Рішення

від 20.06.2023 по справі 927/619/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/619/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

За позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ngu@naftogaz.com

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП"

вул. Доценко, будинок 10, м. Чернігів, 14032, viannagroup@ukr.net

Про стягнення 852 898,02 грн

за участю учасників справи:

від позивача: Єгоров В.С.

від відповідача: Новик М.С.

Позивачем - Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" про стягнення 852 898,02 грн заборгованості, у тому числі 600 000,00 грн основного боргу, 34 746,65 грн трьох процентів річних та 218 151,37 грн інфляційних втрат.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.05.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 31.05.2023, встановлено сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання по справі, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400056741900 (позивач), № 1400056742109 (відповідач).

31.05.2023 відповідачем подане клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції №284 від 30.05.2023 на суму 600 000,00 грн. Суд клопотання задовольнив.

31.05.2023 суд постановив протокольно ухвалу про відкладення розгляду справи на 20.06.2023.

20.06.2023 відповідачем подане клопотання про зменшення заявленої до стягнення заборгованості в частині нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на 90%. Суд прийняв клопотання до розгляду.

20.06.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №20/21-8260-БО-39 постачання природного газу від 07.10.2020.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

Обставини справи встановлені судом.

07.10.2020 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІАННА ГРУПП» (Споживач) укладено договір №20/21-8260-БО-39 постачання природного газу (далі - Договір).

У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору: №1 від 26.10.2020, № 2 від 23.11.2020, № 3 від 30.11.2020, № 4 від 22.12.2020, №5 від 29.01.2021, №6 від 26.02.2021, №7 від 03.03.2021, №8 від 26.03.2021, №9 від 03.03.2021, якими вносились зміни до Договору.

Відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями (п.1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, з урахуванням змін, викладених у Додаткових угодах № 3 від 30.11.2020, №7 від 03.03.2021, №9 від 03.03.2021, Постачальник передає споживачу у жовтні 2020 року - квітні 2021 року замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу: жовтень 2020 року - 5,5 тис. куб. м, листопад 2020 року - 20 тис. куб. м, грудень 2020 року - 20 тис. куб. м, січень 2021 року - 21 тис. куб. м, лютий 2021 року - 23 тис. куб. м, березень 2021 року - 18 тис. куб. м, квітень 2021 року - 5,5 тис. куб. м.

За умовами п. 2.2, 2.4 Договору Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1. цього договору повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених п. 1.2. цього Договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення. Перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору газовий місяць в значенні Кодексу ГРС). Для цього Споживач зобов`язаний надати Постачальнику два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим Договором

Пунктом 3.8 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна на природний газ та умови його оплати визначені у п. 4.2, 5.1, 5.3 Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору ціна за 1000 куб. м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту. У разі непідписання/несвоєчсаного підписання сторонами відповідної додаткової угоди, сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9-3.10 цього Договору) користуються Прейскурантом.

Додатковою угодою до Договору №1 від 26.10.2020 доповнено з 01 жовтня 2020 року п.4.2. Договору наступними абзацами:

Ціна за 1000 куб м природного газу з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) за цим Договором складає 5 374,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 6448,920 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5498,26 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 6597,91 грн.

Дана додаткова угода поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2020 року.

Додатковою угодою до Договору № 2 від 23.11.2020 доповнено з 01 листопада 2020 року п.4.2. Договору, наступними абзацами:

Ціна за 1000 куб м природного газу з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року (включно) за цим Договором складає 5375,370 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 6450,444 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5499,53 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 6599,44 грн.

Дана додаткова угода поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 листопада 2020 року.

Додатковою угодою до Договору № 4 від 22.12.2020 доповнено з 01 грудня 2020 року п.4.2. Договору, наступними абзацами:

Ціна за 1000 куб м природного газу з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) за цим Договором складає 6103,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7323,720 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6227,26 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 7472,71 грн.

Дана додаткова угода поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 грудня 2020 року.

Додатковою угодою до Договору №5 від 29.01.2021 доповнено з 01 січня 2021 року п.4.2. Договору, наступними абзацами:

Ціна за 1000 куб м природного газу з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року (включно) за цим Договором складає 7331,45 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 8797,74 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 7455,61 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 8946,73 грн.

Дана додаткова угода поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2021 року.

Додатковою угодою до Договору №6 від 26.02.2021 доповнено з 01 лютого 2021 року п.4.2. Договору, наступними абзацами:

Ціна за 1000 куб м природного газу з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року (включно) за цим Договором складає 6841,15 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 8209,38 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6965,31 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 8358,37 грн.

Дана додаткова угода поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2021 року.

Додатковою угодою до Договору №8 від 26.03.2021 доповнено з 01 березня 2021 року п.4.2. Договору, наступними абзацами:

Ціна за 1000 куб м природного газу з 01 березня 2021 року за цим Договором складає 6279,77 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7535,724 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 березня 2021 року природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6403,93 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 7684,72 грн.

Даний пункт додаткової угоди поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 березня 2021 року.

Згідно з п. 5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Підпунктами 1-4 пункту 5.3 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином: Споживач перераховує кошти за природний газ на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку; Постачальник зараховує кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку, як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим Договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості; кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як оплата за поточний розрахунковий період виключно за умови відсутності заборгованості за цим Договором; кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата виключно за умови відсутності заборгованості за цим Договором та здійснення повних розрахунків за поточний розрахунковий період.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до 30.06.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2020 на суму 12 654,92 грн, від 30.11.2020 на суму 132 898,00 грн, від 31.12.2020 на суму 158 436,66 грн, від 31.01.2021 на суму 199 382,40 грн, від 28.02.2021 на суму 199 770,52 грн, від 31.03.2021 на суму 140 252,52 грн, від 20.04.2021 на суму 40 990,85 грн, позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 884 385,87 грн.

Зазначені акти приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін без зауважень щодо якості й обсягу поставленого природного газу, містять посилання на договір №20/21-8260-БО-39 від 07.10.2020, з огляду на що такі акти прийнято судом як належні та допустимі письмові докази поставки позивачем на користь відповідача природного газу на загальну суму 884 385,87 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ на суму 284 385,87 грн, що вбачається з відомостей позивача щодо операцій по підприємству-відповідача за період з жовтня 2020 року по травень 2021 року та виписками банку по рахунку позивача, однак, зобов`язання щодо повного розрахунку за поставлений позивачем у спірний період природний газ відповідачем не виконано.

Станом на день подачі позову заборгованість становила 600 000,00 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом, в якому позивач просить стягнути 600 000,00 грн основного боргу, 34 746,65 грн трьох процентів річних за період прострочення з 26.01.2021 по 28.02.2023 та 218 151,37 грн інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2021 року по лютий 2023 року.

Під час розгляду справи відповідач надав докази сплати основного боргу в розмірі 600 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №284 від 30.05.2023 та не заперечується позивачем.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановив суд, позивач у жовтні 2020 року - квітні 2021 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 884 385,87 грн. Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений природний газ частково в сумі 284 385,87 грн.

Таким чином, залишок основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становив 600 000,00 грн.

Після звернення позивача до суду з даним позовом (28.04.2023, про що свідчить поштовий штемпель на конверті), відповідачем були надані докази оплати боргу в сумі 600 000,00 грн, що становить спірну суму заявленого до стягнення основного боргу, а саме: копію платіжної інструкції №284 від 30.05.2023.

Таким чином, на момент прийняття рішення у даній справі сума спірного основного боргу відповідача перед позивачем сплачена в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що відповідач, після відкриття провадження у справі, сплатив суму боргу в повному обсязі, що підтверджується копією платіжної інструкції №284 від 30.05.2023, суд доходить висновку, що спір між сторонами в частині стягнення з відповідача 600 000,00 грн основного боргу, врегульовано, предмет спору відсутній.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

У зв`язку з наведеними обставинами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача вищенаведеної суми основного боргу в зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого за Договором у період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року, позивач нарахував та заявив до стягнення 34 746,65 грн трьох процентів річних за період прострочення з 26.01.2021 по 28.02.2023 та 218 151,37 грн інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2021 року по лютий 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про правильне їх нарахування, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 34 746,65 грн трьох процентів річних та 218 151,37 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України, заявив клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних на 90%.

У клопотанні відповідач з огляду на всі фактичні обставини справи, майновий стан сторін та зокрема позивача, що підтверджується інформацією про фінансову звітність АТ «НАК «Нафтогаз України», яка доступна у вільному доступі, а саме прибутковістю позивача згідно річної звітності на 2021 рік у розмірі 53 896 218 000 грн, а також прибутковість відповідача в 2021 році лише в розмірі 97 500 грн, що не йде в жодне порівняння із чистим прибутком позивача; відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов Договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, вважає, що наявні підстави для реалізації права відповідача на зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, або якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, нараховані у мінімальному розмірі, тому не можуть бути зменшені судом. Відтак, у клопотанні відповідача суд відмовляє через безпідставність.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 3793,47 грн

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 231, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" (код ЄДРПОУ 38915769) про стягнення 852 898,02 грн задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" (код ЄДРПОУ 38915769) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) 600 000,00 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" (вул. Доценко, будинок 10, м. Чернігів, 14032; код ЄДРПОУ 38915769) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720) 34 746,65 грн трьох процентів річних, 218 151,37 грн інфляційних втрат та 3793,47 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" (код ЄДРПОУ 38915769) у задоволенні клопотання про зменшення заявленої до стягнення заборгованості в частині нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на 90%.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тескт рішення складено та підписано 21.06.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор