Рішення

від 08.06.2023 по справі 925/91/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/91/22

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача Ткаченка М.О. адвоката, відповідача Маринченко Т.І. за довіреністю, третьої особи - не з`явився, розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Приватного акціонерного товариства Тальнівське АТП 17137 до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, про стягнення 450633,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 450 633,81, грн. заборгованості за договором №18 на пільгові (соціально значущі) перевезення пасажирів автобусами загального користування від 27.01.2015.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 27.01.2015 між позивачем (Перевізником) та Управлінням соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації (Замовником) був укладений договір № 18 на пільгові (соціально-значущі) перевезення паса жирів автобусами загального користування (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 цього Договору - відповідно до протоколу конкурсного комітету з організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, який не виходить за межі Тальнівського району від 29.12.2014 № 1/2014 уклали договори на перевезення пасажирів на приміському авто бусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території Тальнівсь кого району №1/2014-1, № 1/2014-2, №1/2014-3, №1/2014-4, №1/2014-5, №1/2014-6, №1/2014-7, №1/2014-8, №1/2014-9. №1/2014-10, №1/2014-11 «З перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі Тальнівського району» та враховуючи договори №1, №2, №3, №4. №5, №6 від 17.01.2013 «На перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користу вання» між Тальнівською міською радою та ПрАТ «Тальнівське АТП-17137» та договором № 4/2010/2.35.2 від 10.01.2011 з Черкаською обласною державною адміністрацією та ПрАТ «АТП 17137» Замовник відшкодовує суму компенсаційних витрат за перевезен ня пасажирів регулярними пасажирськими перевезеннями на маршрутах загального користування (перелік яких міститься у цьому договорі).

За умовами пп. 2.1.4 п. 2.1 Договору фінансування видатків на компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян проводиться Замовником розпорядни ком бюджетних коштів з урахуванням фактично наданих послуг, передбачених тимчасовим кошторисом на І квартал 2015 року в сумі 315 314.00 грн.

В подальшому були укладені додаткові угоди, а саме:

- 20.02.2015 Додаткова угода №1 до вказаного Договору, якою було внесено зміни до п. 5.1 Договору виклавши цей пункт в такій редакції: «Договір вступає в силу з 01.01.2015 та діє до 31.12.2015».

- 31.03.2015 Додаткова угода №1/18 до Договору, якою було внесено зміни до пп.2.1.4 п. 2.1 Договору виклавши цей пункт в такій редакції: «фінансування видатків на компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян проводиться Замовником розпорядником бюджетних коштів з урахуванням фактично наданих послуг, передбачених кошторисом на 2015 року в сумі 1 274 700.00 грн.

Станом на 01.01.2016 сторони підписали Акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачалася заборгованість Замовника за надані послуги в сумі 349 932.81 грн.

Позивач зазначив, що в подальшому аналогічні договори на пільгові (соціально-значущі) перевезення пасажирів автобусами загального користування укладалися сторонами кожен рік з 2016 по 2020 рік включно, з урахуванням кошторисів на кожний рік.

Однак, як зауважив позивач, у 2020 році Замовник заборгував Виконавцю ще 100 701.00 грн., що підтвер джується актом звірки взаємних розрахунків № 1 від 15.12.2020, підписаний по закінченню договору на пільгові (соціально-значущі) перевезення пасажирів автобусами загального користування за 2020 рік.

Таким чином, як вказував позивач, станом на 31.12.2020, між ним і Управлінням соціально го захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації утворилася заборгова ність на загальну суму 450 633.81 грн., з яких:

- 349 932.81 грн. заборгованість станом на 01 01.2016;

- 100 701.00 грн. заборгованість за 2020 рік.

Щодо існування зазначеної заборгованості позивач посилався на листи Звенигородської районної ра ди та Звенигородської районної державної адміністрації, в яких повідомлялося, що з 01.01.2017 відповідно до прийнятих Вер ховною Радою України 20.12.2016 змін до Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування витрат за надання пільг з оплати зв`язку, проїзду у громадському транспорті та інших передбачених законодавством пільг окремим категоріям громадян включено до визначених статтею 91 цього Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюва тися з усіх місцевих бюджетів, отже відшкодування вищевказаних витрат має розглядатися відповідними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядуван ня, а саме Тальнівською міською територіальною громадою.

Для досудового врегулювання спору позивач 10.08.2021 звернувся до Тальнівської міської ради з листом-претензією № 185 щодо добровільного пога шення заборгованості згідно вищезазначених договорів.

07.09.2021 позивач повторно звернувся з листом-претензією № 189 до Тальнівської міської ради щодо добровільного погашення заборгова ності, та отримав лист-відповідь від 09.09.2021 № 01-14/4389, в якому виконавчий комітет Тальнівської міської ради про сив надати документи, що підтверджують вказану заборгованість у претензії для її подальшого розгляду.

Позивач зазначив, що після надання ним відповідних документів, що підтверджують заборгованість Тальнівської мі ської ради перед позивачем, вище вказана претензія позивача розглянута не була, заборгованість не погашена.

12.10.2021 позивач направив лист за № 201 про надання йому інформації щодо результату розгляду його претензії.

18.10.2021 Виконавчий комітет Тальнівської міської ради надав відповідь про те, що отриманий лист з додатками буде розглянутий на черговій сесії Тальнівської міської ради 28.10.2021, але, як зазначив позивач, дане питання не виносилося і не було розглянуто на вказаній сесії, а лише було винесено на розгляд комісії з питань планування, фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку Тальнівської міської ради.

Дана комісія розглянувши лист-претензію позивача повідоми ла, що кредиторська заборгованість, яка виникла у 2015 році, строк позовної давності якої минув, в сумі 349 932.81 грн. була списана, а щодо кредиторської заборгованості, яка виникла у 2020 році в сумі 100 701,00 грн., було запропоновано позивачу звернути ся до суду.

Позивач таку позицію комісії з питань планування, фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку Тальнівської міської ради щодо списання кредиторської заборгова ності, яка виникла у 2015 році, вважає незаконною, оскільки згідно актів звірки взаєм них розрахунків з 2015 по 2020 рік, боржником визнавалася кредиторська заборгованість в сумі 349 932.81 грн., а тому, на думку позивача, строк позовної давності переривався, так як складання акта звірки є підставою для переривання строків позовної давності.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 24.01.2023 замінено відповідача - Виконавчий комітет Тальнівської міської ради на належного відповідача - Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області (код 03195895); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області; судове засідання відкладено на 07 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 07.03.2023 розгляд справи відкладено на 18 квітня 2023 р.

23.03.2023 від третьої особи до суду надійшло пояснення щодо порядку реєстрації бюджетних зобов`язань та обліку органами Казначейства заборгованості перед позивачем.

У письмовому поясненні третя особа зауважила, що в Управлінні Державної казначейської служби у Тальнівському районі Черкаської області обліковується кредиторська заборгованість загального фонду по Управлінню соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 03195783) КПКВ 0813033 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом» становить 100 701,00 грн. (договір від 15.01.2020 №1). Заборгованість виникла перед ПрАТ «Тальнівське АТП 17137» в результаті ненадходження коштів з місцевого бюджету для розрахунку за надані послуги пільговим категоріям громадян в грудні 2020 року.

Третя особа зазначила, що 31.03.2021 відповідно до листа Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області від 31.03.2021 №01-6/124, до якого доданий акт інвентаризації дебіторської або кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання, реєстру бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 31.03.2021 №1 та реєстру бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 31.03.2021 №1 знято з обліку юридичні та фінансові зобов`язання в сумі 349 932,81 грн. (борг за договором від 27.01.2015 №18).

Третя особа, посилаючись на положення ст.256 Цивільного кодексу України вважає, що дії органу соціального забезпечення щодо списання кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, є законними і обґрунтованими.

Третя особа зауважила, що оскільки позивачу стало відомо про списання кредиторської заборгованості в сумі 349 932,81 грн. з листа Виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 03.11.2021 № 01-14/4389/3, і позивач це рішення не оскаржив в судовому порядку, то строк оскарження рішення про списання кредиторської заборгованості в сумі 349 932,81 грн. сплив згідно положень ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, яким встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24.03.2023 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому заявлені вимоги позивача не визнав посилаючись на те, що між Управлінням соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області та позивачем, які є сторонами у даній справі на даний час договірні відносини не існували, будь-яких договорів не укладалося, згідно яких відповідач мав би проводити відшкодування вартості перевезення пільгових категорій громадян у Тальнівському районі в період 2015-2020 років; спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем не виникали взагалі;

Відповідач вказував, що у 2015 році фінансування даного виду виплат проводилося Виконавцем за кошти, які були передбачені Державним бюджетом України та виділені на відповідний рік. На 2015 рік по Тальнівському району на дані виплати був затверджений кошторис у розмірі 1404700,00 грн., але кошти надходили частинами. На підставі договору № 18 від 27.01.2015 та Додаткових угод, якими передбачалися оплати позивачу у повному обсязі кошти не надійшли з Державного бюджету та залишилось недофінансування за 2015 рік у розмірі 349 932,81 грн., і станом на 31.12.2015 утворилася заборгованість в цій сумі. Вказаний Договір (в т.ч. Додаткові угоди до нього), був укладений між позивачем та виконавцем на 2015 рік і діяв лише в межах бюджетного року з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Відповідач зауважив, що заявлений позивачем борг у позовній заяві про відшкодування коштів складає 450633,81 грн. Проте, як зауважив відповідач, даний борг складається із заборгованості станом на 01.01.2016 в сумі 349 932,81 грн за рахунок коштів держаного бюджету та на 01.01.2021 в сумі 100 701,00 грн. за рахунок коштів усіх місцевих бюджетів.

Відповідач зазначив, що 25.12.2015 прийнято Закон України «Про Державний бюджет на 2015 рік», яким було визначено, що фінансування пільг на проїзд окремим категоріям громадян здійснюється з місцевих бюджетів. Крім того, на законодавчому рівні не було визначено, що заборгованість за фінансовими зобов`язаннями державного бюджету за 2015 рік має бути відшкодовано з місцевих бюджетів. Надходження державних коштів (дофінансування за 2015 рік) з 01.01.2016 за КФК 0813033 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян» було припинено, і як акцентував відповідач, претензій з боку позивача за період з 01.01. 2016 до 01.04.2021 не надходило.

Відповідач пояснив, що у зв`язку із вище викладеними змінами в законодавстві, рішенням сесії Тальнівської районної ради було внесено зміни в комплексну Програму «Турбота на 2015-2020 роки», в якій передбачалося відшкодування вартості проїзду маршрутами в межах району Перевізнику, який здійснював перевезення пільгових категорій громадян.

Як зазначив відповідач, рішенням сесії районної ради від 21.04.2016 № 5-2/VІІ був затверджений Порядок забезпечення пільгових категорій населення Тальнівського району пільгами на проїзд в межах району та визначено категорії пільговиків, перевезення яких буде здійснюватися в межах району. Також, у районному бюджеті передбачалися кошти по даній місцевій програмі. Надходження коштів для фінансування Програми здійснювалося на паритетних умовах відповідно до кількості пільговиків з міського, сільських бюджетів, також частково з районного бюджету.

Відповідач звернув увагу суду на те, що після врегулювання даного питання між позивачем та управлінням соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації (яке було знову визначено розпорядником коштів по даному виду виплати) був укладений договір від 24.05.2016 № 1, який діяв в межах бюджетного року, та про який позивач не згадав у позовній заяві. Такі ж договори укладалися на 2017 рік (від 25.01.2017 № 17 із змінами), на 2018 рік ( від 27.01.2018 № 47 із змінами), на 2019 рік ( від 17.01.2019 № 16 із змінами), на 2020 роки ( від 15.01.2020 № 1 із змінами). Відповідно до цих укладених договорів та виділених коштів з міського, сільського бюджетів, а також частково з районного бюджету проводилося відшкодування фактично наданих послуг по перевезенню пільгових категорій громадян по місту та в межах району позивачу на підставі поданих ним розрахунків управлінню соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації. Однак, у грудні 2020 року управлінню соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації було виділено кошти з районного бюджету не в повному обсязі та не до фінансовано по даному виду виплати на суму 100 701,00 грн. для відшкодування коштів Перевізнику (позивачу) за грудень 2020 року, у зв`язку з чим, як зазначив відповідача, виникла заборгованість перед позивачем, яка рахується в Державній казначейській службі України (далі - Казначейство).

Також, відповідач зауважив, що у зв`язку з адміністративною реформою України, запровадженою у 2020 році, в лютому місяці 2021 року ліквідовано Тальнівську райдержадміністрацію та її структурні підрозділи. Однак, управління соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації не ліквідоване, що підтверджується інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із-за вище згаданої заборгованості перед позивачем в сумі 100701,00 грн., яка підтверджується інформацією Казначейства.

Відповідач пояснив, що у 2021 році, в ході підготовки фінансових документів для ліквідації установи (управління соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації) був складений «Акт інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання» від 26.03.2021 та направлено листом з відповідними документами до Казначейства для списання заборгованості за 2015 рік, як безнадійної, термін позовної давності якої минув, в тому числі і по відшкодуванню коштів ПрАТ «Тальвівське АТП 17137» в розмірі 349932,81 грн.

31.03.2021 Управлінням Державної казначейської служби України у Тальнівському районі заборгованість в сумі 349932,81 грн. списано та знято з фінансової звітності (Форма № 1-дс БАЛАНС) станом на 01.04.2021.

Відповідач акцентував увагу суду на тому, що в усній формі керівником управління соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації було поінформовано керівника ПрАТ «Тальнівське АТП 17137» Накопюка Віталія Івановича про списання коштів в сумі 349932,81 грн. Крім того, для вирішення питання погашення заборгованості перед позивачем, яка виникла у 2020 році було направлено лист від 05.04.2021 № 01- 6/33 в Тальнівську міську раду для розгляду на сесії із клопотанням про передачу кредиторської заборгованості перед ПрАТ «Тальнівське АТП 17137» за проїзд пільгових категорій громадян в сумі 100701,00 грн. від управління соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації до Тальнівської територіальної громади.

Відповідач вважає, що задоволення позову неможливе внаслідок спливу позовної давності, термін якої, на думку відповідача, завершився 01.01.2019 і просив суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18.04.2023 розгляд справи відкладено на 16 травня 2023 р.

В судовому засіданні 16.05.2023 судом була оголошена перерва до 11:00 год. 08 червня 2023 р.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник від третьої особи в судове засідання не з`явився.

Про дату, час і місце розгляду справи сторони були повідомлені судом належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника від третьої особи за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, вислухавши представників позивача і відповідача, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.

З матеріалів вбачається, що 27.01.2015 між позивачем (Перевізником) та Управлінням соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації (Замовником) був укладений договір № 18 на пільгові (соціально-значущі) перевезення паса жирів автобусами загального користування (далі - Договір). Згідно п. 1.1 цього Договору - відповідно до протоколу конкурсного комітету з організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, який не виходить за межі Тальнівського району від 29.12.2014 № 1/2014 уклали договори на перевезення пасажирів на приміському авто бусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території Тальнівсь кого району №1/2014-1, № 1/2014-2, №1/2014-3, №1/2014-4, №1/2014-5, №1/2014-6, №1/2014-7, №1/2014-8, №1/2014-9. №1/2014-10, №1/2014-11 «З перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі Тальнівського району» та враховуючи договори №1, №2, №3, №4. №5, №6 від 17.01.2013 «На перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користу вання» між Тальнівською міською радою та ПрАТ «Тальнівське АТП-17137» та договором № 4/2010/2.35.2 від 10.01.2011 з Черкаською обласною державною адміністрацією та ПрАТ «АТП 17137» Замовник відшкодовує суму компенсаційних витрат за перевезен ня пасажирів регулярними пасажирськими перевезеннями на маршрутах загального користування (перелік яких міститься у цьому договорі).

За умовами пп. 2.1.4 п. 2.1 Договору фінансування видатків на компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян проводиться Замовником розпорядни ком бюджетних коштів з урахуванням фактично наданих послуг, передбачених тимчасовим кошторисом на І квартал 2015 року в сумі 315 314.00 грн. В подальшому були укладені додаткові угоди:

- від 20.02.2015 Додаткова угода №1 до вказаного Договору, якою було внесено зміни до п. 5.1 Договору викладений в такій редакції: «Договір вступає в силу з 01.01.2014 та діє до 31.12.2014» (а.с.11). У тексті цієї угоди вказаний період, який, можливо є помилкою, але виправлень не містить, і в подальшому сторони вважали вказаний період таким, що мав бути: «з 01.01.2015 до 31.12.2015»;

- від 31.03.2015 Додаткова угода №1/18 до Договору, якою було внесено зміни до пп.2.1.4 п. 2.1 Договору викладений в редакції: «фінансування видатків на компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян проводиться Замовником розпорядником бюджетних коштів з урахуванням фактично наданих послуг, передбачених кошторисом на 2015 року в сумі 1 274 700.00 грн.

Законом України № 79-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» було змінено джерела фінансування соціальних програм.

Глава 14 Бюджетного кодексу України розмежовує видатки між бюджетами, а стаття 87 цієї глави чітко визначає, які видатки здійснюються з Державного бюджету України.

Підпунктом « Ґ» пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій.

Суд звертає увагу на те, що згідно приписів Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» фінансування пільг на проїзд окремим категоріям громадян здійснюється з місцевих бюджетів. Про те, що заборгованість за фінансовими зобов`язаннями державного бюджету за 2015 рік має бути відшкодовано з місцевих бюджетів, на законодавчому рівні не вирішено.

Надходження державних коштів (дофінансування за 2015 рік) з 01.01.2016 за КФК 0813033 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян » було припинено.

Як повідомив відповідач, через вище вказані зміни у законодавстві рішенням сесії Тальнівської районної ради було внесено зміни в комплексну Програму «Турбота на 2015-2020 роки» щодо відшкодування вартості проїзду маршрутами в межах району Перевізнику, який здійснював перевезення пільгових категорій громадян.

Рішенням Тальнівської районної ради від 21.04.2016 № 5-2/VІІ затверджено Порядок забезпечення пільгових категорій населення Тальнівського району пільгами на проїзд в межах району та визначено категорії пільговиків, перевезення яких буде здійснюватися в межах району. Тобто, як зазначив відповідач, у районному бюджеті передбачалися кошти по даній місцевій програмі. Зокрема, надходження коштів для фінансування Програми здійснювалося на паритетних умовах відповідно до кількості пільговиків з міського, сільських бюджетів, також частково з районного бюджету.

Судом з`ясовано, що між позивачем і замовником (управлінням соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації, яке було визначено розпорядником коштів по даному виду виплати) був укладений договір від 24.05.2016 за № 1, який діяв в межах бюджетного року.

Також судом було з`ясовано, що аналогічні договори укладалися на 2017 рік (від 25.01.2017 № 17 із змінами), на 2018 рік (від 27.01.2018 № 47 із змінами), на 2019 рік (від 17.01.2019 № 16 із змінами), на 2020 рік (від 15.01.2020 № 1 із змінами).

У вересні 2017 р. рішенням Тальнівської районної ради № 17-8/VІІ були внесені зміни до районної програми «Турбота» на 2015-2020 роки та викладений п.6.5 в такій редакції: «Передбачити в районному бюджеті кошти для забезпечення пільгових категорій населення Тальнівського району пільгами на проїзд в межах району по роках: 2017 рік -1 500 000 грн, 2018 рік 1 650 000 грн., 2019 рік 1 750 000 грн, 2020 рік 1 900 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладених вище перелічених договорів та виділених коштів з міського, сільського бюджетів, а також частково з районного бюджету проводилося відшкодування фактично наданих послуг по перевезенню пільгових категорій громадян по місту та в межах району позивачу на підставі поданих ним розрахунків.

Як зазначалося вище, і представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт того, що у грудні 2020 року управлінню соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації були виділені кошти з районного бюджету не в повному обсязі та не дофінансовано по даному виду виплати на суму 100 701,00 гривень для відшкодування коштів Перевізнику за грудень 2020 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед Позивачем, яка рахується в Державній казначейській службі України (далі - Казначейство), що підтверджується листом Казначейства від 10.02.2023 № 427/01-13.

Судом встановлено, що загальна сума кошторисних призначень на 2020 рік для відшкодування вартості пільгового проїзду громадян, передбачених районною комплексною програмою «Турбота на 2015-2020 роки», з урахуванням заборгованості за 2019 рік в сумі 211997,08 грн. склала 1402349,68 грн.

Проте, на рахунок управління соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації протягом 2020 року з районного бюджету надійшли кошти в сумі 1301648,68 грн., що і спричинило заборгованість в сумі 100701,00 грн.

Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньо строкових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету (п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі БК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає, зокрема, контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Казначейство здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (ч. 5 ст. 48 БК України).

За змістом ч. 7 ст. 48 БК України порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів визначається Міністерством фінансів України.

На виконання зазначеної норми БК України наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 затверджено Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732 (далі - Порядок № 309).

За умовами п. 2.1. Порядку №309 розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до ст. 48 БК України.

Не оплачені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов`язання розпорядників бюджетних коштів, які були зареєстровані для здійснення попередньої оплати (виплати авансу), інші бюджетні фінансові зобов`язання, які не є кредиторською заборгованістю, бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства. Про зняті з обліку бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання органи Казначейства повідомляють розпорядників бюджетних коштів (п. 2.14. Порядку № 309).

Відповідно до абз. 1 п. 2.15. Порядку № 309 у міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про оплату бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань, які були зареєстровані в органах Казначейства та залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду, органами Казначейства такі зобов`язання відображаються в обліку у поточному бюджетному періоді на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов`язань і відповідних підтвердних документів.

Згідно абз. 2 п. 2.15. Порядку № 309 бюджетні фінансові зобов`язання за загальним фондом, які залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду (бюджетна кредиторська заборгованість) та обліковуються органами Казначейства за бюджетними програмами, за якими відсутні бюджетні асигнування або обсяг бюджетної кредиторської заборгованості перевищує бюджетні асигнування відповідно до встановлених законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) на поточний бюджетний період та/або переданих в установленому порядку бюджетних призначень, відображаються в обліку органами Казначейства у поточному бюджетному періоді після прийняття рішення головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) щодо визначення бюджетної програми за загальним та/або спеціальним фондами, в межах бюджетних асигнувань якої будуть оплачені бюджетні фінансові зобов`язання, на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов`язань і відповідних підтвердних документів.

Суд враховує, що органи Казначейства позбавлені повноважень, щодо самостійної реєстрації бюджетних фінансових зобов`язань (таке право мають виключно розпорядники бюджетних коштів), а також не можуть притягнути розпорядника бюджетних коштів до відповідальності згідно зі ст. 112 та ст.ст. 116-118 БК України за неподання відомостей до органу Казначейства необхідних для реєстрації бюджетних фінансових зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2021 на підставі листа Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області від 31.03.2021 за №01-6/124, до якого був доданий Акт інвентаризації дебіторської або кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання, реєстру бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 31.03.2021 №1 та реєстру бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 31.03.2021 №1 знято з обліку юридичні та фінансові зобов`язання в сумі 349 932,81 грн. (борг за договором від 27.01.2015 №18).

31.03.2021 Управлінням Державної казначейської служби України у Тальнівському районі дана заборгованість в сумі 349932,81грн. була списана та знята з фінансової звітності (Форма № 1-дс БАЛАНС) станом на 01.04.2021.

Судом з`ясовано, що позивач довідався про списання кредиторської заборгованості в сумі 349 932,81 грн. з листа Виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 03.11.2021 № 01-14/4389/3. Позивач рішення Управління соціального захисту населення Тальнівської РДА Черкаської області про списання кредиторської заборгованості в сумі 349 932,81 грн. в судовому порядку не оскаржував.

Станом на час розгляду спору в Управлінні Державної казначейської служби у Тальнівському районі Черкаської області обліковується кредиторська заборгованість загального фонду по Управлінню соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 03195783) КПКВ 0813033 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом» становить 100 701,00 грн. (договір від 15.01.2020 №1).

Вказана заборгованість виникла перед ПрАТ «Тальнівське АТП 17137» в результаті ненадходження коштів з місцевого бюджету для розрахунку за надані послуги пільговим категоріям громадян в грудні 2020 року.

Відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду пра вовідносин Законом України "Про автомобільний транспорт".

Приписами Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією У країни та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати, зок рема, транспортних послуг та критерії їх надання, компенсація вартості яких є предметом спору у даній справі, визначаються виключно законами України.

Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслі док Чорнобильської катастрофи», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціаль ного захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в У країні», постановою Ка бінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на тра нспорті загального користування» передбачено надання пільг з безоплатного користування автомобільним транспортом окремих категорій громадян.

Приписами ст. 37 Закону України Про автомобільний транспорт (далі - Закон), вста новлено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення па сажирів на автобусних маршрутах загального користування; автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених зако ном; безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згід но із законом; види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезен ня пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Ст.3 Закону регулює відносини між автомобільними переві зниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами міс цевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відно сини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За правилами ст.7 цього Закону забезпечення організації пасажирських перевезень покла дається, зокрема, на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користу вання, що не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), - на облас ні державні адміністрації; на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації

За змістом ст. 29 Закону засади діяльності автомобільних перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, згідно яких органи виконав чої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійс нюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тари фами, компенсацію відповідно до закону.

Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на авто бусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами мі сцевого самоврядування врегульовані ст. 31 Закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 42 Закону договір про організацію перевезення пасажирів на ав тобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), укладається між ор ганами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевіз ником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 37 Закону пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до зако нодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здій снюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Авто мобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім ви падків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замо вленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здій снюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно ч. 2 ст. 29 Закону органи виконавчої влади та органи міс цевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові переве зення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відпо відно до закону.

Зокрема встановлено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює переве зення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із ор ганами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, зокрема, перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, зобов`язання орга нів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, відповідно до приписів ст.ст. 89, 102 БК України, здійснюються з місце вих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 Про затвердження По рядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держа вних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення ком пенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

За приписами п. 2 Порядку (у редакції чинній на час виникнення спірних відно син) фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального за хисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автоном ної Республіки Крим і обласного значення, та у районних бюджетах на зазначені цілі.

За умовами п.3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійс нення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів міс цевих держадміністрацій, виконавчих органів рад. до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно п. 4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здій снення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі-Порядок) перерахування сум субвенцій на фінансування видат ків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки міс цевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних. Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бю джетів мм. Києва та Севастополя;

Згідно з п. 5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця го тують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим ор ганам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення);

Пунктом 7 Порядку визначено, що Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фак тичним зобов`язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Ор гани Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відпо відних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

П.8 Порядку встановлено, що отримані місцевими бюджетами суми субвен цій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядни ків коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійс нюють у п`ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть об лік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентсь ких терміналів.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі договору №18 на пільгові (соціально значущі) перевезення пасажирів автобусами загального користування від 27.01.2015 між сторонами виникли правовідносини з на дання послуг перевезення окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відпо відач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з позива чем, який надає послуги особам, що за законом мають право на соціальні пільги.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надавав послуги перевезення громадянам, метою діяльності якого є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст.3 Господарського Кодексу України.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визна чаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 2 ст. 916 ЦК України передбачено, що плата за перевезен ня вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користу вання. визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвер дженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, бага жу. пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів авто мобільним транспортом перевізникам визначається Порядком фінансування видатків міс цевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабіне ту Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

За змістом п.п. 2.2-1 та п.3 вищевказаної Постанови розпорядниками коштів місце вих бюджетів щодо розрахунків з постачальниками послуг визначені управління праці та соціального захисту населення.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з вико нання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадмініст рацій. виконавчих органів рад. об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

В матеріалах справи містяться Акти звірки взаємних розрахунків (далі Акти звірки) між постачальником (позивачем) і платником (Управлінням соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації) за період з 01.02.2015 по 31.12.2020 із сумами нарахувань за перевезення та боргу, які позивач подав до суду як належний доказ заборгованості Замовника.

Суд бере до уваги, що 21.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказу господарської операції. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Разом із тим, суд вважає, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відповідач у відзиві на позов просив суд застосувати строк позовної давності до позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 349 932,81 грн., термін якої завершився 01.01.2019.

Суд, дослідивши хронологію подій щодо правовідносин між позивачем як перевізником та замовником за період з 2016 по 2020 р.р. по договору №18 на пільгові (соціально значущі) перевезення пасажирів автобусами загального користування від 27.01.2015, додаткові угоди до нього, Акти взаємних розрахунків між сторонами та листування щодо вказаної заборгованості, приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Основи застосування позовної давності передбачені главою 19 ЦК України. Позовна давність нормами ЦК України поділена на загальну та спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

Аналізуючи та підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що у застосуванні строку позовної давності до вимоги про стягнення 349 932,81 грн. відповідачу необхідно відмовити, оскільки існують підстави переривання строків позовної давності, а саме:

- акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2015 по 31.12.2020 із сумами нарахувань за перевезення та розмір боргу, який існує ще з 01.01.2016, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками;

- лист-звернення позивача від 27.04.2021 № 160 до голови Звенигородської районної ради С.М.Струк щодо виплат заборгованості за пільгові перевезення в сумі 450 633,81 грн. та листом-відповіддю останнього від 15.07.2021 № 01-19/231;

- лист-претензія позивача від 10.08.2021 №185 до Тальнівської міської територіальної громади про погашення існуючого боргу в сумі 450633,81 грн.;

- повторна лист-претензія позивача від 07.08.2021 №185 до Тальнівської міської територіальної громади про погашення існуючого боргу в сумі 450633,81 грн.;

- лист-відповідь виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 09.09.2021 № 01-14/4389/1;

- лист позивача від 22.09.2021 № 197 про надсилання документів, які підтверджують боргові зобов`язання на суму 450633,81 грн.;

- лист позивача від 12.10.2021 № 201 про надання відповіді щодо результатів розгляду документів, направлених 22.09.2021;

- листом-відповіддю виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 18.10.2021 № 4389/01-14 щодо наміру розглянути звернення позивача на черговій сесії міськради;

- листом-повідомленням виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 03.11.2021 № 01-14/4389/3 про списання кредиторської заборгованості.

Суд вважає твердження відповідача про те, що позивач звернувся із вимогою про стягнення 349 932,81 грн., термін якої завершився 01.01.2019, помилковим, оскільки внаслідок вчинення певних дій (складання сторонами останнього 31.12.2020 Акту звірки та вище зазначене листування) є підтвердженням визнання боржником боргу.

Отже, заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості в розмірі 349 932,81 грн. є обґрунтованою.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло надаючи послуги окремим категоріям громадян за пільговими тарифами, встановленими державою у відповідних Законах України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже, звертатися з позовом може не будь-яка, а лише заінтересована особа.

Судом встановлено, що у лютому місяці 2021 року ліквідовано Тальнівську райдержадміністрацію та її структурні підрозділи. Проте, управління соціального захисту населення Тальнівської райдержадміністрації не ліквідоване, про що свідчить інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із-за вище згаданої заборгованості перед позивачем в сумі 100701,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про організацію перевезення пасажирів на ав тобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), укладається між ор ганами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевіз ником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 450 633,81 грн. заборгованості по компенсаційним виплатам на пільговий проїзд автомобільним транспортом суд вважає обґрунтованою.

Разом з тим, Замовник всупереч умов укладеного між сторонами договору, зазначених вище положень Законів та надісланих на його адресу вище зазначених документів, що містяться в матеріалах справи, своїх зобов`язань з відшкодування витрати за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом, не виконав, в зв`язку з чим за ним рахується борг в розмірі заявленої до стягнення суми 450 633,81 грн. у вигляді непогашених витрат понесених позивачем внаслідок надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом.

Суд враховує практику Європейського суд з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Суд вважає, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від ві дповідальності за змістом ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України.

Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.

Крім того, позивач заявляючи позов до суду просив стягнути з відповідача 22 531,65 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу на підставі укладеного договору про надання правової допомоги від 28.12.2021.

Частиною 1 статті ст. 16 ГПК України, встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч. 2 названої статті, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 п. 1).

Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 22 531,65 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

За умовами п.4.1 Договору про надання правової допомоги від 28.12.2021 визначено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі 5% від суми позову.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 3 ст. 126 ГПК України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлена вимога позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області (код ЄДРПОУ: 03195895; вул.Михайла Грушевського,135, м.Звенигородка, Черкаська область, 20202) на користь Приватного акціонерного товариства Тальнівське АТП 17137 (код ЄДРПОУ: 03120228; вул.Соборна,113, м.Тальне, Звенигородський район, Черкаська область, 20401) - 450 633,81 грн. заборгованості , 6 759,51 грн. витрат по сплаті судового збору та 22 531,65 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 20.06.2023

Суддя К.І.Довгань