прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

У розумінні ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару у розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до заяви свідка ОСОБА_1 (уповноважена особа ТОВ "Вестхім Україна"), зареєстрованої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кухтенко Т.А. за №171 від 28.04.2023, пояснено, що 22.02.2022 на усне прохання ТОВ "Вознесенка-Агро" надіслано електронною поштою з її електронної адреси: «ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронну адресу товариства: «ІНФОРМАЦІЯ_2» рахунок № НОМЕР_1 від 22.02.2022 на оплату селітри аміачної у кількості 20 т., ціна за 1т. - 22500,00 грн., загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 540 000,00 грн., самовивіз, із зазначенням адреси складу: м.Мелітополь, вул.Воїнів Інтернаціоналістів, 5/2 (завод «Воровского»); вказаний рахунок ТОВ "Вознесенка-Агро" оплатило частково у розмірі 300 000,00 грн., відтак, останній мав самовивозом забрати належне йому добриво із вказаного складу, натомість товариство починаючи з 23.02.2022 до 25.02.2022 на багаторазові прохання ОСОБА_1 забрати товар за рахунком НОМЕР_1 від 22.02.2022 в оплаченій частині, його не забрало.

З огляду на викладене, оплачений товар на суму 300 000,00 грн. знаходився на складі за адресою: м.Мелітополь, вул.Воїнів Інтернаціоналістів, 5/2 (завод «Воровского»). Проте, позивач його не забрав.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.07.2020 у справі №922/2216/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі №910/660/19, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору.

Згідно ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, матеріали справи не містять відмови позивача від поставки частково оплаченого ним товару згідно рахунку НОМЕР_1 від 22.02.2022.

Відтак, з обставин справи не слідує наявності підстав, з якими ст.1212 Цивільного кодексу України пов`язує виникнення права вимоги повернення сплачених грошових коштів.

Враховуючи встановлені фактичні обстави по справі, оцінивши і співставивши надані докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими.

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено при не з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим на підставі п.п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку з підстав, наведених у даній постанові.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (вх.№09.1-04.1/5141/23 від 10.07.2023, вх.№09.1-04.1/5157/23 від 10.07.2023, вх..№09.1-04.1/5155/23 від 10.07.2023 Північного апеляційного господарського суду) на рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2023 у справі №910/5359/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2023 у справі №910/5359/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про відмову в позові.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенка-Агро" (72360, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Вознесенка, вул. Польова, 141, код ЄДРПОУ 37997196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (вул. Залізничне шосе, 25, Київ 103, 01103, код ЄДРПОУ 38990521) 6750,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/5359/23 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 20.10.2023.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська