Постанова

від 16.06.2023 по справі 921/575/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/575/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області

(суддя - Гевко В.Л.)

від 18.11.2022

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Зварич О.В., судді - Гриців В.М., Малех І.Б.)

від 14.02.2023

за поданням Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)

про звернення стягнення на нерухоме майно боржника

заінтересована особа Споживчий кооператив "Богуслава"

у справі за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Будного 3"

про стягнення грошових коштів в сумі 1 800 000,00 грн.

Короткий зміст подання державного виконавця та заперечень

1. 07.10.2022 начальник Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хлистун Д.В. (далі - державний виконавець) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Будного 3" (далі -Боржник), право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: житловий будинок з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення (адреса: м. Тернопіль, вул. Будного, 3 ).

2. Така заява була подана під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/575/21 від 14.07.2022, виданого на виконання судового рішення про стягнення з Боржника на користь ОСОБА_1 (надалі- Стягувач) грошових коштів в сумі 1 800 000,00 грн (повернення вступного внеску в грошовій формі у зв`язку з виходом зі складу засновників (членів) кооперативу).

3. Подання було внесено на підставі абзацу першого частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", частини десятої статті 336 ГПК України, обґрунтовано наявністю у Боржника нерухомого майна, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. Відповідні обставини державний виконавець підтверджував заявою стягувача та сертифікатом ДАБІ від 10.09.2021 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення.

4. У доповненнях до подання від 12.10.2022 державний виконавець надав наказ Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради № 9 від 10.02.2022 та витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адреси Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 10.02.2022. Просив врахувати зазначене під час розгляду подання державного виконавця в частині вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно Боржника на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку за присвоєною адресою: м. Тернопіль, вул. Будного, 3-В .

5. Боржник проти заяви заперечував, 11.10.2022 подав клопотання про його виклик в судове засідання для розгляду заяви. Стверджував, що спірний житловий багатоквартирний будинок з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення за адресою: м. Тернопіль, вулиця Степана Будного, 3-В (загальна кількість квартир 188, площа житлового будинку 17 999 кв.м) належить СК "Богуслава", яке відповідно до договору про взаємні зобов`язання від 13.04.2021 здійснював фінансування будівництва власними силами та із залученням інвесторів. Цей будинок переданий за актом СК "Богуслава" від 17.09.2021. І в цей же день Боржник дав згоду на вилучення земельної ділянки загальною площею 0,7243 га кадастровий номер 6110100000:13:007:0074 на користь СК "Богуслава". Боржник також звертає увагу, що право власності на 4 квартири у будинку зареєстровано за інвесторами. По інших квартирах триває процедура реєстрації права власності.

6. 11.10.2022 подав клопотання також СК "Богуслава", в якому просив у разі необхідності викликати його в судове засідання. Пояснив, що будинок належить СК "Богуслава", який здійснював фінансування будівництва власними силами та із залученнями інвесторів. Зауважив, що звернення стягнення на будинок спричинить порушення прав та законних інтересів не лише СК "Богуслава", а й власників квартир та інвесторів будівництва, які не зможуть зареєструвати право власності на квартири, а також вільно розпоряджатися своїми квартирами.

Фактичні обставини, установлені судами

7. 14.04.2022 стягувач звернувся з заявою про примусове виконання рішення суду, в якій просив при примусовому виконанні рішення звернутись до суду із заявою про звернення стягнення на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення за адресою: м. Тернопіль, вул. Будного, 3. Посилався на те, що 10.09.2021 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала ОК "ЖБК Будного 3" сертифікат ІУ123210903354 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення із знесенням існуючих будівель за адресою: м. Тернопіль, вул. Будного, 3. Боржник не звертався до суб`єктів державної реєстрації права власності на нерухоме майно для здійснення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт.

8. 15.07.2022 державний виконавець виніс постанову № 69427899 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 921/575/21 від 14.07.2022 року про стягнення з ОК "ЖБК Будного 3" на користь ОСОБА_1 1800000,00 грн. Зобов`язав Боржника подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно.

9. У цей же день виконавець виніс постанову про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно боржника.

10. 01.08.2022 року державний виконавець надіслав вимогу про необхідність з`явитись представнику Боржника 03.08.2022 року о 14 год. 00 хв. та надати доступ до майна за адресою: м.Тернопіль, вул. Будного, 3 з метою перевірки виконання рішення суду.

11. Постановою від 03.08.2022 року державний виконавець описав та наклав арешт на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення за адресою: м.Тернопіль, вул. Будного, 3, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:13:007:0074. У постанові про опис та арешт майна виконавець зазначив, що описане та арештоване майно належить Боржнику.

12. 17.08.2022 року державний виконавець надіслав Боржнику виклик № 54710, в якому зобов`язав керівника з`явитись до виконавця 22.08.2022 щодо сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

13. Відповідно до Інформаційної довідки, індексний номер 312053558 від 11.10.2022, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у серпні - вересні 2022 року за третіми особами, які не є учасниками справи, зареєстровано право власності та інші речові права на квартири в багатоквартирному будинку за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. С. Будного, буд. 3-В. Підстава для державної реєстрації: довідка, серія та номер 1, видана 04.08.2022, видавник: СК "Богуслава".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

14. Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 18.11.2022 відмовив в задоволенні подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, поданого в межах виконавчого провадження АСВП №141822099 від 15.07.2022 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2022 у справі №921/575/21 (з урахуванням уточнення).

15. Суд першої інстанції мотивував рішення такими висновками:

15.1 норма частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", на яку посилається державний виконавець у поданні, не застосовується до спірних правовідносин, оскільки врегульовує порядок звернення стягнення на майно фізичної особи. Особливості звернення стягнення на майно, належне такому боржникові юридичної особи або закріплене за ним, незалежно від того, хто фактично використовує таке майно, здійснюється за правилами, визначеними статтею 52 цього Закону;

15.2 звернення стягнення на весь житловий багатоквартирний будинок з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення і його реалізація зачіпатиме права і інтереси фізичних осіб - нових власників (співвласників) квартир в цьому будинку;

15.3 10.10.2022 набув чинності Закон України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому" від 15 серпня 2022 року № 2518-IX, яким частину першу статті 384 ЦК України викладено в новій редакції, зокрема, визначено, що усі власники (співвласники) квартир та нежитлових приміщень у будинку, спорудженому або придбаному житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку;

15.4 суд має враховувати положення Закону від 15 серпня 2022 року № 2518-IX, що набрали чинність на момент розгляду подання державного виконавця, і кардинально змінила зміст норми;

15.5 твердження державного виконавця, що на момент звернення з поданням норма частини першої статті 384 ЦК України визначала, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю, є обґрунтованими;

15.6 державний виконавець не довів, що Боржник є житлово-будівельним (житловим) кооперативом, який повністю спорудив спірний будинок, і що йому належить таке майно;

15.7 наявність статусу замовника об`єкта будівництва, що вказано у сертифікаті готовності не завжди однозначно відповідає тому, хто споруджує будинок, тому відхилено сертифікат готовності;

15.8 СК "Богуслава" подав докази витрат, які, як він стверджує, поніс при спорудженні спірного будинку;

15.9 державний виконавець остаточно і належно не встановив, хто спорудив спірний будинок та був його власником за правилами частини першої статті 384 ЦК України в редакції, що діяла до 10.10.2022;

15.10 спірне питання може бути предметом окремого судового спору в межах позовного провадження.

16. Західний апеляційний господарський суд постановою від 14.02.2023 залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

17. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що на момент звернення державного виконавця з поданням спірний багатоквартирний житловий будинок з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення за адресою: місто Тернопіль, вул. Будного, 3-В, належав на праві власності саме Боржнику, оскільки зі змісту Інформаційної довідки встановлено, що в серпні - вересні 2022 року за третіми особами, які не є учасниками справи, в цьому багатоквартирному будинку було зареєстровано право власності та інші речові права на квартири на підставі довідки, що була видана СК "Богуслава" 04.08.2022.

18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що звернення стягнення і реалізація цього нерухомого майна виконавчою службою, у тому варіанті, як це пропонує державний виконавець - повністю в цілому на весь багатоквартирний будинок буде зачіпати права та інтереси власників (співвласників) квартир цього будинку, які не є учасниками даної справи, оскільки з 10.10.2022 набрала чинності нова редакція частини першої статті 384 ЦК України (в редакції Закону №2518-IX від 15.08.2022), тому визнав обґрунтованою та законною ухвалу про відмову у задоволенні подання державного виконавця про звернення стягнення на спірний багатоквартирний будинок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

19. 14.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання державного виконавця задовольнити.

20. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги скаржник зазначає:

20.1 суд першої інстанції порушив норми частини одинадцятої статті 336 ГПК України, оскільки розглянув подання не негайно, повідомляв про розгляд Боржника та інших заінтересованих осіб;

20.2 висновки суду першої інстанції щодо набуття Боржником прав на багатоквартирний житловий будинок не відповідають встановленим обставинам справи і ґрунтуються на неправильному застосуванні норми статті 5, частини другої статті 331, частини першої статті 384 (в редакції, що діяла станом на 10 вересня 2021 року - на час прийняття до експлуатації багатоквартирного будинку), частини третьої статті 413, частини другої статті 415 ЦК України;

20.3 суд першої інстанції не застосував спеціальну норму частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", у якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи та реалізації вказаного арештованого майна. Належним способом захисту прав особи є звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту. СК "Богуслава" не звертався з таким позовом, постанова державного виконавця про арешт спірного майна є чинною;

20.4 суд першої інстанції неправильно оцінив докази, що були надані СК "Богуслава" на підтвердження його права на багатоквартирний будинок. Під час розгляду подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника суд не має вирішувати спір про право на майно, оскільки розглядає виключно питання про звернення стягнення на майно боржника, яке виявлено державним виконавцем в ході виконання рішення суду.

21. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що скарга подається з підстави, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема з наступних правових питань: чи застосовується норма частини першої статті 384 ЦК України в редакції, чинній з 10 жовтня 2022 року, до правовідносин щодо виникнення права власності житлово-будівельного кооперативу на багатоквартирний житловий, що був споруджений та введений в експлуатацію до 10 жовтня 2022 року; чи підлягає розгляду з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб в судовому засіданні подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, що внесене виконавцем в порядку, передбаченому статтею 336 ГПК України.

Позиція інших учасників справи

22. Боржник та СК "Богуслава" подали відзив на касаційну скаргу, просять судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, вони стверджують:

22.1 суд першої інстанції шляхом залучення та повідомлення заінтересованих осіб та сторін забезпечив виконання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та верховенства права;

22.2 у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, яким чином розгляд подання державного виконавця з повідомленням сторін та залучення заінтересованих осіб призвело до неправильного вирішення справи;

22.3 багатоквартирний житловий будинок з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення не належить і ніколи не належав СК "ЖБК Будного З". Фінансування його будівництва здійснювало СК "Богуслава" із залученням інвесторів - майбутніх власників квартир;

22.4 безпідставними є посилання державного виконавця на норму частини дев`ятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для оформлення права власності на нього, оскільки право власності реєструється не на особу, яка отримала сертифікат, а на особу, яку подала реєстратору інші необхідні правовстановлюючі документи. Саме після подачі необхідних правовстановлюючих документів, що видані СК "Богуслава", за інвесторами реєструється право власності на профінансовані квартири, про що суду першої інстанції також були подані належні докази;

22.5 станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, зареєстровано право власності за членами СК "Богуслава" (інвесторами) на 104 квартири у багатоквартирному будинку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.01.2023р. №320174463. Станом на час подання відзиву на касаційну скаргу зареєстровано 185 квартир та приміщень за членами СК "Богуслава" (інвесторами). По інших квартирах триває процес реєстрації права власності;

22.6 багатоквартирний житловий будинок не є об`єктом щодо якого проводиться державна реєстрація речових прав, тобто право власності на нього не може бути зареєстрованим;

22.7 усі власники (співвласники) квартир та нежитлових приміщень у будинку, спорудженому або придбаному житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку;

22.8 суд першої інстанції ухвалив правильне рішення, яким фактично не допустив реалізацію квартир законних власників з метою погашення боргу особи, яка не має до них ніякого відношення;

22.9 аргументи стягувача, що відповідно до вимог статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" СК "Богуслава" після накладення арешту на багатоквартирний житловий будинок мав би звернутися із позовом до суду про визнання права власності на вказаний житловий будинок і зняття із нього арешту є безпідставними, оскільки На даний час і на час розгляду подання державного виконавця є чинною постанова про накладення арешту на все майно Боржника, будь-які обтяження щодо житлового будинку, багатоквартирного житлового будинку з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення за адресою м. Тернопіль, вулиця Будного Степана, будинок 3-В відсутні, що підтверджується також тим, що інвестори без будь-яких перешкод продовжують реєстрацію права власності на придбані квартири у цьому будинку;

22.10 03.08.2022 державний виконавець описав та наклав арешт на житловий будинок, багатоквартирний житловий будинок з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення за адресою м.Тернопіль, вулиця Будного Степана, будинок 3. На підставі цієї виконавчої дії державний виконавець вніс відомості до реєстру шляхом про накладення арешту на житловий будинок, багатоквартирний житловий будинок з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення адресою: м.Тернопіль, вулиця Будного Степана, будинок 3-В, тобто на багатоквартирний будинок за іншою адресою, ніж той, який було арештовано та описано. За зверненням СК "Богуслава" 06.10.2022 державний виконавець вніс зміни до державного реєстру шляхом виключення із нього відомостей про накладення арешту на майно за адресою м. Тернопіль, вулиця Будного Степана, будинок 3-В;

22.11 суд першої інстанції зробив правильний висновок, що державний виконавець не довів належність Боржнику нерухомого майна - багатоквартирного житлового будинку з вбудованими гаражами та приміщеннями громадського призначення, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, за адресою : місто Тернопіль, вул. Будного, З-В.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

23. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд звертає увагу на те, що згідно з абзацом шостим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку після їх перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1,2 та 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, стосуються оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції. Тому обґрунтування таких підстав у разі оскарження ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку не вимагається.

25. Відповідно до доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд перевіряє дотримання норми частини одинадцятої статті 336 ГПК України та правильність застосування судами норм статті 5, частини другої статті 331, частини першої статті 384 (в редакції, що діяла станом на 10 вересня 2021 року - на час прийняття до експлуатації багатоквартирного будинку), частини третьої статті 413, частини другої статті 415 ЦК України; частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

26. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

Щодо порядку розгляду подання державного (приватного) виконавця

27. Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 ГПК України.

28. Загальні положення цього принципу закріплені у статті 8 ГПК України.

29. Відповідно до частини першої статті 8 ГПК України розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

30. Відповідно до частини тринадцятої цієї статті розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

31. У частині одинадцятій статті 336 ГПК України передбачено, що суд розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб. Водночас цією ж нормою визначено, що такий розгляд здійснюється за участю державного виконавця, приватного виконавця.

32. Обов`язкова участь виконавця (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 2/1519/6903/11 (провадження № 61-2640св22) при розгляді подання обумовлює необхідність постановлення судом ухвали, якою суд викликає виконавця в судове засідання. Ухвала має містити, зокрема, зазначення місця, дня і часу явки за викликом (статті 120, 121 ГПК України).

33. Норма частини одинадцятої статті 336 ГПК України не передбачає повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб. Це означає, що суд не зобов`язаний повідомляти сторін та інших заінтересованих осіб про розгляд подання шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (частина третя статті 120 ГПК України), але не виключає таку можливість, якщо у суду виникає необхідність.

34. З урахуванням конкретних обставин справи, суд може розглянути подання у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та інших заінтересованих осіб, оскільки питання звернення стягнення на нерухоме майно стосується втручання в право приватної власності за рішенням суду, і відсутні будь-які законні цілі для виправдання обмеження цих осіб доступу до суду при розгляді цього питання. Навпаки, саме за умови такого повідомлення гарантується конституційне право кожного на судовий захист (у даному випадку заінтересованої особи, яка вважає себе власником майна), а також забезпечуються верховенство права, гласність судового процесу, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та інші основні засади судочинства.

35. У справі, що переглядається, боржник та третя особа, що вважає себе власником спірного нерухомого майна, подали заяви до суду, в яких повідомили про наявність обставин, що мають істотне значення для розгляду подання, а також просили розглянути подання за їх участі. Такі заяви (клопотання) були подані до постановлення ухвали про прийняття подання виконавця та призначення його до розгляду.

36. Тому, враховуючи конкретні обставини справи, специфіку об`єкту нерухомості (багатоквартирного будинку), Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтовано висновку про розгляд подання виконавця в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та інших зацікавлених осіб.

Щодо строку розгляду подання державного (приватного) виконавця

37. Відповідно до частини одинадцятої статті 336 ГПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

38. У ГПК не конкретизується термін "негайно" щодо розгляду подання.

39. В українській мові прикметник "негайний" визначається як такий, який здійснюється, відбувається зразу, без затримки; терміновий (словник української мови: в 11 томах. - том 5, 1974. - стор. 275). За своєю суттю термін "негайний" повинен визначатися в конкретних умовах його вживання і контексті спірних правовідносин не передбачає будь-яких затримок у часі (пункт 5.31 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/85/18 (провадження № 12-268гс18)).

40. Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 2 ГПК України розумність строків розгляду справи є однією з основних засад господарського судочинства. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній для вчинення процесуальної дії, з урахуванням обставин справи та відповідає завданням господарського судочинства (частина друга статті 114 ГПК України).

41. Як вже зазначалось, законодавством встановлена обов`язкова участь державного виконавця, приватного виконавця при розгляді подання про стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє державного виконавця, приватного виконавця (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 2/1519/6903/11 (провадження № 61-2640св22) щодо застосування частини одинадцятої статті 440 ЦПК України, яка аналогічна за змістом нормі частини одинадцятої статті 336 ГПК України, та повідомлення державного (приватного) виконавця про розгляд подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника)).

42. Відповідно до частини третьої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

43. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

44. Відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України приватні виконавці, державні органи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку.

45. Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (пункт 2, абзац другий пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України).

46. Відповідно до частини п`ятої статті 116 ГПК України перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

47. Отже, строк розгляду подання має визначатися судом з таким розрахунком, щоб забезпечити участь державного (приватного) виконавця у розгляді подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, який не може бути менше ніж п`ять днів з дня отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу приватного виконавця або органу державної виконавчої служби, крім випадків термінової необхідності, що визначається на розсуд суду, зважаючи на обставини конкретної справи.

48. З метою дотримання вимоги негайності, розгляд подання має бути здійснено судом невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після закінчення мінімального строку, встановленого статтею 120 ГПК України, для забезпечення явки виконавця в суд і підготовки до участі розгляді подання.

49. У справі, що розглядається, подання до суду надійшло 12.10.2022. Суд першої інстанції постановив ухвалу за результатами розгляду подання 18.11.2022. Розгляд подання тривав місяць та шість днів.

50. Такий строк розгляду подання не відповідає вимозі негайності та критерію розумності з огляду на конкретні обставини справи. Суд першої інстанції порушив норми частини одинадцятої статті 336 ГПК України.

51. Суд апеляційної інстанції порушив норми підпункту в) пункту 2 частини першої статті 282 ГПК України, оскільки в постанові не зазначив мотиви відхилення відповідного аргументу, викладеного стягувачем в апеляційній скарзі.

52. Таке порушення не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки відповідно до частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

53. Верховний Суд погоджується з висновками судів щодо відсутності підстави для звернення стягнення на спірний багатоквартирний будинок для погашення заборгованості Боржника, виходячи з наступного.

Щодо підстав для звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна юридичної особи

54. Стаття 336 ГПК України в частині надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, яке не зареєстроване у визначеному законом порядку, встановлює порядок розгляду подання державного виконавця, підстави, які дають право для такого звернення, викладені у Законі України "Про виконавче провадження" (тут і надалі - в редакції, що діяла на момент звернення з поданням).

55. Звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами є одним із заходів примусового виконання рішень (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").

56. Відповідно до частини першої та шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

57. Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи визначені у статті 52 цього Закону.

58. Відповідно до частини п`ятої цієї статті у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

59. Стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження" не визначає порядок та підстави звернення виконавця до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно юридичної особи.

60. Таке питання врегульовано у статті 50 цього Закону, що виходячи із назви статті, встановлює порядок та особливості звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи.

61. Зокрема, частина третя та четверта статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначають, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

62. Із системного аналізу вказаної норми вбачається, що нерухоме майно, яке належне боржнику - юридичній особі або закріплене за ним, у тому числі майно, що обліковується на окремому балансі відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи, закріплюється за такою юридичною особою та обліковується за нею лише після проведення реєстрації нерухомого майна, у визначений законом спосіб. У той же час, частина четверта статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", на яку помилково послався державний виконавець, стосується звернення стягнення на нерухоме майно лише фізичної особи, а не юридичної особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 538/1186/20 (провадження № 61-18324св20)).

63. Такий саме висновок зробив і суд першої інстанції у справі, що переглядається.

64. Верховний Суд обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

65. У касаційній скарзі відсутні доводи щодо неправильності висновку суду першої інстанції стосовно неможливості застосування до спірних правовідносин норми статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", що визначає прядок звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи. Тому Верховний Суд не перевіряє правильність застосування цієї норми.

66. Звертаючись з відповідною заявою, державний виконавець повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку. Передбачена ГПК України можливість звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, не звільняє стягувача або державного виконавця від необхідності доведення доводів, на які вони посилаються, відповідними доказами (пункт 9.5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 5023/197/12).

67. Якщо з поданих виконавцем доказів неможливо безумовно/безспірно дійти висновку, що право власності на нерухоме майно, назване державним виконавцем, фактично належить боржнику, і не надано доказів на спростування тієї обставини, що спірне нерухоме майно може належати іншій фізичній особі, (власнику земельної ділянки, на якій розташована ця будівля), то відсутні підстави для задоволення подання державного виконавця про вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, у зв`язку з недоведеністю обставин, на які посилався державний виконавець (пункти 9.6, 9.7 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 5023/197/12).

68. Отже обставини належності нерухомого майна, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, боржнику за рішенням суду мають бути доведеними в установленому порядку. Наявність інших власників спірного майна та/або встановлення порушення прав третіх осіб унеможливлює задоволення звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки така заява розглядається на стадії виконання судового рішення, суд не розглядає позов та не вирішує спору про право.

69. Твердження скаржника, що суд звертає стягнення на майно без перевірки обставин належності іншим особам, оскільки згідно із частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є безпідставними.

70. Верховний Суд виходить з того, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як верховенство права; справедливості, неупередженості та об`єктивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження"). Звернення стягнення на нерухоме майно в порядку статті 336 ГПК України за наявності у суду доказів належності цього майна іншим особам суперечить цим засадам, покладає на власників майна, що не є боржниками за рішенням суду, надмірний тягар (необхідність звертатися до суду з новим позовом про звільнення майна з-під арешту), що є порушенням принципу пропорційності, розумного балансу між приватними й публічними інтересами (стаття 15 ГПК України).

Щодо права житлово-будівельного кооперативу на багатоквартирний будинок та дія Закону від 15 серпня 2022 року № 2518-IX у часі

71. Відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

72. Стаття 5 ЦК України визначає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

73. 10.10.2022 набрав чинності Закон України від 15 серпня 2022 року № 2518-IX "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому".

74. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 21 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону частину першу статті 384 ЦК України було викладено в такій редакції: "1. Усі власники (співвласники) квартир та нежитлових приміщень у будинку, спорудженому або придбаному житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку. Спільним майном будинку кооперативу є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку кооперативу, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників будинку кооперативу та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований будинок кооперативу та його прибудинкова територія, з моменту державної реєстрації таких прав відповідно до закону".

75. Частина друга статті 21 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визначає, що його дія поширюється на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості, які є складовими частинами об`єкта незавершеного будівництва, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуте після набрання чинності цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією частиною. За рішенням замовника будівництва дія цього Закону може бути поширена на об`єкти будівництва та їх складові частини, які після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта стануть самостійними об`єктами нерухомого майна (квартира, гаражний бокс, інше житлове або нежитлове приміщення, машиномісце тощо), право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до набрання чинності цим Законом, у порядку (у тому числі в частині передачі таких об`єктів в іпотеку) та з урахуванням особливостей, визначених Кабінетом Міністрів України.

76. У справі, що розглядається, право на виконання будівельних робіт набуте до набрання чинності цим Законом, тому його положення не застосовуються до спірних правовідносин.

77. За приписами статті 384 ЦК України, що діяла на момент набуття права на виконання будівельних робіт, дійсно було визначено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

78. Наведена норма передбачала наявність права власності на будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, що міг бути об`єктом цивільних прав.

79. Специфіка багатоквартирного будинку як об`єкта права власності полягає в тому, що він визнається таким, що є об`єктом цивільних прав, допоки в його складі не відокремлено як окремий самостійний об`єкт права власності хоча б одну квартиру чи нежитлове приміщення. Зокрема, кооператив, що збудував багатоквартирний будинок і ввів його в експлуатацію як замовник за власні кошти (без отримання від свого члена чи асоційованого члена повного розміру паю, що припадає на відповідну квартиру), набував право власності на цей будинок і міг зареєструвати права власності на будинок у цілому як об`єкт нерухомості. Якщо ж право власності набуває інша особа на окрему квартиру (нежитлове приміщення), то у такому разі багатоквартирний житловий будинок втрачає правооб`єктність і припиняє своє існування. Замість нього виникають інші нерухомі речі - окремі квартири та нежитлові приміщення, а також специфічний майновий комплекс - спільне майно багатоквартирного будинку (див. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. Т. 3: Право власності та інші речові права/ за ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої - Харків: ЕКУС, 2023. - С. 551-552). Наведене узгоджується з нормами частини третьої статті 384 ЦК України, яка визначала, що у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником, а також нормами частини другої статті 382 ЦК України, частини другої статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року № 417-VIII, відповідно до яких усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

80. У справі, що переглядається, державний виконавець спочатку до подання надав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, про відсутність реєстрації права власності за боржником на будь-яке майно на станом 07.10.2022 (пошук здійснювався за критерієм - код ЄДРПОУ Боржника, а.с. 32 том 3).

81. Водночас, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що були надані державним виконавцем до клопотання про уточнення вимог та приєднання доказів, станом на 11.10.2022 за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. С.Будного, буд. 3-В зареєстровано право власності фізичних осіб на об`єкти нерухомості - квартири (а.с. 123 -125 том 3).

82. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок, щодо неможливості звернення стягнення на багатоквартирний будинок в цілому у разі оформлення права власності на квартири в ньому.

83. З огляду на наведені висновки щодо специфіки багатоквартирного будинку як об`єкта права власності та особливостей здійснення права власності у багатоквартирному будинку, Верховний Суд не перевіряє правильність застосування судами норм частини третьої статті 413, частини другої статті 415 ЦК України, щодо регулюють загальні права та обов`язки власника земельної ділянки, наданої для забудови. У контексті спірних правовідносин, що виникли між сторонами, такі норми не застосовуються.

84. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки докази, що були надані СК "Богуслава" на підтвердження його права на багатоквартирний будинок, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення суду апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

86. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

87. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 311 ГПК України).

88. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2022 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 921/575/21 - без змін з урахуванням мотивів, що викладені в цій постанові.

Розподіл судових витрат

89. Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 921/575/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко