Ухвала

від 26.07.2023 по справі 927/619/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

26 липня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/619/23

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., розглянув матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" про розстрочку виконання судового рішення в справі

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601,

e-mail: ngu@naftogaz.com; valeriiyehorov@gmail.com;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп",

вул. Доценко, буд. 10, м. Чернігів, 14032, e-mail: maxim.novyk@gmail.com;

предмет спору: про стягнення 852 898,02 грн

за участю повноважних представників сторін:

від стягувача: не прибув;

від боржника: Новик М.С. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія СВ № 1052108, виданий 10.05.2023.

УСТАНОВИВ:

20.06.2023, Господарський суд Чернігівської області ухвалив рішення в справі № 927/619/23 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз Україна") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" (далі - ТОВ "Віанна Групп"), яким позов задовольнив частково; закрив провадження в справі в частині стягнення з ТОВ "Віанна Групп" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 600000,00 грн основного боргу; присудив до стягнення з ТОВ "Віанна Групп" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 34746,65 грн трьох процентів річних, 218151,37 грн інфляційних втрат та 3793,47 грн судового збору.

12.07.2023, рішення суду від 20.06.2023 у справі № 927/619/23 набуло законної сили, та на його примусове виконання суд видав наказ у справі.

20.07.2023, через канцелярію суду від ТОВ "Віанна Групп" надійшла заява про розстрочку виконання судового рішення в справі № 927/619/23, мотивована тим, що в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, значними пошкодженнями та руйнуваннями будівель та споруд, еміграцією значної частини населення Чернігівської області, кінцеві споживачі теплової енергії (бюджетні установи / організації) несвоєчасно проводять розрахунки за отримані послуги, що позбавило Товариство всіх джерел прибутку, відтак останнє не має фінансової змоги одразу погасити наявний борг. У поданій заяві просив розстрочити виконання судового рішення на шість місяців шляхом сплати боргу рівними частинами за наступним графіком: 42149,67 грн до 31.08.2023; 42149,67 грн до 30.09.2023; 42149,67 грн до 31.10.2023; 42149,67 грн до 30.11.2023; 42149,67 грн до 31.12.2023; 42149,67 грн до 31.01.2024.

Суд прийняв до розгляду заяву боржника про розстрочення виконання судового рішення та призначив судове засідання з її розгляду на 26.07.2023 о 14:40, про що виніс ухвалу від 21.07.2023.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання засобами електронного та поштового зв`язку.

26.07.2023, у судове засідання прибув повноважний представник заявника (боржника); стягувач до суду не прибув, повноважного представника не направив, натомість, клопотав відкласти розгляд заяви про розстрочення виконання судового рішення на іншу дату.

Також стягувач скористався правом на подачу письмових заперечень на заяву боржника щодо розстрочення виконання судового рішення на шість місяців (по 31.01.2024).

Згідно з частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається в десятиденний строк з дня її надходження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Беручи до уваги, що неприбуття в судове засідання повноважного представника стягувача, який завчасно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення (ухвала від 21.07.2023 отримана АТ НАК "Нафтогаз Україна" 24.07.2023, згідно з даними офіційного сайту АТ "Укрпошта", поштове відправлення 1400057735106), за наявності в матеріалах справи письмової позиції стягувача по суті цієї заяви, суд відхилив його клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, з огляду на граничні строки розгляду заяв указаного змісту (частина 2 статті 331 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а в випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За змістом статті 331 ГПК України підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення та відстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача в виникненні спору, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Питання задоволення заяви сторони в справі про розстрочку виконання судового рішення вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення.

Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача в виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави, надзвичайні події та інші обставини.

В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка в виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

Розстрочення виконання судового рішення має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання судового рішення на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти баланс інтересів обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

У зв`язку з тим, що розстрочка виконання судового рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача, суди, в цілях вирішення питання про можливість надання розстрочки, а також визначення терміну розстрочення виконання судового рішення, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все в Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі та період надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а в системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню в правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю в зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми стягнення тощо.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення в виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом установлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява N 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в статті 6 Конвенції.

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти в виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення в справі Бурдов проти Росії, заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року в справі Ясюнієне проти Литви, заява N 41510/98).

Варто зазначити, що передбачені статтею 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду боржник посилається на те, що в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, значними пошкодженнями та руйнуваннями будівель та споруд, еміграцією значної частини населення Чернігівської області, кінцеві споживачі теплової енергії (бюджетні установи / організації) несвоєчасно проводять розрахунки за отримані послуги, що позбавило Товариство всіх джерел прибутку, відтак останнє не має фінансової змоги одразу погасити наявний борг.

Боржник просив взяти до уваги, що одним з основних видів діяльності Товариства є постачання теплової енергії, гарячої води, тобто воно виконує значиму соціальну функцію, що полягає в забезпеченні тепловою енергією та гарячою водою, що споживаються бюджетними установами та організаціями (п. 1.2. договору № 20/21-8260-БО-39 від 07.10.2020), в зв`язку з чим має сезонний характер праці і одним з основних видів його доходу є отримання грошових коштів унаслідок розрахунків кінцевих споживачів за отримані послуги, що наразі мають значну заборгованість перед Товариством. Водночас накладення арешту на грошові кошти Товариства ставить під загрозу своєчасну підготовку до наступного опалювального сезону 2023 - 2024 років та позбавить його можливості виконувати поточні фінансові зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачене законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як установлено судом у рішенні від 20.06.2023, що набрало законної сили 12.07.2023, поставка позивачем природного газу мала місце в період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ мав бути здійснений до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Натомість відповідач свої зобов`язання за Договором щодо оплати поставленого природного газу належним чином не виконував. Основний борг у сумі 600000,00 грн був погашений відповідачем після подачі позову до суду, 30.05.2023, тобто прострочення виконання грошового зобов`язання перед позивачем є значним та тривало понад два роки.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що заборгованість Товариства виникла до введення на території України воєнного стану на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022.

Суд зауважує, що дія карантинних обмежень, введених на підставі постанови КМУ від 20.03.2020 № 211, що тривали в період з березня 2020 року по червень 2023 року, та дія воєнного стану введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 05 год 30 хв 24.02.2022, що триває і станом на день розгляду заяви про розстрочення виконання рішення, в даному випадку однаково впливає як на діяльність боржника, так і на діяльність стягувача.

При вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочення виконання судового рішення судом враховуються: матеріальні інтереси обох сторін, виникнення спору з вини боржника, порушення боржником договірних зобов`язань протягом тривалого часу.

Суд зазначає, що розстрочення виконання рішення суду в даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання.

При цьому, боржник не надав суду жодних доказів, які б підтверджували його скрутний фінансовий стан та свідчили б про неможливість виконання судового рішення.

Враховуючи, що заявник не надав доказів на підтвердження існування таких виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим; значний проміжок часу, протягом якого він не погашав заборгованість перед стягувачем; вплив карантинних обмежень, воєнного стану та наявність негативних наслідків цих обставин не тільки для діяльності боржника, але й для стягувача, з урахуванням принципів співмірності і пропорційності, з метою забезпечення балансу інтересів обох сторін, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Віанна Групп" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 у справі № 927/619/23.

Керуючись статтями 73, 74, 202, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" (код ЄДРПОУ 38915769) про розстрочення виконання судового рішення, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 26.07.2023.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко