Рішення

від 21.06.2023 по справі 910/3073/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 910/3073/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю „Панда про стягнення 8 694,70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі по тексту АТ „Українська залізниця) звернулось до господарського суду м. Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Панда (далі по тексту ТОВ „Панда) про стягнення 8 694,70 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору компенсації плати за користування земельною ділянкою від 09.08.2013р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.03.2023р. позовна заява АТ „Українська залізниця була передана за виключною підсудністю до господарського суду Одеської області.

Після надходженням матеріалів позовної заяви до господарського суду Одеської області за результатами проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана позовна заява була передана на розгляд судді Желєзній С.П.

Ухвалою суду від 24.04.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

15.05.2023р. ТОВ „Панда у відділенні поштового зв`язку було вручено ухвалу суду від 24.04.2023р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

30.05.2023р. до суду від ТОВ „Панда надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повністю заперечує проти задоволення заявлених до нього позовних вимог, посилаючись на належне виконання зобов`язань за договором від 09.08.2013р. Відповідачем було наголошено, що сплата грошових коштів у розмірі 8 694,70 грн. не передбачена умовами договору, оскільки сторонами чітко було визначено, що сума платежу не включає відшкодування ПДВ. Посилаючись на викладене, а також не неможливість зміни ціни у договорі після його виконання, ТОВ „Панда просить суд відмовити у задоволенні заявлених до нього позовних вимог.

ТОВ „Панда було надано докази направлення 18.05.2023р. відзиву на адресу позивача. Проте, АТ „Українська залізниця не скористалось правом на подання відповіді на відзив.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

09.08.2013р. між ДП „Одеська залізниця (далі Залізниця) та ТОВ „Панда (далі Платник) було укладено договір компенсації плати сторонніми особами за користування землею залізниці на ділянках, що не мають кадастрових номерів, відповідно до преамбули якого у господарському віданні Платника перебуває КТП27, 5кВ та кабельна лінія 0,4 кВ, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 530 кв. м. на території Котовської міської ради Котовського району Одеської області, за прив`язкою: 1325 км ПК7 в районі станції Котовськ. Зазначена земельні ділянка знаходиться у користуванні Залізниці на підставі рішення Котовської міської ради народних депутатів від 29.07.1999р. №316. Платник зобов`язується на умовах цього договору відшкодувати Залізниці витрати, пов`язані із сплатою земельного податку на зазначену у п. 1 цього договору площу земельної ділянки.

Згідно з п. 1 договору від 09.08.2013р. розмір плати, що її сплачує Платник на користь Залізниці в якості відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку, за цим договором складає 1 118,04 грн.

04.04.2016р. між ПАТ „Українська залізниця, як правонаступником ДП „Одеська залізниця, та ТОВ „Панда було укладено додаткову угоду №1 до договору від 09.08.2013р., якою сторонами було викладено, зокрема, пункт 1 договору у новій редакції.

Згідно з п. 1 договору від 09.08.2013р. (в редакції додаткової угоди №1 від 04.04.2016р.) розмір плати, яку сплачує Платник на користь Залізниці за цим договором складає: 98,70 грн. за грудень місяць 2015 року; 2 545,35 грн. на 2016 рік.

26.07.2018р. між ПАТ „Українська залізниця, як правонаступником ДП „Одеська залізниця, та ТОВ „Панда було укладено додаткову угоду №2 до договору від 09.08.2013р., якою сторонами було викладено, зокрема, пункт 1 договору у новій редакції.

Згідно з п. 1 договору від 09.08.2013р. (в редакції додаткової угоди №2 від 26.07.2018р.) розмір плати, яку сплачує Платник на користь Залізниці за цим договором складає 2697,52 грн. за 2018р.

18.03.2019р. АТ „Українська залізниця було складено довідку №03/57, згідно якої розмір земельного податку, який має відшкодувати ТОВ „Панда у 2019р. складає 21 736,73 грн.

29.07.2019р. між АТ „Українська залізниця та ТОВ „Панда було укладено додаткову угоду №3 до договору від 09.08.2013р., якою сторонами було викладено, зокрема, пункт 1 договору у новій редакції.

Згідно з п. 1 договору від 09.08.2013р. (в редакції додаткової угоди №3 від 29.07.2018р.) розмір плати, яку сплачує Платник на користь Залізниці за цим договором складає 21 736,73 грн. за 2019р.

На підставі платіжного доручення №2001 від 29.07.2019р. ТОВ „Панда було перераховано на рахунок Подільської дистанції зах. Лісонасадження грошові кошти у розмірі 21 736,73 грн. в рахунок компенсації земельного податку за договором від 09.08.2013р.

03.03.2020р. АТ „Українська залізниця було складено довідку, згідно якої розмір земельного податку, який має відшкодувати ТОВ „Панда у 2020р. складає 21 736,73 грн.

На підставі платіжного доручення №13963 від 20.05.2020р. ТОВ „Панда було перераховано на рахунок АТ „Українська залізниця грошові кошти у розмірі 21 736,73 грн. в рахунок компенсації земельного податку за договором від 09.08.2013р.

26.11.2020р. АТ „Українська залізниця та ТОВ „Панда було укладено додаткову угоду №4 до договору від 09.08.2013р., згідно якої розмір плати, яку Платник сплачує на користь Залізниці за цим договором складає 19 925,34 грн. без ПДВ за 2020р.

25.02.2021р. Державною податковою службою України було надано АТ „Українська залізниця індивідуальну податкову консультацію, по тексту якої ДПС було, зокрема, зазначено, що грошові кошти, які отримуються орендодавцем у зв`язку з наданням в оренду майна (у тому числі отримані у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку), за своєю економічною сутністю є оплатою вартості поставлених товарів/послуг (у тому числі послуг з оренди земельних ділянок), то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем.

10.06.2021р. автоматизованою системою Державної податкової служби України було складено квитанцію про прийняття податкової накладної №10/191, яка була виписана АТ „Українська залізниця 29.07.2019р. Так, позивачем було оформлено зазначену податкову накладну у зв`язку з надходженням від відповідача коштів за компенсацію земельного податку, податкова накладна виписана на суму 26 084,08 грн., з яких 4347,35 грн. податок на додану вартість.

22.06.2021р. автоматизованою системою Державної податкової служби України було складено квитанцію про прийняття податкової накладної №14/191, яка була виписана АТ „Українська залізниця 20.05.2020р. Так, позивачем було оформлено зазначену податкову накладну у зв`язку з надходженням від відповідача коштів за компенсацію земельного податку, податкова накладна виписана на суму 26 084,08 грн., з яких 4347,35 грн. податок на додану вартість.

24.06.2021р. АТ „Українська залізниця звернулось до ТОВ „Панда із листом, відповідно до якого позивачем, посилаючись на отримання індивідуальної податкової консультації, згідно якої сума компенсації за користування землею є об`єктом оподаткування ПДВ, було повідомлено про нарахування податкових зобов`язань з 01.05.2018р. по 30.04.2021р. на суму 8968,37 грн.

У поданій до суду позовній заяві АТ „Українська залізниця було наголошено, що компенсації земельного податку за 2019р., 2020р. не включала в себе податок на додану вартість, який відповідно до чинного законодавства має входити до ціни товару. Таким чином, зазначене у договорі грошове зобов`язання відповідача є неповним, а, отже, наявні правові підстави для присудження до стягнення із ТОВ „Панда грошових коштів у розмірі 8 694,70 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що АТ „Українська залізниця та ТОВ „Панда із дотриманням вимог ст. 627 ЦК України було 09.08.2013р. укладено договір компенсації плати за користування земельною ділянкою, за умовами якого відповідачем були прийняті на себе зобов`язання щодо відшкодування відповідачу витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку, у розмірі, визначеному договором.

Розмір земельного податку, який мав бути компенсований ТОВ „Панда у 2019р., був визначений у додатковій угоді №3 від 29.07.2019р. до договору від 09.08.2013р. та згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення у повному обсязі відшкодований позивачу. При цьому, за 2020р. земельний податок був сплачений відповідачем у розмірі, який відповідає розміру земельного податку за 2019р., ще до укладення сторонами додаткової угоди №4 від 26.11.2020р., що навіть більше, що було передбачено цією угодою.

Предметом заявлених АТ „Українська залізниця до ТОВ „Панда позовних вимог у межах даної справи є вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 8 694,70 грн., сплата яких умовами договору від 09.08.2013р. та укладених до договору додаткових угод передбачена не була.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ч. ч. 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГПК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В числу вимог ч. 5 ст. 180 ГПК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" № 5007-VI від 21.06.2012р. вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Верховний Суд у постанові від 01.06.2021 по справі №916/2478/20 дійшов висновку, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку, що незважаючи на відсутність в укладеному сторонами договорі від 09.08.2013р. умови про сплату ТОВ „Панда податку на додану вартість, ціна договору на 2019р. була визначена сторонами із дотриманням господарського та цивільного законодавства, а, отже, питання дотримання відповідачем договірних зобов`язань може бути оцінено судом лише в контексті прав та обов`язків відповідача, які визначені сторонами під час укладення договору.

Крім того, суд зазначає, що додатковою угодою №4 від 26.11.2020р. до договору від 09.08.2013р. сторонами чітко було визначено, що сума компенсації земельного податку за 2020р. не включає ПДВ.

Враховуючи відсутність у договорі від 09.08.2013р., а також в укладених до договору додаткових угодах, умови, яка покладає на ТОВ „Панда обов`язок сплачувати на користь позивача податок на додану вартість, господарський суд доходить висновку про недоведеність АТ „Українська залізниця існування у відповідача невиконаного договірного грошового зобов`язання. При цьому, судом враховано, що згідно зі ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Господарським судом відхиляються доводи про виникнення у ТОВ „Панда обов`язку сплатити грошові кошти у розмірі 8 694,70 грн. з огляду на надану АТ „Українська залізниця індивідуальну податкову консультацію, оскільки згідно приписів ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ТОВ „Панда, в даному випадку, є договір від 09.08.2013р., на виконання умов якого відповідачем було компенсовано у 2019р., 2020р. земельний податок, визначений додатковими угодами у повному обсязі.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи належне виконання ТОВ „Панда зобов`язань за договором від 09.08.2013р. в частині відшкодування земельного податку у 2019р., 2020р., відсутність в укладеному сторонами договорі обов`язку відповідача відшкодовувати АТ „Українська залізниця податок на додану вартість, приймаючи до уваги неможливість зміни ціни в договорі після його виконання сторонами, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених АТ „Українська залізниця позовних вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю „Панда позовних вимог про стягнення 8 694,70 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 червня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна